19 січня 2026 року
м. Київ
cправа № П-16/160
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 (колегія суддів у складі: Зварич О.В. - головуючий, Кравчук Н.М., Панова, І.Ю.)
та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 (суддя Максимів Т.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза"
про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні
у справі №П-16/160
за позовом прокурора м. Калуша в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та його структурного підрозділу виробничої філії "Калуська теплоелектроцентраль"
до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради
про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії,
Стислий зміст позовних вимог і хід розгляду справи
1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 22.07.2010, задоволено позов прокурора м. Калуша в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та його структурного підрозділу виробничої філії "Калуська теплоелектроцентраль" до Комунального підприємства "Водотеплосервіс" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії №180 від 18.11.2008 в сумі 14223897,65 грн.
2. На виконання вказаного рішення Господарський суд Івано-Франківської області видав відповідні накази №№52-54 від 12.01.2010.
3. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2017 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цій справі з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в особі його структурного підрозділу виробничої філії "Калуська теплоелектроцентраль" на його правонаступника - Державне підприємство "Калуська теплоелектроцентраль - Нова".
4. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.05.2025 замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) у цій справі з Державного підприємства "Калуська теплоелектроцентраль - Нова" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Костанза".
Стислий зміст заяви
5. ТОВ "Костанза" 11.06.2025 подало заяву (далі - Заява) про заміну боржника у виконавчому провадженні в цій справі з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
6. Заяву мотивовано посиланням на частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 у справі №909/786/23 (залишену без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду), якою замінено боржника в зазначеній справі з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
7. 29.07.2021 Калуська міська рада ухвалила рішення №653 "Про передачу комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради", яким передбачено передання Комунальним підприємством "Водотеплосервіс" Калуської міської ради Комунальному підприємству "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради майна згідно з додатком; закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради майно, визначене в пункті 1 цього рішення.
8. У переліку комунального майна, що вилучається з господарського відання Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради та передається в господарське відання Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради, наведеному у додатку до рішення міської ради №653 від 29.07.2021, зазначено, зокрема, теплові мережі, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту.
9. Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності як Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, так і Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, код КВЕД 35.30.
Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
10. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025, Заяву задоволено, замінено боржника Комунальне підприємство "Водотеплосервіс" Калуської міської ради у виконавчому провадженні №17011585 з примусового виконання наказу Господарського суду №52 від 12.01.2010 на його правонаступника - Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради.
11. Судові рішення мотивовано посиланням на частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" та обставини, встановлені ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 у справі №909/786/23, які мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому господарські суди виходили з того, що стягнутий рішенням у цій справі борг з оплати спожитої теплової енергії передбачений частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
12. Апеляційний господарський суд також зазначив з огляду на положення частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) за відсутності закріплення в імперативному порядку розгляду процесуальних питань судом, в межах якого перебуває справа про банкрутство, вирішення таких процесуальних питань, зокрема як заміна сторони у виконавчому провадженні, може відбуватись за загальними правилами, встановленими статтями 52, 334 ГПК України.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
13. Комунальне підприємство "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу місцевого господарського суду про заміну сторони у виконавчому провадженні та постанову апеляційного господарського суду, ухвалити нове рішення, яким передати Заяву до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи №909/679/24 про банкрутство ТОВ "Костанза".
14. Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених абзацом другим частини 2 статті 287 ГПК України (неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), та мотивовано неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
15. Зокрема, скаржник посилається на порушення господарськими судами вимог статті 7 КУзПБ щодо розгляду виключно в межах справи про банкрутство всіх спорів за участю боржника, включаючи ті, що стосуються майнових вимог або їх забезпечення.
16. Скаржник вважає, що питання, яке є предметом розгляду суду під час заміни сторони виконавчого провадження, має усі характерні ознаки спору, зважаючи на стан невизначеності у правах та обов'язках її учасників, що має бути усунений судовим рішенням. Та обставина, що цей спір є суто процесуальним, особливого значення немає в контексті застосування статті 7 КУзПБ, згідно з якою до спорів, стороною яких є боржник, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.
17. Скаржник зауважує про неврахування всупереч вимогам частини 4 статті 75 ГПК України преюдиційних обставин, встановлених у аналогічних ухвалах у справах №20/175, №П-14/44, №18/43-14/126, №18/182-14/128, №19/187-14/124, постановлених у межах справи №909/679/24 про банкрутство ТОВ "Костанза".
18. Також скаржник стверджує про неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка передбачає правонаступництво не по всіх зобов'язаннях, а виключно за зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та не підлягає розширеному застосуванню до будь-яких боргів, тоді як законодавець у статті 1 зазначеного Закону розмежовує поняття "теплова енергія" та "енергоносії".
19. У зв'язку з наведеним скаржник наголошує, що спірні в цій справі зобов'язання виникли не з оплати спожитих енергоносіїв, а з оплати використаної теплової енергії, тому не підпадають під регулювання частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
20. Скаржник зазначає, що КП "Водотеплосервіс" не здійснювало генерації теплової енергії, а закуповувало її як готову продукцію для подальшого постачання кінцевим споживачам. Водночас Калуська міська рада передала скаржнику 8 котелень із загальною кількістю 25 котлів, але наразі у виробництві теплової енергії задіяно лише чотири котельні із загальною кількістю 8 котлів, 6 із яких придбано безпосередньо скаржником. На думку скаржника, наведене не дозволяє зробити висновок, що він користується майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) з вироблення теплової енергії, яким раніше користувалося КП "Водотеплосервіс".
21. Скаржник вважає, що оскільки йому не передано дебіторську заборгованість споживачів за комунальні послуги, то покладення на нього кредиторської заборгованості КП "Водотеплосервіс" є неспівмірним та надмірним тягарем.
22. Крім того, скаржник вказує на неврахування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 14.12.2020 у справі №15/148-10/4045, від 02.04.2021 у справі №34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17 щодо заміни сторони у справі; від 26.11.2019 у справі №922/643/19, від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 19.12.2019 у справі №520/11429/17, від 19.12.2019 у справі №916/1041/17, від 17.12.2019 у справі №641/1793/17 щодо застосування статті 75 ГПК України; від 12.04.2023 у справі №925/436/22, від 12.08.2021 у справі №910/4288/20, від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 щодо застосування статті 52 ГПК України; від 19.10.2020 у справі №3/385, від 12.03.2025 у справі №911/1392/23 щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання"; від 12.04.2023 у справі №925/436/22, від 12.08.2021 у справі №910/4288/20 щодо універсального та сингулярного правонаступництва.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
23. ТОВ "Костанза" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні скарги відмовити, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
24. На думку ТОВ "Костанза", оскаржувані ухвали та постанова господарських судів першої та апеляційної інстанцій є законними, правомірними та ухваленими за наслідками повного та всебічного дослідження обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, тоді як викладені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків господарських судів.
25. ТОВ "Костанза" зазначає, що касаційна скарга не містить посилання на конкретну норму матеріального права, неправильно застосовану господарськими судами попередніх інстанцій, або норму процесуального права, порушену господарськими судами, а натомість зводиться до суб'єктивних міркувань скаржника та оціночних суджень.
26. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №909/786/23, ТОВ "Костанза" наголошує, що правонаступництво скаржника щодо КП "Водотеплосервіс" визначається в силу вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з урахуванням того, що кінцевим власником зазначених осіб є одна особа - Калуська міська рада. Тоді як доводи скаржника про те, що він використовує не все передане йому майно, яким користувалось КП "Водотеплосервіс", не підлягають прийняттю до уваги з огляду на вимоги статті 300 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
27. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.
28. Предметом касаційного перегляду в цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження (боржника) правонаступником відповідно до положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема, правомірність розгляду зазначеної заяви поза межами справи про банкрутство стягувача.
29. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 7 КУзПБ внаслідок розгляду Заяви не в межах справи №909/679/24 про банкрутство ТОВ "Костанза" з огляду на таке.
30. Відповідно до положень частин 1-3 статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина 1).
31. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення (частина 2).
32. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина 3).
33. Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема в постанові від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц) вказувала на те, що юрисдикція спору визначається на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції.
34. З огляду на таке Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04.11.2024 у справі №756/3328/20, у контексті визначення юрисдикції спору, в якому бере участь особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство дійшов, зокрема, таких висновків:
- норми статті 7 КУзПБ регулюють питання передачі справи господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, ще на стадії розгляду справи у суді першої інстанції та до ухвалення рішення суду по суті заявлених вимог;
- передача справи до господарського суду на підставі частини 3 статті 7 КУзПБ можлива лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції та до ухвалення рішення судом першої інстанції по суті заявлених вимог. Неможливо передати матеріали справи до суду іншої юрисдикції з ухваленим у ній рішенням по суті заявлених вимог;
- не є підставою для скасування рішень при апеляційному / касаційному перегляді з передачею справи до господарського суду відкриття провадження у справі про банкрутство, яке відбулося після ухвалення судового рішення судом першої інстанції, за винятком, якщо судове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
35. У цій справі Господарський суд Івано-Франківської області вирішив спір між позивачем (правонаступником якого в спірних правовідносинах є ТОВ "Костанза") та КП "Водотеплосервіс", ухваливши рішення від 01.12.2009. Тоді як провадження у справі №909/679/24 про банкрутство ТОВ "Костанза" відкрито ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.08.2024. Тобто на момент відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Костанза" спір у цій справі по суті заявлених позовних вимог було вирішено.
36. Отже, враховуючи mutatis mutandis наведену правову позицію, підстав для відступлення від якої під час розгляду цієї справи Верховний Суд не вбачає, слід визнати помилковими аргументи скаржника про порушення господарськими судами в цій справі положень статті 7 КУзПБ, адже заява про зміну сторони виконавчого провадження не є позовом / вимогою до боржника, а є процесуальним механізмом визначення належної сторони виконання. Тобто розгляд зазначеної заяви не є вирішенням спору по суті, зокрема щодо певних майнових вимог, а стосується вирішення процесуальних питань на стадії виконання судового рішення і сам по собі не змінює складі / розміру грошових вимог у справі про банкрутство.
37. Водночас розгляд аналогічних заяв у перелічених у касаційній скарзі справах у межах справи про банкрутство №909/679/24 не є підставою для застосування частини 4 статті 75 ГПК України, адже за своєю суттю не є встановленням судовими рішеннями певних преюдиційних обставин в розумінні зазначеної норми.
38. Разом з тим, Верховний Суд вважає слушними доводи скаржника про неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій положень статті 52 ГПК України та частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з огляду на таке.
39. Статтею 52 ГПК України врегульовано процесуальне правонаступництво. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
40. При цьому статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
41. Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
42. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
43. Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 ГПК України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
44. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
45. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
46. Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов'язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов'язків юридичної особи (частина 2 статті 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов'язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.
47. Водночас правонаступництво прав та обов'язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому воно може бути не тільки універсальним (частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов'язок боржника.
48. Сингулярне правонаступництво, на відміну від універсального, не охоплює переходу всієї сукупності прав та обов'язків до правонаступника, а тому іменується частковим правонаступництвом, і відбувається заміною осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін або вказівку закону. Тобто це можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами, зокрема у договорі відступлення права вимоги.
49. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
50. Зокрема, заміну сторони (боржника) матеріального правовідношення врегульовано положеннями статей 520-523 Цивільного кодексу України, якими передбачено заміну боржника у зобов'язанні шляхом вчинення правочину у формі, визначеній у статті 513 вказаного Кодексу (такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло відповідне зобов'язання).
51. Як вбачається зі змісту Заяви та оскаржуваних судових рішень, ініціюючи питання про заміну боржника в цій справі, ТОВ "Костанза" не доводило наявність обставин універсального правонаступництва та / або переходу спірного в цій справі зобов'язання від КП "Водотеплосервіс" до КП "Калуська енергетична компанія" за укладеним між ними правочином.
52. Натомість ТОВ "Костанза" послалося на положення статті 22 Закону України "Про теплопостачання", яка регулює умови зміни права власності та особливості правонаступництва зобов'язань у сфері теплопостачання.
53. Відповідно до положень зазначеної статті зміна форми власності або перехід права власності на відповідні об'єкти з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, яка здійснюється в порядку, передбаченому законами України, не повинна призводити до погіршення умов та якості теплопостачання споживачам (частина 2).
54. У разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним) (частина 3).
55. Договори про постачання та транспортування енергоносіїв укладаються з правонаступниками реорганізованої теплопостачальної та / або теплогенеруючої організації виключно за умови погодження порядку погашення заборгованості з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання за попередній період (частина 4).
56. Учасник (засновник) теплопостачальної або теплогенеруючої організації у разі прийняття рішення про її ліквідацію забезпечує погашення боргу такої організації перед постачальниками енергоносіїв (частина 5).
57. Аналіз частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема використання конструкції "стає правонаступником", надає підстави для висновку, що законодавець передбачив у разі настання передбачених указаною нормою обставин безпосереднє набуття суб'єктом господарювання, якому надано в користування тощо цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, правового статусу правонаступника за відповідними борговими зобов'язаннями попереднього користувача (володільця) такого майна. При цьому за змістом вказаної норми перехід зазначених зобов'язань не обумовлений необхідністю вчинення учасниками певних додаткових дій (укладення договорів відступлення, надання згоди, визнання боргових зобов'язань новим користувачем (володільцем) відповідного майна та / або кредитором тощо).
58. Згідно з пояснювальною запискою до проекту Закону України "Про внесення зміни до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" щодо передачі майна, що використовується для вироблення теплової енергії (об'єктів теплопостачання)" необхідність внесення відповідних змін до Закону зумовлена наявною практикою передачі об'єктів теплопостачання, у тому числі на підставі рішень органів місцевого самоврядування, від одного суб'єкта господарювання до іншого без визначення правонаступника боргів. Як правило, борги залишаються у попереднього користувача цим майном, у якого відсутні будь-які активи для погашення заборгованості перед постачальником природного газу. Новий користувач укладає договір на постачання природного газу, "напрацьовує" борги і майно знову передається іншому суб'єкту. В результаті таких рішень (щодо передачі майна) ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишається з боргами попереднього суб'єкта господарювання та обов'язком укласти договір на постачання природного газу з новим суб'єктом господарювання відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом", враховуючи положення антимонопольного законодавства.
59. Метою внесення відповідних змін (зокрема доповнення статті 22 Закону України "Про теплопостачання" частиною третьою) є встановлення того, що в разі припинення юридичної особи - суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з постачанням споживачам теплової енергії, передачі теплогенеруючого обладнання на підставі договору оренди, концесії, лізингу, управління тощо орган, який прийняв відповідне рішення, в обов'язковому порядку вирішує питання щодо погашення заборгованості такого суб'єкта перед енерго- та газопостачальниками.
60. З огляду на викладене Верховний Суд, зокрема, у постанові від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20) (яка підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи відповідно до вимог частини 4 статті 300 ГПК України) виснував, що частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачає спеціальний (особливий) порядок сингулярного правонаступництва (без вчинення окремого правочину з переведення боргу) в тих матеріальних правовідношеннях, що підпадають під регулювання вказаної норми, в силу якого відповідне правонаступництво відбувається безпосередньо на підставі зазначеної норми закону, незалежно від згоди суб'єкта господарювання, який набув цілісний майновий комплекс тощо. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №640/7864/21, від 26.02.2025 у справі №909/786/23.
61. Так, у постанові від 26.02.2025 у справі №909/786/23 (на яку послалися господарські суди в оскаржуваних судових рішеннях) Верховний Суд зазначив, що вказана норма права передбачає особливий вид правонаступництва за борговими зобов'язаннями суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб'єктом господарювання, який одержав таке майно в користування. Однією з умов цього виду правонаступництва є надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії. При цьому вагомим є визначення конкретних видів зобов'язань суб'єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, якими є саме зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
62. З огляду на таке Верховний Суд у зазначеній справі дійшов висновку про те, що вилучення міською радою об'єкта централізованого теплопостачання в одного комунального підприємства та передача цього майна іншому комунальному підприємству тягне за собою правонаступництво нового балансоутримувача за зобов'язаннями попереднього балансоутримувача цього майна, і таке правонаступництво визначається в силу вимог спеціального закону (без зазначення про необхідність вчинення зазначеними суб'єктами господарювання певних правочинів тощо).
63. Також Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №909/786/23 зауважив, що при застосуванні частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" справедливим є поширення правонаступництва в частині боргових зобов'язань між суб'єктами, кінцевим власником яких є одна особа, оскільки в такому випадку загальний майновий стан суб'єктів, пов'язаних з одним кінцевим власником, залишається незмінним.
64. Погоджуючись із наведеними висновками щодо правильного застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", Верховний Суд вважає за необхідне врахувати їх під час вирішення цієї справи.
65. Водночас щодо мотивів задоволення господарськими судами Заяви в цій справі Верховний Суд наголошує, що згідно з усталеною правовою позицією (зокрема викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
66. Всупереч наведеному господарські суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях помилково надали преюдиціального значення не лише фактичним обставинам, встановленим судовими рішеннями у справі №909/786/23 (щодо передачі комунального майна КП "Калуська енергетична компанія" згідно з рішенням Калуської міської ради №653 від 29.07.2021 та інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія"), а також і висновкам господарських судів щодо правової оцінки таких обставин у контексті поширення дії частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" на спірні в зазначеній справі правовідносини в частині здійснення процесуального правонаступництва боржника у виконавчому провадженні.
67. Такі висновки господарських судів щодо наявності підстав для застосування положень вказаної норми саме до спірних у справі №909/786/23 правовідносин, хоча й стосуються КП "Водотеплосервіс" і КП "Калуська енергетична компанія", проте не є достатньою підставою для аналогічного висновку про застосування їх до правовідносин, щодо яких вирішено спір у цій справі, а отже, й для задоволення Заяви.
68. Згідно з правовими висновками щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", зокрема викладеними у постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі №909/786/23, підставою для задоволення Заяви в цій справі має бути одночасне встановлення, зокрема, обставин щодо надання в користування КП "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради певного цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії, яким користувалося саме КП "Водотеплосервіс" Калуської міської ради, а також надання належної правової оцінки спірному боргу в контексті того, чи виник він внаслідок невиконання зобов'язань саме з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
69. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається встановлення (з урахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК України) обставин лише щодо вилучення Калуською міською радою як засновником з господарського відання КП "Водотеплосервіс" із переданням у господарське відання КП "Калуська енергетична компанія", засновником якого також є Калуська міська рада, такого майна: теплових мереж, будівлі теплового розподільчого пункту, обладнання теплового розподільчого пункту. При цьому основним видом діяльності зазначених комунальних підприємств є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
70. Проте господарські суди не з'ясували, чи є перелічене майно цілісним майновим комплексом (індивідуально визначеним майном) саме з вироблення теплової енергії, тобто таким, що використовується для перетворення енергетичних ресурсів будь-якого походження на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підстави договору (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання") та / або чи передано КП "Калуська енергетична компанія" певні інші теплогенеруючі об'єкти (котельні тощо), які використовувало КП "Водотеплосервіс" з відповідною метою.
71. Наведені обставини є необхідною передумовою для вирішення питання правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", адже зміст зазначеної норми не надає підстав для висновку про поширення її на правовідносини, які виникають у зв'язку з переданням будь-яких (а не лише теплогенеруючих) об'єктів у сфері теплопостачання, зокрема тих, що використовуються лише для транспортування теплової енергії. Без їх встановлення висновок господарських судів про задоволення Заяви є передчасним.
72. Крім того, за змістом рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009, ним задоволено позов про стягнення з КП "Водотеплосервіс" заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії №180 від 18.11.2008 (далі - Договір) в сумі 14223897,65 грн.
73. Господарський суд у зазначеному рішенні виходив із того, що Договір укладений між КП "Водотеплосервіс" як покупцем та Державним підприємством "Калуська теплоелектроцентраль" як продавцем теплової енергії. Відповідно до пункту 1.1 Договору продавець зобов'язався передати покупцю теплову енергію з теплофікаційною водою в потрібних покупцю обсягах, а покупець зобов'язався купляти теплову енергію та своєчасно і в повному обсязі оплачувати її вартість відповідно та виконувати інші умови передбачені Договором.
74. Відпуск теплової енергії відбувався відповідно до умов Договору, про що складено відповідні акти приймання-передачі обсягів теплової енергії між ДП "Калуська ТЕЦ" та КП "Водотеплосервіс". Загальна вартість послуг, надана позивачем за період з листопада 2008 року до квітня 2009 року згідно з Договором, складає 15831412,63 грн і підтверджується долученими до матеріалів справи документами.
75. Проте в порушення договірних зобов'язань, відповідач провів оплату за одержані теплоносії тільки частково, в сумі 1599503,42 грн, ще частина суми боргу була зменшена шляхом заліку однорідних зустрічних вимог, що відображено у відповідних актах. У зв'язку з наведеним загальна сума боргу станом на 01.06.2009 склала 14223897,65 грн.
76. Тобто стягнутий у цій справі борг виник у зв'язку з невиконанням КП "Водотеплосервіс" зобов'язань з оплати придбаної ним теплової енергії як товарної продукції, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (стаття 1 Закону України "Про теплопостачання").
77. Водночас положеннями частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачено сингулярне правонаступництво саме за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
78. Згідно з положеннями статей 1, 7 Закону України "Про теплопостачання" до енергоносіїв віднесено органічне паливо, електроенергія, альтернативні джерела енергії та поновлювані види енергії, альтернативні джерела енергії (зокрема, енергія сонцю, вітру, біогазу, геотермальних вод, відходів виробництва). Натомість теплову енергію зазначеними положеннями Закону не віднесено до енергоносіїв.
79. За змістом зазначених норм Закону, теплова енергія виступає саме товарною продукцією, при виробництві, транспортуванні та постачанні якої використовуються енергоносії. Тобто в Законі України "Про теплопостачання" розмежовано поняття "теплова енергія" та "енергоносії", що не надає підстав для їх ототожнення при застосуванні норм зазначеного Закону.
80. З огляду на таке господарські суди першої та апеляційної інстанцій помилково зазначили, що стягнуте згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2009 боргове зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії передбачене частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
81. При цьому господарські суди також хибно послались у вказаному контексті на те, що наведене підтверджується обставинами, встановленими судовими рішеннями у справі №909/786/23, адже за змістом, зокрема, постанови Верховного Суду від 26.02.2025 (на яку послалися господарські суди), предметом спору в зазначеній справі (на відміну від справи, що наразі розглядається) було стягнення з КП "Водотеплосервіс" вартості безпідставно набутого майна - природного газу.
82. Оскільки під час розгляду Заяви господарські суди не встановили, що судовими рішеннями в цій справі передбачено стягнення з КП "Водотеплосервіс" певної заборгованості саме з постачання енергоносіїв у розумінні Закону України "Про теплопостачання" (природного газу тощо), слід визнати помилковим висновок про наявність підстав для правонаступництва КП "Калуська енергетична компанія" щодо КП "Водотеплосервіс" у спірних правовідносинах.
83. Слід наголосити, що відсутність вирішення в межах цієї справи спору щодо стягнення з відповідача заборгованості саме за спожиті енергоносії виключає можливість правонаступництва між відповідними особами в спірних правовідносинах згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", тому є самостійною підставою для відмови в задоволенні Заяви (незалежно від встановлення наявності / відсутності обставин передання цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) з вироблення теплової енергії від Комунального підприємства "Водотеплосервіс" до Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія").
84. З урахуванням такого, позаяк учасники справи під час касаційного перегляду справи, зокрема у касаційній скарзі або відзиві на касаційну скаргу, не посилаються на певні наявні у справі докази, які підтверджують наведені обставини щодо стягнення з КП "Водотеплосервіс" у межах цієї справи заборгованості саме за спожиті енергоносії в розумінні Закону України "Про теплопостачання", але не отримали правової оцінки господарських судів попередніх інстанцій, Верховний Суд не вбачає передбачених статтею 310 ГПК України підстав для передання справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
85. Натомість Верховний Суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення про залишення Заяви без задоволення, адже встановлений згідно з судовими рішеннями попередніх інстанцій предмет спору та правова природа присудженої до стягнення заборгованості не надає підстав для висновку про правонаступництво відповідних осіб саме згідно з частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", посиланням на яку обґрунтовано Заяву.
86. При цьому Верховний Суд зауважує, що наявність частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не виключає можливість застосування загального механізму переведення боргу, встановленого зазначеними статтями Цивільного кодексу України, в правовідносинах, які не відповідають її предмету регулювання (зокрема коли новий суб'єкт набув окремі об'єкти, що не утворюють цілісного майнового комплексу теплопостачання, не здійснює діяльність з виробництва та постачання тепла, відсутня фактична та економічна тяглість діяльності тощо). Подібний висновок наведено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 17.12.2025 у справі №920/1471/24(920/1321/20).
87. Щодо посилання господарських судів на те, що приймаючи рішення про вилучення комунального майна у одного комунального підприємства (відповідача в цій справі) та передачу цього майна іншому комунальному підприємству, Калуська міська рада фактично унеможливила господарську діяльність відповідача і оплату боргів, необхідно зазначити, що вирішення питання про притягнення Калуської міської ради до певного виду цивільної відповідальності за вчинення вказаних дій та / або застосування щодо неї механізмів, передбачених КУзПБ (в разі наявності для цього правових підстав), не входить до предмету розгляду в цій справі та не є підставою для розширення сфери застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Виходячи з викладеного та керуючись пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України, Верховний Суд вважає за необхідне скасувати оскаржувані ухвалу та постанову господарських судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про залишення Заяви без задоволення.
89. Касаційну скаргу належить задовольнити частково.
Розподіл судових витрат
90. Судові витрати, понесені сторонами у зв'язку з розглядом Заяви, апеляційним та касаційним переглядом постановленої за наслідками її розгляду ухвали, покладаються на заявника - ТОВ "Костанза", зважаючи на залишення Заяви без задоволення.
91. З ТОВ "Костанза" та користь скаржника підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн, сплаченого за подання касаційної скарги, та судові витрати в сумі 2422,40 грн, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги відповідно до положень Закону України "Про судовий збір" з урахуванням частини 3 статті 4 зазначеного Закону щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду до суду процесуальних документів у електронній формі.
92. Сума зайво сплаченого судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила, поданим відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.07.2025 у справі №П-16/160 скасувати.
3. Ухвалити нове рішення - заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" про заміну боржника у виконавчому провадженні в справі №П-16/160 з Комунального підприємства "Водотеплосервіс" Калуської міської ради на Комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради залишити без задоволення.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Костанза" (03150, Україна, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 114, офіс 1, ЄДРПОУ 39822094) на користь Комунального підприємства "Калуська Енергетична компанія" Калуської міської ради (77300, Україна, Калуський р-н, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Окружна, буд. 8, код ЄДРПОУ 36894559) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді С. Жуков
В. Пєсков