8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/3320/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жиляєва Є.М.
при секретарі судового засідання Шаповаловій Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова (61099, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 36а)
до 1. Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7), 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 16), 3. Фізичної особи - підприємця Шаталової Людмили Володимирівни ( АДРЕСА_1 )
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників:
прокурора - Піддубна О.М., службове посвідчення №082999 від 13.10.2025,
відповідача 1 - Резанов А.Б., самопредставництво,
відповідача 2 - не з'явився,
відповідача 3 - Пекаренін А.А., ордер серії АХ №1291231 від 22.09.2025,
Немишлянська окружна прокуратура міста Харкова звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів: 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та 3. Фізичної особи - підприємця Шаталової Людмили Володимирівни, в якому просить суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.02.2016 № 5347-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою - підприємцем Шаталовою Людмилою Володимирівною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 604
- зобов'язати фізичну особу - підприємця Шаталову Людмилу Володимирівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 706454963101 - нежитлові приміщення підвалу № 135-1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4886,24 грн. прокурор просить суд покласти на відповідачів.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.09.2025 у справі № 922/3320/25 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 14.10.2025 на 11:40.
18.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №21576), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
23.09.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про вступ у справу як представника (вх. №21953), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
06.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23048) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
14.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. №23792), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 у справі № 922/3320/25 відкладено підготовче засідання на 04.11.2025 на 12:00.
20.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №24330), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
27.10.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача 1 надійшов відзив на позовну (вх. №24924), в якому відповідач 1 виклав клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву.
03.11.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від прокуратури надійшли заперечення на клопотання представника Харківської міської ради про поновлення пропущеного процесуального строку (вх. №25498), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.11.2025 у справі № 922/3320/25, задоволено клопотання відповідача 1 про поновлення пропущеного строку на подання відзиву на позовну заяву, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх. 24924 від 27.10.25), приєднано відзив на позовну заяву (вх. №24924 від 27.10.25) до матеріалів справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 15.12.2025, задоволено усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 02.12.2025 на 12:00.
02.12.2025 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 27951) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2025 у справі № 922/3320/25 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.12.2025 на 11:40.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2025 у справі № 922/3320/25 в судовому засіданні оголошено перерву до 06.01.2026 до 12:00.
Прокурор у судове засідання 06.01.2026 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю просив суд позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач 1 у судове засідання 06.01.2026 з'явився, проти позову заперечив з повністю з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Відповідач 2 у судове засідання 06.01.2026 не з'явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа, а саме: "Ухвала-повідомлення" від 16.12.2025 до електронного кабінету відповідача 2 підсистеми "Електронний суд" єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Відповідач 3 судове засідання 06.01.2026 з'явився, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Згідно з частиною 1, 3 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача-2 за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, судом було встановлено наступне.
Прокурор звернувся з позовом до господарського суду, в якому зазначає про те, що Шевченківською окружною прокуратурою м. Харкова здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023222060000064 від 22.03.2023 за ч. 2 ст. 364 КК України, під час досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.07.2023 у справі № 638/2612/23 якого, в Архівному відділі Харківської міської ради отримано доступ до ряду приватизаційних справ, у тому числі щодо приватизації ФО-П Шаталовою Л.В. нежитлових приміщень підвалу № 135 1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м у житловому будинку літ. “А-4», розташованих за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10.
Вивченням зазначеної приватизаційної справи прокурором було встановлено, що 04.05.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФО-П Шаталовою Людмилою Володимирівна (орендар) укладено договір оренди № 480.
Відповідно до п. 1.1. договору оренди (в редакції від 30.04.2014 відповідно до додаткової угоди № 4) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові підвальні приміщення № 135-1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. “А-4» за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10.
Відповідно до п. 3.1. договору, вартість об'єкту оренди складала 147 230 грн без ПДВ.
Також, відповідно до п. 4.7. договору, змінювати стан орендованого майна орендар зобов'язаний виключно за письмовою згодою орендодавця.
Згідно з п. 4.8. договору, орендар зобов'язаний здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно - кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.
У відповідності до п. 5.3. договору, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід'ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід'ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об'єкта у власність.
Згідно з п. 10.1. договору, строк його дії - до 04.05.2016 (в редакції від 18.05.2015 відповідно до додаткової угоди № 5).
12.06.015 ФОП Шаталова Л.В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації з Листом № 8874 від 12.06.2015, в якому просила дозволити приватизацію вказаного об'єкту нерухомого майна.
Прокурор звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначив про те, що ФОП Шаталовою Л.В. не було надано та долучено жодних документів, які б надавали право на приватизацію.
Рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 2009/15 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком).
Пунктом 26 вказаного додатку передбачено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ФО-П Шаталовою Л.В. підлягають: нежитлові приміщення підвалу в житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10, літ. “А-4» площею 88,3 кв.метрів.
Надалі, ФОП Шаталова Л.В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради із заявою про приватизацію від 28.09.2015, реєстраційний № 3281, розглянувши яку, орган приватизації дозволив здійснити викуп.
Прокурором у позові зауважено про те, що підставою для викупу орендарем вищевказаних нежитлових приміщень є здійснення за згодою орендодавця за рахунок власних коштів поліпшень орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна, з наданням підтверджуючих документів щодо таких поліпшень та отримання в установленому порядку дозволів на їх проведення у разі проведення ремонтних, реставраційних тощо робіт, які проводяться на підставі погодженої з органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації.
28.09.2015 ФОП Шаталова Л.В. звернулася до Управління комунального майна та приватизації з листом (вх. № 15868 від 28.09.2015), у якому просила доручити проведення оцінки для приватизації вказаного майна ФО-П Остащенку К.Ю.
На виконання вказаного листа Управління комунального майна та приватизації звертається до ФОП Остащенка К.Ю. (лист від 30.09.2015 № 12358) з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ФО-П Шаталовою Л.В.
На підставі вказаного листа ФОП Остащенко К.Ю. склав звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 30.09.2015, без ПДВ складає 171 100 гривень.
Прокурором у позові зауважено про те, що вивченням вказаного звіту встановлено, що будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід'ємні поліпшення, відсутні. Середньозважений фізичний знос складає 31%.
У подальшому, 12.02.2016 між ФОП Шаталовою Л.В. та Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради укладено договір купівлі-продажу № 5347-В-С, відповідно до якого ФОП Шаталова Л.В. приватизувала вказані нежитлові приміщення за 171100 гривень без ПДВ, тобто за ціною, яка є фактично такою, як і на момент оренди (станом на 28.04.2014 складала 147 230 гривень без ПДВ), тобто більше лише на 23870 грн.
Отже, у власність ФОП Шаталової Л.В. перейшло все майно, яке було орендовано на підставі договору оренди, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 135-1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. “А-4» за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 706454963101). Акт прийому-передачі складений 01.03.2016, дата державної реєстрації - 14.03.2016.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 442317504 від 05.09.2025 власником спірного майна є Шаталова Людмила Володимирівна.
Таким чином, прокурором у позові зазначено про те, що у даному випадку ФОП Шаталова Л.В. дозвіл на проведення невід'ємних поліпшення не отримувала та жодних поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді не здійснила. У звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФО-П Шаталової Л.В. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення відсутні.
Крім того, прокурором у позові зазначено про те, що ФОП Шаталова Л.В. до органу приватизації, тобто до Управління комунального майна та приватизації, не подавала документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Таким чином, на переконання прокурора, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем, тому відповідне рішення міської ради є незаконним, а договір купівлі-продажу суперечить вимогам законодавства та має бути визнаний недійсним в судовому порядку, а ФОП Шаталова Л.В. не є добросовісним набувачем спірного об'єкту нерухомого майна, а його повернення Харківській міській територіальній громаді в особі Харківської міської ради не може вважатися надмірним тягарем для останньої.
Отже, прокурор просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.02.2016 № 5347-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та фізичною особою-підприємцем Шаталовою Людмилою Володимирівною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрований в реєстрі за № 604 та зобов'язати фізичну особу-підприємця Шаталову Людмилу Володимирівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 706454963101 - нежитлові приміщення підвалу № 135-1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення.
Харківська міська рада (відповідач 1) проти позову заперечила повністю, в обґрунтування своїх заперечень, у відзиві на позовну заяву зазначила про те, що Харківською міською радою та Управлінням комунального манна та приватизації Харківської міської ради було повністю дотримано спосіб та порядок проведення процедури приватизації нежитлових приміщень. Також, відповідачем 1 у відзиві на позовну заву було зазначено про те, що згідно з п. 5.6. тексту вказаного Договору орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп. Також, відповідачем 1 у відзиві зазначено про те, що положення Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Порядку викупу об'єкта, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 02.04.2012 № 439, не встановлюють жодних обмежень щодо застосування законодавчих актів при проведенні приватизації об'єктів нерухомого манна шляхом викупу. Отже, міськрадою у відзиві зауважено про те, що чинне законодавство України не передбачало заборони щодо переважного права орендаря на придбання комунального майна, а отже на такі правовідносини поширюється дія норм, закріплених у ч. 1 ст. 289 ГК України та ч. 2 ст. 777 ЦК України, чим доводиться безпідставність аргументів прокурора, викладених у позовній заяві. Вимога прокуратури про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.02.2016 № 5347-В-С є неефективним (неналежним) способом захисту прав. Прокурором заявлено вимогу саме про зобов'язання повернути нерухоме майно, що відповідає негаторному позову, натомість, встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади в особі Харківської міської ради, право власності на неї зареєстроване за ФОП Шаталовою Л.В. (відповідачем 3), на переконання відповідача 1, заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірного нерухомого майна у контексті зазначених обставин справи не спрямований на ефективне відновлення права територіальної громади на спірне майно, тому оскільки прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади (яка і є фактичним позивачем у цій справі).
На обґрунтування своїх заперечень відповідач 3 у відзиві на позовну заяву зазначив, зокрема про те, що Фізичною особою підприємцем Шаталовою Людмилою Володимирівною було здійснено поліпшення орендованого майна. Також, у відзиві на позовну заяву відповідачем 3 зазначено про те, що прокурором було пропущено строк позовної давності та не надано доказів, що вказаний строк пропущено з поважних причин.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Як зазначалося судом вже вище, у рішенні 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.09.2015 № 2009/15 зазначено, що його прийнято на підставі законів України “Про приватизацію державного майна», “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 (далі - Програма).
Відповідно до п. 5.4 вказаної програми продаж об'єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення) (п.5.7).
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ст. 1 Закону України “Про приватизацію державного майна», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України “Про приватизацію державного майна», відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України “Про приватизацію державного майна», порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна», з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.
У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України “Про приватизацію державного майна», об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації.
Частиною 2 статті 16-2 Закону України “Про приватизацію державного майна» передбачено, що викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Згідно з ст. 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).
Статтею 4 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» передбачено, що продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 9 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об'єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості манна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Надання згоди орендодавця на здійснення невід'ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу.
Як зазначалось вже судом вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 № 439.
У відповідності до п. п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об'єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об'єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу. А у разі коли на конкурс з продажу об'єкта надійшла заява від одного покупця, такий об'єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта.
Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу ІІІ та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.
Як зазначалося судом вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ № 1891 від 10.12.2003.
Відповідно до п. 63 Методики (в редакції на час викупу), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об'єктів у матеріальній формі (крім земельних ділянок та об'єктів незавершеного будівництва) з метою їх приватизації як окремого індивідуально визначеного майна, застави та іншого відчуження відповідно до законодавства.
Згідно з п. 67 Методики, вартість орендованого нерухомого майна під час приватизації на аукціоні (конкурсі) або шляхом викупу у разі прийняття рішення про компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок власних коштів за час оренди, визначається на підставі оцінки його ринкової вартості та ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого майна.
Для визначення ринкової вартості невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна розраховується різниця між ринковою вартістю нерухомого майна на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна з урахуванням невід'ємних поліпшень, що здійснені орендарем, та його ринковою вартістю на дату оцінки виходячи з ринкової вартості подібного майна, яке не містить зазначених поліпшень. Ринкова вартість невід'ємних поліпшень орендованого нерухомого майна визнається у сумі, що не перевищує фактично сплаченої суми коштів орендаря у здійснення ідентифікованих невід'ємних поліпшень. Під час оцінки встановлюється питома вага часток держави та орендаря у ринковій вартості орендованого нерухомого майна.
Для продажу нерухомого майна, яке перебуває в оренді, на аукціоні (конкурсі) та щодо якого прийнято рішення про компенсацію невід'ємних поліпшень, його ринкова вартість та ринкова вартість поліпшень, визначені на дату оцінки, є початковою вартістю такого майна.
У разі коли в процесі продажу початкова вартість орендованого нерухомого майна зросла, покупець оплачує кошти за державну частку в об'єкті приватизації, які дорівнюють фактичній ціні продажу орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, за вирахуванням ринкової вартості таких поліпшень, визначеної під час оцінки. У разі коли в процесі продажу ціна продажу орендованого нерухомого майна зменшилася порівняно з його початковою вартістю, покупець сплачує кошти за державну частку в об'єкті приватизації, яка дорівнює фактичній ціні продажу орендованого нерухомого майна, скоригованій з урахуванням питомої ваги державної частки у ньому, визначеній у процесі оцінки. Втрата вартості орендованого нерухомого майна в процесі такого продажу визнається його економічним зносом. Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Цим Порядком також визначається процедура ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря.
Зазначений порядок встановлений ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 № 377.
Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід'ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід'ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід'ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.
Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.
Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:
- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;
- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;
- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;
- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;
- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Відповідно до системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.
При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
У даному конкретному випадку, матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем-3 (ФОП Шаталовою Л.В.) дозволу на проведення невід'ємних поліпшення не отримувала, як і відсутні належні та допустимі докази здійснення відповідлачем-3 будь-яких поліпшень орендованого майна за період перебування об'єкту нерухомого майна в оренді у останньої.
При цьому, як у звіті про оцінку майна, такі і в договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заяві ФОП Шаталової Л.В. з проханням надати дозвіл на приватизацію, а також в усій приватизаційній справі, будь-які відомості про такі поліпшення також відсутні.
Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач-3 (ФОП Шаталова Л.В.) подавала до органу приватизації (до Управління комунального майна та приватизації) документи, передбачені п. 2.2. Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора про те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Доказів зворотного відповідачами під час розгляду справи не доведено.
Разом з тим, заявлена прокурором вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.02.2016 № 5347-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Шаталовою Людмилою Володимирівною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 604, у даному разі за висновками суду є неефективним (неналежним) способом захисту прав, про що суд зазначає наступне.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб'єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Зазначений спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19.05.2020 у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (пункт 55); постанова Верховного Суду України від 10.09.2014 у справі № 6-32цс14).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 49).
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.1), не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.
У пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.
Оспорювання ж рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, також не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 01.10.2019 та 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.
Враховуючи вищенаведене, вимога прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 12.02.2016 № 5347-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та ФОП Шаталовою Людмилою Володимирівною (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тихоновою І.В. і зареєстрованого в реєстрі за № 604, у даному конкретному випадку є неефективним (неналежним) способом захисту прав, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо вимоги прокурора про зобов'язання повернути територіальній громаді об'єкт нерухомого майна, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення, суд також зазначає, що вказана вимога прокурора є неефективним (неналежним) способом захисту прав, зазначаючи про наступне.
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах: від 07.02.2024 у справі № 707/2476/22, від 13.03.2024 у справі № 369/3722/22, від 06.03.2024 у справі № 359/11910/14-ц та від 04.05.2022 у справі № 640/13731/19, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц та від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, щодо застосування ст.ст. 3, 15, 16, 387, 388, 391 ЦК України були зроблені висновки про наступне:
- суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту;
- обраний позивачем засіб захисту має бути ефективним, тобто поновлювати порушені права та інтереси держави;
- судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту;
- в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними рішень, державних актів на право власності на земельні ділянки слід відмовити в зв'язку з обранням неналежного способу захисту;
- ефективним способом захисту права власності є вимога про витребування майна з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України;
- заявлений прокурором негаторний позов про повернення нерухомого майна не спрямований на ефективне відновлення права держави на майно;
- негаторний позов є належним способом захисту прав власника у випадках, коли на певний об' єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності.
Серед способів захисту майнових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном згідно зі ст. 391 ЦК України (негаторний позов).
Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування цього майна з чужого незаконного володіння.
Негаторний позов - це вимога власника, який є володільцем майна (відновив володіння майном), до будь-якої особи про усунення перешкод (шляхом повернення майна, виселення, демонтажу самочинного будівництва тощо), які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, які можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 522/2202/15-ц вказувала, що віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника.
Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Як вже зазначалося судом вище, у даному конкретному випадку прокурором заявлено вимогу саме про зобов'язання повернути нерухоме майно, що відповідає негаторному позову.
Разом з тим встановивши, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння територіальної громади в особі Харківської міської ради, право власності на неї зареєстроване за ФОП Шаталовою Л.В. (відповідача-3), суд дійшов до висновку про те, що заявлений прокурором негаторний позов про повернення спірного нерухомого майна у контексті зазначених обставин справи не спрямований на ефективне відновлення права територіальної громади на спірне майно.
При цьому, суд звертає увагу на судову практику у подібних правовідносинах, яка зазначає про те, що оскільки прокурор прагне повернення спірного нерухомого майна у володіння територіальної громади, то єдиною належною (зокрема ефективною) позовною вимогою є вимога про витребування спірного нерухомого майна на користь територіальної громади (яка і є фактичним позивачем у цій справі).
Отже, враховуючи вищенаведене, вимога про зобов'язання ФОП Шаталову Людмилу Володимирівну (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) повернути Харківській міській територіальній громаді об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 706454963101 - нежитлові приміщення підвалу № 135-1-:-135-11, 135-1а, 135-2а загальною площею 88,3 кв.м, розташовані у житловому будинку літ. «А-4» за адресою: м. Харків, вул. Бекетова, 10, а Харківську міську раду - прийняти у власність зазначені приміщення, є неефективним (неналежним) способом захисту прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Звернення до суду із застосуванням неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 922/461/22.
У зв'язку із зазначеним, прокурором обрано неправильний спосіб захисту порушеного права. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17, 15.01.2019 р. у справі № 922/1464/18, у постановах Великої Палати Верховного суду від 15.09.2022 р. у справі № 910/12525/20, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19, від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 та від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог повністю у даній справі.
Враховуючи те, що у даному разі у задоволенні позову відмовлено з огляду на неправильно обраний прокурором спосіб захисту, клопотання відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності судом не розглядаються.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до статі 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати підлягають покладенню на прокурора.
Також, відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
09.01.2026 через загальний відділ діловодства суду через систему "Електронний суд" від відповідача-3 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. №644), в якій відповідач-3 просить суд стягнути з Немишлянської окружної прокуратури міста Харкова на його користь витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 63000,00 грн.
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат. За таких обставин суд вважає за доцільне призначити судове засідання для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Призначити судове засідання для прийняття додаткового рішення на 27 січня 2026 р. о(б) 12:50 год., про що повідомити учасників справи.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Харківської області за адресою: 61022, місто Харків, майдан Свободи 5, 8-й під'їзд, 1-й поверх, зал № 102.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "16" січня 2026 р.
СуддяЄ.М. Жиляєв