15 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/190/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представників учасників справи:
прокуратури - Батюк І.В.,
позивача-1 - не з'явився,
позивача-2 - не з'явився,
відповідача - Довгопол К.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Якімець Г. Г., судді: Бойко С. М., Бонк Т. Б.)
у справі № 921/190/25
за позовом Заступника керівника Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі:
1) Державної екологічної інспекції у Вінницькій області;
2) Скалатської міської ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс"
про стягнення шкоди у сумі 3 735 134,89 грн.
Короткий зміст позовних вимог
1. 27 березня 2025 року керівник Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - прокуратура у сфері оборони) звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - Інспекція) та Скалатської міської ради (далі - Міськрада) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії Подільський лісовий офіс (далі - Підприємство, відповідач) (з урахуванням ухвали суду від 08 травня 2025 року щодо заміни відповідача його правонаступником) про стягнення 3 735 134,89 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
2. Позовні вимоги прокуратури у сфері оборони обґрунтовані порушенням відповідачем при веденні лісового господарства вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів за встановлених обставин допущення незаконної рубки дерев невстановленими особами у період з 01 листопада 2023 року по 06 березня 2024 року, внаслідок чого інтересам держави заподіяно шкоду у сумі 3 735 134,89 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції
3. Ухвалою від 12 червня 2025 року Господарський суд Тернопільської області (суддя Охотницька Н. В.) позов прокуратури у сфері оборони в інтересах Інспекції та Міськради залишив без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4. Ухвала суду мотивована тим, що прокуратура у сфері оборони не уповноважена на звернення до суду із цим позовом в інтересах держави в особі Інспекції та Міськради, оскільки спір не відноситься до переліку правовідносин, визначених у пункті 6.1. Наказу Офісу Генерального прокурора від 17 травня 2023 року № 130 "Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони" (далі - Наказ № 130), щодо яких передбачене забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді спеціалізованими прокуратурами у сфері оборони (на правах обласних та окружних) за виключним переліком суб'єктів.
5. Західний апеляційний господарський суд постановою від 27 жовтня 2025 року ухвалу місцевого господарського суду у цій справі про залишення позову прокуратури у сфері оборони без з розгляду скасував і передав справу на розгляд Господарського суду Тернопільської області.
6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована безпідставним посиланням місцевого суду на Наказ № 130 (який є підзаконним нормативно-правовим актом), оскільки право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надане Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, у тому числі й спеціалізованих прокуратур у сфері оборони на правах обласних та окружних прокуратур, а відтак таке право надане керівнику Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, яка створена на правах окружної прокуратури, її першому заступнику та заступникам у силу частини першої статті 24 Закону України "Про прокуратуру". Позовна заява у цій справі сформована у системі "Електронний суд" та підписана керівником Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Шафранюком Вадимом Марковичем, уповноваженим на підписання такої. Відтак у місцевого господарського суду були відсутні підстави для залишення позову без розгляду згідно з пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 921/190/25, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року - залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. У поданій касаційній скарзі Підприємство, з посиланням на абзац другий частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, а саме: частини першої статті 23, частини першої статті 24 Закону України "Про прокуратуру" з урахуванням приписів пункту 6.1. Наказу № 130.
9. Доводи скаржника узагальнено зводяться до неправильних висновків суду апеляційної інстанції щодо змісту підзаконного акта Генерального прокурора (Наказу № 130) в контексті реалізації спеціалізованими прокуратурами у сфері оборони повноважень щодо представництва інтересів держави. Оскільки безпосередньо повноваження прокуратури щодо представництва інтересів держави у суді визначаються Законом України "Про прокуратуру" (статті 23, 24 зазначеного Закону), а обсяг і зміст таких повноважень для спеціалізованих прокуратур у сфері оборони щодо представництва в суді конкретизуються пунктом 6.1. Наказу № 130.
10. Апеляційна інстанція не дослідила питання наявності у відповідної спеціалізованої прокуратури повноважень щодо представництва інтересів Інспекції та Міськради у зазначеному спорі за одночасною наявністю відповідної окружної прокуратури Тернопільської області згідно з визначеною Генеральним прокурором територіальною юрисдикцією (наявний конфлікт інтересів). В означеному аспекті суд апеляційної інстанцій не врахував, що у спорах про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в результаті незаконної вирубки лісу, звернення з відповідними позовами здійснюється саме обласними прокуратурами або її структурними підрозділами в особах відповідних окружних прокуратур (але аж ніяк не спеціалізованими прокуратурами у сфері оборони), відповідно до територіальної юрисдикції, визначеної Переліком і територіальною юрисдикцією окружних прокуратур, затвердженого Наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39, зокрема у справах № 921/19/25 (за позовом Керівника Бережанської окружної прокуратури), № 921/335/25 (за позовом Керівника Кременецької окружної прокуратури Тернопільської області), № 921/376/25 (за позовом Керівника Бучацької окружної прокуратури Тернопільської області), № 921/390/25 (за позовом Керівника Бучацької окружної прокуратури), № 921/425/25 (за позовом виконувача обов'язків керівника Тернопільської окружної прокуратури), № 921/491/25 (за позовом Тернопільської обласної прокуратури).
Доводи інших учасників справи, заяви / клопотання
11. Прокуратура у сфері оборони у відзиві на касаційну скаргу просить, касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційної інстанції, з посиланням на її обґрунтованість, - без змін.
12. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу Підприємства не подали.
13. Відповідно до ухвали Суду від 12 січня 2025 року задоволено заяву Підприємства про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів його представника Довгополої Катерини Сергіївни.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
14. Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 921/190/25 за касаційною скаргою Підприємства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2025 року на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Згідно з частиною другою статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Джерела права. Оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
17. Предметом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду, якою скасована ухвала місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову прокуратури у сфері оборони на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
18. Перед Верховним Судом поставлене питання перевірки доводів касаційної скарги щодо застосування судом апеляційної інстанції статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" в їх взаємозв'язку з нормами підзаконного акта - Наказу № 130, не застосованого судом апеляційної інстанції (на відміну від місцевого господарського суду), в контексті повноважень спеціалізованої прокуратури в сфері оборони (як окружної прокуратури зі спеціальним статусом, діючої у сфері оборони), на звернення з позовами про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, зокрема в результаті незаконної виробки лісу.
19. Відповідно до пункту 3 частини першої, частини другої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначений законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
20. Нормами частини першої, абзаців 1, 2 частини третьої та частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" врегульовано, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
21. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2) вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у т.ч. у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (частина шоста статті 23 Закону України "Про прокуратуру").
22. Отже, наведена вище норма Закону України "Про прокуратуру" передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема така форма представництва як звернення до суду з позовом. А підставою для представництва інтересів держави - є порушення або загроза порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження, а також у разі якщо такого органу немає. Вказане чітко узгоджується з наведеними приписами частини третьої статті 23 та зі статтею 24 Закону України "Про прокуратуру", а порядок такого звернення врегульований процесуальним законодавством, зокрема частиною третьою статті 53 ГПК України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення; право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надається прокурору, який бере в ньому участь (частини перша, друга зазначеної статті Закону України "Про прокуратуру").
23. Діяльність прокуратури відповідно до статті 3 ґрунтується Закону України "Про прокуратуру" на засадах:1 ) верховенства права та визнання людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки найвищою соціальною цінністю; 2) законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; 3) територіальності; 4) презумпції невинуватості; 5) незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов'язків; 6) політичної нейтральності прокуратури; 7) недопустимості незаконного втручання прокуратури в діяльність органів законодавчої, виконавчої і судової влади; 8) поваги до незалежності суддів, що передбачає заборону публічного висловлювання сумнівів щодо правосудності судових рішень поза межами процедури їх оскарження у порядку, передбаченому процесуальним законом; 9) прозорості діяльності прокуратури, що забезпечується відкритим і конкурсним зайняттям посади прокурора, вільним доступом до інформації довідкового характеру, наданням на запити інформації, якщо законом не встановлено обмежень щодо її надання; 10) неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
24. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частини четверта, п'ята статті 53 ГПК України).
25. Статтею 24 Закону України "Про прокуратуру" визначені особливості здійснення окремих форм представництва прокурором інтересів громадянина або держави в суді. Так, згідно із частиною першою цієї статті, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
26. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України "Про прокуратуру" у разі потреби рішенням Генерального прокурора можуть утворюватися спеціалізовані прокуратури на правах структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, на правах обласних прокуратур, на правах підрозділу обласної прокуратури, на правах окружних прокуратур, на правах підрозділу окружної прокуратури. Перелік, утворення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
27. Офісом Генерального прокурора видано наказ від 17 травня 2023 року № 75 "Про окремі питання забезпечення функціонування спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах окружних)", яким затверджений Перелік спеціалізованих прокуратур у сфері оборони (на правах окружних), однією з яких, зокрема є Тернопільська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, та наказ від 17 травня 2023 року № 130 "Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони", пунктом 3 якого передбачено спеціалізованим прокуратурам у сфері оборони (на правах обласних) забезпечувати виконання повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", іншими законодавчими актами, наказами Генерального прокурора, з урахуванням положень цього наказу, зокрема Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону на території Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської, Рівненської, Тернопільської, Хмельницької та Чернівецької областей.
28. Пунктом 6.1. Наказу № 130 передбачено забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави в суді: спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Офісу Генерального прокурора щодо правовідносин, пов'язаних із діяльністю Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державного космічного агентства України, підприємств, установ, організацій, що їм підпорядковані; Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Командування Сухопутних військ Збройних Сил України; Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України; Державної служби експортного контролю України; акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість" та товариств, щодо яких ним здійснюється управління корпоративними правами держави; Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; Державного агентства резерву України (з питань державного мобілізаційного резерву); державних замовників у сфері оборони та виконавців, співвиконавців (субпідрядників) державного контракту (договору) з оборонних закупівель; інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, що здійснюють накопичення та зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву; Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють", військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій з питань забезпечення оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
29. Відповідно до пункту 6.2. Наказу № 130 передбачено забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави в суді спеціалізованим прокуратурам у сфері оборони (на правах обласних та окружних) щодо правовідносин, пов'язаних із діяльністю суб'єктів, визначених у пункті 6.1. Наказу, крім центральних апаратів (адміністрацій, управлінь) цих органів, їх підрозділів, повноваження яких поширюються на всю територію України (за винятком видів, окремих родів військ Збройних Сил України).
30. Таким чином, реалізація зазначених конституційних положень, передбачених пунктом 3 частини першої, частини другої статті 1311 Конституції України здійснюється національною прокуратурою в різних напрямках, одним з яких є представництво в суді інтересів держави у сфері оборони, що здійснюється спеціалізованою прокуратурою в оборонній сфері. Між тим забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді спеціалізованою прокуратурою в оборонній сфері, зокрема Західного регіону в особі Тернопільської спеціалізованої прокуратури, обмежується правовідносинами, пов'язаними з діяльністю суб'єктів, визначених положеннями пункту 6.1. Наказу № 130, що узгоджується зі змістом статей 3, 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідає статті 19 Конституції України.
31. Крім того, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
32. Що ж до представництва відповідною територіальною спеціалізованою прокуратурою Скалатської міської ради, то відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
33. Згідно з положеннями частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
34. Водночас частина перша статті 12 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що у системі прокуратури України діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.
35. Пунктами 1, 2 частини першої статті 13 Закону України "Про прокуратуру" врегульовано, що до повноважень керівника окружної прокуратури належить, зокрема представництво окружною прокуратурою у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, а також організація діяльності окружної прокуратури.
36. Як встановили попередні судові інстанції, місцем вчинення правопорушення (незаконна вирубка лісу), яке стало підставою виникнення предмета спору - є територія Скалатського лісництва, яка входить до філії "Кременецьке лісове господарство" ДП "Ліси України" і належить Скалатській міській територіальній громаді та відноситься до компетенції захисту інтересів держави на відповідній території Скалатської міської ради Тернопільської області.
37. Відповідно до Переліку і територіальної юрисдикції окружних прокуратур, затвердженого наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39, територіальна юрисдикція Скалатської міської територіальної громади відноситься до компетенції Теребовлянської окружної прокуратури.
38. З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що керівник Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону має повноваження звертатися до суду з позовом в інтересах держави у цій справі у правовідносинах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, пов'язаних з діяльністю Державної екологічної інспекції України та її регіональних органів, та органів місцевого самоврядування, зокрема Скалатської міської ради, у цих відносинах.
39. Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для застосування судом Наказу № 130 під час вирішення питання наявності / відсутності повноважень у спеціалізованої прокуратури в сфері оборони (як окружної прокуратури зі спеціальним статусом), на звернення з позовами про стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, зокрема в результаті незаконної виробки лісу, оскільки, за висновком апеляційної інстанції, норми вказаного Наказу мають нижчу юридичну силу порівняно з нормами статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
40. Як встановив суд першої інстанції, згідно з преамбулою Наказу № 130 останній прийнятий з метою забезпечення належної організації роботи спеціалізованих прокуратур у сфері оборони щодо виконання визначених функцій, розмежування їхніх повноважень із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру".
41. Отже, дія зазначеного підзаконного акта не суперечить засадам діяльності прокуратури, передбачених статтею 3 та нормам статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру", а визначає повноваження спеціалізованих прокуратур у сфері оборони на виконання визначених функцій та розмежування їхніх повноважень із самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласними та окружними прокуратурами відповідно до положень норм статей 7, 9 Закону України "Про прокуратуру".
42. У зазначеному аспекті колегія суддів також акцентує увагу на приписах частини другої статті 19 Конституції України, за змістом якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудоване на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів (висновок Верховного Суду, викладений у постановах: від 07 березня 2023 року у справі № 910/13573/21; від 08 серпня 2024 року у справі № 921/467/23; від 19 листопада 2024 року у справі № 918/35/24; від 26 червня 2025 року у справі № 910/16936/23).
44. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 9901/396/19 зазначено: "Враховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці ЄСПЛ, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах".
45. Також Конституційний Суд України, визнаючи за органом публічної влади право на певні дискреційних повноваження у прийнятті рішень, втім застерігає, що "цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з іншого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів" (абзац третій підпункту 2.4. пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016).
46. Верховний Суд звертається також до правової позиції, викладеної у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 918/35/24, за змістом якої законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом. Відтак, під час здійснення органом своїх повноважень наявність у нього певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, межі дискреційних повноважень такого органу не можуть бути неоглядними. Міра такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, зокрема, з метою уникнення порушення нормативно-правових приписів та запобіганню зловживанню. Тому з позиції гарантування основоположних прав людини, надання дискреційних повноважень органам, обсяг яких не має чітко визначених меж, було б несумісним з принципом верховенства права, як одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією і Конституцією України.
47. Верховний Суд виходить з того, що при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених в інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
48. Крім того, у постанові від 05 липня 2019 року у справі № 802/833/17-а Верховний Суд вказав, що компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань. Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір. Завданням суду у компетенційних спорах є розв'язання законодавчої колізії, а також усунення наслідків дублювання повноважень.
49. У постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 440/3862/18 Верховний Суд дійшов висновків, що метою вирішення компетенційного спору є гарантування принципу правової визначеності, унеможливлення дублювання однакових повноважень декількома суб'єктами владних повноважень або ухилення держави в особі створених нею органів від виконання певних функцій. Вирішуючи такий спір, суд втілює в життя конституційну норму, визначену частиною другою статті 19 Конституції України.
50. Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що у зазначеному випадку, помилкові висновки суду апеляційної інстанції про можливість звернення відповідною територіальною прокуратурою у сфері оборони (у зазначеному випадку Тернопільською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону) з позовом в інтересах держави в особі Інспекції та Міськради, фактично призвела до виникнення конкуруючої компетенції та потенційно-можливого компетенційного конфлікту у майбутньому між спеціалізованою прокуратурою в оборонній сфері на правах окружної та окружною прокуратурою (у зазначеному випадку Теребовлянською окружною прокуратурою) та / або обласною прокуратурою.
51. Відповідно, Верховний Суд висновує, що спеціалізована прокуратура в оборонній сфері, зокрема Західного регіону в особі Тернопільської спеціалізованої прокуратури, як державний орган єдиної системи прокуратури України, згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", метою діяльності якої є, зокрема захист інтересів держави, обмежується її предметною компетенцією - сферою оборони, а тому у прокуратури у сфері оборони, як вище зазначено, відсутні повноваження для представництва інтересів держави у правовідносинах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, пов'язаних з діяльністю Державної екологічної інспекції України та її регіональних органів, та органів місцевого самоврядування, зокрема Скалатської міської ради, у цих відносинах.
52. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
53. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (яка врахована судом першої інстанції), якщо суд дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, позовну заяву прокурора належить вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.
54. У статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
55. Згідно із частинами першою та другою статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
56. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
57. Верховний Суд погоджується, що висновки місцевого господарського суду (на відміну від суду апеляційної інстанції) щодо залишення позову спеціалізованої прокуратури у сфері оборони без розгляду, на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, є правильними, оскільки за встановлених обставин після відкриття провадження у справі, виявилося, що зазначена позовна заява фактично підписана особою, яка не має право її підписувати.
58. Таким чином, з огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши обставини звернення спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони з позовом в інтересах держави в особі Інспекції та Міськради, через призму статті 19 Конституції України, статей 1, 3 Закону України "Про прокуратуру", правильно врахувавши зміст положень статті 1311 Конституції України, статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" в їх системному зв'язку з положеннями пункту 6.1. Наказу № 130, дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позову спеціалізованої прокуратури у сфері оборони без розгляду, на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
59. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.
60. Суд відхиляє аргументи прокуратури у сфері оборони з посиланням на висновки Касаційного господарського суду у постанові від 22 жовтня 2024 року у справі № 911/1683/23, оскільки вони були сформовані у земельних відносинах, які не є подібними з відносинами у цій справі.
61. Інші доводи прокуратури у сфері оборони, викладені у відзиві на касаційну скаргу, також не спростовують висновків, викладених у цій постанові.
62. Статтею 236 ГПК передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим і відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. Проте оскаржувана постанова апеляційного господарського суду таким вимогам процесуального закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. Згідно з положеннями статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
65. Таким чином, оскільки заявлені відповідачем у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження знайшли своє підтвердження, постанова суду апеляційної інстанції, ухвалена з порушенням приписів пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України, підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права - залишенню в силі з підстав, викладених у цій постанові.
Судові витрати
66. З огляду на положення частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України і те, що суд задовольняє касаційну скаргу Підприємства, судовий збір, понесений скаржником у суді касаційної інстанцій у зв'язку з переглядом постанови апеляційної інстанції, якою залишено без розгляду позов спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, покладається на останню.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 315, 317 Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 921/190/25 скасувати, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року залишити в силі.
3. Стягнути з Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп. судового збору за подання касаційної скарги.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Тернопільської області.
5. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Л. Власов
Судді І. В. Булгакова
Т. М. Малашенкова