Україна
Донецький окружний адміністративний суд
20 січня 2026 року Справа№200/1110/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач-1), Військової частини НОМЕР_2 (відповідач-2), Військової частини НОМЕР_3 (відповідач-3), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування, а Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 20.06.2020 по 23.12.2020 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати, а Військову частину НОМЕР_2 виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 20.06.2020 по 23.12.2020 у фіксованій величині 4098,51 грн. в місяць відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування, а Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 23.12.2020 по 21.10.2023 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати, а Військову частину НОМЕР_2 виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 23.12.2020 по 21.10.2023 у фіксованій величині 4098,51 грн. в місяць відповідно до норм абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 20.06.2020 по 21.10.2023 я проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та військовій частині НОМЕР_3 , які є структурними підрозділами та перебувають на фінансовому забезпечення військової частини НОМЕР_2 . Позивач вказав, що за час проходження військової служби у періоди з 20.06.2020 по 21.10.2023 індексація грошового забезпечення нараховувалася та виплачувалася не в повному розмірі, що на його думку є протиправним, адже призвело до ненарахування та невиплати в повному розмірі грошового забезпечення, а тому порушує його законні права та інтереси.
Військова частина НОМЕР_3 позов не визнала, надала відзив за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказано, що індексація-різниця виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) з умови перебування на тій же посаді. Такими чином позивач в період проходження військової служби у військовій частини НОМЕР_3 і у вказаний період Кабінет Міністрів України не встановлював нові розміри окладів військовослужбовців. Отже, позивач не має права на отримання індексації-різниці за період військової служби у військовій частини НОМЕР_3 . Також вказує на пропуск строку звернення до суду.
Від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог в пвоному обсзяі, мотивуючи свою позицію тим, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.06.2020 року по 23.12.2020 року. Позивач не має права на отримання індексації-різниці за період з 20.06.2020 року по 23.12.2020 року, оскільки індексація-різниці, з урахування висновків Верховного Суду та абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078, розраховується у місяці підвищення доходу (в даному випадку у березні 2018 року) та у разів виникнення обставин передбачених абзацом 4 пункту 5 Порядку № 1078 та виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Матеріалами справи підтверджується, що Позивач також проходив військову службу у військовій академії м. Одеса з 30.08.2015 року по 20.06.2020 року. Тобто, у разі підтвердження (доведення) обставин, що передбачені абзацам 4 пункту 5 Порядку № 1078, враховуючи вище приведені правові висновки Верховного Суду, Позивач має право на отримання індексації різниці до 20.06.2020 року до дати виключення зі списків військової академії м. Одеса (звільнення з військової академії м. Одеса). Тому, враховуючи наведене та те, що на момент підвищення доходу Позивача, останній не проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , положення абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21) прошу відмовити у задоволенні позовних вимог враховуючи їх безпідставність.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року вказану позовну заяву залишено без руху і позивачу встановлено десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання письмової заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом із зазначенням підстав поважності його пропуску та докази поважності причин його пропуску.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відкрито провадження в справі, визнано поважними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.
У зв'язку з звільненням судді ОСОБА_2 з посади, 16 травня 2025 року адміністративну справу передано до відділу документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.
В результаті повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено суддю Крилову М.М. для розгляду адміністративної справи № 200/1110/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/1110/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 червня 2025 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням у справі № 200/1115/25.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року поновлено провадження у справі № 200/1110/25, витребувано копії та докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з з 22.07.2020 по 23.12.2020 із зазначенням усіх складових (в т.ч. посадового окладу із врахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/1115/25, сум індексації, тощо).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 від 27.12.2022.
Судом встановлено, що у період з 22 липня 2020 року по 23 грудня 2020 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується копіями витягів з наказу від 23.12.2020 № 361 та від 22.07.2020 №204.
28 грудня 2020 року по 21 жовтня 2023 року позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , про що свідчать копії витягів з наказу від 21.10.2023 № 302 та від 28.12.2020 №363.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 позивачу у період з 22.07.2020 по 23.12.2020 (включно) нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме: липень 2020 - 80,30; серпень-листопад 2020 - 226,29; грудень 2020 - 173,47.
Згідно з довідкою про доходи від 15.04.2025 № 325, яка надана військовою частиною НОМЕР_3 , позивачу у період з грудня 2020 року по грудень 2022 року індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась, а саме: грудень 2020 - 30,17; січень 2021 - 229,95, лютий-квітень 2021 - 333,69; травень 2021 - 497,13; червень-липень 2021 - 463,91; серпень-листопад 2021 - 540,03; грудень 2021 - січень 2022 - 563,19; лютий-квітень 2022 - 672,35; травень 2022 - 913,01; червень 2022 - 1017,21; липень 2022 - 1066,00; серпень-жовтень 2022 - 1281,80; листопад 2022 - 1424,80; грудень 2022 - 1470,83.
У період з січня 2023 року по жовтень 2023 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від05 травня 2025 року по справі № 200/1115/25, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2025, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено та вирішено.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 з 22.07.2020 по 23.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020; щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020; щодо нарахування ОСОБА_1 підйомної допомоги без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 22.07.2020 по 23.12.2020 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 з врахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок ОСОБА_1 , отриману в 2020 році, підйомної допомоги із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 та врахування раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування ОСОБА_1 з 28.12.2020 по 31.12.2020 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020; щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2021 по 31.12.2021 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021; щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2022 по 31.12.2022 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022; щодо нарахування ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 20.05.2023 основних видів грошового забезпечення без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023; щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2021, 2022 та 2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_3 здійснити з 28.12.2020 по 31.12.2020 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2020 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; здійснити з 01.01.2021 по 31.12.2021 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; здійснити з 01.01.2022 по 31.12.2022 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; здійснити з 01.01.2023 по 20.05.2023 перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням із урахуванням раніше виплачених сум; здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за періоди з 20.06.2020 по 23.12.2020, з 23.12.2020 по 21.10.2023, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правовідносини, з приводу яких винник спір, регулюються Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон України №2011-ХІІ) який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2 4 статті 9 Закону України №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 4 частини 1 статті 2 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону України №1282-ХІІ передбачені підстави для проведення індексації. Так, відповідно до статей 4, 6 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З наведених норм вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації, порядок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
А тому не здійснення суб'єктами нарахування та виплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку №1078.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, яким є відповідач, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 20.06.2020 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяці) березень 2018 року, з урахуванням абз. абз. 4-6 п. 5 Постанови КМУ Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 р. № 1078, суд зазначає таке.
Зі змісту наявних у матеріалах справи довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2022 роки вбачається, що позивачу нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення.
У позовній заяві позивач вказує, що при нарахуванні індексації відповідач безпідставно оминув норми абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати йому індексації у місяці підвищення доходу (березень 2018 року) та не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу. Звідси позивач висновує, що відповідач неправильно нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення за цей період.
Оцінюючи такий аргумент позивача з урахуванням фактичних обставин цієї справи та неведеного вище правового регулювання спірних правовідносин суд відповідно до вимог частини п'ятої статті 242 КАС України враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахування ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні) та зазначає наступне.
Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку № 1078).
У цьому контексті суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.
Суд враховує, що з 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом є обов'язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року був місяцем підвищення доходів військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).
Разом з цим, суд звертає увагу, що під час розгляду справи встановлено, що оклад позивача) в подальшому збільшувався як з 22.07.2020, так і з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 (право на таке підвищення встановлено рішенням суду по справі № 200/1115/25, яке набрало законної сили). Так, з рішення по справі № 200/1115/25 вбачається, що позивачу протиправно обчислено посадовий оклад та оклад за військовим званням виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762 грн), замість: з 22.07.2020 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн); з 01.01.2021 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн); з 01.01.2022 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн); з 01.01.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн).
Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У позовній заяві позивач вказує, що при призначенні виплати грошового забезпечення з 20.06.2020 та з 23.12.2020 Відповідачі безпідставно оминули норми абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації-різниці з 20.06.2020 та з 23.12.2020 відповідно. Вважає, що для визначення розміру підвищення доходу за посадою яку обіймав позивач слід провести порівняння в місяці підвищення посадових окладів- березень 2018 року (аркуш 7 позовної заяви). Звідси позивач висновує, що Відповідачі повинні нарахувати та виплатити індексацію-різницю починаючи з 20.06.2020 та з 23.12.2020, оскільки розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року в даному разі є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Суд зауважує, що визначення суми «індексації-різниці» згідно абз. 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 пов'язано із підвищенням тарифних ставок (окладів), та обраховується як різниця між розмір підвищення грошового доходу та сумою індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. У спірних правовідносинах «місяць підвищення доходу» не є тотожним «даті призначення на військову службу».
Суд також зауважує, що березень 2018 року не є останнім місяцем підвищення доходу позивача, адже судом встановлено, що його посадовий оклад збільшився як з 22.07.2020 так і з 01.01.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 у зв'язку із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.
Ураховуючи викладене, відсутні підстави для визначення сум індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби з 20.06.2020 по 23.12.2020, з 23.12.2020 по 31.12.2022 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4 -6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ураховуючи викладене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню тільки приписи п. 10-2 Порядку №1078, згідно яких для новоприйнятих військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає військовослужбовець.
Така індексація є поточною та не є спірною між сторонами.
Щодо індексації грошового забезпечення у 2023 році, то відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" № 2710-IX від 03.11.2022 зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Положення абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", яким зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", є чинними та не визнавались неконституційними, а відтак підлягають застосуванню.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема оплати праці (грошового забезпечення), тому відсутні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати індексацію позивачу за цей період.
Таким чином, відсутнім є факт протиправних дій військової частини НОМЕР_3 щодо не проведення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по 21.10.2023.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Отже, надавши оцінку встановленим судом обставинам справи на підставі наданих сторонами доказів в контексті правових норм, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у Відповідачів в спірних правовідносинах не виникло обов'язку щодо нарахування та виплати позивачеві індексації за період проходження військової служби з 20.06.2020 по 23.12.2020 та з 23.12.2020 по 21.10.2023 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, з урахуванням вимог абзаців 4 -6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.
Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/)
Суддя М.М. Крилова