Провадження №2/760/8755/26
Справа №760/22720/24
19 січня 2026 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді - Усатової ІА.,
при секретарі - Омельяненко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» звернулося до Солом'янський районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором №98655972000 від 07.02.2022 у загальному розмірі 16810,48 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 9288,76 грн, заборгованість за відсотками 7521,72 грн, заборгованість за комісіями 0,0 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
07.02.2022 відповідач уклав з Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) № 98655972000.
При цьому, 23 січня 2024 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Суперіум» було укладено договір факторингу № 254, відповідно до якого АТ «УКРСИББАНК» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Суперіум» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно реєстру боржників за договором факторингу, загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 16810,48 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 9288,76 грн, заборгованість за відсотками 7521,72 грн, заборгованість за комісіями 0,0 грн
Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 16810,48 грн та судові витрати.
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.09.2024 головуючою у процесі суддею визначено Усатову І.А.
01.10.2024 отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача.
Ухвалою від 04.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, отримавши ухвалу про відкриття провадження та позовну заяву з додатками.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до АТ «УКРСИББАНК» із Анкетою-заявою на надання споживчого кредиту. Анкета містить персональні дані відповідача, відомості про місце роботи, середній дохід, склад сім'ї. Підписанням анкети-заяви відповідач надала згоду на використання при вчиненні правочині відтворення підпису уповноваженої особи та печатки АТ «УкрСиббанк» за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога підпису та печатки.
На підставі анкети-заяви на надання споживчого кредиту 07.02.2022 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98655972000.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Банк на підставі наданих Клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «Карта з лімітом для своїх» розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК».
Пункт 1.2. Договору, Банк встановлює ліміт овердрафту(надає кредит), на Картковому рахунку Клієнта (надалі - ліміт кредитування), а Клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами.
Згідно до п. 1.3. Договору, Банк має право надавати, а Клієнт отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному у Правилах.
Відповідно до п. 1.4. Договору, Правила після підписання Сторонами Договору анкети, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, Сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи Сторін під цим Договором анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання Сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню Сторонами і вступають в силу для Сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи вищевказані договора було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає доведеним, що вказані кредитні договора були підписани позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий первісними кредиторами на номер телефону відповідача.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за вищевказаними договорами позивачем до позовної заяви подано копії кредитного договору № 98655972000, анкету-заявку на надання споживчого кредиту, договір факторингу № 254 від 23.01.2024, реєстр боржників до договору факторингу № 245 від 23.01.2024.
Разом із тим, зазначені документи не містять підтвердження фактичного отримання відповідачем грошових коштів на підставі укладеного договору та не підтверджують наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі, заявленому позивачем.
При цьому позивач не надав суду розрахунків заборгованості чи інших первинних документів, які б свідчили про видачу кредитних коштів, користування ними та їх неповернення. За таких обставин суд дійшов висновку, що належні та допустимі докази на підтвердження факту надання відповідачу кредиту і виникнення заборгованості відсутні, а тому позовні вимоги є недоведеними.
Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, позивачем до позовної заяви не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по вищевказаному кредитному договору були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем.
Відтак, жодних належних доказів в підтвердження обставин видачі кредитних коштів, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаного кредитного договору матеріали справи не містять.
Згідно із ч. 1 та ч. 5ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Сторонами по справі у відповідності до ч. 4ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.
Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв'язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду сторонами по справі не подавалися.
Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ч. 8 ст. 279 ЦПК України, судом досліджуються докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку пояснення, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.
Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені позивачем у позові, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання, що позов не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Враховуючи положення ст.141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.
Враховуючи вищенаведене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронний цифровий підпис»,Законом України «Про електронні довірчі послуги», ст.ст.1,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст.1, 2, 12, 15, 16, 204, 207, 626-629, 633, 634, 638, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 259, 263-265, 273, 279, 280-285, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: І.А. Усатова