вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" січня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/1032/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,
розглянув матеріали справи
за позовом: Опорного закладу "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП"
про: стягнення 435 295,56 грн
секретар судового засідання: С.Коваль
від позивача: В.Медведчук
від відповідача: не з'явився
Опорний заклад "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" про стягнення 435 295,56 грн, з яких: 310 307,00 грн борг, 79 919,57 грн пеня, 21 721,49 грн штраф, 23 347,50 грн інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані тим, що Опорний заклад "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" 8 травня 2024 року уклали договір про закупівлю товару №381, за умовами якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивача товар, а саме дизельне паливо.
На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар за договором на суму 381 525,00грн.
Відповідно до специфікації №0004/0001051-С здійснювалась поставка 70 скретч-карток номіналом 100 л та 25 скретч-карток номіналом 20 л.
У свою чергу, позивач на підставі видаткової накладної №0004/0001051 від 08.05.2024 здійснив оплату на користь ТОВ "Волинь НП" на суму 381 525,00 грн.
Позивач вказує, що з 2 грудня 2024 року не може отримати товар (дизельне паливо) на АЗС постачальника в Рівненській області, автозаправні станції відповідача не працюють.
Станом на дату подання позовної заяви у позивача наявні 77 не отоварених талонів на дизельне паливо, що еквівалентне 310 307,00 грн, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати, сплаченої за товар.
Керуючись положеннями пункту 7.2. договору позивач нарахував відповідачу за період з 02.12.2024 по 01.10.2025року 79 919,57 грн пені та 21 721,49 грн штрафу, а також керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позивач за період з 01.12.2024 по 01.10.2025 року нарахував відповідачу 23 347,50 грн інфляційних втрат.
Відповідач відзив на позов суду не надав.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою від 26 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 23 грудня 2025 року.
Ухвалою від 23 грудня 2025 року суд закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 20 січня 2026 року.
19 січня 2026 року позивач надав суду доказ перерахування коштів за договором в сумі 381 525,00 грн.
Суд ураховує, що згідно з положеннями статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Таким чином, оскільки клопотання не містить обґрунтування неможливості подання вказаного доказу у встановлений законом строк, суд вказаний доказ не приймає.
У судовому засіданні позивач підтримав позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
8 травня 2024 року Опорний заклад "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" (позивач/покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (відповідач/постачальник) уклали договір про закупівлю товару №381 (далі - договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується у 2024 році передати у власність покупця дизельне паливо (талони), код ДК 021-2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти, (надалі - товар) номіналом 10, 20 літрів у кількості, асортименті та за ціною, що зазначені у специфікації, що додається до договору про закупівлю і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити їх вартість на умовах цього договору.
Постачальник протягом строку дії цього договору зобов'язується здійснювати постачання палива покупцю на умовах ЕXW за місцезнаходженням АЗС, а покупець зобов'язується приймати таке паливо, оплачене на умовах цього договору. Умови поставки палива визначаються сторонами у договорі та відповідних додатках до нього. При визначенні базисних умов постачання палива сторони керуються Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) в редакції 2010 року, в частині, що не суперечить умовам даного договору.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору, ціна цього договору визначається, виходячи з кількості і вартості товару згідно зі специфікацією та становить 381 525,00 грн.
Ціна договору включає вартість товару, його доставки до місця поставки та вартість тари, упакування і маркування, вантажно-розвантажувальні роботи, податки, збори та всі інші витрати, що мають бути здійснені у зв'язку з виконанням цього договору.
Згідно з умовами пункту 4.1. договору, розрахунки за товар здійснюється на підставі ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично отриманий товар у національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування покупцем відповідних грошових сум на поточний рахунок постачальника на підставі підписаної сторонами видаткової накладної та рахунку-фактури на товар (або частину товару).
Пунктом 4.2. договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах відстрочки платежу протягом 30 банківських днів з дня поставки (передачі) товару.
На кожну партію товару постачальником виписується окремий рахунок-фактура та видаткова накладна (пункт 4.5. договору).
Розділом 5 договору погоджено порядок поставки товару, зокрема згідно з умовами пункту 5.1. договору, поставка товару за договором здійснюється до 31.12.2024 року за адресою: 35375, с. Нова Українка, вул. Незалежності 97-Г Рівненська область, Рівненський район.
Пунктом 5.2. визначено, що відпуск, приймання - передача товару по кількості і якості проводиться продавцем відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв'язку України, ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155 та Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України та ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121.
Відповідно до пункту 5.3. договору, заправка пальним автомобільного транспорту покупця здійснюється на автозаправній станції (далі - АЗС) по талонах.
Водночас згідно з умовами пункту 5.4. договору, поставка (передача) товару здійснюється узгодженими партіями (частинами), у відповідності до заявок покупця або за домовленістю сторін. Кожна поставка (передача) партії товару узгоджується шляхом виписки рахунків фактур та/або інших документів, в яких сторони обумовлюють найменування, кількість, ціну товару, інші необхідні дані.
За умовами пункту 5.5. договору, приймання-передача товару здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 5.6. договору, постачальник відповідно до письмової заявки покупця, у разі необхідності (обмін бланків старого зразка на бланки нового зразка, закінчення терміну дії, обмін на картки меншого номіналу, тощо) забезпечує протягом 7 (семи) робочих днів безкоштовний обмін талонів на талони рівнозначного номіналу без врахування коливання ціни, як протягом дії договору так і впродовж не менше дванадцяти місяців після його закінчення.
При виявленні покупцем дефектів талонів, постачальник повинен безкоштовно замінити талони в асортименті та кількості вказаній в письмовій заявці покупця протягом п'яти робочих днів (пункт 5.7.).
Специфікацією до договору сторони погодили обсяг товару (7500 літрів) за ціною 381 525,00 грн з ПДВ.
На виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну №0004/0001051 від 08.05.2025 року та специфікацією №0004/000151-С відпущених талонів на нафтопродукти по купюрах до видаткової накладної №0004/0001051 від 08.05.2024 року на 7500 літрів дизельного палива.
Відповідно до специфікації №0004/0001051-С до видаткової накладної №0004/0001051 від 08.05.2024 року Опорному закладу "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" відпущено 95 скретч -карток, в тому числі 70 штук номіналом 100 літрів та 25 штук номіналом 20 літрів.
У свою чергу, Опорний заклад "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" здійснив оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" 381 525,00 грн.
Позивач вказує, що станом на дату подання позовної заяви у позивача наявні 77 не отоварених талонів на дизельне паливо, що еквівалентне 310 307,00 грн, проте реалізувати вказані талони він не може.
У матеріалах справи наявний акт неможливості отримання дизельного палива від 10 січня 2025 року, складений та підписаний директором, завідуючим господарства та водієм позивача. Аналогічний акт складений 15 березня 2025 року.
Вказані акти містять відомості про те, що 10 січня 2025 року об 9:15 та 15 березня 2025 року об 11:40 на АЗС "АВІАС" та "ANP" язі знаходяться за адресами м. Рівне, вул. Набережна 11 , та м. Рівне, вул. Курчатова 9А відсутнє дизельне паливо, реалізація талонів неможлива.
Водночас як слідує з гарантійного листа ТОВ "Волинь НП", адресованого Опорному закладу "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" іих.№Т23042418 відповідач підтвердив знаходження партнерських АЗС, за яким буде здійснюватись заправка автотранспорту, в тому числі на АЗС "АВІАС" та "ANP" язі знаходяться за адресами м. Рівне, вул. Набережна 11 , та м. Рівне, вул. Курчатова 9А.
Позивач вказує, що у нього наявні 77 не отоварених талонів на дизельне паливо, що еквівалентне 310 307 грн серед яких: 57 скретч карток номіналом 100 л з реєстраційними номерами: 3043 0234 2312, 3043 0234 2313, 3043 0234 2310, 3043 0234 2311, 3043 0234 2308, 3043 0234 2309, 3043 0234 2306, 3043 0234 2307, 3043 0234 2304, 3043 0234 2305, 3043 0234 2302, 3043 0234 2303, 3043 0234 2300, 3043 0234 2301, 3043 0234 2316, 3043 0234 2317, 3043 0234 2314, 3043 0234 2315, 3043 0234 2362, 3043 0234 2319, 3043 0234 2346, 3043 0234 2347, 3043 0234 2344, 3043 0234 2345, 3043 0234 2342, 3043 0234 2343, 3043 0234 2340, 3043 0234 2341, 3043 0234 2356, 3043 0234 2357, 3043 0234 2354, 3043 0234 2355, 3043 0234 2352, 3043 0234 2353, 3043 0234 2350, 3043 0234 2351, 3043 0234 2348, 3043 0234 2349, 3043 0234 2336, 3043 0234 2337, 3043 0234 2334, 3043 0234 2335, 3043 0234 2332, 3043 0234 2333, 3043 0234 2330, 3043 0234 2331, 3043 0234 2328, 3043 0234 2329, 3043 0234 2326, 3043 0234 2327, 3043 0234 2324, 3043 0234 2325, 3043 0234 2322, 3043 0234 2323, 3043 0234 2320, 3043 0234 2321, 3043 0234 2338 та 20 скретч-карток номіналом 20 л з реєстраційними номерами: 3046 2255 5008, 3046 2255 5009, 3046 2255 5006, 3046 2255 5007, 3046 2255 5004, 3046 2255 5005, 3046 2255 5002, 3046 2255 5003, 3046 2255 5000, 3046 2255 5001, 3046 2255 5018, 3046 2255 5019, 3046 2255 5016, 3046 2255 5017, 3046 2255 5014, 3046 2255 5015, 3046 2255 5012, 3046 2255 5013, 3046 2255 5010, 3046 2255 5011.
Також позивач надав докази звернень до відповідача у лютому, березні, квітні 2025 року в яких вказав про неможливість реалізації талонів та просив надати інформацію можливих шляхів вирішення ситуації чи можливого повернення вартості талонів у разі неможливості отримання пального.
Матеріали справи не містять доказів надання відповідей на вказані звернення.
Підсумовуючи вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення попередньої оплати, неустойки а також інфляційних втрат.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
З наведених обставин встановлено, що спірні правовідносини сторін стосувалися договору поставки. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов'язання щодо виконання обов'язку з поставки товару.
Розглядаючи даний спір суд застосовує наступні норми права.
Як унормовано положеннями статті 11 ЦК України, договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Згідно з нормами статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з нормами статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України)
Згідно з приписами статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з положеннями статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Водночас за змістом статті 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 664 ЦК України установлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Разом з тим, згідно статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі Правила), які визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів і рівня торговельного обслуговування.
Відповідно до пункту 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 N 281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі Інструкція), у відповідності до якої визначено, що талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Відповідно до пункту 10.3.3 Інструкції, форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17-НП.
Згідно з нормами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За результатами розгляду спору суд з'ясував, що позивач придбав у відповідача пальне в кількості 7500 літрів, за порядком відпуску по пред'явленню талону на пальне.
Проте, як вказує позивач, і такі обставини підтверджуються сукупністю доказів, позивач не зміг реалізувати у строки, встановлені договором талони на пальне в обсязі 57 талонів номіналом 100 літрів та 20 талонів номіналом 20 літрів, всього 6 100 літрів (5700+400) * 50,87 загальною вартістю 310 307,00 грн. А тому, посилаючись на положення статті 693 ЦК України позивач просить суд стягнути сплачені в якості попередньої оплати кошти в сумі 310 307,00 грн з огляду на невиконання відповідачем обов'язку з поставки товару у строки, передбачені пунктом 5.1. договору.
Як було зазначено вище, у пункті 1.1. договору вказано, що постачальник зобов'язується у 2024 році передати у власність покупця дизельне паливо, а за умовами пункту 5.1. договору поставка товару за договором здійснюється до 31.12.2024. Таким чином постачальник мав передати покупцю весь товар до спливу строку постачання, а саме до 31.12.2024. З наступного дня (01.01.2025) у постачальника виник обов'язок повернути суму попередньої оплати.
З огляду на наведені норми та положення договору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення попередньої оплати в розмірі 310 307,00 грн є правомірною, а тому вимоги позивача в цій частині мають бути задоволені.
У цьому випадку суд керується таким стандартом доказування як "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18 ).
Аналогічний стандарт доказування застосовано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
З врахуванням наведеного стандарту доказування, суд зробив висновок, що наявними матеріалами справи підтверджено купівлю товару та оплату його вартості, оскільки у власності позивача перебувають талони на пальне, водночас відповідач не заперечив оплату позивачем товару, тобто обставину оплати вартості товару слід розглядати як таку, яка скоріше була (має місце), аніж не була (що відповідає позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 року у справі № 916/17/20).
Щодо вимог про стягнення пені та штрафу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 7.2. договору, за порушення умов договору (у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань по поставці (передачі) товару, що є предметом даного договору) постачальник виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування, від несвоєчасно поставленого товару, за кожний день прострочення. За прострочення поставки товару понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості несвоєчасно поставленого товару.
Керуючись положеннями пункту 7.2. договору позивач нарахував відповідачу за період з 02.12.2024 по 01.10.2025року 79 919,57 грн пені та 21 721,49 грн штрафу.
Згідно з визначеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Проте суд не погоджується з позицією позивача та наданим обрахунком неустойки, оскільки вважає, що за умовами договору, у продавця виникає зобов'язання з її сплати лише у випадку прострочення поставки товару, яке могло відбутися в межах строку встановленого договором, та таке прострочення мало бути підтверджене належними та допустимими доказами. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що в межах строку дії договору (08.05.2024 року - 31.12.2024 року) позивач фіксував обставини прострочення постачальником обов'язку з поставки товару, а надані позивачем акти були складені вже після закінчення строку дії договору та виникнення у постачальника обов'язку з повернення суми попередньої оплати. Позивач не підтвердив тривалість часових періодів упродовж яких він нібито не мав змоги отримувати пальне та які були покладені в основу обрахунку штрафних санкцій.
Надаючи такий висновок суд опирається на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19, де зазначено що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням.
Тобто в даному випадку, після завершення строку договору у відповідача наявне грошове зобов'язання з повернення попередньої оплати, а отже відсутні правові підстави для притягнення постачальника до відповідальності за прострочення поставки товару, оскільки у постачальника не може одночасно існувати обов'язок з поставки товару та повернення коштів, сплачених в якості попередньої оплати за вказаний товар.
Суд трактує пункт 7.2. договору як такий, що регулює наслідки порушення умов договору в межах строку, на який його було укладено, відповідно лише в межах строку дії договору позивач міг зафіксувати (оформити) прострочення постачальника та нарахувати за таке прострочення неустойку. Водночас, після завершення дії договору у постачальника виник обов'язок з повернення коштів, отриманих в якості попередньої оплати.
Суд констатує відсутність в матеріалах справи доказів стосовно неможливості отримання позивачем дизельного палива у період дії договору та порушення відповідачем обов'язку з поставки товару.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. Водночас аванс має повертатися особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Відповідно до встановлених судами обставин справи, за змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.
В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.
З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.
Аналогічних правових висновків дотримується Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19.
У спірних правовідносинах зобов'язання з постачання товару (негрошове зобов'язання) мало місце до 31.12.2024, що передбачено зокрема пунктом 5.1. договору. Надалі, починаючи з 01.01.2025, у постачальника виник обов'язок повернути суму попередньої оплати покупцю (грошове зобов'язання).
Здійснивши перерахунок нарахованої суми інфляційних втрат, суд зробив висновок, що за період прострочення повернення попередньої оплати (з 01.01.2025 року по 01.10.2025 року) розмір інфляційних втрат становить 19 728,09 грн, а тому суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 3 619,41 грн інфляційних втрат.
Висновки суду
Суд встановив обставини щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача 310 307,00 грн заборгованості з повернення попередньої оплати та 19 728,09 грн інфляційних втрат.
У задоволенні вимог про стягнення 79 919,57 грн пені, 21 721,19 грн штрафу та 3 619,41 грн інфляційних втрат суд відмовив.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за подання даного позову складає 6 529,44 грн.
Згідно з правилами частини 9 статті 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав свого обов'язку з поставки позивачу товару, суд вважає за необхідне покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул.Молодіжна, будинок 9, ідентифікаційний код 44858321) на користь Опорного закладу "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" (35375, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Нова Українка, вул.Незалежності, будинок 97Г, ідентифікаційний код 25316224) 310 307 (триста десять тисяч триста сім) грн 00 коп заборгованості з повернення попередньої оплати, 19 728 (дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять вісім) грн 09 коп інфляційних втрат та 6 529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн 44 коп судового збору.
3. У задоволенні вимог про стягнення 79 919,57 грн пені, 21 721,49 грн штрафу та 3 619,41 грн інфляційних втрат відмовити.
Позивач (Стягувач): Опорний заклад "Котівський ліцей Олександрійської сільської ради Рівненського району Рівненської області" (35375, Рівненська обл., Рівненський р-н, село Нова Українка, вул.Незалежності, будинок 97Г, ідентифікаційний код 25316224).
Відповідач (Боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь НП" (89421, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, село Сторожниця, вул.Молодіжна, будинок 9, ідентифікаційний код 44858321).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 21 січня 2026 року.
Суддя Андрій КАЧУР