про залишення позовної заяви без руху
21 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/1463/26
категорія 112010200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
15.01.2026 позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, що виявилися у нарахуванні за виплаті з 01 січня 2025 року пенсійного забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2022 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", а також в обмеженні пенсії максимальним розміром з 01.01.2026 на підставі ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та із застосуванням обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";
зобов"язати здійснити нарахування та виплату з 01.01.2025 пенсійного забезпечення позивачу без застосування обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осібу 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром з 01.01.2026 на підставі ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", та без застосування обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", із врахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом розгляду цієї справи є визнання протиправними дій та зобов"язати відповідача здійснити нарахування та виплату з 01.01.2025 пенсійного забезпечення позивачу без застосування обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", без обмеження максимальним розміром з 01.01.2026 на підставі ст.30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", та без застосування обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1778 від 30.12.2025 року "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", із врахуванням раніше виплачених сум.
Отже, в частині позовних вимог про зобов"язання відповідача здійснити нарахування та виплату з 01.01.2025 пенсійного забезпечення позивачу без застосування обмежувальних коефіцієнтів на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" позивач пропустив шестимісячний строк звернення.
У заяві про поновлення строку звернення з позовом позивач посилається на ст.51 Закону №2262-ХІІ та зазначає, що до спірних правовідносин строки звернення не застосовуються. Також, посилається на перелік постанов Верховного Суду.
Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.
При визначенні початку перебігу строку звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд також зауважує, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у складі у постанові від 08.10.2025 року у справі № 560/12997/24, оцінюючи вимогу позивачки про зобов'язання відповідача здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату позивачці пенсії, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці №4.2/1377-2024/Т-1056 від 11.06.2024 року, звернув увагу на висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, який неодноразово знаходив своє застосування у справах, що стосувалися визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 липня 2025 року у справі №420/23756/24:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
- пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Також Верховний Суд у справі № 560/12997/24 надав оцінку приписам статті 51 Закону України №2262-XII, дійшовши висновку про застосування у спірних правовідносинах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
Водночас, як зазначив Верховний Суд, поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
За висновком Верховного Суду, пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду не вбачала належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту заяви позивача вбачається, що останній пов'язує порушення свого права зі зменшенням розміру пенсії за січень 2025.
Разом з тим, суд зауважує, що таке зменшення розміру пенсії не могло відбутися приховано, оскільки пенсія є періодичною грошовою виплатою і факт виплати пенсії у меншій сумі, так само, як і факт її невиплати у встановлений строк, є очевидним для отримувача в момент, коли така виплата мала бути здійснена. Отже, позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права не пізніше моменту отримання пенсії в іншому розмірі або моменту її невиплати за відповідний місяць.
Суд звертає увагу, що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема, у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відносно посилання позивача на правові висновки, визначені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19), суд зауважує, що у цій постанові Великою Палатою Верховного Суду сформовано певна правова позиція щодо застосування строків звернення до суду в справах про перерахунок раніше призначених пенсій. Вирішені по суті спірні правовідносини у вказаній постанові регулювалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надалі також Закон №1788-XII) і Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (надалі також Закон №1058-ІV). Питання, яке було предметом судового розгляду в справі №510/1286/16-а (провадження №11-345апп19) стосувалося особи, якій пенсію призначено як державному службовцю.
У вказаному остаточному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду надавала оцінку і застосовувала загальні норми пенсійного законодавства в частині строків перерахунку пенсії за попередній період, зокрема, положення статті 87 Закону №1788-ХІІ, статті 46 Закону №1058-ІV і статей 51, 55 Закону №2262-ХІІ (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Стосовно тверджень позивача про неврахуванням судом норми частини 3 статті 51 Закону України № 2262-ХІІ слід зазначити таке.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім'ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених ч. 4 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, ч. 3 ст. 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" поширює свою дію виключно на випадки здійснення перерахунку пенсій внаслідок підвищення грошового забезпечення особам, на які поширює свою дію вказаний закон.
Проте, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин зазначеної норми.
Хоча норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних, не залежних від волевиявлення позивача обставин, що перешкоджали його вчасному зверненню з адміністративним позовом.
В зв'язку з цим позивач має довести суду наявність таких обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, та підтвердити їх належними доказами, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Матеріали позову заявника та подана заява про поновлення строку звернення до суду не містять ані доводів, ані доказів у підтвердження цих доказів щодо об'єктивної неспроможності позивача дізнатись про вчинення суб'єктом владних повноважень управлінського волевиявлення з приводу виплати ним пенсії з обмеженням під час отримання першої пенсії після проведеного перерахунку з 01.01.2025 .
Відтак, доводи викладені у заяві є неповажними причинами пропуску строку звернення з позовом.
Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення із позовом до суду разом із сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення із позовом до суду або нового (уточненого) адміністративного позову в межах шестимісячного строку звернення з позовними вимогами в частині перерахунку пенсії з 01.01.2025
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя О.В. Капинос