16 січня 2026 рокум. Ужгород№ 640/11417/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іванчулинця Д.В.,
при секретарі судового засідання - Грига Н.В.,
за участі сторін та осіб, які беруть участь у розгляді справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача 1 - не з'явився,
представник відповідача 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (вул. Серпова, 3/14, м. Київ, Київська область, 03115, код ЄДРПОУ 39817550), Вишгородської міської ради Київської області (пл. Шевченка, буд. 1, м. Вишгород, Київська область, 07300) про визнання бездіяльності протиправною та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 січня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено та підписано 21 січня 2026 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 червня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Вишгородську міську раду Київської області.
Також, позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій просив викласти позовні вимоги в наступній редакції, а саме:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру Київської області в частині порушення строку розгляду клопотання від 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- визнати протиправним та скасувати наказ №10-7390/15-20-сг від 08 травня 2020 року Головного управління Держгеокадастру Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області;
- зобов'язати Вишгородську міську раду Київської області 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо індивідуального садівництва відведення земельної ділянки у власність для орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Однак справа у встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України строки Окружним адміністративним судом міста Києва розглянута не була.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (далі - Закон №2825), серед іншого вирішено передати на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами інших адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі тих, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ», але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України).
На підставі пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2825 (в редакції Закону України №3863-ІХ) проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженому наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399.
Так, за результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, адміністративна справа №640/11417/20 передана на розгляд та вирішення Закарпатському окружному адміністративному суду.
05 березня 2025 року вказана справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2025 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинець Д.В..
10 березня 2025 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було прийнято до провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Вишгородської міської ради Київської області про визнання бездіяльності протиправною та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії.
Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем розглянуто клопотання позивача від 08 квітня 2020 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області. Проте, наказом відповідача від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва з таких підстав: невідповідність ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позивачу правомірно відмовлено у задоволенні клопотання у зв'язку із невідповідністю ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Враховуючи наведене, відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач 2, відзив до суду не подав, з клопотанням та іншими заявами до суду не звертався.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому наполягав на обґрунтованості позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08 квітня 2020 року позивач засобами поштового зв'язку звернувся до відповідача 1 із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Головне управління Держгеокадастру у Київській області отримало клопотання позивача 09 квітня 2020 року, що не заперечується сторонами.
08 травня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області прийнято наказ № 10-7390/15-20-сг про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва з таких підстав: невідповідність ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України (бажана земельна ділянка знаходиться на угіддях-пісках (землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю).
Позивач не погоджується із даним наказом відповідача, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.
Право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.
Згідно з вимогами ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як встановлено судом, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва з таких підстав: невідповідність ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України (бажана земельна ділянка знаходиться на угіддях-пісках (землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю).
Суд визнає, що визначена відповідачем в оскаржуваному наказі підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не відповідає положенням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, що є порушенням вказаної норми Земельного кодексу України. Зазначена обставина є цілком достатньою для скасування такого рішення відповідача.
Аналогічна позиція у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом у постанові від 5 березня 2019 року у справі № 263/16220/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 263/16221/17.
Із аналізу статей 118, 122 Земельного кодексу України, статті 50 Закону України «Про землеустрій» вбачається, що рішення про надання дозволу на розробку проекту приймається уповноваженим органом державної влади згідно з визначеною законом процедурою безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та підпорядковане меті - можливості надання громадянину земельної ділянки у власність або користування.
Відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок допускається лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У справі, що розглядалась, відповідач не навів конкретних підтверджених передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою ним заявою та доданими до неї графічними матеріалами, а також додатково поданими документами.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку документації із землеустрою не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а саме ч. 7 ст. 118 ЗК України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
У будь-якому разі рішення з цього приводу має бути вмотивованим та містити обґрунтування відмови із наведенням конкретних, а не загальних, підстав для цього.
Враховуючи, що відповідачем при розгляді питання про надання дозволу не наведено передбачених законом підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з поданою заявою та доданими до неї графічними матеріалами, відсутні підстави вважати, що відповідач належно розглянув заяву позивача від 08 квітня 2020 року.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу №10-7390/15-20-сг від 08 травня 2020 року Головного управління Держгеокадастру Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, є обґрунтованими та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру Київської області в частині порушення строку розгляду клопотання від 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, суд зазначає наступне.
Як вже було вказано судом вище, клопотання надійшло до відповідача 09 квітня 2020 року, таким чином, з урахуванням положень частини 7 статті 118 ЗК України кінцевим строком для розгляду відповідачем відповідного клопотання є 09 травня 2020 року.
Суд оцінюючи вказані доводи, звертає увагу, що клопотання позивача подавалось в рамках Земельного кодексу України, яким встановлено місячний строк на прийняття рішення про надання довозу або відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, проте відповідачем не було розглянуто.
При цьому, при вирішенні спору суд враховує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/157/17.
Разом з тим, відповідачем надано наказ від 08 травня 2020 року № 10-7390/15-20-сг про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1000 га, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва з таких підстав: не відповідність ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (бажана земельна ділянка знаходиться на угіддях-пісках (землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом, поверхня яких зовсім або майже не покрита будь-якою рослинністю).
Отже, судом встановлено, що клопотання позивача від 08 квітня 2020 року (яке отримано відповідачем 09 квітня 2020 року) розглянуте відповідачем 08 травня 2020 року (за результатом якого прийнято наказ). Разом з тим, рішення за клопотанням прийнято не з порушенням встановленого строку. Тому визнання протиправної бездіяльності при розгляді клопотання не є належним способом захисту у цій справі, оскільки необхідно оскаржувати прийняте рішення.
З урахуванням вказаних обставин, суд зазначає, що позовні вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Вишгородську міську раду Київської області (07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку документації із землеустрою щодо індивідуального садівництва відведення земельної ділянки у власність для орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області, суд зазначає про таке.
27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та перегулювання у сфері земельних відносин» № 1423-ІХ (далі - Закон № 1423-ІХ).
Відповідно до вимог абз. 1 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Згідно з вимогами абз. 2 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (абз. 3 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України).
Відповідно до вимог абз. 4 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.
Згідно з вимогами абз. 5 п. 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Отже, судом встановлено, що у цей час належним органом щодо надання такого дозволу є Вишгородська міська рада Київської області. При цьому для виконання наданих повноважень саме до цього відповідача повинно було надійти звернення позивача (безпосередньо від позивача чи внаслідок передачі в установленому порядку відповідачем 1).
Разом з тим, суд зазначає, що Вишгородська міська рада Київської області не розглядала клопотання позивача, яке є предметом розгляду у цій справі. Тому суд визнає, що за таких обставин відсутні підстави для покладення на Вишгородську міську раду Київської області обов'язку щодо розгляду та задоволення клопотання відповідача, яке до нього не надходило і не було предметом розгляду. Це означає, що заявлені позовні вимоги до Вишгородської міської ради Київської області є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем 1 було порушено права позивача на розгляд його звернення про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою та порушено вимоги передбачені ч. 2 ст. 2 КАС України.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості частини позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Право позивача на належний розгляд клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою порушено. Отже, позовні вимоги у вказаній частині є обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (вул. Серпова, 3/14, м. Київ, Київська область, 03115, код ЄДРПОУ 39817550), Вишгородської міської ради Київської області (пл. Шевченка, буд. 1, м. Вишгород, Київська область, 07300) про визнання бездіяльності протиправною та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ №10-7390/15-20-сг від 08 травня 2020 року Головного управління Держгеокадастру Київської області в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,1000 га, яка розташована на території Хотянівської сільської ради Вишгородського району Київської області.
3. В задоволенні решти частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (Шостого апеляційного адміністративного суду).
СуддяД.В. Іванчулинець