вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"21" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1180/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азгард - Агро"
до відповідача: Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"
про: стягнення 74 454,85 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азгард - Агро" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" про стягнення 74 454,85 грн заборгованості.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що ТОВ "Азгард - Агро" та ПП "Агро-Експрес-Сервіс" уклали договір поставки від 20.03.2023 №2003, на виконання умов якого позивач починаючи з 12.03.2024 на замовлення відповідача поставив товар на загальну суму 104 454,85 грн, однак, за отриманий товар, відповідач сплатив грошові кошти лише у розмірі 30 000,00 грн.
Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за договором поставки №2003 від 20.03.2023 у загальному розмірі 74 454,85 грн.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 23 грудня 2025 року суд відкрив провадження у справі, розгляд справи призначив на 20 січня 2026 року.
19 січня 2026 року позивач подав клопотання про розгляд справи без присутності його представника.
20 січня 2026 року відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості укладення між сторонами мирової угоди. Також у клопотанні відповідач посилався на зайнятість представника у іншій справі.
Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи суд враховує, що згідно з правилами статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Водночас за вимогами статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 192 ГПК України, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до норм статті 330 ГПК України, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду в процесі виконання рішення.
Окрім цього суд зауважує, що до клопотання про відкладення не додано жодних доказів щодо можливого мирного урегулювання спору, а також доказів зайнятості представника відповідача у іншій справі. Враховуючи викладене суд не установив наявності підстав для відкладення розгляду справи, а можливість укладення мирової угоди не свідчить про поважність причин неявки представника відповідача у судове засідання.
За таких обставин суд вважає за можливе вирішити даний спір.
У судове засідання представники сторін не з'явилися, про місце, дату та час розгляду справи сторони повідомлені належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
20 березня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Азгард - Агро" (постачальник/позивач) та Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" (відповідач/покупець) уклали договір поставки №2003 (надалі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товарно-матеріальні цінності (надалі товар) в асортименті, кількості і по ціні, згідно із заявкою покупця, узгодженою сторонами шляхом факсимільного зв'язку, електронної пошти чи в усні формі, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах даного договору.
Згідно з умовами пункту 3.1. договору, ціни на кожну партію товару погоджуються сторонами та зазначаються у рахунка та видаткових накладних на кожну окрему партію товару.
Пунктом 3.3. та пунктом 3.4. договору встановлено, що загальна сума та ціна партії товару зазначається в видаткових накладних, додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною і оформляються на кожну замовлену партію товару. Загальна сума Договору визначається сумарною вартістю партій товарних поставок, які зазначені в видаткових накладних та прийнятті покупцем в період дії цього договору.
Відповідно до пункту 3.7 договору, покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% суми, вказаної у відповідному рахунку-фактурі, протягом 1 (одного) банківського дня, з моменту погодження такого рахунку фактури.
Відповідно до п.3.8. договору, строк поставки 5 днів після отримання заявки від покупця, якщо інше не погоджено сторонами. Умови поставки DDP-склад покупця, згідно правил Інкотермс-2020, склад за адресою: на вибір покупця.
Пунктом п.6.1 договору встановлено, що він набирає чинності з моменту його підписання відповідальними особами сторін та діє до 31.12.2026 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань передбачених цим договором.
Позивач вказує, що за час спільного співробітництва сторонами, відповідачем було здійснено замовлень на загальну суму 1 161 753,53 грн, відповідач хоч з невеликою затримкою, однак виконував взяті на себе зобов'язання за договором. Зокрема до 12.04.2024 року у відповідача була відсутня будь-яка заборгованість за договором поставки №2003 від 20.03.2023 року.
Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений з 12 квітня 2024 року товар.
Як слідує з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар у період з 12 квітня 2024 року по 27 серпня 2024 року на суму 104 445,83 грн, а саме: за видатковою накладною №541 від 12.04.2024 на загальну суму 4 239,98 грн; за видатковою накладною №542 від 12.04.2024 на загальну суму 43 211,62 грн; за видатковою накладною №543 від 12.04.2024 на загальну суму 37 715,98 грн; за видатковою накладною №548 від 13.04.2024 на загальну суму 1 944,91 грн; за видатковою накладною №547 від 15.04.2024 на загальну суму 37,06 грн; за видатковою накладною №830 від 23.05.2024 на загальну суму 1 600,00 грн; за видатковою накладною №911 від 03.06.2024 на загальну суму 3 988,28 грн; за видатковою накладною №1418 від 05.08.2024 на загальну суму 9 200,00 грн; за видатковою накладною №1502 від 19.08.2024 на загальну суму 1 368,00 грн; за видатковою накладною №1563 від 27.08.2024 на загальну суму 1 140,00 грн.
За поставлений товар відповідач розрахувався частково в сумі 30 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція №4544 від 2 серпня 2024 року.
Докази оплати товару в сумі 74 445,83 грн в матеріалах справи відсутні.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо сплати коштів в якості оплати поставленого товару.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду спору суд з'ясував, що позивачем надано суду докази поставки товару на суму, визначену позивачем як суму основної заборгованості в розмірі 104 445,83 грн, проте відповідач розрахувався частково на суму 30 000,00 грн, а докази оплати товару на суму 74 445,83 грн в матеріалах справи відсутні.
Суд констатує, що умовами договору було обумовлено поставку позивачем товару та оплату відповідачем його вартості.
Згідно з нормами частини 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
З огляду на наведені норми, суд вважає, що вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 74 445,83 грн основного боргу є правомірною. Проте позивачем заявлено вимогу про стягнення 74 454,85 грн, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог позивача про стягнення 9,02 грн, оскільки позивачем не надано суду доказів поставки товару на зазначену суму.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 74 445,83 грн основного боргу. Водночас суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 9,02 грн з підстав наведених у рішенні суду.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 2 422,40 грн, оскільки до обрахунку розміру судового збору слід застосовувати коефіцієнт 0,8.
Згідно з правилами частини 9 статі 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача (останній не розрахувався за поставлений товар), судові витрати у вигляді судового збору покладаються на відповідача повністю.
При зверненні з даним позовом позивач надав доказ сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн, а тому 605,60 грн судового збору можуть бути повернені особі, яка його сплатила за клопотанням у порядку, передбаченому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Ярославичі, вул.Шкільна, будинок 50, ідентифікаційний код 30132761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азгард - Агро" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Київська, будинок 4, ідентифікаційний код 43569248) 74 445 (сімдесят чотири тисячі чотириста сорок п'ять) грн 83 коп заборгованості, та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.
3. У задоволенні вимог про стягнення 9,02 грн заборгованості відмовити.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Азгард - Агро" (08132, Київська обл., Бучанський р-н, місто Вишневе, вул.Київська, будинок 4, ідентифікаційний код 43569248)
Відповідач (Боржник): Приватне підприємство "Агро-Експрес-Сервіс" (35112, Рівненська обл., Дубенський р-н, село Ярославичі, вул.Шкільна, будинок 50, ідентифікаційний код 30132761).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Андрій КАЧУР