про відмову у відкритті провадження у справі
20 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1410/26
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо умисного штучного зменшення розміру доплати грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року за справою № 240/6464/24;
стягнути з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 137990,48 грн. доплати грошового забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Досліджуючи матеріали позовної заяви, судом встановлено, що позовні вимоги у цій справі мотивовані невиконанням відповідачем у повному обсязі відповідачем рішення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року за справою № 240/6464/24.
Зокрема, вказаним рішенням суду зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 20.05.2023 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року відповідно Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-IХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-ІХ, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №928-ХІІ, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
На думку позивача, відповідачем не повному обсязі перераховано грошове забезпечення позивача на виконання рішення суду №240/6464/24, що призвело до умисного штучного зменшення розміру доплати грошового забезпечення на суму 137990,48 грн.
Таким чином, заявлені позовні вимоги у цій справі зводяться до оскарження дій зі зменшення грошового забезпечення позивача у грошовому виразі, обчислених та виплачених на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року за справою № 240/6464/24.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до положень статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Саме така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстр судових рішень 79973614) та від 27.03.2018 у справі №520/5980/17 (реєстраційний номер судового рішення в Єдиному державному реєстр судових рішень 73043237).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених КАС України. Невиконання судового рішення відповідачем не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З аналізу предмета спору у цій справі суд дійшов висновку, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме: рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року за справою № 240/6464/24.
Суд зауважує, що саме неналежне виконання відповідачем рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року за справою № 240/6464/24 зазначено позивачем в якості підстави цього позову, у зв'язку з чим такі твердження не можуть бути не взяті судом до уваги чи на власний розсуд розтлумачені як такі, що не пов'язані з виконанням цього судового рішення.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності відповідача, вчиненої або не вчиненої на виконання рішень суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судових рішень.
Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Відтак, у даній справі наявний спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судових рішень.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися її права, свободи чи інтереси, то вона повинна була звертатися до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішень суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правовий висновок, як було вказано вище, викладений в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15.
Крім того, аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022), №540/606/20 (постанова від 27.07.2022), №686/2636/17 (постанова від 27.07.2022), №620/4090/22 (постанова від 21.12.2022).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Враховуючи наявність спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у відкритті провадження у даній адміністративній справі.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Г.В. Чернова