Справа №: 398/7992/25
провадження №: 2/398/1317/26
Іменем України
"20" січня 2026 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Авраменко О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису
17.12.2025 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить визнати ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та внести відповідні зміни до актових записів про народження.
Ухвалою судді від 22.12.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для подання заяви про усунення недоліків, у якій необхідно зазначити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача, або останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача чи постійного його заняття (роботи), або місцезнаходження майна відповідача, з наданням відповідних доказів.
12.01.2026 року на виконання ухвали судді від 22.12.2025 року позивачем надано заяву в якій на іноземній мові зазначено, що відповідач проживає на даний час в м. Гіза, Єгипет, та додано документ з перекладом, а саме: ліцензію на право відповідача практикувати як спеціаліст серцево-судинної хірургії.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75 - 77 Закону).
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, в судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом. Лише у разі, якщо спір підлягає вирішенню в судах України, підсудність справи визначається за правилами, встановленими статтями 27, 28 ЦПК України.
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Положеннями статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача; 3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України; 4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні; 5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні; 6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання; 7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України; 8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України; 9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України; 10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном; 11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України; 12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №761/12091/22 та від 26 квітня 2022 року у справі №200/421/19.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстрований та проживає на території України, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , який не є громадянином України та проживає за межами України. При цьому, предметом позову є оспорювання батьківства відповідача щодо дітей, які народилися на території України та їх народження зареєстроване в Україні відповідним відділом РАЦС.
Тобто ця справа підсудна судам України на підставі п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» (дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України).
Підсудність справ визначається за правилами ст. 27 ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом або ч. ч. 9, 10 ст. 28 ЦПК України, якою передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), а позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
В матеріалах позовної заяви відсутні дані щодо зареєстрованого в Україні у встановленому законом порядку місця проживання (перебування) відповідача чи його останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи), а також відомості щодо належності йому майна в Україні та місцезнаходження такого майна, в тому числі і на території Олександрійського району Кіровоградської області.
В той же час, згідно з ч. 1 ст. 28 ЦПК України позови про визнання батьківства можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Звертаючись до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, позивач обґрунтовує підсудність справи саме цьому суду, посилаючись на ч. 1 ст. 28 ЦПК України та зазначаючи своє фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 . При цьому, з матеріалів справи встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що також підтверджується відповіддю з Єдиного державного демографічного реєстру.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) дійшов висновку про те, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.
Положення ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місяця проживання або перебування фізичної особи позивача/заявника, а тому позови/заяви не можуть пред'являтися за фактичним місцем проживання або перебування позивача/заявника, відмінним від зареєстрованого. Використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Тобто для визначення територіальної підсудності має значення саме зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання або перебування фізичної особи - учасника справи, а не фактичне місце проживання
Отже ні позивач, ні відповідача не мають на території Олександрійського району Кіровоградської області зареєстрованого місця проживання. Так само як в матеріалах позовної заяви відсутні щодо останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача або перебування чи постійного заняття (роботи), а також відомості щодо належності йому майна в Україні та місцезнаходження такого майна на території Олександрійського району Кіровоградської області.
За таких обставин, ця справа не підсудна Олександрійському міськрайонному суду Кіровоградської області.
В той же час, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Пересипського районного суду міста Одеси.
Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Враховуючи вищевикладене, суддя приходить до висновку про необхідність передачі цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового записуза підсудністю до Пересипського районного суду міста Одеси, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться зареєстроване місце проживання позивача.
Частиною 3 статті 31 ЦПК України визначено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 260 ЦПК України, суддя
Цивільну справу №398/7992/25 (провадження №2/398/1317/26) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та внесення змін до актового записупередати за підсудністю до Пересипського районного суду міста Одеси (65003, Одеська область, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 68).
Передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення
Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.В.Авраменко