21 січня 2026 року Справа № 280/259/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження
за позовом - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до - Головного управління ДПС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,-
13 січня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00224440708 від 13.12.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 41 814,50 грн за порушення п.п. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
В обґрунтування позовних вимог вказано, про проведення відповідачем фактичної перевірки безпідставно, що в свою чергу тягне за собою протиправність прийнятого за результатом такої перевірки податкового повідомлення-рішення. Акт перевірки № 17843/08/01/07/09/3424309284 від 25.11.2024 складений з порушення вимог ПКУ, а тому не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення податкового органу. Оскаржуване податкове-повідомлення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач вважає їх протиправними та такими, що порушують її права. Вважаючи свої права порушеними, позивач звертається до суду із вказаним позовом.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/259/25 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою від 17 січня 2025 року, відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву 30.11.2025, за яким, позовні вимоги відповідачем не визнані в повному обсязі з посиланням на законність їх дій та прийнятих рішень, вказавши, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області дотримано порядок проведення фактичної перевірки, про свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 в направленнях на перевірку № 3129 та 3128, та інших матеріалах перевірки. Відповідач звертає увагу суду, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Але позивачем не було використане таке право та було допущено представників контролюючого органу до перевірки. Крім того , зазначив що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. При проведенні фактичної перевірки кафе - бару, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв які взагалі не містять маркування марками акцизного податку (Далі МАП), без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП. (додаток до листа - інформація щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Таким чином, за результатами фактичної перевірки встановлено створення розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв за перевіряємий період, які взагалі не містять інформації про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку в порушення п.1 п. 2. ст. 3 Закону України. «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, внаслідок чого не можуть вважатися фіскальними, як такі що відповідають вимогам п.2 розділу ІІ Положення про форму та зміст озрахункових/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністрерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329).Відповідальність передбачена п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв'язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не належать до задоволення. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, просить суд, у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представником позивача 12.02.2025 до суду подано відповідь на відзив, в якій обґрунтовано позицію позивача про необґрунтованість, протиправність прийнятого відповідачем податкового повідомлення- рішення.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ФОП ОСОБА_1 має реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 займається підприємницькою діяльністю ресторанів, надання послуг мобільного харчування, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, тощо, що підтверджується інформацією, яка міститься у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 333778010555 від 17.02.2023, копія якої містяться в матеріалах справи.
За наказом ГУ ДПС у Запорізькій області № 2105-п від 14.11.2024, у відповідності з пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, п.69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами), згідно доповідної записки начальника управління податкового аудиту Шепеля Дмитра від 12.11.2024 № 3736/08-01-07-09-06 та відповідно листа ДПС України від 26.02.2024 № 5079/7/99-00-07-04-02-07 про можливі порушення законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, стосовно суб'єктів господарювання, які здійснюють продаж підакцизних товарів із незначними виторгами, проведена перевірка господарювання, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Мета перевірки: дотримання норм законодавства, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; виявлення порушень установлених правил торгівлі підакцизними товарами, вимог законодавства, яке регулює ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), з питань цін та ціноутворення, а також дотримання вимог інших нормативно-правових актів, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні. Копії документів про перевірку містяться в матеріалах справи.
За результатами зазначеної перевірки ГУ ДПС у Зпорізькій області складено Акт № 17843/08/01/07/09/3424309284 від 25.11.2024 (надалі за текстом - Акт фактичної перевірки), відповідно до якого встановлено створення розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв за перевіряємий період, які взагалі не містять інформації про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку в порушення п.1 п.2. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995, внаслідок чого не можуть вважатися фіскальними, як такі що відповідають вимогам п.2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністрерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329). Копія документу міститься в матеріалах справи.
На підставі Акту фактичної перевірки № 17843/08/01/07/09/3424309284 від 25.11.2024, Головне управління ДПС у Запорізькій області прийняло податкове повідомлення-рішення: форма «С» № 00224440708 від 13.12.2024 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 41 814, 50 грн. Дане податкові повідомлення-рішення були направлені ФОП ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку. Копії документів містяться в матеріалах справи.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкового повідомлення - рішеня, звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Таким чином, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі -ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно з п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п. 80.4 ст. 80 Податкового кодексу України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі пп.20.1.10 п.20.1 ст.20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Відповідно до пп. 20.1.11 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій. Товари, отримані службовими (посадовими) особами контролюючих органів під час проведення контрольної розрахункової операції, підлягають поверненню платнику податків у непошкодженому вигляді. У разі неможливості повернення такого товару відшкодування витрат здійснюється відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів.
Згідно з п.80.5 ст.80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п. 80.7 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Згідно з п.п. 80.9-80.10 ст.80 Податкового кодексу України строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Відповідно до п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється. При пред'явленні направлення платнику податків та/ або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Суд, вивчивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, встановив, що Головним управлінням ДПС у Запорізькій області дотримано визначений законодавством України порядок проведення фактичної перевірки, про свідчить підпис ФОП ОСОБА_1 в направленнях на перевірку № 3129 та 3128 від 14.11.2024 та інших матеріалах перевірки. Уповноважені особи перевіряючого органу, були допущені до перевірки позивачем, хоча вона не була позбавлена права не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Позивач зазначає, про відсутність підстав проведення фактичної перевірки. При цьому, посилається на те, що у Наказі про проведення фактичної перевірки відсутні будь-які посилання на конкретні підстави призначення перевірки, крім посилання, що їх регулюють, позивач вважає, що податковий орган лише формально посилається на норми права податкового законодавства та на доповідну записку управління фактичних перевірок, що також не може бути підставою для проведення фактичної перевірки.
Суд, дослідивши письмові докази, зазначає наступне Наказ про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 № 2105-п від 14.11.2024 містить в собі посилання на підставі яких саме норм податкового законодавства зобов'язано Головне управління ДПС у Запорізькій області провести фактичну перевірку суб'єкта господарювання, а саме: пп.82.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, згідно доповідної записки начальника управління податкового аудиту Шепеля Дмитра від 12.11.2024 № 3736/08-01-07-09-06 та листа ДПС України від 26.02.2024 № 5079/99-00-07-04-02-07, а отже, суд приходить до висновку про те, що такий перелік документів відповідно до чинного податкового законодавства є об'єктивним, повними та обґрунтованим, для здійснення контролюючим органом фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .
При розгляді даного спору суд застосовує аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм матеріального права, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постанові від 26.03.2024 по справі № 420/9909/23 де суд зазначив, що якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Зокрема, суд зазначає , що відповідно до ст. 71 Закону України № 3817-ІХ від 18 червня 2024 року «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), ст. 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється виключно суб'єктам господарювання - ліцензіатам, що мають статус суб'єкта господарювання громадського харчування, за наявності у них ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265). Його дія поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Статтею 8 Закону № 265 передбачено, що форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням РРО або програмних РРО (далі - ПРРО) чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 1 розділу I Положення про форму та зміст розрахункових документів/ електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі - Положення № 13), визначено, що форми і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов'язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням Інтернету, при здійсненні розрахунків суб'єктами господарювання для підтвердження факту, зокрема: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, мають відповідати його вимогам.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329 «Про затвердження змін до Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних документів», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 червня 2021 року за № 832/36454, який набув чинності 01 липня 2021 року, внесено зміни до форми фіскального касового чека на товари (послуги) та фіскального касового чека видачі коштів і доповнено їх новим реквізитом, зокрема - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв містить в собі лише інформацію про її реквізити, якою такі напої марковані. Своєю чергою, реквізити марки акцизного податку складаються з її серії та номеру та мають бути відображені в розрахунковому документі (фіскальному чеку), який свідчить про їх продаж, разом з назвою, ціною та фактичним об'ємом (кількістю) проданого алкогольного напою.
Отже, для підакцизної групи товарів встановлено особливий режим програмування, який вимагає зазначати в чеках РРО та/або ПРРО, при продажу таких товарів, саме найменування одиниці підакцизного товару, з обов'язковим відображенням в таких чеках, окрім найменування, коду згідно з УКТ ЗЕД, ціни та кількості, у тому числі відображення з 01 жовтня 2021 року серії та номера марки акцизного податку методом ручного введення (для РРО, що не можуть бути доопрацьовані або використовуються без сканеру) або сканування штрихового коду марки акцизного податку на алкогольний напій.
Водночас, при продажу алкогольних коктейлів, які містять різні алкогольні напої, необхідно відображати у фіскальному чеку РРО та/або ПРРО такий обов'язковий реквізит як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), під час відкривання (відкупорювання) пляшки алкогольного напою, необхідної для приготування (виробництва) першого алкогольного коктейлю або продажу алкогольного напою на розлив, тобто передбачає одноразове відображення реквізитів марки акцизного податку, в межах реалізації алкогольного напою частинами, який розлито виробником у тару, що була маркована такою маркою.
Отже, як встановлено судом при дослідженні матеріалів справи, при проведенні фактичної перевірки кафе-бару, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , відповідачем відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) встановлено створення в РРО розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв які взагалі не містять маркування марками акцизного податку (Далі МАП), без реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня інформація про серію та номер МАП. (додаток до листа - інформація щодо розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв без маркування МАП). Таким чином, за результатами фактичної перевірки встановлено створення розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв за перевіряємий період, які взагалі не містять інформації про цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку в порушення п.1 п.2. ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995, внаслідок чого не можуть вважатися фіскальними, як такі що відповідають вимогам п.2 розділу ІІ Положення про форму та зміст обрахункових/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (в редакції Наказу Міністерства фінансів України від 08.06.2021 № 329).
Відповідальність передбачена п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995.
З урахуванням викладеного, позивачем не доведено факту не чинності податкового рішення прийнятого ГУ ПДС у Запорізькій області, тому з таких підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, щодо визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області № 00224440708 від 13.12.2024 про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 41 814,50 грн за порушення п.п. 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За приписами частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. На думку суду, в даній справі, відповідачем доведено правомірності своїх дій у спірних правовідносинах.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваної бездіяльності на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 86, 94, 159-163, 167, 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 21 січня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький