21 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/12517/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 064250009937 від 02.12.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати з 07 листопада 2024 року ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 26.11.2024 звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнобов"язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області їй відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи, що має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 10.01.1992 по 15.12.1998 та періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3х річного віку, і, відповідно, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУПФУ у Львівській області) надійшов відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позову, вказано, що за наданим документами станом на 01.01.1993 підтверджено період проживання (роботи) позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення 06 років 03 місяці 26 днів, що безумовно дає їй право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796.
Разом з тим, за результатами розгляду документів до страхового стажу позивачки не зараховано: період роботи з 10.01.1992 по 15.12.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.10.1988, оскільки виправлена дата наказу про звільнення з роботи та період догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в документі відсутня відмітка про отримання дитиною паспорта.
Оскільки за наданими документами та згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 22 роки 03 місяці 24 дні, відповідачем прийнято спірне рішення про відмову в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку для виходу на пенсію відповідно до Закону №796, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУПФУ в Житомирській області) відзиву на позовну заяву до суду не надіслало.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 має посвідчення громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_2 (категорія 3), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 19.02.1992.
Позивач 26.11.2024 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та 02.12.2024 прийнято рішення №064250009937 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Зокрема у зазначеному рішенні вказано, що страховий стаж особи на день звернення складає 22 роки 03 місяці 24 дні.
Листом від 05.12.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з тих підстав, що недостатньо необхідного страхового стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII (далі - Закон №796-XII) пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Положеннями ст.15 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом №796-XII або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Відповідно до абз. 1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абз.5 п.2 ст.55 Закону №796-XII встановлено, зокрема, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
Із аналізу наведеної правової норми встановлено, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Суд зазначає, що в межах розгляду даної справи сторонами не оспорюється факту проживання позивачки за місцем реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та застосування стосовно до неї початкової величини, оскільки під час прийняття оскаржуваного рішення територіальним органом Пенсійного фонду України встановлено, що позивачкою документально підтверджено право на зниження пенсійного віку на 6 років.
Суд враховує також, що обов'язковою умовою призначення пенсії на пільгових умовах за статтею 55 Закону №796-XII є наявність у особи відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Таким чином, на момент досягнення необхідного віку, а саме станом на 2024 рік, страховий стаж позивача повинен становити не менше 31 року, а з урахуванням зменшення на 6 років - не менше 25 років.
ГУПФУ у Львівській області у спірному рішенні вказало, що страховий стаж позивачки становить 22 роки 03 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Відмовляючи у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за відсутності необхідного страхового стажу позивача, ГУПФУ у Львівській області вказує про незарахування до страхового стажу позивача період її роботи з 10.01.1992 по 15.12.1998 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.10.1988 в Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області, оскільки виправлена дата наказу про звільнення з роботи.
Разом з тим, суд враховує таке.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.10.1988, позивачка з 10.01.1992 по 15.12.1998 працювала в Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області
Вказані записи внесені уповноваженою особою, про що свідчить підпис та печатки, містять посилання на дату на номер наказу, що слугували підставою вчинення запису про прийняття та переведення, однак запис про звільнення містить виправлення в даті наказу.
Однак, за пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
З цього приводу суд зазначає, що позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести негативні наслідки за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в зарахуванні певних періодів до страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 687/975/17 від 21.02.2018, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Варто зауважити, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність необхідного страхового стажу, а не дотримання формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Вказана позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачки з 10.01.1992 по 15.12.1998 згідно із записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 12.10.1988, а, відтак, для задоволення позову в цій частині.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення трьохрічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання дитиною паспорта, суд зазначає таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 07.09.1992, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками вказано: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У верхньому правому куті вказаного свідоцтва є відмітка: ВН443647 22.10.2008.
Отже, спірний період догляду за дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до досягнення нею трьохрічного віку має бути зарахований до страхового стажу позивачки.
При цьому суд зазначає, що частина 3 статті 44 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV визначає право органу Пенсійного фонду України вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідну позицію висловлено Верховним Судом в постанові по справі № 638/18467/15-а від 30.09.2019.
Однак, як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача, що також свідчить про наявність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №064250009937 від 02.12.2024 про відмову у призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області приймалося спірне рішення, яке визнано судом протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з метою ефективного захисту права позивача на належне пенсійне забезпечення, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 26.11.2024 про призначення пенсії за віком та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, згідно з якою дії зобов'язального характеру щодо призначення позивачу пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.
А відтак, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Житомирській області слід відмовити.
За вказаних обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Враховуючи положення ч.3 ст.139 КАС України, судовий збір, сплачений за подання цього позову, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, 79016, ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 064250009937 від 02.12.2024р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26 листопада 2024 року про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
21.01.26