справа № 619/3215/25
провадження № 1-кп/619/152/26
іменем України
19 січня 2026 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221230000174 від 18.02.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, номера обслуги 2 міномета мінометного взводу 3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
У провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025221230000174 від 18.02.2025 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з посиланням на ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Клопотання мотивоване тим, що за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України. Застосування більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просили суд змінити запобіжний захід на інший більш м'який запобіжний захід. Захисник посилався на те, що наведені прокурором у клопотанні ризики є необґрунтованими. Викладені в обвинувальному акті обставини не відповідають дійсності. ОСОБА_5 не збирається впливати на свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також не має наміру ухилятися від судового розгляду. ОСОБА_5 підтримав доводи захисника, заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив надати йому можливість повернутися на військову службу.
Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу стороною захисту доводи, з огляду на конкретні обставини, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, суд дійшов висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 23.01.2026 включно.
Оцінюючи наведені прокурором доводи в їх сукупності та приведені на їх противагу стороною захисту доводи, з огляду на конкретні обставини в яких обвинувачується ОСОБА_5 , тяжкість покарання, суд дійшов висновку, що наразі не перестали існувати ризики, які стали підставою для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до статті 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Суд зазначає, що після направлення обвинувального акта до суду процесуальний статус особи змінюється з підозрюваного на обвинуваченого, однак це не усуває необхідності перевірки наявності достатніх даних, які обґрунтовують висунуте обвинувачення, зокрема при вирішенні питань щодо запобіжного заходу.
При цьому суд враховує, що на стадії судового розгляду стандарт доказування є нижчим, ніж стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом, і зводиться до перевірки того, чи наявні фактичні дані, які могли б переконати об'єктивного спостерігача у можливій причетності особи до інкримінованого кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії не передбачає дослідження всіх доказів у їх сукупності та не включає оцінку їх достовірності, оскільки такі питання належать до вирішення при ухваленні вироку за результатами безпосереднього дослідження доказів.
Матеріали кримінального провадження, на які посилається сторона обвинувачення, на цьому етапі містять достатній обсяг відомостей, які у своїй сукупності вказують на можливу причетність обвинуваченого до інкримінованого діяння, що дає суду підстави вважати обвинувачення не очевидно необґрунтованим.
Під час встановлення ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи таку поведінку обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Щодо ризику переховування обвинуваченого від суду, суд зазначає наступне.
В обґрунтування ризику переховування обвинуваченого від суду прокурор посилається на покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим за вчинення тяжкого злочину, що може бути само по собі мотивом переховуватись від суду з метою уникнення від покарання.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, строк покарання за санкцією вказаного злочину передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років. Усвідомлення обвинуваченим суворості можливого покарання об'єктивно створює мотив уникнення кримінальної відповідальності, що саме по собі є вагомим фактором ризику переховування. Ризик переховування оцінюється з урахуванням сукупності обставин, зокрема характеру обвинувачення, тяжкості можливого покарання, стадії кримінального провадження та процесуальної поведінки обвинуваченого. Отже, усвідомлюючи невідворотність покарання та ризик бути засудженим до тривалого терміну ув'язнення, обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватися від суду.
Щодо ризику незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків. Суд бере до уваги, що у кримінальному провадженні залишаються не допитаними свідки, показання яких мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. До моменту безпосереднього допиту таких осіб у судовому засіданні ризик впливу на них з боку обвинуваченого об'єктивно зберігається. Суд враховує, що обвинувачений обізнаний з анкетними даними свідків, їх місцем проживання та іншими відомостями, отриманими під час досудового розслідування, що створює реальну можливість для здійснення незаконного впливу шляхом умовлянь, погроз, тиску або іншого неправомірного втручання з метою зміни або узгодження показань. За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом. Оскільки на стадії судового розгляду ще не всі свідки допитані, вказане дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на них з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи, що обвинувачений раніше не судимий, доводи прокурора про те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення не обґрунтовані належним чином, отже на переконання суду, прокурором існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не доведено відповідними доказами.
Розглядаючи можливість зміни запобіжного заходу, суд виходить з вимог статей 177, 178, 183, 194, 201 КПК України, відповідно до яких запобіжний захід може бути змінений лише за наявності нових обставин або у разі, якщо ризики, передбачені статтею 177 КПК України, істотно зменшилися або відпали.
Суд зазначає, що сам по собі тривалий строк застосування запобіжного заходу або незгода сторони з його суворістю не є достатніми підставами для його зміни. Обов'язок доведення наявності обставин, які обґрунтовують зміну запобіжного заходу, покладається на сторону, яка подала відповідне клопотання.
Судом встановлено відсутність відомостей про істотну зміну обставин, які враховувалися судом під час обрання чи продовження запобіжного заходу, зокрема не спростовують наявність ризиків, передбачених пунктами частини першої статті 177 КПК України, які суд визнав доведеними раніше.
Суд також враховує стадію кримінального провадження, характер і тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, а також те, що ризики переховування від суду та/або незаконного впливу на свідків на даний час не втратили своєї актуальності і не можуть бути ефективно нейтралізовані шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому суд виходить з принципу пропорційності, оцінюючи можливість досягнення мети запобіжного заходу шляхом застосування менш обмежувальних заходів, однак доходить висновку, що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не гарантуватимуть виконання ним процесуальних обов'язків.
За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні.
Ураховуючи викладене, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є і надалі актуальним, суд, заслухавши думку прокурора, захисника, обвинуваченого з приводу продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійшов висновку про необхідність продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на строк до 18 березня 2026 року включно.
Суд вважає, що визначена при застосуванні запобіжного заходу на стадії досудового розслідування застава у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків, а тому визначає заставу у тому ж розмірі.
Керуючись ст. 176, 177, 183, 194, 197, 199, 315, 392 КПК України, суд -
постановив:
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 18 березня 2026 року (включно), з раніше визначеною ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 14.05.2025 заставою, у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок : ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA208201720355299002000006674 (призначення платежу: застава), протягом дії ухвали.
Строк дії ухвали визначити до 18 березня 2026 року включно.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу.
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого такі обов'язки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування); утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали проголошено 20 січня 2026 року о 12 год 00 хв.
Суддя ОСОБА_1