Справа № 703/4811/15-ц
4-с/703/2/26
20 січня 2026 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Волосовського В.В.,
при секретарі Похітон Я.О.,
стягувача ОСОБА_1 ,
державного виконавця Тітаренко Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Діни Іванівни щодо винесення вимоги про забезпечення доступу до квартири,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. щодо винесення вимоги про забезпечення доступу до квартири.
В обґрунтування скарги зазначив, що рішенням Смілянського міськрайонного суду по справі 703/4811/15-ц від 15 січня 2016 року ОСОБА_2 зобов'язано не чинити йому перешкод в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначено порядок зустрічей ОСОБА_1 з сином: після досягнення дитиною трирічного віку щосуботи з 10 до 16 годин за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_4
19 березня 2025 року на виконання рішення суду щодо визначення порядку його зустрічей з малолітнім сином ОСОБА_3 , 2014 року народження, та зобов'язання боржника ОСОБА_5 не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, було відкрито виконавче провадження № 77551579.
28 листопада 2025 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тітіренко Д.І. у вказаному виконавчому провадженні № 77551579 було винесено вимогу до нього, як стягувача, про забезпечення доступу до квартири АДРЕСА_1 .
Заявник вказує, що у рішенні суду по справі 703/4811/15-ц за вищевказаною адресою, визначається порядок його зустрічей з дитиною, а сама адреса зазначена як його тимчасове місце проживання. Наголошує, що означена квартира йому ніколи не належала, права власності на неї він не мав, за указаною адресою він фактично проживав у 2016 році (на момент винесення судом рішення по справі 703/4811/15-ц), а зареєстрований був у м. Києві, при цьому дитина проживала у місті Сміла. Зазначив, що наразі доступу до вищевказаної квартири він не має, що не заперечує. На переконання заявника, побачення з дитиною можна безперешкодно здійснювати біля будинку АДРЕСА_2 зазначеної адреси. Побачення можуть починатися за цією адресою та продовжитися у будь-якому місці (кафе, магазині, розважальному центрі, парку та ін.). Зауважує, що зобов'язання його, як стягувача, проводити побачення з дитиною виключно у квартирі у рішенні суду та виконавчому листі - відсутнє. На переконання заявника, даною вимогою головний державний виконавець Тітаренко Д.І., наперед знаючи, що квартира йому не належить, змушує його здійснити проникнення до житла, якою володіють інші особи.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. щодо винесення вимоги про забезпечення доступу до квартири та зобов'язати державного виконавця скасувати означену вимогу про забезпечення доступу до квартири у виконавчому провадженні №77551579.
Розгляд скарги призначено судом на 24 грудня 2025 року.
Судове засідання 24 грудня 2025 року було відкладено на 13 січня 2026 року в зв'язку з неявкою державного виконавця.
13 січня 2026 року судове засідання було відкладено на 20 січня 2026 року в зв'язку із зупиненням роботи суду та переїздом до іншої будівлі.
В судовому засіданні 20 січня 2026 року заявник ОСОБА_1 скаргу підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у ній та просив її задовольнити.
Головний державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. проти задоволення скарги заперечувала, вказала, що нею здійснюються заходи примусового виконання рішення виключно у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Боржник в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відтак, суд дійшов висновку про можливість проведення розгляду справи за відсутності боржника, яка не з'явилася в судове засідання.
Заслухавши учасників розгляду справи, дослідивши матеріали вказаної скарги, матеріали цивільної справи №703/4811/15-ц та матеріали виконавчого провадження №77551579, в обсязі, необхідному для розгляду даної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК України).
За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 451 ЦПК України).
Відповідно до ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Судом встановлено, що рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року в справі № 703/4811/15-ц зобов'язано ОСОБА_6 не чинити перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено такий порядок зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- до досягнення дитиною віку 3 років з 15 до 18 години в присутності ОСОБА_6 кожну непарну (першу, третю, п'яту - за наявності такої у відповідному місяці) суботу за місцем проживання ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 , а кожну парну суботу - за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 ;
- після досягнення дитиною трирічного віку - щосуботи з 10 до 16 години за тимчасовим місцем проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 або у громадських місцях (парках, скверах, місцях відпочинку) без присутності ОСОБА_6 .
Ці зустрічі належить проводити з урахуванням стану здоров'я ОСОБА_7 .
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Постановою головного державного виконавця ВДВС у м. Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального МУ МЮ (м. Київ) Тітаренко Д. І. від 19 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження № 77551579 з примусового виконання виконавчого листа Смілянського міськрайонного суду Черкаської області № 703/4811/15-ц, виданого 18 серпня 2016 року на виконання указаного рішення суду.
Згідно поданої скарги стягувач ОСОБА_1 стверджує, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. винесено незаконну вимогу про забезпечення доступу до квартири АДРЕСА_1 , оскільки вказане нерухоме майно йому на праві власності не належить та на даний час він ним не користується та не має до нього доступу.
За приписами частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як вбачається з рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2016 року в справі № 703/4811/15-ц, яким ОСОБА_6 зобов'язано не чинити перешкод ОСОБА_1 в участі у вихованні їх сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , порядок зустрічей ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 після досягнення останнім трирічного віку визначено за адресою: АДРЕСА_4 , що є адресою тимчасового місця проживання ОСОБА_1 . Відомостей про те, що заявник ОСОБА_1 є власником вказаного об'єкту нерухомого майна матеріали справи № 703/4811/15-ц та матеріали виконавчого провадження № 77551579 не містять. При цьому заявник стверджує, що вказана квартира на даний час не перебуває у його користуванні та він не має доступу до неї.
У відповідності до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Викладене дає підстави для висновку про неправомірність дій державного виконавця в частині винесення вимоги про забезпечення стягувачем доступу до квартири, яка йому не належить та не перебуває у його користуванні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
На підставі викладеного, повно та всебічно досліджених доказів, з урахуванням вимог чинного законодавства, та застосування його до фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відтак слід визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. щодо винесення вимоги про забезпечення стягувачем ОСОБА_1 доступу до квартири АДРЕСА_1 та зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Д.І. скасувати вимогу про забезпечення доступу до квартири у виконавчому провадженні №77551579.
Керуючись ст.19, 129 Конституції України, ст.ст.1, 2, 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 259, 260, 447, 451, 452 ЦПК України,-
постановив:
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Діни Іванівни щодо винесення вимоги про забезпечення доступу до квартири - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Діни Іванівни щодо винесення вимоги про забезпечення доступу до квартири.
Зобов'язати державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Смілі Черкаського району Черкаської області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Тітаренко Діну Іванівну скасувати вимогу про забезпечення доступу до квартири у виконавчому провадженні №77551579.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 21 січня 2026 року.
Суддя: В.В. Волосовський