20 січня 2026 року справа № 542/1876/25
провадження № 2-др/542/1/26
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання - Журавель О.В.,
розглянувши заяву представника відповідача адвоката Кобилецького Вячеслава Вікторовича щодо ухвалення додаткового рішення про судові витрати у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-транс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 13 січня 2026 року частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео - транс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕО-ТРАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи: 35868601, 36039, м. Полтава, вул. Європейська, буд.57) в порядку регресу грошові кошти в сумі 56172,26 грн (п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят дві грн двадцять шість коп).
15.01.2026 до суду представник відповідача - адвокат Кобилецький В.В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій вказав, що оскільки суд задовольнив вимоги позивача частково на 37 %, то стягненню з позивача на користь відповідача підлягає 63% його витрат на адвоката та просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати по оплаті правничої допомоги в сумі 16400, 00 грн, що складає 63% від його витрат на адвоката.
20.01.2026 представник ТОВ «Нео - Транс» подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні заяви адвоката Кобилецького В.В. щодо ухвалення у справі № 542/1876/25 додаткового рішення про стягнення з ТОВ «Нео-Транс» на користь ОСОБА_1 витрат по оплаті правничої допомоги адвоката в сумі 16 400,00 грн. В обгрунтування заяви вказав, що ТОВ «Нео-транс» не погоджується із заявленою вимогою, оскільки представником Рибки В.О. не подано до суду достовірних та допустимих доказів того, що ним отримано від відповідача грошові кошти в сумі 26100,00 грн. Вважає, що надана представником ОСОБА_1 квитанція прибуткового касового ордера № 1/1 від 15.01.2026, не є належним доказом отримання ним коштів.
У судове засідання щодо розгляду питання з розподілу судових витрат та ухвалення додаткового рішення учасники справи не з'явились.
За правилами ст. 270 ЦПК України їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що за змістом положень ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За правилами ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .
Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву представник відповідача - адвокат Кобилецький В.В. зазначив орієнтовну суму судових витрат на правничу допомогу адвоката - 25000,00 грн. Також зазначив, що детальний розрахунок судових витрат та докази їх понесення будуть надані після розгляду справи по суті у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У подальшому, у поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення було зазначено про понесені витрати на професійну правничу допомогу. Докази розміру понесених витрат на правничу допомогу представник відповідача подав до суду 15.01.2026.
Зазначене відповідає вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Тобто відповідні докази було подано представником відповідача у строк, визначений законом.
Відповідно до договору про надання правової допомоги, клієнт ОСОБА_1 доручає, а адвокат Кобилецький В.В. бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу, у тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, які узгоджуються сторонами у письмовій формі. Адвокат приймає на себе обов'язки представляти права та інтереси Клієнта в судах, інших органах державної влади та місцевого самоврядування в т.ч. правоохоронних органах з приводу вирішення справи за позовом ТОВ «Нео- Транс» про стягнення збитків.
Згідно з п. 7 договору про надання правової допомоги , гонорар адвоката визначається з розрахунку 2900,00 грн за годину роботи. У випадку успішного виконання доручення клієнт сплачує на користь адвоката додатковий гонорар у розмірі 10 % економічної вигоди, отриманої внаслідок наданої адвокатом правової допомоги.
Відповідно до п. 9 договору про надання правової допомоги, на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта. При визначенні обгрунтованого розміру гонорару враховується обсяг правової допомоги, залежно від якого розмір гонорару може бути змінений.
На обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл понесених судових витрат на правничу допомогу представником відповідача також надано до суду звіт про виконання доручення за договором про надання правової допомоги від 15.01.2026 з розрахунку суми гонорару адвоката та оплати за надану правничу (правову) допомогу та пов'язаних послуг з детальним описом наданої правової допомоги, її тривалості та загальної вартості.
Згідно з наданим звітом про виконання доручення за договором про надання правової допомоги адвокатом були виконані наступні роботи: вивчення позовної заяви та доданих позовних матеріалів (1 год), аналіз чинного законодавства та судової практики ВС щодо суті позовних вимог (1 год), підготовка відзиву на позовну заяву (3 год), підготовка заперечень на відповідь на відзив (2 год), участь у судових засіданнях у справі (2 год). Отже, загальний об'єм робіт, виконаних адвокатом становить - 9 год.
Всього розмір наданої правовової допомоги становить 26100,00 грн (9 год х 2900 грн).
Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст.141 ЦПК України, згідно з якою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для цілей розподілу судових витрат слід враховувати: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, що здійснив відповідач, суд також враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові по справі № 755/9215/15-ц, зроблено висновок, згідно з яким ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись положеннями статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Крім того, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 07.12.2022 по справі № 873/96/22 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені законом, а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви , пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
З огляду на характер виконаних адвокатом робіт і обсяг наданих послуг, характер спору, складність справи, суд вважає, що зазначений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є завищеним, зважаючи на складність справи. Крім того, розмір витрат на правову допомогу, заявлений відповідачем є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, з огляду на що слід зробити висновок й про те, що такі витрати не були неминучими для відповідача. Також суд вважає, що розмір витрат на правову допомогу, який просить стягнути відповідач не відповідає критеріям розумності та реальності витрат на правничу допомогу, з огляду на розумну необхідність судових витрат у цій конкретній справі.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, обумовленої договором про надання правової допомоги, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та приходить до висновку про те, що сума витрат на правову допомогу у справі, яка відповідає критеріям дійсності та реальності, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права становить 8000,00 грн.
На переконання суду, саме така сума гонорару адвоката є пропорційною до предмета спору.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України вказана сума підлягає стягненню з позивача ТОВ «Нео-Транс» на користь відповідача ОСОБА_1 .
При цьому, надаючи оцінку доводам представника позивача- ТОВ «Нео- Транс» щодо неподання належних та допустимих доказів оплати відповідачем вартості послуг з надання правничої допомоги, суд враховує, що пунктом 1 частини 2 статті 137, частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 цього Кодексу).
Враховуючи наведене, суд вважає, що заява представника відповідача - адвоката Кобилецького В.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 81, 137, 141, 263-265, 270, 354 ЦПК України, суд,-
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-транс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.
Заяву представника відповідача - адвоката Кобилецького В.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Транс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч грн 00 коп).
Додаткове рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕО - ТРАНС, місцезнаходження: вул. Європейська, 57, м. Полтава, 39036,
відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повне рішення складено 20.01.2026.