Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7157/25
Номер провадження2/711/163/26
21 січня 2026 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретарів судового засідання Овезової Ю.В., Дмитренка О.Ю.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Березенка Є.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,
04 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Березенко Євген Анатолійович, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_1 на 1/3 (одну третю) частку в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала батьку позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (вхідний №31085, а.с.1-3).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача і дружина його батька ОСОБА_4 , які проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батьків відкрилася спадщина, зокрема на 1/3 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , що належала батьку позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину, що видане 16.10.1991 Першою черкаською державною нотаріальною конторою.
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, він прийняв спадщину після спадкодавця на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України, тобто шляхом проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Проте постановою державного нотаріуса Другої черкаської державної нотаріальної контори від 24.04.2025 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала батьку позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Водночас, як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, на час смерті спадкодавця він проживав з ним спільно, що зумовило спадкування ним права на спадщину за законом, що підтверджується засобами доказування, що долучені до позовної заяви, а також показами свідків.
Оскільки позивач у нотаріальному порядку об'єктивної змоги оформити спадкові права на спадщину, що лишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , змоги немає, тому звернувся до суду з відповідним позовом та просить суд визнати право власності на спадкове майно, а саме: на 1/3 (одну третю) частку в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала батьку позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с.37).
20 серпня 2025 року від представника позивача адвоката Березенка Є.А. до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована канцелярією суду цього ж дня за вхідним №33294/25, до якої, зокрема, долучено докази вартості спірного об'єкту нерухомості, право власності на який позивач просить суд визнати за ним в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також докази доплати судового збору в сумі 2375,60 грн (а.с.39).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі (а.с.43-45).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.10.2025 витребувано у Другої черкаської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи №149/2025, що заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.58-59).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2025 відкладено розгляд справи до 16 год 00 хв 11.11.2025 у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача адвоката Березенка Є.А. про надання додаткового часу задля уточнення позовних вимог (а.с.119-120).
10 листопада 2025 року представником позивача адвокатом Березенком Є.А. до суду подана заява про зміну посилання на норми матеріального чи процесуального права, у мотивувальній частині якої цим учасником справи зазначено про те, що, враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після смерті батька позивача, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , то такі регулюються не положеннями ЦК України, а ЦК УРСР 1963 року. У зв'язку з цим, представник позивача просить вважати правильним нормативне обгрунтування позовну з підстав, передбачених положеннями ст.548, 549, 554 ЦК УРСР 1963 року замість відповідних положень ЦК України (вхідний №45269/25, а.с.122-123).
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.11.2025 закрито підготовче провадження у справі № 711/7157/25 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування і призначено справу до судового розгляду по суті о 11 год 00 хв 16 грудня 2025 року (а.с.134-135).
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16.12.2025 відкладено розгляд цивільної справи до 15.00 год 15 січня 2026 року (а.с.147-149).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Березенко Є.А. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, що викладені у позовній заяві у взаємозв'язку із заявою про зміну посилання на норми матеріального чи процесуального права. Просили суд визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме: на 1/3 (одну третю) частку в праві власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних споруд, що розташований в АДРЕСА_1 , що належала батьку позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того представник позивача адвокат Березенко Є.А. додатково повідомив суд про те, що прохання про визнання права власності на спадкове майно за позивачем у судовому порядку обумовлено тим, що після смерті батька позивача спадщину прийняла його дружина (мати позивача) ОСОБА_4 шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, а вже після смерті матері спадщину прийняв у той же спосіб позивач. Також представник позивача адвокат Березенко Є.А. в судових дебатах просив суд судові витрати щодо сплати судового збору залишити за позивачем.
Відповідач Черкаська міська рада явку представника у судове засідання не забезпечила хоча про день, час та місце проведення розгляду справи була повідомлена належним чином, а саме: шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 16.12.2025 о 18 год 50 хв 20 сек, доказом чому є довідка про доставку електронного документа, що міститься в матеріалах справи (а.с.151 зворот).
Водночас від представника відповідача Прокопчук А.П., 14.01.2026 через підсистему «Електронний суд», надійшла до суду заява про проведення розгляду справи без участі представника Черкаської міської ради, в якій цей учасник справи у вирішенні спору поклався на розсуд суду у зв'язку з чим просив суд ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства (вхідний №1706/26, а.с.153-154).
Частиною 1 ст.223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання, явку представника в судове засідання не забезпечив, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не подав, а від представника означеного учасника справи до суду надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, тому суд, заслухавши думку позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Березенка Є.А., які не заперечили проти розгляду справи у відсутність уповноваженого представника відповідача, керуючись ч.1 ст.223 ЦПК України, постановив протокольну ухвалу про проведення судового засідання в справі №711/7157/25 за даної явки учасників справи.
15 січня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, у зв'язку зі складністю справи, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 30 хв 21 січня 2026 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача та його представника, висловлені як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію представника Черкаської міської ради, що викладена письмово, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_1 , батьками якого є: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, що видане повторно 15.10.2014 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси реєстраційної служби Черкаського міського управління юстиції (а.с.5).
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , що видане повторно 30.08.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Черкаси помер ОСОБА_2 (а.с.17).
Крім того зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , що видане повторно 30.08.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Черкаси Черкаського міського управління юстиції, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Черкаси померла ОСОБА_4 (а.с.16).
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.10.1991, що видане Першою черкаською державною нотаріальною конторою, суд встановив, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , саме її син ОСОБА_3 набув право власності на 1/3 частку житлового будинку з відповідною часткою надвірних споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).
Також із довідки Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради №10859/16021-01-10 від 29.05.2025 суд встановив, що в департаменті відсутні відомості щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Водночас, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.9).
Дослідивши безпосередньо у судовому засіданні копію довідки архівного відділу Департаменту «Управління справами та юридичного забезпечення» Черкаської міської ради №877,646-р від 29.05.2025, суд встановив, що за документами архівного фонду ВАТ «Черкаський цукрорафінадний завод», в особовій картці № НОМЕР_3 в розділі «Загальні відомості», міститься наступна інформація: « ОСОБА_3 , рік народження: 1946, місяць: 06, число: 06, домашня адреса: АДРЕСА_2 ». Означена інформація підтверджується безпосередньо дослідженою в судовому засіданні архівною копією особової картки № НОМЕР_3 , що заповнена 22.03.1989 (а.с.12-13).
Із інформаційної довідки комунального підприємства «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» №4109-о від 13.07.2016 суд встановив, що домоволодіння АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 (1/3 частка на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-5282 від 16.10.1991) та ОСОБА_12 (2/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину №2-5166 від 10.10.1991) (а.с.28).
Із копії витягу з паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 , що виданий 07.11.2015 Придніпровським РВ у м. Черкаси УДМС України в Черкаській області і яким документований позивач, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований проживанням за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 19.04.1985 (а.с.4).
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80931582 від 24.04.2025, що долучений позивачем до позовної заяви, суд встановив, що Другою черкаською державною нотаріальною конторою 24.04.2025 заведено спадкову справу №149/2025 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.19).
Із актового запису про смерть №1329 від 31.05.1999 суд встановив, що ОСОБА_2 , який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.64).
Із заяви представника позивача за довіреністю ОСОБА_13. від 24.04.2025 №349 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку у праві власності на житловий будинок з відповідною часткою надвірних споруд, що розташований АДРЕСА_1 , що адресована Другій черкаській державній нотаріальній конторі, суд встановив, що ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до означеної нотаріальної установи з метою видачі свідоцтва на ім'я довірителя на означене спадкове майно, що лишилося після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.72).
Також у судовому засіданні суд безпосередньо дослідив повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00050808763, що сформований 23.04.2025 державним нотаріусом Перкалюк С.В., зі змісту якого встановив, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.78-79).
Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80931153, що сформована 24.04.2025 Другою черкаською державною нотаріальною конторою, суд встановив, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не заводилася і свідоцтво про право власності на спадщину не видавалося (а.с.80-99).
Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №80931275, що сформована 24.04.2025 Другою черкаською державною нотаріальною конторою, суд встановив, що заповіти та спадкові договори ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно не складалися та не укладалися (а.с.100-106).
Також у судовому засіданні, що відбулося 15.01.2026, суд безпосередньо дослідив постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.04.2025, що винесена державним нотаріусом Другої черкаської державної нотаріальної контори Перкалюк С.В., зі змісту якої суд встановив, що у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом відмовлено з підстав того, що: 1) не підтверджено родинний зв'язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ; 2) в актовому записі про народження ОСОБА_1 у відомостях про батька вказано ОСОБА_3 , а у його свідоцтві про народження - ОСОБА_2 ; у відомостях про матір вказано ОСОБА_5 , а у її свідоцтві про смерть - ОСОБА_4 ; 3) не підтверджується факт прийняття спадщини, оскільки не надано до нотаріальної контори документи, що підтверджують спільне проживання заявника із померлим (а.с.109-110).
Із копій платіжних квитанцій АТ «Акцент-Банк» та АТ «ОТП Банк» від 24.03.2025, 06.06.2025, 06.08.2025, 27.09.2025, 27.10.2025 та 02.11.2025 суд встановив, що ОСОБА_13 здійснювала оплату вартості житлово-комунальних послуг, що надавалися відповідними їх надавачами до будинку АДРЕСА_1 (а.с.124-129).
Допитана як свідок ОСОБА_14 показала, що з 1990 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_3 , тобто у житловому будинку, що розміщений через один будинок від того, в якому проживає позивач ОСОБА_1 . Також свідок показала суду, що ОСОБА_1 проживав у будинку АДРЕСА_1 на день смерті свого батька. Надалі свідок бачила, що ОСОБА_1 у дворі усе робив по господарству, зокрема поміняв вікна у будинку, зробив огорожу та перекрив будинок.
Крім того, у судовому засіданні, що відбулося 16.12.2025, був допитаний як свідок ОСОБА_15 , який суду повідомив, що він бачив як позивач ОСОБА_1 постійно проживав разом із батьками у будинку АДРЕСА_1 . Проте свідок всередині будинку жодного разу не був і сказати, що робив позивач по будинку суду не може, оскільки минуло дуже багато часу.
Також у судовому засіданні була допитана як свідок ОСОБА_13 , яка суду повідомила, що ОСОБА_1 вона знає з 2007 року, а у 2012 році вони одружилися. Після одруження вони спільно проживають у будинку АДРЕСА_1 , поліпшують умови проживання, а саме: здійснили перебудову, утеплили будинок, добудували ванну кімнату. Також свідок повідомила суд, що вони разом з позивачем саджають город та сплачують комунальні послуги, що надаються до означеного домоволодіння.
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.
Згідно п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Викладені вище керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України повністю узгоджуються із висновками Верховного Суду, що сформовані щодо правильного застосування норм кодифікованого закону, який підлягає застосуванню у випадку відкриття спадщини до та після 01.01.2004, і викладені, зокрема, в постановах від 26.09.2023 в справі №205/4070/20 (провадження № 61-4430св23) та від 18.09.2024 в справі №757/28019/21 (провадження №61-4025св24), які судом застосовуються з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилася до ІНФОРМАЦІЯ_9 , то у даному випадку відносини спадкування регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року (далі - ЦК УРСР).
Крім того, навіть у випадку підтвердження факту вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 його дружиною ОСОБА_4 (матір'ю позивача), після смерті якої ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ), як стверджує представник позивача адвокат Березенко Є.А. в судовому засіданні 15.01.2026, вступив у володіння та управління спадковим майном безпосередньо позивач, то до спірних правовідносин також підлягають застосуванню положення ЦК УРСР з огляду на таке.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Правила статті 1277 Цивільного кодексу України про відумерле майно застосовуються також до спадщини, від дня відкриття якої до набрання чинності цим Кодексом спливло не менше одного року.
Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
Із метою єдності правозастосовної практики і уникнення колізій щодо спадкування державою (стаття 555 ЦК УРСР) та переходу спадщини, визнаної судом відумерлою, у власність територіальної громади (стаття 1277 ЦК), правила абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК необхідно застосовувати, якщо спадщина відкрилась після 01 липня 2003 року, проте не була прийнята ніким зі спадкоємців, що мають право спадкування відповідно до норм ЦК УРСР.
Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми матеріального права викладений у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі справа № 391/769/17 (провадження № 61-39068св18).
Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст правовідносин, що склалися між сторонами і пов'язані з визнанням права власності на спадкове майно у зв'язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка відкрилася за дії ЦК УРСР, дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосування саме норми ЦК УРСР, а не ЦК України, на які міститься посилання у мотивувальній частині позовної заяви від 01.08.2025.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Коло осіб, які мають право спадкування за законом, визначене відповідно до статей 529 - 532, 535, 537 ЦК УРСР.
Спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК УРСР.
Цивільний кодекс УРСР передбачав, що при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, зокрема, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого ( ч.1 ст.529 ЦК УРСР).
Згідно ст. 548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту
відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину у разі: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Статтею 550 ЦК УРСР передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими
спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.
Крім того, ч.1 ст.555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави: 1) якщо спадкодавець все майно або частину його заповідав державі; 2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом; 3) якщо всі спадкоємці відмовились від спадщини; 4) якщо всі спадкоємці позбавлені права спадкування (статті 528 і 534 цього Кодексу); 5) якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.
З аналізу означених норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд зробив висновок, що у випадку, якщо ніхто із спадкоємців не прийняв спадщину після смерті спадкодавця у порядку, передбаченому ст.549 ЦК УРСР, то спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави.
Отже, перехід спадкового майна у власність держави за наявності, передбачених ст.555 ЦК УРСР, підстав не передбачав необхідності вжиття з її боку (тобто, держави) будь-яких додаткових дій, зокрема прийняття спадщини у порядку встановленому ст. 548, 549 ЦК УРСР. Викладені в означених нормах матеріального права дії необхідно було вчинити, зокрема, фізичним особам - спадкоємцям.
Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 в редакції, чинній на день відкриття спадщини (30.05.1999), до функцій державних податкових інспекцій входило: проведення роботи, пов'язаної з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.
Системне тлумачення частини другої статті 549, частини першої статті 555 ЦК УРСР та абзацу 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що в ЦК УРСР законодавець, на відміну від ЦК України та існування конструкції «відумерлої спадщини», передбачав автоматичний перехід спадщини за правом спадкоємства до держави. Будь-яких дій щодо прийняття спадщини держава не здійснювала. Держава при існуванні юридичних фактів, визначених пунктами 1-5 частини першої статті 555 ЦК УРСР, завжди приймала спадщину і не могла від неї відмовитися.
Водночас, з аналізу розділу VII ЦК УРСР «Спадкове право» у взаємозв'язку з нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд робить висновок, що за позовом про визнання права власності на спадщину, яка відкрилась до 01 січня 2004 року, належними відповідачами є спадкоємці померлого, а за їх відсутності, відмови від спадщини, позбавлення права на спадщину, неприйняття спадщини - держава в особі відповідного органу Державної податкової служби.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 391/769/17, яка застосовується судом з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Такий висновок щодо розуміння поняття «неналежний відповідач» та правових наслідків залучення позивачем такого відповідача, викладено у ряді постанов Верховного Суду і, зокрема, від 02 квітня 2020 року в справі №644/1239/19, що застосовується судом до спірних правовідносин з метою виконання положень, що передбачені ч.4 ст.263 ЦПК України.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що Черкаська міська рада не має обов'язку відповідати за позовом про визнання права власності на спадкове майно у зв'язку з відкриттям спадщини, яка відкрилась як ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті батька позивача), так ІНФОРМАЦІЯ_10 (день смерті матері позивача), тобто до набрання чинності ЦК України. Належним відповідачем у конкретній цивільній справі, згідно положень п. 12 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-XII від 04.12.1990 в редакції, чинній на день відкриття спадщини (як ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті батька позивача), так ІНФОРМАЦІЯ_10 (день смерті матері позивача), є Головне управління ДПС у Черкаській області, оскільки з аналізу матеріалів спадкової справи №149/2025, що заведена після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , судом встановлено, що відсутні спадкоємці, які б прийняли спадщину після його смерті, а також і після смерті ОСОБА_4 .
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічний правовий висновок щодо правових наслідків залучення позивачем неналежного відповідача, зокрема, викладений в постанові Верховного Суду від 06.03.2025 в справі №755/14995/18 (провадження №61-14356св23), що судом застосовується до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що у підготовчому засіданні, суд з'ясовував у позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Березенка Є.А., з метою виконання положень п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України, про необхідність як вступу в справу інших осіб, так і заміни неналежного відповідача та залучення співвідповідача. Проте позивач та його представник повідомили суд, що у конкретному випадку відсутні підстави замінювати неналежного відповідача чи залучати співвідповідача.
Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки до участі у розгляді справи позивачем залучено відповідача, який не повинен відповідати за пред'явленим позовом, оскільки обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачу - ГУ ДПС в Черкаській області, тобто позов пред'явлений до неналежного відповідача, тому це є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що міська, селищна та районні ради - це не органи державної влади, а органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міста (абз.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). У зв'язку з цим, Черкаська міська рада не є державою в розумінні ст.555 ЦК УРСР, до якої безумовно переходило майно спадкодавця у випадку існування підстав, передбачених ч.1 ст.555 ЦК УРСР.
У зв'язку з тим, що суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 пред'явлений до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, тому суд не вбачає правових підстав для здійснення аналізу підстав позову, зокрема з призми їх обгрунтованості та вмотивованості.
Водночас, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відмова в задоволенні позову не позбавляє його процесуального права пред'явити відповідний позов до належного відповідача з метою розгляду по суті позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із досліджених квитанцій від 26.07.2025 (а.с.6) та 20.08.2025 (а.с.42) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати на сплату судового збору сукупно в сумі 3 586,80 грн.
Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.
Керуючись ст. 524, 529, 548, 549, 550, 555 ЦК УРСР 1963 року, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст.2, 4, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 89, 133, 141, 244, 264, 265, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 21 січня 2026 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_5 місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Черкаська міська рада, код ЄДРПУО: 25212542, місцезнаходження: м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.
Головуючий: О. В. Петренко