Справа № 548/1193/25
Провадження №1-кп/548/98/26
(повний текст)
20 січня 2026 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025170590000138 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ, Дзержинського району, Донецької області, фактично проживаючого без реєстрації: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, неодруженого, утриманців не маючого, не є депутатом місцевої ради, раніше судимого, а саме:
1)24.11.1998 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у вигляді виправних робіт строком 2 роки;
2)14.03.2002 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 9 років;
3)28.05.2009 Дзержинським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 років;
4)10.02.2020 Дзержинським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 436-1, ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком 2 роки;
5)10.11.2021 Дзержинським міськрайонним судом Донецької області за ч. 3 ст. 296 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 роки;
за частиною першою статті 347, частиною другою статті 125 КК України,
ОСОБА_4 28.04.2025 близько 13 години 20 хвилин, знаходячись біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, усвідомлюючи, що своїми діями здійснює пошкодження майна, яке належить правоохоронним органам, маючи хуліганський мотив, підійшов до задньої частини службового автомобіля марки «СКС», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та навмисно наніс удар металевою сапою з дерев'яним руків'ям, яку тримав у руці, по склу задніх пасажирських дверей вказаного автомобіля, в результаті чого розбив його.
Своїми неправомірними діями ОСОБА_4 згідно з висновком транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/117-25/9936-АВ від 08.05.2025 завдав матеріальної шкоди Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області на суму 5013 гривні 93 копійки.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 347 України, тобто у пошкодженні майна, що належить працівникові правоохоронного органу, у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Окрім цього, 11.05.2025 близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись у будинку ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , перебуваючи у спальній кімнаті будинку потерпілого за вищевказаною адресою, діючи на ґрунті особистих неприязних відносин, підбіг до ОСОБА_5 та наніс йому не менше одного удару по обличчю в область перенісся.
Продовжуючи свої протиправні дії по нанесенню тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_4 , схвативши потерпілого ОСОБА_5 за одяг, звалив його на підлогу у спальній кімнаті та наніс йому один удар ногою по грудях.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілий ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перемолу кісток носу, синців в області нижньої повіки лівого ока та в області перенісся, синця на грудній клітці в області руків'я грудини, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 90 від 15.05.2025 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я (пункт 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступенів тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України»).
Своїми умисними діями, що виразилися в заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілого, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 125 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні під час судового розгляду справи свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю, критично оцінив свою протиправну поведінку, щиро розкаявся, дав показання про обставини вчиненого злочину, що відповідають обставинам, викладених в обвинувальному акті. Зокрема, зазначив, що був теплий день світла пора доби, перебував у стані сп'яніння, рухався до ОСОБА_6 , який є другом дитинства, біля його подвір'я побачив білу машину, поліцейських позначень на ній не пам'ятає, взяв «тяпку» та побив заднє скло в машині, ліг спати під машиною. Пам'ятає, що коли побив скло, вийшов працівник поліції з автоматом, одягнули наручники. Проти цивільного позову не заперечив.
Щодо події нанесення тілесних ушкоджень вказав, що у компанії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 у будинку на АДРЕСА_2 , вживали алкогольні напої, ОСОБА_9 не було, її відвела ОСОБА_10 до ОСОБА_5 . ОСОБА_7 розізлився, що не було ОСОБА_9 , пішли з ним забирати її. У хаті ОСОБА_5 виник конфлікт в обвинуваченого з потерпілим, внаслідок чого останній отримав від ОСОБА_4 один удар по обличчю, обвинувачений потім стягнув його з ліжка, ОСОБА_11 відмахувався ногами.
Відповідно до частини першої статті 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_4 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованих йому злочинів, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаюється у вчиненому, показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
З огляду на беззаперечне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, погодженням з кваліфікацією вчинених ним діянь, суд відповідно до частини третьої статті 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись дослідженням письмових матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та допитом потерпілого.
Водночас суд з'ясував чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, роз'яснив положення Закону про те, що у випадку розгляду справи відповідно до частини третьої статті 349 КПК України він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Потерпілий ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що подія трапилася в травні, перебував вдома за адресою: Кременчуцька, лежав та дивився телевізор. О 16.00 год. прийшов ОСОБА_12 забирати дівчину, яка жила в нього. Відповів, що вона не хоче, отримав удар в перенісся, обвинувачений стягнув його з ліжка і вдарив в грудну клітину. ОСОБА_13 викликала поліцію.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених за частиною першою статті 347 КК України - умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу, працівникові органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю (у тому числі після звільнення з посади) чи їхнім близьким родичам, у зв'язку з виконанням службових обов'язків працівником правоохоронного органу або примусовим виконанням рішень державним виконавцем чи приватним виконавцем (у тому числі у минулому), та за частиною другою статті 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Згідно з положеннями стаття 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 347 КК України є нетяжким злочином, а кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 125 КК України є проступком.
Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до статті 67 КК України, є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, не є депутатом місцевої ради. До увагу суд бере також те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, востаннє у 2021 році притягався до кримінальної відповідальності за частиною 3 статтею 296 КК з призначенням покарання 3 років позбавлення волі. Однак належних висновків для себе не зробив.
Суд з метою дотримання вимог статті 50, 65 КК України не вбачає підстав у призначенні серед альтернативних покарань, передбачених частиною другою статті 125 КК України та частиною першою статті 347 КК України, покарання в межах нижньої межі санкцій інкримінованих статей. З огляду на викладене, ОСОБА_4 слід призначити покарання за вчинені кримінальні правопорушення:
- за частиною першою статті 347 КК України - у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки;
- за частиною другою статті 125 КК України - у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.
На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.
Згідно із положеннями статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Вирішуючи цивільний позов Головного управління Національної поліції в Полтавській області до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення, суд дійшов до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
За змістом статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час судового розгляду встановлено, що з вини обвинуваченого ОСОБА_4 Головному управлінню Національної поліції в Полтавській області заподіяно майнову шкоду, розмір якої підтверджується матеріалами кримінального провадження, дослідженими у судовому засіданні.
За таких обставин суд уважає, що з обвинуваченого на користь потерпілої сторони Головного управління Національної поліції в Полтавській області потрібно стягнути завдану кримінальним правопорушенням майнову шкоду в розмірі 5013 грн 93 копійки.
Запобіжний захід ОСОБА_4 на час набрання вироком законної сили не обирати.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, що згідно з довідкою про витрати на проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12025170590000138 складають 7131,20 грн, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 349, 368-371, 373, 374, 376, 393-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 347, частиною другою статті 125 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання:
- за частиною першою статті 347 КК України у виді 3 (трьох) років обмеження волі;
- за другою статті 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим призначити остаточне покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.
Цивільний позов Головного управління Національної поліції в Полтавській області до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування майнових збитків, завданих внаслідок кримінального правопорушення, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Головного управління Національної поліції в Полтавській області майнову шкоду в розмірі 5013 (п'ять тисяч тринадцять) гривень 93 копійки.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дзержинськ, Дзержинського району, Донецької області, фактично проживаючого без реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь держави кошти в сумі 7131 (сім тисяч сто тридцять одну) гривню 20 копійок на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням судової технічної експертизи документів.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Відповідно до статті 100 КПК України речові докази у даному кримінальному провадженні: осип скла, пошкоджений фрагмент скла, металеву сапку, що знаходиться на зберіганні у кімнаті зберігання речових доказів ВП №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, після набрання законної сили вироку знищити.
Згідно із частиною шостою статті 376 КПК України копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Хорольський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст вироку складений 20.01.2026.
Суддя ОСОБА_1