19 січня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3992/25
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Скрипник Д.М., розглянувши матеріали справи
за позовом державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 13/24, код ЄДРПОУ 44830311)
до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, буд.44, оф.54, код ЄДРПОУ 31778043)
про стягнення штрафних санкцій в сумі 23766765,00 грн
Представники сторін:
від позивача - Павловська Д.С. - представниця;
від відповідача - Галя Є.С. - представник.
1. Стислий виклад позицій учасників справи.
Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» про стягнення штрафних санкцій в сумі 23766765,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами державного контракту (договору) про закупівлю №108/04-24-РМ від 08.04.2024 в частині своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим позивачем відповідно до п. 8.2. договору нараховано пеню за ставкою 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки на загальну суму 23766765,00 грн.
Відповідачем 11.12.2025 подано відзив на позовну заяву, в якому він проти позовних вимог заперечив, просив позов задовольнити частково. При цьому, відповідач посилається на те, ч. 2 ст. 231 ГК України носить імперативний характер та встановлює уніфікований розмір штрафних санкцій у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, у вигляді пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення. Таким чином, з підстав, зазначених вище з урахуванням положень ч. 2 ст. 231 ГК України, сума штрафних санкцій поставки Товару по відношенню до Товариства за прострочення має бути приведена до законодавчо визначеного рівня, а саме до 979473,60 грн. Крім того, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій до 2400000,00 грн.
16.12.2025 отримано від представниці позивача відповідь на відзив (вх.№5246), в якій остання заперечує щодо доводів викладених у відзиві на позов, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
22.12.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№5346).
2. Рух справи.
24.11.2025 відділом документального забезпечення та аналітичної роботи суду матеріали позовної заяви зареєстровані за вх.№3992.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2025 позовну заяву передано судді Гурину М.О.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 11.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 11.12.2025 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 16.12.2025.
16.12.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.12.2025 закрито підготовче провадження у справі №926/3992/25 та призначено справу до розгляду по суті на 19.01.2026.
16.01.2026 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернівецької області надійшла заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про заміну сторони її правонаступником. Подана заява мотивована тим, що відповідно до наказу Міністерства оборони України №7/нм від 06.01.2026, затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код - 44830311) його правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код - 44725823).
19.01.2026 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів, а саме, листа товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» від 03.07.2024 №944 адресованого позивачу з пропозицією погодження продовження строків постачання товару. Клопотання обґрунтоване тим, що під час підготовки до судового засідання було виявлено, що випадково під час завантаження файлів як додатків до відзиву не було завантажений даний лист, який відіграє ключову роль у сприйнятті обставин, які виникли між сторонами на той час.
На призначений день розгляд справи представниця позивача просила задовольнити подану нею заяву про заміну сторони її правонаступником, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником вказуючи на її передчасність та заперечував проти задоволення позову в заявленому розмірі позовних вимог, просив зменшити розмір штрафних санкцій.
Щодо заяви про заміну сторони її правонаступником, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Положенням ст. 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з п.2 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.514 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом
Як на підставу здійснення правонаступництва у цій справі Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» посилається на наказ Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 «Про затвердження передавального акта приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу». Згідно з цим наказом, після його затвердження усі права та обов'язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», у тому числі права та обов'язки за договорами, укладеними «Державним оператором тилу».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що права первісного кредитора - Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» - належним чином перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». Відтак, заява Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» підлягає задоволенню.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
08.04.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (далі - замовник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (далі - постачальник, відповідач) укладено державний контракт (договір) про закупівлю №108/04-24-РМ (далі - договір) за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Замовнику Бронежилет модульний (Тип 2, Рівень П, Вид 5, комплектність 1-5) Корсар М3 мп-6 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель ID: UA-2024-03-08-006548-a), а Замовник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. договору).
У відповідності до п.1.2. Договору отримувачами Товару за Договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Згідно пункту 1.4. Цей Договір виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни» відповідно до: Порядку використання державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» коштів, передбачених у державному бюджеті для оборонних закупівель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2023 р. № 1142; наказу Міністерства оборони України від 02.12.2023 №716/нм «Про уповноваження державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція закупівель у сфері оборони» на виконання функції служби державного замовника у сфері оборони».
У пункті 4.1. договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим Договором не пізніше строку, визначений у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до цього Договору.
Відповідно до пункту 5 Специфікації до договору (Додаток №1) ( з урахуванням внесених змін додатковою угодою №3 від 25.07.2024) відповідач погодився поставити 11850 комплектів Товару та 12560 комплектів Товару (загальна кількість 24410 комплектів Товару) в строк до 31.07.2024.
Поставка Товару здійснюється Постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1) (п.4.2. договору).
Пунктом п. 4.3. договору сторони визначили, що заявка на поставку Товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.
На виконання п. 4.3. договору позивачем направлено заявку №R000161 від 08.04.2024 року на поставку 24410 комплектів Товару на загальну суму 615107590,00 грн з кінцевою датою поставки Товару 31.05.2024 для 11850 комплектів та 30.06.2024 для 12560 комплектів.
25.07.2024, з урахуванням укладення додаткової угоди №3 до договору від 25.07.2024, позивачем направлено оновлену заявку №R000161 на поставку 24410 комплектів Товару на загальну суму 615107590,00 грн з кінцевою датою поставки Товару 31.07.2024.
Таким чином, відповідно до письмових заявок замовника сторони узгодили найменування товару, місце, кількість та дату поставки товару.
Відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару у вищезазначений термін, проте, поставка товару відбулась наступним чином:
- 09.08.2024 відповідно до Акту приймання товару №435 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3000 комплектів на суму 75570000,00 грн;
- 16.08.2024 відповідно до Акту приймання товару №450 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3000 комплектів на суму 75570000,00 грн;
- 20.08.2024 відповідно до Акту приймання товару №456 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3000 комплектів на суму 75570000,00 грн;
- 23.08.2024 відповідно до Акту приймання товару №460 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 2850 комплектів на суму 71791500,00 грн;
- 31.07.2024 відповідно до Акту приймання товару №194 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3180 комплектів на суму 80104200,00 грн;
- 30.07.2024 відповідно до Акту приймання товару №189 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3200 комплектів на суму 806080000,00 грн;
- 23.07.2024 відповідно до Акту приймання товару №180 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3180 комплектів на суму 80104200,00 грн;
- 16.07.2024 відповідно до Акту приймання товару №170 Постачальник передав, а Отримувач прийняв Товар в кількості 3000 комплектів на суму 75570000,00 грн.
Отже, Відповідач порушив своє зобов'язання за договором та прострочив визначені строки поставки.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Пунктом 8.4. договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє Постачальника від виконання умов Постачальником за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 9.1. договору усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Договір підписаний сторонами електронними підписами та скріплений електронними печатками.
08.11.2024 року за вих.№2165/06/1272-2024 від 05.11.2024 року позивачем направлено відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) №108/04-24-РМ від 08.04.2024 року на загальну суму 26751780,00 грн.
19.11.2025 року за вих.№2165/8023/06-2025 на електронну адресу відповідача направлено Уточнення інформації до претензії №2165/06/1272/2024 від 05.11.2024 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 23766765,00 грн.
Проте, вимога залишена відповідачем без будь-якого реагування, відповідач штрафні санкції не сплатив у добровільному порядку.
У зв'язку із зазначеним, позивач звернутися до суду для захисту свого порушеного права.
4. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.
Дослідивши наведені в позовній заяві доводи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України та статтею 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як визначено ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Згідно ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно до пункту 5 Специфікації до договору строк постачання товару встановлено до 31.07.2024, а поставка продукції підтверджується актами приймання товару №170 від 16.07.2024, №180 від 23.07.2024, №189 від 30.07.2024, №194 від 31.07.2024, №435 від 09.08.2024, №450 від 16.08.2024, №456 від 20.08.2024, №460 від 23.08.2024 підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками.
Згідно з частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинною на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами першою - третьою статті 231 Господарського кодексу України (чинними на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
З наведених вище положень статей 230-231 Господарського кодексу України, статей 549, 551, 611 Цивільного кодексу України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
Зазначене стосується і зобов'язань, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов'язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.
Так, пунктом 8.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
При цьому, положення частин другої статті 231 Господарського кодексу України (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що навіть у разі, якщо зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.
Відповідно до статті 167 Цивільного кодексу України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.
За приписами пункту 3 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).
Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Договір це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов'язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що сторонами укладено державний контракт (договір) про закупівлю №108/04-24-РМ від 08.04.2024 року в добровільному порядку.
При цьому судом встановлено, що умови договору були викладені при оголошені проведення закупівлі. Тобто відповідач не впливав на формулювання умов договору, не міг їх змінити в переддоговірній процедурі.
Проте, відповідач не оспорював умови цього договору в судовому порядку та в межах здійснення провадження у цій справі жодних зауважень щодо них також не наводив.
Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін, що спростовує посилання відповідача на застосування штрафних санкцій в розмірі 0,1 % відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.08.2024 року у справі 917/1957/23).
Судом перевірено здійснений позивачем розрахунки пені за ставкою 0,5% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожну добу затримки на загальну суму 23766765,00 грн і визнано його правильним та обґрунтованим.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд бере до уваги законодавчі положення статей 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про право суду зменшити розмір санкцій у разі, якщо вони є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, з урахуванням ступеню виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу.
У постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20) Верховний Суд виклав правову позицію, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК та в ст.233 ГК, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в п.7.43 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 виснував, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст.233 ГК і ч.3 ст.551 ЦК, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення штрафних санкцій за клопотанням відповідача та в якому розмірі таке зменшення відповідатиме законодавчим положенням Цивільного і Господарського кодексів України, матеріалам справи, інтересам сторін, і буде розумним та справедливим, суд бере до уваги, що:
- наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 20.03.2024 № 30-КВ визначено, що ТОВ «НВП «Темп-3000» має важливе значення для національної економіки у сфері оборонно-промислового комплексу та є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період у сфері оборонно-промислового комплексу;
- відповідач є виробником та постачальником спеціальних засобів індивідуального захисту та іншої продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та інших військових формувань задля забезпечення потреб оборони України;
- на підприємстві відповідача працевлаштовано 1000 працівників та збільшуються виробничі потужності;
- підприємство має поточну кредиторську заборгованість перед своїми контрагентами за отримані наперед задля виконання державних замовлень сировину, комплектуючі та матеріали для виготовлення продукції на загальну суму більше 1,4 млрд.грн;
- застосування штрафних санкцій до відповідача у зазначених у позовній заяві розмірах може спричинити наслідки у вигляді відсутності на розрахункових рахунках відповідача необхідної кількості обігових коштів для придбання сировини, неможливості виконувати свої податкові зобов'язання, а також зобов'язання з оплати праці працівникам та подальшого звільнення висококваліфікованих та професійних кадрів;
- відповідач має на виконанні 6 державних контрактів укладених, зокрема, з позивачем щодо виготовлення та поставки продукції оборонного призначення для потреб Збройних Сил України та низку контрактів з іншими військовими формуваннями та силовими структурами, зокрема, військовими частинами Національної гвардії України, транспортної служби та управліннями ДСНС України.
Суд також звертає увагу, що зобов'язання за договором відповідачем виконано у повному обсязі, а про збитки позивач не заявляв.
Крім того, прострочення поставки виникло у зв'язку з рядом об'єктивних обставин, які відповідач не міг передбачити, укладаючи даний договір та ніяким чином не міг вплинути, а саме: перенесення строків за попередніми контрактами та обмеження можливостями виробництва з урахуванням непередбачуваного виходу з ладу обладнання внаслідок раптового відключення електричної енергії, необхідного часу на його ремонт, що підтверджується Висновком Київської обласної (регіональної) Торгової-промислової палати від 02.07.2024 року №338/03.23 про істотну зміну обставин (hardship) за Державним контрактом (договором) про закупівлю №108/04-24-РМ від 08.04.2024, яку сторони не могли передбачити при його укладенні.
Отже, з урахуванням указаних обставин суд вважає наявними підстави для зменшення штрафних санкцій, які підлягає стягненню з відповідача.
Таким чином, з огляду на індивідуальний характер як правової відповідальності особи в цілому, так підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, в межах дискреції суду, якою він наділений у вирішенні цього питання, враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за належне зменшити визнаний обґрунтованим розмір пені на 75% та стягнути з відповідача пеню у розмірі 5941691,25 грн, у стягненні решти 75% пені - у задоволенні позову відмовити.
5. Висновки за наслідками розгляду справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Поряд з цим, згідно усталеної судової практики судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Оскільки судом встановлено обґрунтованість порушення відповідачем зобов'язання та прав позивача та прийнято рішення зменшити розмір неустойки, позивач не повинен нести витрати в частині судового збору за зменшений розмір неустойки та відповідно частково задоволені позовні вимоги.
За таких обставин сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» про заміну сторони її правонаступником задоволити.
2. Замінити позивача - Державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24, ідентифікаційний код 44830311) його правонаступником - Державним підприємством Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) у справі №926/3992/25.
3. Позов задовольнити частково.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, буд.44, оф.54, код ЄДРПОУ 31778043) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) пеню у розмірі 5941691,25 грн.
5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково виробниче підприємство «ТЕМП-3000» (58002, м.Чернівці, вул. 28 Червня, буд.44, оф.54, код ЄДРПОУ 31778043) на користь державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, ідентифікаційний код 44725823) судовий збір в сумі 285201,18 грн.
6. В частині вимог про стягнення пені у сумі 17825073,75 грн відмовити у зв'язку із зменшенням належної до стягнення неустойки на 75%.
Повний текст рішення складено та підписано 21.01.2026.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.О. Гурин
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.