16 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/4961/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. (вх. № 9143/2025)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025
у складі колегії суддів: Пантелієнка В. О. - головуючого, Пономаренка Є. Ю., Остапенка О. М.,
та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А. М. у виконавчому провадженні ВП № 75247842)
у складі судді Яковенко А. В.
у справі № 910/4961/18
за заявою Приватного акціонерного товариства "Росава"
до Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют"
про банкрутство, -
На розгляд суду постало питання правомірності дій державного виконавця з відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання ухвали суду, якою надано згоду на реалізацію майна боржника, що перебуває в заставі, постановленої в справі про банкрутство.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. 14.05.2018 ухвалою господарського суду міста Києва було відкрито провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" (далі - ПрАТ "Готель "Салют"); визнано грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Росава" (далі - ПрАТ "Росава") до ПрАТ "Готель "Салют" в розмірі 14 408 622,58 грн.; введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Готель "Салют"; здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют" за номером 51397 від 18.05.2018; призначено розпорядником майна ПрАТ "Готель "Салют" арбітражного керуючого Шмуйло Андрія Дмитровича; визначено дату проведення попереднього судового засідання.
2. 03.06.2020 ухвалою попереднього засідання у справі №910/4961/18 було визнано кредиторами боржника:
- ПрАТ "Росава" на суму 14 426 242,58 грн., з яких: 17 620 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, 14 408 622,58 грн.- четверта черга;
- Національний банк України на суму 3 542 грн. - перша черга;
- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 190 975 674,04 грн., з яких: 3542,00 грн. - перша черга, 1 036 888 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга.
Визнано кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника:
- Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.;
- ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 15 660 847,51 грн.
Задоволено частково заяву ТОВ "Фінансова Оферта" та замінено кредитора у справі ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - ТОВ "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 190 972 132,04 грн., з яких 1 036 888 411,40 грн. - вимоги четвертої черги, 154 083 720,64 грн. - вимоги шостої черги.
Визначено підготовче засідання суду.
3. 20.05.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПрАТ "Росава" на ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2020 у справі №910/4961/18 задоволено частково. Ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2020 у справі №910/4961/18 в частині наслідків розгляду заяви ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" про визнання кредиторських вимог до боржника та заяви ТОВ "Фінансова Оферта" про заміну кредитора його правонаступником змінено, викладено пункти 1-4 її резолютивної частини наступним чином:
"1. Визнати кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника:
- ПрАТ "Росава" на суму 14 426 242,58 грн, з яких: 17 620 грн - перша черга, 14 408 622,58 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів;
- Національний банк України на суму 3 542,00 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів;
- Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 1 187 315 674,04 грн., з яких: 3 542,00 грн. - перша черга, 1 033 228 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга.
2. Визнати кредитором у справі №910/4961/18 по відношенню до боржника, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника:
- Національний банк України на суму 4 214 859 886,22 грн.;
- Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 15 660 847,51 грн.;
- Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" на суму 3 660 000,00 грн.
3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" задовольнити частково.
4. Замінити кредитора у справі №910/4961/18 Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" в частині визнаних вимог на суму 1 187 312 132,04 грн., з яких: 1 033 228 411,40 грн. - четверта черга, 154 083 720,64 грн. - шоста черга, а також вимог на суму 3 660 000,00 грн., які забезпечені заставою майна боржника.".
4. 06.09.2021 ухвалою місцевого суду у справі №910/4961/18, зокрема, було призначено розпорядником майна ПрАТ "Готель "Салют" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича; продовжено строк процедури розпорядження майном ПрАТ "Готель "Салют"; замінено кредитора у справі №910/4961/18 ТОВ "Фінансова Оферта" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Монталє"; відкладено розгляд справи у підсумковому засіданні.
5. 29.04.2024 ухвалою місцевого суду, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024, було задоволено заяву Національного банку України про надання згоди на реалізацію майна боржника, що перебуває в заставі. Надано Національному банку України дозвіл на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18.11.2008, укладеним між Національним банком України та ПрАТ "Готель "Салют", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек A. B., та зареєстрованим в реєстрі за №3827, на наступне нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12 255,4 кв. м. (літ. А та літ. А-1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б, які належать ПрАТ "Готель "Салют" на праві власності на підставі права власності, що підтверджується Наказом Фонду державного майна України від 06.04.1999 №4-АТ та актом передачі нерухомого майна від 06.04.1999, які зареєстровані Київським міським бюро технічної інвентаризації від 25.10.2000 року та записані в реєстрову книгу за реєстровим №685а, у рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитними договорами №48 від 21.10.2008, №03/4 від 16.02.2009, №03/28 від 10.07.2009, №03/33 від 12.11.2009, №03/35 від 02.09.2018, №03/36 від 11.03.2014, №63/1 від 04.11.2008, №63/3 від 18.11.2008, №03/6 від 05.03.2009 (з усіма змінами та доповненнями до них) перед Національним банком України у загальній сумі заборгованості 4 106 418 035,83 грн. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст скарги на дії державного виконавця
6. 13.06.2024 ПрАТ "Готель "Салют" подано до суду скаргу на неправомірні дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М. (далі - державний виконавець) у виконавчому провадженні №75247842.
7. Скарга обґрунтована тим, що 10.06.2024 державний виконавець винесла постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75247842 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/4961/18 за заявою ПрАТ "Росава" до ПрАТ "Готель "Салют" про банкрутство.
8. Одночасно державним виконавцем винесені постанови про стягнення виконавчого збору та про розмір витрат виконавчого провадження.
9. 11.06.2024 державним виконавцем винесена постанова про арешт майна боржника, а саме на нерухоме майно, що належить Боржнику: нежитлові будівлі готелю "Салют", загальною площею 12 255,4 кв. м. (літ. А та літ. А-1), що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Мазепи Івана, 11-Б.
10. Скаржник вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, в указаній ухвалі не зазначено обов'язкових реквізитів для виконавчого документа, а саме: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню) та строк пред'явлення рішення до виконання.
11. З огляду на викладене, скаржник зазначає, що державний виконавець в силу імперативної норми п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язана була повернути Національному банку України без виконання ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/4961/18, оскільки така ухвала не відповідає вимогам виконавчого документа.
12. Вказані обставини, на думку боржника, свідчать про те, що постанова головного державного виконавця від 10.06.2024 про відкриття виконавчого провадження № 75247842 та постанова від 11.06.2024 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 75247842 (як похідна від постанови про відкриття виконавчого провадження) підлягають скасуванню.
13. Боржником у клопотанні від 27.12.2024 додатково зазначено, що 26.12.2024 державним виконавцем проведено опис та арешт майна Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в межах виконавчого провадження № 75247842, відтак, на переконання боржника, продаж майна ПрАТ "Готель "Салют" у вказаному виконавчому провадженні унеможливить його подальше витребування у добросовісного набувача.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду
14. 30.06.2025 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/4961/18 відмовлено ПрАТ "Готель "Салют" у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М. у виконавчому провадженні ВП № 75247842.
15. 10.11.2025 постановою Північного апеляційного господарського суду (повна постанова складена 14.11.2025) апеляційну скаргу ПрАТ "Готель "Салют" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про відмову у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А. М. у виконавчому провадженні ВП №75247842) у справі № 910/4961/18 - залишено без змін.
16. Суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ПрАТ "Готель Салют" з тих мотивів, що ухвала суду першої інстанції від 29.04.2024 має всі ознаки судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та є виконавчим документом в розумінні Закону України "Про виконавче провадження".
А. Доводи касаційної скарги
17. 08.12.2025 (через підсистему "Електронний суд") ПрАТ "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка В. А. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить:
1) скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 у справі №910/4961/18 (про відмову у задоволенні скарги на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А. М. у виконавчому провадженні №75247842),
2) ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ПрАТ "Готель "Салют" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М по відкриттю виконавчого провадження ВП № 75247842 від 10.06.2024:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75247842 від 10.04.2024 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М.,
- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП № 75247842 від 11.04.2024 головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової А. М.
18. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм процесуального права - ст. 3, ч. 1 ст. 4, п. 3 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", ч.ч. 1, 3 ст. 327, ч. 3 ст. 134 ч. 5. ст. 135, ч. 1 ст. 144, ч. 2 ст. 193 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ч. 1, 2 ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
19. За доводом скаржника ухвала від 29.04.2024 не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в ній не зазначено обов'язкових реквізитів для виконавчого документа: дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
20. Також скаржник вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/4961/18 не входить до виключного переліку ухвал, яким закон (ГПК України та КУзПБ) надав статусу виконавчого документу.
21. На думку ПрАТ "Готель "Салют" спосіб реалізації, встановлений судом в ухвалі від 29.04.2024, не передбачений КУзПБ. Тому і закон (зокрема ст. 41 КУзПБ) не надав ухвалам, за якими судом надається згода/дозвіл на звернення стягнення на майно боржника, статусу виконавчого документа, оскільки відповідно до ч. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство, арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство та відповідно до встановленої КУзПБ процедури.
Б. Позиція інших учасників справи
22. 15.12.2025 від скаржника надійшла заява про виправлення описки, в якій скаржник просить на сторінці 3 (три) касаційної скарги замість абзацу в редакції: "Згідно із п. 21 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції" читати в редакції: "Згідно з п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України ухвала суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції".
23. 17.12.2025 від Національного банку України надійшли заперечення на заяву скаржника про виправлення описки із проханням залишити її без розгляду. Національний банк України вважає, що заява про виправлення описки в касаційній скарзі є по суті заявою про зміну касаційної скарги, однак така подана поза межами строку на касаційне оскарження, а також, в порушення ч. 2 ст. 298 ГПК України, до заяви не додано доказів її надсилання іншим учасникам справи.
24. У відзиві, який надійшов до Верховного Суду 06.01.2026 Національний банк України просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій - без змін. Національний банк України стверджує про законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій, відповідність ухвали суду першої інстанції від 29.04.2024 вимогам виконавчого документу та законодавству про виконавче провадження, а також відсутність порушеного права скаржника.
25. 07.01.2026 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу з проханням залишити скаргу без задоволення, а ухвалені судові рішення залишити без змін. Відділ стверджує, що постанова про відкриття виконавчого провадження №75247842 від 10.04.2024 була винесена головним державним виконавцем у межах наданих законом повноважень та на підставі ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024, яка має силу виконавчого документа відповідно до вимог ст. 3, 4 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 327 ГПК України; ухвала містила необхідні реквізити, які дозволяли ідентифікувати сторони та предмет виконання. Відділ примусового виконання вважає, що ухвалені судові рішення постановлені з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням матеріального права.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
26. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
27. Щодо заяви скаржника про виправлення описки в касаційній скарзі, Верховний Суд вважає, що така не є доповненнями чи зміною касаційної скарги в розумінні статті 298 ГПК України, оскільки наведене в ній прохання суттєво не впливає на зміст касаційної скарги, ні на її мотивування, ні на прохальну частину касаційної скарги. А тому Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Національного банку України про залишення без розгляду заяви скаржника про виправлення описки в касаційній скарзі.
28. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні скарги боржника на дії державного виконавця.
29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа про банкрутство ПрАТ "Готель "Салют" на стадії розпорядження майном. Ухвалою суду першої інстанції від 29.04.2024 надано забезпеченому кредитору - Національному банку України дозвіл на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, яке належить боржнику, в рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за кредитними договорами перед Національним банком України у загальній сумі заборгованості 4 106 418 035,83 грн. Вказаною ухвалою також встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України Про виконавче провадження на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Зазначено, що ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст. 9 КУзПБ.
30. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
31. Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 04.10.2023 у справі № 910/20057/16 вказав, що після спливу 170 днів з дня введення процедури розпорядження майном, якщо господарським судом протягом цього часу не було винесено постанову про визнання боржника банкрутом або ухвалу про введення процедури санації, задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, має здійснюватися за ухвалою суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, постановленою господарським судом за результатом розгляду заяви кредитора, вимоги якого є забезпеченими (висновки про застосування норм права, які викладені у постанові Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 905/1923/15).
32. Як вже зазначалося, судом першої інстанції ухвалою від 29.04.2024 було надано згоду забезпеченому кредитору на задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
33. Верховний Суд звертає увагу, що за приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
34. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
35. Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
36. Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
37. У рішенні "Горнсбі проти Греції" (§ 40) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
38. У справі "Глоба проти України" (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції,alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. також рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, § 84) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/7310/20).
39. Державним виконавцем було винесено постанову від 10.06.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 75247842 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 у справі № 910/4961/18 та постанову від 11.06.2024 про арешт належного боржнику нерухомого майна.
40. В обґрунтування наявності підстав для задоволення скарги на дії державного виконавця, скаржник доводив, що ухвала суду першої інстанції від 29.04.2024 не містить обов'язкових реквізитів виконавчого документа, а саме - дати набрання рішенням законної сили та строку пред'явлення рішення до виконання, а отже не відповідає вимогам виконавчого документа.
41. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
42. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
43. Частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
44. Згідно з ч. 5, абз. 2 ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
45. На стадії відкриття виконавчого провадження виконавець повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону України "Про виконавче провадження", чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 750/2414/17, від 08.07.2022 у справі № 908/309/21, від 21.12.2022 у справі № 902/34/21 та інших).
46. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
47. У постанові від 10.10.2025 у справі № 910/11640/24 Верховний Суд вказав, що аналіз наведених вище положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що у пунктах 1 - 7 частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" визначені відомості, які є обов'язковими для зазначення у виконавчому документі. Інші дані, ніж ті, що визначені у пунктах 1 - 7 частини першої статті 4 цього закону, не є обов'язковими для зазначення у виконавчому документі.
48. Колегія суддів погоджується із відхиленням судами доводів скаржника про невідповідність ухвали суду першої інстанції від 29.04.2024 вимогам п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки в резолютивній частині її вказано, що ця ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 КУзПБ, а частиною четвертою ст. 9 КУзПБ передбачено, що ухвали та постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, прийняті господарським судом у справі про банкрутство (неплатоспроможність), набирають з моменту їх прийняття, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
49. Проте, як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 така не містить строку пред'явлення рішення до виконання як обов'язкового реквізиту виконавчого документу.
50. Суди попередніх інстанцій, відхиляючи доводи скаржника в цій частині, керувалися тим, що такий строк визначений ч. 1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
51. На думку Верховного Суду, визначення строку пред'явлення виконавчих документів до виконання Законом не нівелює необхідність зазначення таких відомостей в самому документі, який пред'являється до виконання, оскільки такі відомості, як вказано вище, є обов'язковими для зазначення у виконавчому документі в силу закону.
52. Колегія суддів зауважує, що в постанові від 12.03.2021 у справі № №340/2258/19 Верховний Суд дійшов висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, повертаючи виконавчий документ (ухвала Господарського суду Рівненської області від 2 квітня 2019 року у справі №918/328/16) стягувачеві з підстав того, що він не відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", оскільки не містить строку пред'явлення до виконання.
53. Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
54. Отже, Верховний Суд доходить висновку, що за відсутності в ухвалі Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 обов'язкових відомостей, визначених ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", які мають міститися у виконавчому документі (у даному випадку - строк пред'явлення рішення до виконання), державний виконавець мав повернути такий документ без прийняття до виконання. Відтак постанова державного виконавця від 10.06.2024 про відкриття виконавчого провадження ВП № 75247842 та постанова від 11.06.2024 про арешт майна боржника, винесена державним виконавцем в межах цього виконавчого провадження, є такими, що винесені державним виконавцем з порушенням Закону України "Про виконавче провадження". У зв'язку з викладеним, Верховний Суд визнає помилковими протилежні висновки судів попередніх інстанцій в цій частині та погоджується із аналогічними доводами скаржника.
55. Водночас Суд не бере до уваги твердження скаржника про те, що спосіб реалізації, встановлений судом в ухвалі від 29.04.2024, не передбачений КУзПБ, оскільки такі аргументи скаржника стосуються суті ухваленого рішення про надання згоди на реалізацію майна боржника, що перебуває в заставі, яке, у цьому випадку, не є предметом касаційного перегляду.
56. Колегія суддів також не надає оцінку доводам скаржника про те, що ухвала від 29.04.2024 не входить до виключного переліку ухвал, яким закон надав статусу виконавчого документу, оскільки скаржником такі доводи не наводилися в скарзі на неправомірні дії державного виконавця. Скаржник вказував лише про відсутність в ухвалі від 29.04.2024 обов'язкових реквізитів для виконавчого документа, визначених п. 6 (дата набрання рішенням законної сили) та п. 7 (строк пред'явлення рішення до виконання) ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження". За змістом ч. 3 ст. 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
57. З урахуванням зазначеного, відповідні доводи скаржника щодо неправомірності постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю в ухвалі від 29.04.2024 обов'язкових відомостей, визначених ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", як підстава для її скасування та скасування постанови про арешт майна боржника як похідної знайшли своє підтвердження, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. За змістом п. 3 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
59. Частиною 1 ст. 311 ГПК України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
60. Враховуючи викладене Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного господарського суду та ухвали місцевого господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця та прийняття у цій справі нового рішення про задоволення скарги на дії органу виконавчої служби.
В. Розподіл судових витрат
61. Відповідно до п. 19 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення. Скаржником не сплачувався судовий збір за подання апеляційної та касаційної скарги, відтак Верховний Суд не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича задовольнити.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.06.2025 (про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Рекашової А. М. у виконавчому провадженні ВП № 75247842) скасувати.
3. Ухвалити нове рішення, яким скаргу Приватного акціонерного товариства "Готель "Салют" на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни задовольнити.
4. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75247842 від 10.06.2024, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
5. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника ВП № 75247842 від 11.06.2024, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді С. Жуков
К. Огороднік