Справа № 405/68/26
провадження № 1-кс/405/136/26
15.01.2026 м. Кропивницький
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Кропивницького ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором відділу Кіровоградської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025120000000111 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
встановив:
до Подільського районного суду м. Кропивницького старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 надійшло клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим мотивовано тим, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України; існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість їх запобігання в разі застосування менш суворого запобіжного заходу.
В судовому засіданні прокурор просив задовольнити клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за викладених у клопотання підстав, додав, що по приїзду поліції для проведення обшуку майже три години не відчиняв двері.
Захисник заперечив відносно задоволення клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважає підозру про яку повідомлено ОСОБА_4 необґрунтованою; заявлені стороною обвинувачення ризики є безпідставними; ОСОБА_4 має сталі соціальні зв'язки, до цього тривалий час працював у Польщі. На його думку достатнім запобіжним заходом є домашній арешт.
Підозрюваний пояснив, що проживає у гуртожитку, не має утриманців, не одружений, на даний час не працює, проживає за рахунок матері.
Вивчивши клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, дослідивши матеріали, якими стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання, заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного, захисника, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.08.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025120000000111 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
14.01.2026 слідчим повідомлено ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України. Згідно повідомлення про підозру від 14.01.2026, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що: на початку червня 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, житель м. Олександрії Кіровоградської області, ОСОБА_7 , не займаючись і не бажаючи займатись суспільно-корисною працею, настирливо виношуючи наміри щодо здійснення злочинної діяльності з метою збагачення за рахунок чужої власності, достовірно знаючи про введення із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на всій території України воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, обрав предметом протиправних посягань чуже майно, а способом заволодіння ним - висунення власникам вимог передачі належного їм майна чи права на майно з погрозою застосування насильства над власниками та застосуванням такого насильства.
Продовжуючи реалізацію свого плану злочинної діяльності, що влітку 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 залучив до реалізації злочинного задуму в якості співучасників ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши чітку роль кожного в досягненні результату злочинної діяльності.
Поінформувавши вказаних осіб, щодо своїх злочинних намірів, ОСОБА_7 запропонував останнім спільну участь у їх реалізації шляхом вчинення вимагання із застосуванням при цьому до власників майна насильницьких дій та погроз вчинення насильницьких дій.
Усвідомлюючи протиправність пропозиції ОСОБА_7 , спонукані корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 надали свою згоду на участь у спільній злочинній діяльності.
З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_7 , діючи спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , відповідно до заздалегідь обумовленого плану злочинної діяльності групи, визначив ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_5 та його цивільну дружину ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 як осіб до яких можна вчинити вимогу з погрозою застосування насильства та/або насильство з метою отримання належного їм майна (грошових коштів), а підставою вимог - підозру на здійснення даними особами злочинної діяльності, що полягала у виготовленні та продажі у мережі інтернет підробних документів на території м. Олександрія.
Так, 23.08.2025, близько 15 год. 00 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_10 .
У ході спілкування ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , повідомили ОСОБА_10 про те, що їм нібито відомо, що він з дружиною займається незаконною діяльністю, що полягає у виготовленні та продаж у мережі інтернет підробних документів, а тому, для того, щоб «працювати безпечно» вони тепер зобов'язані виплачувати їм щомісячно грошові кошти в розмірі 15% від свого доходу від незаконної діяльності.
Отримавши відповідь ОСОБА_10 про те, що вони такою діяльністю більше не займаються, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_10 , почали почергово та одночасно наносити удари останньому в область голови. Після цього ОСОБА_8 та ОСОБА_4 відвезли ОСОБА_10 до ОСОБА_7 , який в ході особистого спілкування повторив вищевказану вимогу ОСОБА_8 та ОСОБА_4 та повідомив, що у разі відмови ОСОБА_10 від даних умов, ОСОБА_8 продовжить наносити йому тілесні ушкодження.
У подальшому, 05.09.2025 близько 01 год. 15 хв., більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 телефонував на номер телефону ОСОБА_11 в інтернет-месенджері , а оскільки остання не піднімала слухавку, надіслав на номер телефону голосове повідомлення, в якому погрожував нанесенням їй та її чоловіку ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, пошкодженням майна (вікон будинку, де вони проживали), а також фізичною розправою над ОСОБА_10 в разі її відмови вийти на вулицю щоб поспілкуватись з ним.
Розцінюючи погрози ОСОБА_8 як реальні, побоюючись за життя та здоров'я своє та свого чоловіка, а також за цілісність майна, Нікель ( ОСОБА_12 ) зустрілась з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , які, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, з метою здійснення фізичного та психологічного тиску на неї та ОСОБА_10 , застосували відносно неї газовий балончик сльозогінної дії та повідомили вимогу того, щоб вона була завжди з ними на зв'язку і те, що є необхідність її зустрічі з ОСОБА_7 , на що остання вимушено погодилась.
У подальшому, 09.09.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , спонукані злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, прибули на зустріч із ОСОБА_11 .
У ході спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, повідомили ОСОБА_11 , що у разі, якщо вона, її чоловік і його брат будуть продовжувати займатись протиправною діяльністю, направленою на виготовлення та продаж підробних документів, то вони мають надавати їм відсоток від свого доходу від такої діяльності.
Отримавши відповідь ОСОБА_11 про те, що такою діяльністю вони займатись не планують, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили, що якщо їм стане відомо про те, що вони почали такою діяльністю займатись і не поставили їх про це до відома та не заплатили частину доходу, то ОСОБА_8 за їх відома та згоди продовжить їх переслідувати з метою отримання грошових коштів.
У подальшому, 01.12.2025 о 16 год. 26 хв. ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , спонуканий злочинним умислом і корисливим мотивом, реалізуючи свій злочинний план відповідно до заздалегідь розподілених ролей, перебуваючи за кермом автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_1 зустрівся з ОСОБА_10 , до яких о 16 год. 51 хв. приєднався ОСОБА_9 .
Зупинившись в одному із дворів житлових багатоквартирних будинків в м. Олександрії, більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено, о 16 год. 58 хв. 01.12.2025, ОСОБА_7 вийшов з автомобіля та тимчасово пішов у невідомому напрямку, а ОСОБА_9 , на виконання власної ролі в заздалегідь обумовленому з іншими учасниками групи плані злочинної діяльності, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , за вказівкою ОСОБА_7 , почав спілкування з ОСОБА_10 щодо необхідності передачі останнім грошових коштів.
Так у ході даного спілкування ОСОБА_9 повідомив, що у нього нібито є свідок того, що ОСОБА_10 реально продовжує займатись вищевказаною протиправною діяльністю, а тому останній має передати йому грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча) доларів США в якості оплати факту здійснення своєї протиправної діяльності, а в разі відмови він та його цивільна дружина систематично отримуватимуть тілесні ушкодження від ОСОБА_8 та/або нього особисто.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Так, діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», no. 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).
Рішенням ЄСПЛ у справі "Кавала проти Туреччини" (заява №28749/18) встановлено відсутність потреби, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується арешт, є важливою частиною гарантії, встановленої у п. 1 (с) ст. 5. Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об'єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої п. 1 (с) ст. 5. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що заарештовану особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.
Обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об'єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.
Надані стороною обвинувачення докази, а саме: протокол допиту потерпілої ОСОБА_13 від 12.09.2025, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.09.2025, протокол про результати проведення НСрД - аудіо-, відеоконтроль особи від 06.11.2025 відносно ОСОБА_9 , протокол допиту потерпілого ОСОБА_10 від 30.12.2025, протокол про проміжні результати проведення НСрД - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 від 30.12.2025, протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.12.2025, в своїй сукупності свідчать про обґрунтованість підозри про яку повідомлено ОСОБА_4 за ч.4 ст. 189 КК України.
Вирішуючи питання про встановлення ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення, слідчим суддею наголошується, що при встановлення наявності/відсутності таких ризиків, слідчий суддя має виходити виключно з конкретної оцінки фактів, сукупність яких може доводити або спростовувати вірогідність вчинення підозрюваним протиправних дій. При цьому, оцінка до вчинення підозрюваним таких дій виходить із: суворості можливого покарання, особи підозрюваного, характеризуючих даних, та інших обставин, які в кожному випадку є індивідуальними та давали слідчому судді прийти до обґрунтованого переконання, що такі дії підозрюваним можуть бути вчиненні, і без застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, його неможливо уникнути, і така поведінка підозрюваного є потенційно можливою та прогнозованою.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Кримінальний процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме або вже здійснив відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризики, які наведені слідчим в клопотанні та підтримані прокурором у судовому засіданні, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає доведеними, за наступного:
- щодо ризику передбаченого п. 1 - кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 , є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років. Означене покарання в разі визнання ОСОБА_4 винуватим повинне бути призначене до реального відбування без можливості застосування правил ст. 75 КК України (пільговий інститут призначення покарання), що в сукупності з іншими обставинами може свідчити про існування мотивів та підстав для підозрюваного переховуватися від суду. Така позиція відповідає практиці ЄСПЛ. Зокрема в рішенні від 26.06.2001 у справі «Ilijkov v. Bulgaria» (§ 80, заява № 33977/96) суд зазначив, що суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження;
-щодо ризику передбаченого п. 3 - протокол допиту потерпілих, які дають викривальні покази, разом з її анкетними даними та місцем їх проживання, відкриті стороні захисту, оскільки додані до клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що створює передумови для можливої спроби поза процесуального впливу на потерпілих. Окрім цього, організована група осіб, до складу якого згідно підозри входив ОСОБА_4 , вчиняли злочин із погрозою застосування та застосуванням насильства до потерпілих, їх майна. Отже, загроза того, що підозрюваним може здійснити дії, спрямовані на вплив у поза процесуальний спосіб на потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою ненадання суду достовірних показань щодо обставин можливого вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення для уникнення останнім кримінальної відповідальності.
Ризик впливу на свідка та потерпілих не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, але й на стадії судового провадження до моменту його безпосереднього допиту в суді.
- щодо ризику передбаченого п. 5 - хоча ОСОБА_4 і раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, однак кримінальне правопорушення, яке ставиться в провину ОСОБА_4 , супроводжувалось погрозами та фізичним насильством над потерпілим, мало триваючий характер, вчинене з корисливих мотивів та має значну суспільну небезпечність, в сукупності з тим, що підозрюваний не працевлаштований, тобто не має сталого доходу, характеризує ОСОБА_4 , як особу, що може продовжити вчинення кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведено.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.
Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов'язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину , за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 12 років, раніше не судимий, а тому, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, до нього може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує також обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 не одружений, не має утриманців, офіційно не працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання, міцність соціальних зв'язків, наявність доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, та тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, у вчиненні якого він підозрюється.
Отже, наведені вище обставини свідчать, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які б свідчили про наявність підстав та необхідність застосування до ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки менш суворий запобіжний захід не може гарантувати належну поведінку підозрюваного, строк якого слід обліковувати з моменту затримання підозрюваного.
Водночас, стороною захисту не спростовано тих доказів та фактів, на які посилаються слідчий та прокурор, а отже не доведено підстав для застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, як того просила сторона захисту, шляхом застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Серйозність висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, враховуючи доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, унеможливлює застосуванням слідчим суддею до підозрюваного менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, та вважає, що саме шляхом ізоляції від суспільства можливо уникнути встановленим ризикам і саме запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Більше того, надані матеріали проведених НСрД об'єктивно свідчать, що ОСОБА_4 був обізнаний у незаконній діяльності організованої групи осіб до якої він входив.
Таким чином, враховуючи ту обставину, що сторонами кримінального провадження не надані докази, які б свідчили про достатність застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання зазначеним вище ризикам, суд дійшов висновку, що до підозрюваного необхідно застосувати винятковий запобіжний захід - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи положення частини четвертої статті 183 КПК України, а також встановлені у даному кримінальному провадженні обставини, характер інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та наявність обґрунтованих ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що визначення ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти зазначеним ризикам.
Отже, наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважає про обґрунтованість клопотання слідчого та наявність підстав для його застосування.
На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 131-132, 176-178, 182-183, 194, 196 - 197, 309, 369-372 КПК України, -
клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 днів, тобто з 10 год. 15 хв. 15.01.2026 до 13.03.2026 включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Взяти негайно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.
Вручити копію цієї ухвали прокурору, підозрюваному, захиснику негайно після її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_14