46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
про залишення без руху
заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
20 січня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/15/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянувши заяву без номера від 14.01.2026 (вх.№17 від 15.01.2026) ОСОБА_1 , с. Горошова Чортківського району Тернопільської області
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність,
Заявниця - ОСОБА_1 , с.Горошова Чортківського району Тернопільської області звернулася 14.01.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2026 заяву розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про залишення заяви без руху, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно ст. 1 Кодексу про банкрутство, неплатоспроможність це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом
Частиною 1 ст. 113 Кодексу про банкрутство визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Положеннями ст.116 Кодексу про банкрутство встановлені вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також встановлено перелік відомостей та доказів, які мають бути зазначені/додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Пунктом 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Суд зауважує, що згідно з п.1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, установлено, що тимчасово, під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, а також протягом шести місяців після його припинення чи скасування: стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020, викладено правову позицію, яка допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховним Судом зазначено, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів (п.37-38 постанови).
Вказані положення КУзПБ та судова практика передбачають оцінку на належність наданої суду угоди між боржником та арбітражним керуючим з іншими матеріалами справи як можливості прийняття альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого, а не автоматичне її застосування.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність заявницею додано:
- договір без номера від 02.01.2026 про оплату праці та відшкодування витрат арбітражного керуючого, укладений між арбітражною керуючою Белінською Наталією Олександрівною та ОСОБА_1 , у п.1.2 якого визначено, що Белінська Н.О. зобов'язалася виконувати повноваження арбітражного керуючого, а боржниця - оплатити послуги та відшкодувати витрати. Цим договором визначено, що оплата послуг арбітражного керуючого за весь строк виконання повноважень складатиме 24 960 грн (п.3.2 договору). Відповідно до п.3.4, 3.5 договору боржниця зобов'язалася вносити (перераховувати) оплату протягом 5 місяців по 4 992 грн на загальну суму 24 960 грн на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, до закриття провадження у справі. Кошти вносяться боржником на депозитний рахунок суду до 10.05.2026;
- платіжну інструкцію №1.489717841.1 від 14.01.2026 про сплату на депозитний рахунок Господарського суду Тернопільської області №UA158201720355299001000003791 авансування винагороди арбітражного керуючого в сумі 4992грн 00коп.
Згідно з ч. 1 ст. 12 КУзПБ, арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідне положення кореспондується зі ст. 30 КУзПБ, яка імперативно встановлює, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого як суб'єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Порядок сплати грошової винагороди арбітражного керуючого під час виконання повноважень у справі про банкрутство, визначено у ст. 30 КУзПБ.
Положеннями ч.2 ст.30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2026 року складає 3328 грн.
Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, який повинен сплатити боржник на депозитний рахунок суду складає 49 920 грн.
Отже, законодавством не передбачено можливості зміни суми авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг арбітражного керуючого за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цієї особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям оплати праці, відповідно до ч.2 та ч.6 ст.43 Конституції України.
Таким чином, умови пункту 3.2 договору від 02.01.2026 суперечать чинному законодавству та не можуть бути прийняті судом.
Крім того, боржницею у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначено, що на даний час вона є безробітною і не може працювати, оскільки здійснює догляд за малолітньою дитиною. Загалом, заявниця описує складні життєві обставини, пов'язані з народженням дитини та хворобою матері, що призвели до накопичення боргу перед 34 мікрофінансовими організаціями на суму понад 360 тис. грн.; через відсутність майна та низький дохід у вигляді соціальних виплат, жінка не спроможна самостійно погасити кредити.
Тобто, заявницею не підтверджено офіційних джерел доходів для сплати авансування винагороди арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність згідно укладеного договору.
Із наданих до заяви доказів вбачається, що у боржниці відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке могло б бути реалізоване у справі про неплатоспроможність. Інші види активів - відсутні.
Таким чином, долучені заявницею докази ставлять під сумнів подальшу можливість реального виконання нею умов договору про оплату праці та відшкодування витрат арбітражного керуючого за три місяці виконання повноважень.
Суд враховує, що боржник та арбітражний керуючий мають право укласти договір (угоду) про надання послуг арбітражним керуючим, у якому можуть бути деталізовані умови оплати, включаючи можливість розстрочення або відстрочення платежів, що виходять за межі суми обов'язкового авансування, але це не звільняє боржника від обов'язку внести початковий авансовий внесок на депозит суду для відкриття справи про неплатоспроможність. Відстрочення може стосуватися лише подальших виплат, якщо процедура триватиме довше трьох місяців.
Слід зазначити, процедура неплатоспроможності є триваючою, протягом якої зокрема арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, керуючого реалізацією за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі: невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого; зловживання правами арбітражного керуючого; подання до суду неправдивих відомостей; відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, визначених цим Кодексом; припинення діяльності арбітражного керуючого; наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.
Тому у разі не призначення арбітражного керуючого, з яким підписано договір, або його відсторонення судом, це фактично призведе до того, що призначеному/ новопризначеному судом арбітражному керуючому, у разі відсутності авансованої боржником винагороди, не буде гарантовано оплати праці.
У зв'язку з наведеним суд доходить висновку, що доданий до заяви договір від 02.01.2026 про виконання арбітражною керуючою повноважень у справі про неплатоспроможність не є належним підтвердженням альтернативного виконання обов'язку щодо здійснення авансування винагороди арбітражного керуючого.
Інших доказів в підтвердження авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень заявницею до заяви не надано.
Таким чином, заявниці необхідно надати суду належні докази на підтвердження авансування на депозитний рахунок суду винагороди арбітражному керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень, що становить 44 928грн (49 920 - 4 992).
Згідно з частиною 4 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Приписами частини 2 статті 124 КУзПБ визначено, що у плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.
Суд зазначає, що при поданні до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обов'язком боржника є складання реального (виконуваного) проекту Плану реструктуризації, який після розгляду господарським судом грошових вимог та формування реєстру кредиторів розробляється, уточнюється та погоджується з кредиторами (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.08.2021 у справі №925/473/20).
У проекті Плану реструктуризації боргів від 12.01.2026 боржницею визначено: загальний розмір заборгованості - 360 018,81грн (за даними УБКІ); розмір щомісячного доходу в розмірі 5000грн, що є матеріальною допомогою від батька дитини (за твердженнями боржниці); розмір суми, яка виділятиметься для погашення боргів на місяць - 1 672 грн; вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 124 КУзПБ - 203 398,09грн.
Тобто Планом реструктуризації не передбачається працевлаштування боржниці, незважаючи на те, що проект Плану реструктуризації боргів передбачає його виконання протягом 10 років. Крім того, такий строк суперечить частині шостій статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства та в два рази перевищує передбачений законом строк виконання плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Також, наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019 затверджено примірну форму плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність.
Утім, поданий боржником проект Плану реструктуризації боргів для відновлення його платоспроможності не відповідає зазначеній примірній формі.
Так, у Плані реструктуризації взагалі не визначено розміру кредиторських вимог по кожному договору, не вказано графіку та розміру погашення кожного з них; не подано належного документального підтвердження отримання гарантованого щомісячного доходу, адже власна розписка боржниці від 06.01.2026 про отримання нею матеріальної допомоги не може вважатися належним, допустимим і достатнім доказом підтвердження стабільного та регулярного джерела доходу боржницею впродовж усього строку виконання плану реструктуризації боргів; такий документ не підтверджений первинними документами (договором про надання щомісячної матеріальної допомоги, із зазначенням її розміру, періоду надання) та, відповідно, міг бути поданий з метою створення видимості фінансової спроможності.
Окрім того надані боржницею Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2023-2025 роки в розділах «Транспортні засоби, що перебувають у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника», «Вклади у банках, готівкові кошти та інші активи, що перебувають у власності членів сім'ї боржника». «Відомості про цінні папери членів сім'ї боржника», «Відомості про цінне рухоме майно членів сім'ї боржника», «Відомості щодо нематеріальних активів членів сім'ї боржника», «Відомості про частку в статутному (установчому) капіталі товариства, підприємства, організації членів сім'ї боржника» не містять жодних відомостей, а натомість в них зазначено «члени сім'ї інформації не надали». Також у Деклараціях не заповнено графи « 71. Витрати на утримання майна» та « 72. Витрати на побутові потреби».
До заяви боржницею не додано належних доказів звернення до членів сім'ї та відповідних офіційних джерел щодо отримання інформації про майно членів сім'ї, яка необхідна була їй для заповнення зазначених розділів Декларацій про майновий стан, що в сукупності не свідчить про дотримання заявницею пункту 11 ч.3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства при заповненні декларацій.
Згідно з ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі ст. 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України (суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом 5-ти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Водночас, частинами 3, 4 ст.174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст.2, 30, 37, 113, 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Заяву без номера від 14.01.2026 (вх.№17 від 15.01.2026) ОСОБА_1 , с. Горошова Чортківського району Тернопільської області про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, - залишити без руху.
2. У строк, який не перевищує десять календарних днів з дня вручення цієї ухвали про залишення заяви без руху, заявниці усунути недоліки заяви, надавши суду: належні докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризації коштів у розмірі 44 928грн; належним чином заповнені та підписані декларації про майновий стан боржника за 2023-2025 роки, складені у відповідності до положень Кодексу України з процедур банкрутства та наказу Міністерства юстиції України від 21.08.2019 №22627/5; Проект плану реструктуризації боргів, який відповідає вимогам статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства за формою, затвердженою Наказом Міністерства юстиції України №3258/5 від 24.10.2019; належні докази отримання щомісячного доходу протягом усього періоду виконання Плану реструктуризації боргів боржника.
3. Копію ухвали направити рекомендованою поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.01.2026 та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О. Андрусик