Рішення від 12.01.2026 по справі 916/1845/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1845/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.

за участі секретаря судового засідання Шпарій А.О.,

дослідивши матеріали справи

за позовом: керівника Чорноморської окружної прокуратури (68004, Одеська обл., Одеський район, м. Чорноморськ, вул. В. Шума, 9/102Н) в інтересах держави в особі Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеська обл., Одеський район, селище Таїрове, вул. Перемоги, буд. 27)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадор» (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 39/1, офіс 25)

про стягнення 8 955 339, 99 грн

у відкритому судовому засіданні

представники сторін:

від Чорноморської окружної прокуратури: Кривельова Т.М.;

від позивача в особі Таїровської (Таїрівської) селищної ради Одеського району Одеської області: Іщенко В.О.;

від відповідача: Балан В.І.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Керівник Чорноморської окружної прокуратури (далі по тексту - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі по тексту - Таїровська селищна рада або Рада) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кадор» (далі по тексту - ТОВ «Кадор») про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 5 151 170,00 грн, інфляційних нарахувань в сумі 3 191 533, 58 грн. та 3% річних у розмірі 612 636, 41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ “Кадор» обов'язку зі сплати грошових коштів пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Таїровської селищної ради у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22, що є порушенням п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.05.2025 заява прокурора про забезпечення позову була задоволена шляхом накладення арешту у межах ціни позову в розмірі 8 955 339, 99 грн на грошові кошти, що належать відповідачу як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом, а також на нерухоме майно, власником якого є ТОВ «Кадор».

Ухвалою від 14.05.2025 судом було відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

26.05.2025р. за вх. № 16732-25 до суду від ТОВ «Кадор» надійшла заява про залишення позову без розгляду, згідно якої останній просить суд позов керівника Чорноморської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилався на відсутність правових підстав для представництва інтересів Ради прокурором та недотримання прокурором розумних строків для направлення позовної заяви після скерування на адресу Ради відповідних повідомлень.

03.06.2025р. за вх. № 17689/25 до суду від прокуратури надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду, згідно якої останній проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на не здійснення Таїровською селищною радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта, що у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наділяє прокурора не тільки правом, а й обов'язком відреагувати на порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред'явлення позовної заяви, а відтак, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді.

З урахуванням позицій учасників судового провадження, судом в задоволенні відповідної заяви протокольно було відмовлено, оскільки наявність підстав для представництва інтересів Ради прокурором були перевірені судом під час відкриття провадження у справі та на дату її розгляду такі підстави не змінились.

Так, судом встановлено, що Чорноморська окружна прокуратура у січні та квітні 2025 року зверталася до Таїровської селищної ради з листами, відповідно до яких прокурором було повідомлено про наявність підстав для вжиття заходів з метою захисту інтересів територіальної громади: стягнення коштів пайової участі з ТОВ “Кадор».

Відсутність доказів самостійного звернення Таїровською селищною радою з позовом до ТОВ “Кадор» про стягнення коштів пайової участі, а також направлення прокурором у травні 2025 року повідомлення в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», дозволяє суду дійти висновку про обґрунтованість та законність звернення прокурора до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 07.07.2025 в порядку ч. 3 ст. 177, 183, ч. 5 ст. 233 ГПК України продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

17.07.2025 за вх. № 2-1137/25 до суду від ТОВ «Кадор» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 13.05.2025.

Ухвалою суду від 21.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 23.07.2025 у задоволенні клопотання ТОВ «Кадор» від 17.07.2025 за вх. 2-1137/25 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2025 по справі № 916/1845/25 було відмовлено.

Ухвалами суду від 27.08.2025, від 22.09.2025 розгляд справи відкладався.

Протокольними ухвалами суду від 13.10.2025, від 29.10.2025 в судовому засіданні оголошувалася перерва.

19.11.2025, 05.12.2025, 17.12.2025 судові засідання не відбулися у зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

12.01.2026 суд задовольнив клопотання позивача в особі Таїровської селищної ради про долучення доказів, оскільки таке клопотання пов'язане з перейменуванням останнього - Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області на Таїрівську селищну раду Одеського району Одеської області на підставі рішення від 23.12.2025 № 1372-VIII та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не могло бути заявлене раніше.

В судовому засіданні 12.01.2026 після судових дебатів (письмові промови прокурора та відповідача долучено до матеріалів справи) суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши перерву 5 хвилин.

У судовому засіданні 12.01.2026 після перерви судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочену (вступну та резолютивну частини) рішення.

3. Позиція учасників справи.

Доводи прокурора.

Прокурор в поданій позовній заяві зазначає, що Чорноморською окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, за фактом порушення вимог містобудівного законодавства в частині участі ТОВ «Кадор» в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Таїровської об'єднаної територіальної громади.

Так, опрацюванням Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва установлено, що Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 07.05.2021 ТОВ «Кадор» видано сертифікат № ІУ 123210421980, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області».

Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, об'єкт будівництва відноситься до будинків багатоквартирних масової забудови - код 1122.1.

Відповідно до сертифікату ІУ 123210421980 об'єкт будівництва має такі основні показники:

- назва об'єкта: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області»;

- місце розташування об'єкта: Одеська область, Одеський район, Таїровська територіальна громада, с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22;

- дата початку будівництва - 07.08.2018;

- дата завершення будівництва - 03.11.2020;

- строк введення в експлуатацію - 29.04.2021;

- кошторисна вартість будівництва - 257 558 500, 00 грн;

- загальна площа квартир у будинку - 19199,6 кв. м;

- загальна кількість квартир - 358.

Сертифікат ІУ 123210421980 від 07.05.2021 оприлюднено в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за посиланням: https://e-construction.gov.ua/document_detail/doc_id=2556590672928835528/optype=100

При цьому, вивченням дозвільного документу прокурором встановлено, що відповідачем не сплачено пайову участі на підставі Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року.

Прокурор наголошує, що відповідачем безпідставно не сплачено грошові кошти у якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Ради, оскільки на виконання вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» між позивачем та відповідачем 02.04.2007 було укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який є чинним, тому в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про пайову участь. Тому, прокурором з посиланням на приписи цивільного законодавства, в тому числі ст. 1212-1214 ЦК України, було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

У відповіді на відзив, сформованій в системі «Електронний суд» 02.07.2025 (вх. № 21025/25 від 03.07.2025) прокурор наполягає на наявності у відповідача невиконаного обов'язку за договором від 02.04.2007 в частині сплати грошових коштів у якості пайової участі замовника у розвитку інфраструктури; правовідносини між позивачем та відповідачем з оплати участі в інфраструктурі населеного пункту є триваючими та до них можуть застосовуватись положення норми права, що втратила чинність. При цьому прокурором було зазначено, що добровільна несплата відповідачем коштів пайової участі за договором від 02.04.2007 має наслідком утримання таких коштів у замовника будівництва без достатньої правової підстави, а, отже, ТОВ «Кадор» зобов'язано повернути такі кошти на підставі ст. 1212 ЦК України. Водночас у випадку відсутності підстав для застосування приписів ст. 1212 ЦК України суд згідно з принципом «jura novit curia» («суд знає закони») має надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору та застосувати відповідні норми права.

20.11.2025 (вх. № 37079/25 від 20.11.2025) до суду від прокурора на стадії розгляду судом справи по суті надійшли пояснення щодо обставин встановлених під час дослідження доказів, що містяться в матеріалах справи. Оскільки такі пояснення надано на виконання протокольної ухвали суду, вони долучені до матеріалів справи.

Відповідно до пояснень прокурора договір від 02.04.2007 та додаткові угоди до нього № № 1, 2, 3, 4 є чинними, тому в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами, і зобов'язання за ними мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору про пайову участь.

На підтвердження дійсності договору та додаткових угод до нього, прокурором надано Рішення № 288-VII від 31.05.2016 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 8 сесії, VII скликання «Про погодження внесення змін до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту від 02.04.2007 року, укладеного між виконкомом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» та затвердження Додаткової угоди № 1 до Договору та Розрахунків величини пайової участі замовника будівництва», Додаткову угоду № 1 до Договору від 02.04.2007, розрахунок № 1 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 2 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 2 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 3 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 3 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 4 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 4 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 5 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII. Вказані докази було долучено судом до матеріалів справи та враховано під час вирішення спору по суті.

Прокурором подано письмову промову в судових дебатах, яка згідно заяви прокурора від 12.01.2026 вх. № 968/26 долучена до матеріалів справи.

Доводи позивача - Таїровської (Таїрівської) селищної ради.

В письмових поясненнях, сформованих в системі «Електронний суд» 10.06.2025 (вх. № 18392/25 від 10.06.2025), рада підтримала позицію та доводи прокурора, вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач зазначає про правильність висновку прокурора, відповідно до якого договір від 02.04.2007 є чинним, а тому в силу вимог ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами. У спірних правовідносинах, як стверджує позивач, відповідачем не було дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX обов'язку щодо перерахування до бюджету громади коштів пайової участі саме до дати прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію. Посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, Рада вказує, що обраний прокурором спосіб захисту про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України є належним та ефективним.

Крім того, зазначає про направлення ним претензії на адресу відповідача зі встановленим строком для виконання - протягом 14 календарних днів зі сплати 18 093 632, 71 грн та відхилення її відповідачем, який вважав здійснений розрахунок позивачем протиправним та незаконним.

У відповіді на відзив, сформованій в системі «Електронний суд» (вх. № 21343/25 від 07.07.2025), позивач стосовно тверджень відповідача щодо передчасності надання Претензії № 1 за № 222 від 20.02.2025 просив урахувати, що згідно ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. А тому наведені твердження і доводи відповідача не спростовують встановленого законодавством обов'язку для ТОВ «Кадор» для перерахування коштів пайової участі до бюджету Таїровської громади.

Таїровська селищна рада вважає слушними посилання прокуратури на положення ст. ст. 530, 610, 612, 654 Цивільного кодексу України та положення ст. 188 Господарського кодексу України, тому просила позов прокурора задовольнити.

Доводи відповідача - ТОВ «Кадор».

25.06.2025 до суду від ТОВ «Кадор» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 20207/25 від 26.06.2025), відповідно до якого відповідач повністю заперечує проти задоволення заявлених позовних вимог. Відповідачем було зазначено, що на виконання вимог чинного законодавства та умов договору від 02.04.2007 на рахунок Ради протягом 2013-2019 років було перераховано грошові кошти на загальну суму 44 081 034,00 грн. На час введення 11.09.2021 об'єкта в експлуатацію ст. 40 була виключена із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 №132-IX, а, отже, підстави для сплати внесків були відсутні, оскільки будівельні роботи з будівництва об'єкта розпочались у січні 2020 року. ТОВ «Кадор» також зазначає, що наявність укладеного з Радою договору від 02.04.2007 виключає можливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України, на які прокурор посилається у позовній заяві, до спірних правовідносин. Крім того, відповідач звертає увагу на необхідність укладення між сторонами розрахунків пайової участі для визначення порядку та строків оплати відповідних внесків. Проте відсутність укладених між сторонами розрахунків дозволяє стверджувати про відсутність у відповідача обов'язку сплачувати кошти. Крім того, розмір внесків у надісланій претензії позивача на адресу відповідача був визначений в односторонньому порядку та із протиправним застосуванням розміру величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту 4 відсотки, тоді як мало застосовуватися 2 відсотки від вартості будівництва об'єкта.

На переконання відповідача, направляючи Претензію №1 за № 222 від 20.02.2025 року, Таїровська селищна рада діяла передчасно, не у спосіб, що передбачений Договором та Законом. Крім того, Претензія № 1 за № 222 від 20.02.2025 року Таїровської селищної ради містить у собі посилання на нормативні акти, які суперечать нормі Закону, а саме: рішенням Таїровської селищної ради від 12.08.2016 № 329-УІІ «Про внесення змін та доповнень до додатку № 1 та додатку № 2 до рішення Таїровської селищної ради № 543-УІ від 07 грудня 2012 року «Про затвердження Положення про порядок залучення, встановлення розміру і використання коштів пайової участі фізичних та юридичних осіб (замовників будівництва об'єктів) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області» встановлено величину пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка становить 4 (чотири) відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування - для багатоквартирних житлових будинків, індивідуальних житлових будинків загальною площею більше 300,0 кв.м.

Таким чином, наданий у Претензії розмір пайового внеску, який на думку Таїровської селищної ради становить 18 093 632,71 грн., є протиправним, оскільки не кореспондується з положеннями пункту 3.3 Договору».

За таких обставин, Таїровська селищна рада, мала б підготувати Розрахунок величини пайової участі замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів та скерувати її до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАДОР». Вказані розрахунки є невід'ємною частиною Договору про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 02 квітня 2007 року укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «КАДОР», а отже його укладання є обов'язковим в силу п. 6.2 Договору.

У запереченнях на відповідь на відзив, які були подані до суду через систему «Електронний суд» 10.07.2025 (вх. № 21891/25 від 10.07.2025) ТОВ «Кадор» наголошує, що не мав намірів не сплачувати грошові кошти в якості пайової участі замовників будівництва у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури на користь Таїровської селищної ради, оскільки останнє не визначає величину пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка має міститись у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування. Такий обов'язок покладено на орган місцевого самоврядування відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин).

Звертає увагу суду на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДОР» та Таїровською селищною радою було укладено розрахунки величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Вказані розрахунки є невід'ємною частиною Договору укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДОР» про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 02 квітня 2007 року. Копії зазначених розрахунків додано до відзиву на позовну заяву, а отже доводи Прокурора з цього приводу є не переконливі. Аналогічна за змістом вимога щодо величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка має бути визначена у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування міститься у п. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), що також ставить під сумнів доводи Прокурора з цього приводу та також є не переконливими.

Відтак, неможливість сплачувати грошові кошти в якості пайової участі пов'язана з відсутністю відповідного розрахунку до договору, який має складатися органом місцевого самоврядування; вимога Ради про сплату пайової участі є передчасною, оскільки сторони мають спочатку узгодити та підписати відповідний розрахунок, що безпосередньо передбачено умовами договору від 02.04.2007.

Відповідачем 29.10.2025 за вх. № 34144/25 подано письмову промову в судових дебатах. Просив у позові відмовити повністю.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.04.2007 між виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського (нині - Одеського) району Одеської області (Виконком) та ТОВ «КАДОР» (Забудовник) укладено Договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Таїрово Овідіопольського району Одеської області.

Предметом даного договору є пайова участь Забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Так, пунктом 1.2 Договору передбачено, що забудовник є замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках площею 15,7 га, що знаходяться в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки №№ 11, 24, 25, 28, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що у зв'язку з виконанням функцій замовника будівництва Комплексу Забудовник приймає на себе зобов'язання відповідно до Закону України «Про планування та забудову територій» приймати пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (надалі - пайова участь) в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно з п. 3.3 Договору загальна сума пайової участі у грошовому виразі становить 2% кошторисної (будівельної) вартості будівництва житлових будинків і здійснюється шляхом передачі Виконкому відповідних квартир у кожному зданому в експлуатацію житловому будинку, площа яких дорівнює 2% вартості загальної площі квартир будинку.

Відповідно до п. 6.2 договору від 02.07.2007 зміни й доповнення до договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю, які є дійсними й обов'язковими після затвердження рішення Виконкому.

Договір діє до введення в експлуатацію останнього житлового будинку комплексу. Договір набирає чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін та затвердження рішенням Виконкому (п. п. 7.1-7.2 договору від 02.04.2007).

07.06.2016 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДОР» укладено Додаткову угоду №1 до вказаного вище Договору від 02.04.2007, якою внесено зміни до пунктів 1.2., 3.2. та 3.3. Договору.

Так, пункт 1.2. Договору викладено в наступній редакції: «Забудовник виступає замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках, що належать на праві приватної власності ТОВ «КАДОР», розташованих на території Таїровської селищної ради в с. Мізікевича, ж/м «Дружний», масив 10, ділянки № № 11, 12, 22, 24, 25, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Овідіопольського району Одеської області».

Пункт 3.2. та пункт 3.3 Договору викладено в наступній редакції: « 3.2. Відповідно до цього Договору Замовник зобов'язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради та перерахувати до спеціального цільового фонду на спеціальний рахунок цільового фонду соціального розвитку Таїровської селищної ради, відкритий в Управлінні Державного казначейства України в Одеській області, грошові кошти як пайову участь Замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Таїровської селищної ради у розмірі, що дорівнює 2% (два відсотки) від загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів.

« 3.3. Розмір (величина) пайової участі замовника будівництва визначається відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків згідно наданих Замовником зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва житлових будинків по кожному об'єкту будівництва, після закінчення замовником будівництва багатоквартирного житлового будинку (секцій будівництва, чергового пускового комплексу) та надання документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками».

Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього договору визначаються шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі (внеску) Замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами Договору від 02.04.2007 (п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016).

Відповідно до п. 6.2. Договору від 02.04.2007 зміни й доповнення до Договору можуть вноситися тільки в письмовому вигляді за взаємною домовленістю, які є дійсними й обов'язковими після затвердження рішенням Виконкому.

Пунктом 1.5. Додаткової угоди № 1 до Договору від 02.04.2007 визначено, що вона набирає чинності після її підписання уповноваженими представниками Сторін та затвердження рішенням Таїровської селищної ради.

На виконання п. 6.2. Договору від 02.04.2007, п. 1.5. Додаткової угоди № 1 Рішенням № 288-VII від 31.05.2016 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області 8 сесії, VII скликання погоджено внесення змін до договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту від 02.04.2007 року, укладеного між виконкомом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» та затвердження Додаткової угоди № 1 до Договору та Розрахунків величини пайової участі замовника будівництва. Вказаним рішенням затверджено умови та зміст Додаткової угоди № 1 до Договору від 02.04.2007, розрахунок № 1 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 2 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 2 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 3 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 3 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 4 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII, розрахунок № 4 величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який є Додатком № 5 до рішення Таїровської селищної ради від 31.05.2016 № 288-VII.

Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано розрахунки № 5-9, якими з урахуванням інших додаткових угод було визначено розмір пайової участі Замовника у будівництві об'єктів на земельних ділянках з іншими номерами.

Згідно з розрахунком № 1 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (секції 1, 2, 3, 4) в житловому комплексі на земельних ділянках № 24, 25 від 17.03.2014, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165140910300 від 01.04.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 192 056 300, 00 грн.

Визначено величину пайового внеску у розмірі 2%, встановлено строк для виконання грошового зобов'язання - до 31.12.2016.

Відповідно до розрахунку № 2 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (секції 5, 6) в житловому комплексі на земельних ділянках № 24, 25 від 07.07.2014 № 19/07-14, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165142030056 від 22.07.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 146 613 300, 00 грн.

Розрахунком № 3 величину пайової участі визначено на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку № 3 (четверта черга будівництва, секції 7, 8, 9) в житловій будівлі на земельних ділянках № 24, 25 від 13.11.2014 № 24/14-14, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165143290267 від 25.11.2014, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 152 045 600, 00 грн.

Згідно з розрахунком № 4 величина пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку № 2 (житлового комплексу на земельних ділянках № 11, 24, 25, 28, 30-33, 34-2, 38 від 02.03.2016 № б/н), на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 165160841673 від 24.03.2016, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 191 339 500, 00 грн.

Так, відповідно до розрахунку № 5 від 04.08.2017 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку за адресою: с. Мізікевича, ж/м «Дружний» , масив № 10, ділянка № 31, Овідіопольського району Одеської області від 06.07.2017 № б/н, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 193 561 200, 00 грн.

Визначено величину пайового внеску у розмірі 2%, встановлено строк для виконання грошового зобов'язання - до 31.12.2017.

Згідно розрахунку № 6 від 15.05.2018 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - житлового будинку за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10, ділянка № 30, Овідіопольського району Одеської області від 29.04.2018 № б/н, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 219 554 300, 00 грн.

Визначено величину пайового внеску у розмірі 2%, встановлено строк для виконання грошового зобов'язання - до 31.06.2019.

Відповідно до розрахунку № 7 від 04.02.2019 розрахунок величини пайової участі здійснюється на підставі наданих Замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - багатоквартирного 3-х секційного житлового будинку на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № 10, ділянка № 31, 32, 38 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 358 754 200, 00 грн.

Визначено величину пайового внеску у розмірі 2%, встановлено строк для виконання грошового зобов'язання - до 30.04.2019.

Розрахунком № 8 від 08.02.2019 визначено величину пайової участі на підставі наданих Замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - багатоквартирного житлового комплексу з приміщеннями соціального і торгового призначення на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_2 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 219 176 100 грн.

Згідно з розрахунком № 9 від 22.02.2019 величину пайової участі визначено на підставі наданих Замовником документів: зведеного кошторисного рахунку загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - багатоквартирного житлового будинку на території Таїровської селищної ради за адресою: с. Лиманка, ж/м «Дружний», масив № НОМЕР_1 , ділянка № НОМЕР_3 , НОМЕР_4 Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 384 346 800, 00 грн.

Інших розрахунків з визначення пайової участі на підставі наданих Замовником документів матеріали справи не містять, як і не містять рішень про затвердження таких розрахунків Таїровською селищною радою Овідіопольського (Одеського) району Одеської області.

21 грудня 2016 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДОР» укладено Додаткову угоду № 2 до Договору від 02.04.2007.

Пунктом 1.1. вказаної додаткової угоди пункт 3 Розрахунків № № 1, 2, 3, 4 викладено у наступній редакції: « 3. Об'єднати фінансові зобов'язання Замовника по сплаті коштів пайової участі за Розрахунками №№ 1, 2, 3, 4 укладеними від 07 червня 2016 року за Договором, що загальною сумою становить 13 641 094, 00 (тринадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча дев'яносто чотири гривні, 00 копійок) гривень, які необхідно буде сплатити окремими частинами за реквізитами оплати, зазначеними у п. 3.3.1. Договору у визначеній сумі та у відповідні строки:

до « 31» грудня 2016 року в сумі 1000 000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) грн.

до « 01» квітня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» травня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» червня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» липня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» серпня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» вересня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

Залишок суми становитиме 9 641 094,00 (дев'ять мільйонів шістсот сорок одна тисяча дев'яносто чотири гривні, 00 копійок) гривень.

Замовник зобов'язаний в строк до 31.12.2017 року сплатити залишок суми пайової участі за реквізитами, що зазначені п. 3.3.1. Договору.

15 травня 2018 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «КАДОР» укладено Додаткову угоду № 3 до Договору від 02.04.2007, якою пункт 3.3.1 Розділу 3 Договору № б/н від 02 квітня 2007 року викладено в наступній редакції: « 3.3.1. Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього Договору, визначаються шляхом складання та підписання Сторонами Розрахунків величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пунктів по кожному об'єкту містобудування, що побудований замовником в межах земель тих ділянок, визначених пунктом 1.2. Договору, та є невід'ємними частинами Договору від 02.04.2007 року, та сплачуються Замовником за відповідними реквізитами оплати».

28 вересня 2018 року між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАДОР» укладено і Додаткову угоду № 4 до Договору від 02.04.2007, якою пункт 3.3.1 Розділу 3 Договору № б/н від 02 квітня 2007 року викладено в наступній редакції': «3.3.1. Грошові кошти у розмірі, визначеному пунктом 3.2. цього Договору, визначаються шляхом складання та підписання Сторонами Розрахунків величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населеного пунктів по кожному об'єкту містобудування, що побудований замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. Договору, та є невід'ємними частинами Договору від 02.04.2007 року, та сплачуються Замовником за відповідними реквізитами оплати.»

Наведеною додатковою угодою № 4 визнано такою, що втратило чинність Додаткова угода № 3 від 5 травня 2018 року до Договору № б/н від 02.04.2007 року і за взаємною згодою Сторін всі інші умови Договору б/н від 02.04.2007 року, зі змінами і доповненнями, внесеними Сторонами відповідно до укладених Додаткової угоди № 1 від 07.06.2016 року та Додаткової угоди № 2 від 21.12.2016 р., залишаються без змін.

Безпосередньо в судовому засіданні досліджено Акт готовності об'єкта до експлуатації, який за участю ТОВ «Кадор» та підрядників було складено та підписано 25.01.2021, та який долучено до позовної заяви прокурором.

Відповідно до змісту дослідженого Акту: найменування закінченого будівництвом об'єкта згідно з проектом - Будівництво багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищої ради Овідіопольського району Одеської області, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 257 558, 5 тис. грн, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи - 233 863, 2 тис. грн, витрати на машини, обладнання, інвентар - 23 685, 4 тис. грн (п.10.), вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію - 214 632, 1 тис. гривень, у тому числі: витрати на будівельно-монтажні роботи - 194 886, 0 тим. гривень , витрати на машини, обладнання та інвентар - 19 746, 2 тис. гривень (п. 11.), кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту відповідно до ___ (містить незаповнене поле) укладеного ____________ (містить незаповнене поле) договору, найменування органу місцевого самоврядування (містить незаповнене поле), сплачено в повному обсязі відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019 (п. 12.). На підставі зазначеного Акту Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 123210421980 від 07.05.2021.

Відповідно до сертифікату ІУ 123210421980 об'єкт будівництва має такі основні показники:

- дата початку будівництва - 07.08.2018;

- дата завершення будівництва - 03.11.2020;

- строк введення в експлуатацію - 29.04.2021;

- кошторисна вартість будівництва - 257 558 500, 00 грн;

При цьому, відповідно до сертифікату ІУ 123210421980 від 07.05.2021, у розділі «Пайова участь» зазначено підставу для звільнення від сплати пайової участі на підставі Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року.

15.07.2021 на підставі звернення ТОВ «Кадор» щодо присвоєння адреси об'єкту будівництва (до прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуататцію) виконавчим комітетом Таїровської селищної ради було прийнято рішення № 215 «Про присвоєння адреси об'єкту будівництва - багатоповерховому житловому будинку та дитячому садку за адресою: с. Лиманка. масив № 10, ж/м “Дружний», земельна ділянка № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області», згідно з яким багатоповерховому житловому будинку була присвоєна адреса: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м “Дружний», вул. Жемчужна, буд. № 1Б; дитячому садку присвоєна адреса: Одеська область. Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна. буд. № 1Е.

Таїровською селищною радою до відповідача була направлена претензія № 1 від 20.02.2025 за № 222 від «щодо сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту, а також пені, 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо об'єкта: «Будівництво багатоповерхового житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив № 10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області».

У вказаній претензії Рада запропонувала протягом 14 календарних днів з моменту отримання претензії перерахувати на відповідний рахунок суму заборгованості в сумі 18 093 632, 71 грн, які нараховані у зв'язку з порушенням відповідачем покладених законодавством обов'язків зі сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту.

Відповідач у відповідь на претензію (лист. вх. №873/02-07 від 27.03.2025) підтвердив видачу ДАБІ України 07.05.2021 року Сертифікату № ІУ123210421980 ТОВ «Кадор» щодо відповідності закінченого будівництвом об'єкта житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області».

Також відповідач у наведеній відповіді не погодився з визначеним в односторонньому порядку позивачем розрахунком пайової участі у розмірі 4% від загальної кошторисної вартості будівництва, що суперечить вимогам законодавства та умовам договору, а також зазначив, що 17.10.2019 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено статтю 40 із Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату пайової участі замовника у розвитку населеного пункту, у зв'язку з чим відповідач вважає, що на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію у ТОВ «Кадор» був відсутній обов'язок щодо сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки будівельні роботи з будівництва об'єкта розпочались у січні 2020 року, відтак доданий до претензії розрахунок вважає протиправним та незаконним, а отже відмовив Раді у задоволенні претензії та виконанні її вимог.

5. Позиція суду.

Щодо повноважень прокурора на звернення до суду.

Статтею 1 Закону України “Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Положення щодо представництва інтересів держави прокурором у суді закріплені у статті 23 Закону "Про прокуратуру".

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду, на які звертає увагу Скаржник, зокрема від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на які вказує скаржник, зазначено, що прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, на які наголошує Скаржник). Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19, на які звертає увагу Скаржник).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Разом з тим, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва (частина четверта статті 23 Закону "Про прокуратуру").

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 07.12.2021 у справі № 903/865/20 наголосив, що насамперед повинен звернутися з позовом на захист інтересів держави в особі того органу владних повноважень, на відновлення прав якого безпосередньо спрямований позов у спірних правовідносинах та на задоволення прав та інтересів якого заявлено позовну вимогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У даній справі окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та з урахуванням практики Верховного Суду з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді на адресу Таїровської селищної ради скеровано листи від 27.01.2025 за №63-583ВИХ-25 та від 10.04.2025 за №63-2706ВИХ-25, стосовно вжиття заходів реагування щодо стягнення з ТОВ «КАДОР» безпідставно збережених коштів пайової участі у розвитку населеного пункту, а також стягнення 3% річних та інфляційних витрат за несвоєчасне виконання зобов'язання.

У запитах вказувалось, що останні направлялись у зв'язку з вирішенням питання про наявність підстав для представництва інтересів держави прокурором, та, окрім того, запитувалось чи вживались заходи Таїровською селищною радою самостійно щодо стягнення безпідставно збережених коштів.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що прокурором повідомлено Таїровську селищну раду вперше листом від 27.01.2025, при цьому відповідний позов подано до суду 07.05.2025, тобто більш, ніж через 3 місяці з первісного повідомлення.

Листами Таїровської селищної ради від 21.02.2025 № 210/02-07 та від 24.04.2025 № 1046/02-07 повідомлено, що радою 20.02.2025 до ТОВ «КАДОР» направлено претензію № 222 щодо сплати коштів пайової участі у розвитку населеного пункту, інших заходів не вжито.

Відтак, з указаних відповідей вбачається, що заходів, направлених на стягнення коштів пайової участі з ТОВ «КАДОР» до місцевого бюджету Таїровською селищною радою як уповноваженим органом, не вжито, що, за твердженням прокурора, свідчить про її бездіяльність.

Водночас, прокурором зазначається, що Таїровській селищній раді мало бути відомо про такі порушення законодавства з огляду на укладення 02.04.2007 Договору та видачу Державною архітектурно-будівельною інспекцією України сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів № ІУ123210421980 ще в травні 2021 року.

Окрім того, направлення Таїровською селищною радою на адресу відповідача претензії від 20.02.2025 № 222, тобто майже через 4 роки з дати виникнення заборгованості (строк введення об'єкта в експлуатацію - 29.04.2021), на думку прокурора, не відповідає критерію ефективності та своєчасності вжиття уповноваженим органом держави у спірних правовідносинах заходів до відновлення порушених інтересів держави протягом розумного строку.

До того ж, про існування Договору від 02.04.2007 та додаткових угод до нього, укладених між Таїровською селищною радою та ТОВ «КАДОР», окружній прокуратурі стало відомо саме з матеріалів кримінального провадження № 42020161160000030 від 15.05.2020 за ч. 1 ст. 367 КК України, а не з листів Таїровської селищної ради.

Вказане свідчить про нездійснення Таїровською селищною радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020161160000030 від 15.05.2020 розпочато окружною прокуратурою за результатами опрацювання матеріалів державного фінансового аудиту бюджету Таїровської об'єднаної територіальної громади, проведеного Південним офісом Держаудитслужби. На день звернення прокурора з даним позовом у кримінальному провадженні нікого не затримано, про підозру нікому не повідомлено, досудове розслідування триває.

Таким чином, незалежно від причин незвернення до суду Таїровської селищної ради факт цього незвернення свідчить про те, що орган місцевого самоврядування не виконує своїх повноважень із захисту інтересів держави.

Вищевказане є підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду в інтересах держави, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 53 ГПК України.

Через недоотримання коштів пайової участі значно недофінансовуються проєкти та програми створення і розвитку інженерно-транспортної, соціальної інфраструктури, що зумовлює погіршення рівня життя мешканців Таїровської об'єднаної територіальної громади.

Несплата коштів пайової участі завдає шкоду місцевому бюджету та унеможливлює виконання позивачем функцій з розвитку інфраструктури Таїровської об'єднаної територіальної громади.

Ураховуючи викладене, позов пред'явлено прокурором в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради, яка у відповідності з вимогами ст. ст. 2, 64, 71 Бюджетного кодексу України є отримувачем коштів пайової участі.

Таким чином, у прокурора, відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», наявні підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області.

Предметом заявленого прокурором позову в інтересах Таїровської селищної ради є вимоги про стягнення з ТОВ «Кадор» безпідставно збережених коштів пайової участі у розмірі 5 151 170,00 грн, інфляційних нарахувань в сумі 3 191 533, 58 грн. та 3% річних у розмірі 612 636, 41 грн.

Закон України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III (чинний на дату укладення договору від 02.04.2007) встановлював правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій і був спрямований на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських і приватних інтересів.

Порядок та умови здійснення комплексної забудови території було урегульовано ст. 25 Закону України «Про планування і забудову територій», ч. 5 якого було передбачено, що розмір коштів інвесторів, що залучаються на пайових засадах для упорядкування території комплексної забудови, визначається договорами між замовником та інвестором на підставі проектної документації.

Частиною 5 ст. 27 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що вихідними даними можуть визначатися також вимоги до пайової участі замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів. Граничний розмір коштів на розвиток відповідної інфраструктури та порядок його визначення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 40 було встановлено граничний розмір коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів».

На виконання вказаних вимог законодавства 02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (Виконком) та ТОВ «Кадор» (Забудовник) було укладено договір про пайову участь замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Таїрово Овідіопольського району Одеської області, предметом якого є пайова участь Забудовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів на території Ради. При цьому у договорі визначено, що Забудовник є замовником будівництва житлового комплексу на земельних ділянках загальною площею 15,7 га, що знаходяться в с. Мізікевича, ж/м "Дружний", масив 10, ділянки № № 11, 12, 22, 24, 25, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34-2, 38 Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-VI, який набрав чинності 14.10.2008, було доповнено Закон України «Про планування і забудову територій» ст. 27-1.

Такими чином, з 14.10.2008 порядок сплати пайової участі (внеску) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту був урегульований ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів належить до відання відповідних органів місцевого самоврядування. Замовник, який має намір здійснити будівництво об'єкта містобудування у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь (внесок) замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у відрахуванні замовником після прийняття об'єкта в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Величина пайової участі (внеску) замовника у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі (внеску) замовника від загальної кошторисної вартості будівництва (реконструкції) об'єкта містобудування, визначеної згідно з державними будівельними нормами, без урахування витрат з придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішньо- та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Встановлений органом місцевого самоврядування розмір пайової участі (внеску) замовника не може перевищувати граничного розміру пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів (ч. ч. 5-6 ст. ст. 27-1 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.2000 № 1699-III).

Згідно з ч. ч. 11-13 Закону України «Про планування і забудову територій» істотними умовами договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту є: розмір пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайового внеску (участі) замовника у створення інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайовий внесок сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором. Граничний термін сплати пайового внеску не повинен перевищувати одного місяця до планової здачі об'єкта містобудування в експлуатацію.

12.03.2011 набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI, п. 10 розділу V Прикінцевих та перехідних положень якого було визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про планування і забудову територій».

При цьому п. 7 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено наступне: якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в первинній редакції) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності (ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

В силу вимог ч. 7 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Судом встановлено, що 07.06.2016 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Кадор» було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 02.04.2007, відповідно до умов якої окремі пункти договору було викладено у новій редакції. Так, сторонами було викладено п. 3.3 договору у новій редакції, згідно з яким пайова участь Замовника визначається виходячи із загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирних житлових будинків.

При цьому за змістом п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди №1 від 07.06.2016) пайова участь має визначатися шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами договору.

Водночас, враховуючи звернення прокурора до суду з позовними вимогами про стягнення безпідставно набутих коштів, не зважаючи на наявність укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» договору від 02.04.2007, а також ураховуючи виключення ст. 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою було передбачено обов'язок сплачувати пайову участь, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні підстави виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України об'єктом кондикції є не лише майно, а й грошові кошти, що безпідставно утримані чи набуті.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

01.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-IX, яким було виключено ст. 40 із Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з абз. 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Абзацом 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку: 1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва. Пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (пп. 3, 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»).

Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та/або набуття чинності іншими.

Так, при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов'язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Водночас зміна правових норм і врегульованих ними суспільних відносин не завжди збігаються. У певних випадках після скасування нормативного акта має місце його застосування компетентними органами до тих відносин, які виникли до втрати ним чинності та продовжують існувати у подальшому. Такі правовідносини є триваючими. При цьому триваючі правовідносини повинні виникнути під час дії норми права, що їх регулює, та існувати після втрати нею чинності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 дійшла наступних висновків. Стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначала зобов'язання замовника будівництва, який має намір забудови земельної ділянки, шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, де здійснюється будівництво, у строк до прийняття об'єкта в експлуатацію. Прийняття об'єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що забудовник порушує зазначені зобов'язання. Одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності з частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником збудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються. Аналізуючи правову природу цих правовідносин, можна зробити висновок, що з моменту завершення будівництва та прийняття новозбудованого об'єкта в експлуатацію правовідносини забудови припиняються, а тому не можна вважати, що на них поширюються положення статті 40 Закону №3038-VI після втрати нею чинності.

У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.

Отже, Велика Палата Верховного Суду чітко висловила правову позицію про те, що з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2025 у справі № 910/9916/24 зазначив, що розмір та порядок пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту без відповідної вказівки у законі не можуть по-новому визначатись нормами абзацу другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX, якщо відповідні істотні умови були визначені укладеним до 01.01.2020 договором про пайову участь, який згідно абзацу першого вказаного пункту Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX є дійсним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання. Наведене свідчить про те, що норми абзацу першого та другого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX не перебувають у взаємозв'язку та не є взаємодоповнюючими. Касаційним судом також зауважено, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону №132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, ураховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі статті 1212 ЦК України.

Таким чином, для застосування статті 1212 ЦК України необхідним є встановлення такої обставини як неукладення забудовником відповідного договору до 01.01.2020, оскільки, у разі наявності такого правочину, його істотні умови, зокрема щодо розміру пайової участі, строку сплати пайової участі, відповідальності сторін, які відповідно до закону підлягали врегулюванню у таких договорах, залишались незмінними, так і правильного визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо застосування розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» у подібних правовідносинах, господарський суд доходить висновку, що наявність укладеного між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор» договору від 02.04.2007 виключає можливість застосування приписів ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин.

Щодо порушення грошового зобов'язання ТОВ «Кадор»

При наданні оцінки питанню наявності правових підстав для стягнення з ТОВ «Кадор» заборгованості за договором, суд, враховуючи доводи прокурора про необхідність застосування принципу «jura novit curia» («суд знає закони») та надання юридичної кваліфікації правовідносинам сторін даного спору виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

Перевіривши доводи прокурора, пояснення позивача - Таїровської селищної ради, заперечення відповідача, ураховуючи норми цивільного законодавства, якими регулюється порядок виконання зобов'язань, а також обов'язковість для сторін діючого договору, господарський суд на підставі встановлених обставин, доходить висновку про відсутність порушення відповідачем грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі, з договорів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.

Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Договір пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури був укладений 02.04.2007 між Виконавчим комітетом Таїровської селищної ради та ТОВ «Кадор». Крім того, 07.06.2016 між Таїровською селищною радою та ТОВ «Кадор» було підписано додаткову угоду № 1 до договору від 02.04.2007.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Господарський суд зазначає, що докази заміни сторони за договором пайової участі від 02.04.2007 з Виконавчого комітету Таїровської селищної ради на Таїровську (Таїрівську) селищну раду в матеріалах справи відсутні. Водночас враховуючи презумпцію правомірності правочину, відсутність доказів визнання додаткової угоди № 1 від 07.06.2016 недійсною, а також виконання сторонами договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 44 081 034,00 грн в якості пайової участі, господарський суд доходить висновку, що Таїровська (Таїрівська) селищна рада може виступати позивачем за заявленими позовними вимогами.

Як зазначено вище, за змістом п. 3.3.1 договору від 02.04.2007 (в редакції додаткової угоди № 1 від 07.06.2016) пайова участь має визначатися шляхом складання та підписання сторонами розрахунків величини пайової участі по кожному об'єкту містобудування, що побудований Замовником в межах земельних ділянок, визначених пунктом 1.2. договору, та є невід'ємними частинами договору.

До додаткової угоди № 1 від 07.06.2016 до договору від 02.04.2007 між Таїровською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та ТОВ «Кадор» було складено та підписано розрахунки величини пайової участі (внеску) замовника будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів.

Розрахунком № 5 визначено величину пайової участі на підставі наданих Замовником документів: п. 10 Акту готовності до експлуатації - багатоквартирного двосекційного житлового будинку на земельній ділянці № 31, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, яка складає 193 561 200, 00 грн.

Крім того, між позивачем та відповідачем було підписано розрахунки № 6-9, якими з урахуванням інших додаткових угод було визначено розмір пайової участі Замовника у будівництві об'єктів на земельних ділянках з іншими номерами.

Отже, між позивачем та відповідачем на виконання умов Договору склалися усталені правовідносини, за яких ТОВ «Кадор» (Замовник) для розрахунку величини пайової участі надавав документи по кожному об'єкту містобудування окремо, а саме: Акт готовності до експлуатації житлового будинку на земельних ділянках визначених Договором та додатковими угодами до нього, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видавався сертифікат, у якому зазначена загальна кошторисна вартість будівництва, та з якої позивачем - Таїровською селищною радою здійснювався Розрахунок, що затверджувався рішенням позивача, та яким визначалася величина пайового внеску у розмірі 2% і встановлювався строк для виконання грошового зобов'язання, графік сплати внесків та відповідальність за його порушення.

Суд ураховує пояснення відповідача, що ним такі документи на виконання умов договору та раніше усталеній практиці було подано, що не спростовується ані запереченнями прокурора, ані запереченнями Таїровської селищної ради, оскільки такі пояснення підтверджуються матеріалами справи, зокрема дослідженими безпосередньо в судовому засіданні доказами: Актом готовності об'єкта до експлуатації від 25.01.2021 (а.с. 33 т. 1), поданому саме прокурором з приміткою «З оригіналом згідно», Сертифікатом ДАБІ ІУ 123210421980 від 07.05.2021 та рішенням відповідача № 215 «Про присвоєння адреси об'єкту будівництва - багатоповерховому житловому будинку та дитячому садку за адресою: с. Лиманка. масив № 10, ж/м “Дружний», земельна ділянка № НОМЕР_5 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області».

Отже, розрахунків, складених відповідно до порядку, визначеного договором, на підставі наданих Замовником документів, зокрема щодо пайової участі замовника у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Таїровської селищної ради у зв'язку із будівництвом багатоквартирного житлового будинку та дитячого садка за адресою: с. Лиманка, масив №10, ж/м «Дружний», діл. № 22, матеріали справи не містять, як і не містять рішень про затвердження таких розрахунків Таїровською селищною радою Овідіопольського (Одеського) району Одеської області зі встановленими строками та графіками сплати таких внесків та відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

При цьому, прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт ухилення відповідачем від виконання грошового зобов'язання або іншої його недобросовісної поведінки, як і не спростовано заперечень відповідача, що за наявності у позивача документів, що дозволяли останньому провести і затвердити відповідні розрахунки на виконання умов договору, є неправомірним та таким, що суперечить попередній поведінці сторін, покладення саме на відповідача обов'язку здійснити розрахунок та оплатити пайовий внесок, самостійно обрахувавши його, оскільки такі вимоги не відповідають ані вимогам законодавства, ані умовам укладеного між сторонами договору, ані порядку його виконання, що склався між сторонами, та якого сторони дотримувалися з моменту укладення між ними Договору від 02.04.2007.

Суд ураховує висновки Верховного Суду (викладені у постановах від 27.07.2022 у справі №907/584/21, від 21.12.2022 у справі №910/16513/21, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 14.06.2022 у справі №904/3789/19, від 16.05.2018 у справі № 449/1154/14, від 06.03.2019 в справі № 317/3272/16-ц, від 27.06.2018 у справі № 668/13907/13-ц щодо необхідності дотримання засади «добросовісності» в цивільних правовідносинах та щодо заборони «суперечливої поведінки»), в яких ВС наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них.

Відтак, під час розгляду даної судової справи спростовано доводи прокурора щодо ухилення відповідача від виконання грошового зобов'язання, оскільки на виконання укладеного між сторонами договору грошове зобов'язання у вигляді розрахунку з визначенням величини пайового внеску і встановленням строку його виконання позивачем - Таїровською селищною радою на підставі поданих відповідачем документів не сформовано, такий розрахунок з відповідачем не підписано, Додатком до договору обов'язковим до виконання у визначений строк не оформлено, рішенням Таїровської селищної ради не затверджено, графіки оплати внесків не складено та не затверджено, а тому прострочення боржника за грошовим зобов'язанням не настало.

Крім того, суд не бере до уваги доводи прокурора та позивача в особі Таїровської селищної ради на визначені додатковою угодою № 2 до Договору від 02.04.2007 терміни (графік) оплати пайового внеску, оскільки, як було встановлено судом при дослідженні доказів, такі графіки стосувалися інших об'єктів будівництва, по яких складено Розрахунки № 1-4. Так, пунктом 1.1. вказаної додаткової угоди пункт 3 Розрахунків № № 1, 2, 3, 4 викладено у наступній редакції: « 3. Об'єднати фінансові зобов'язання Замовника по сплаті коштів пайової участі за Розрахунками №№ 1, 2, 3, 4 укладеними від 07 червня 2016 року за Договором, що загальною сумою становить 13 641 094, 00 (тринадцять мільйонів шістсот сорок одна тисяча дев'яносто чотири гривні, 00 копійок) гривень, які необхідно буде сплатити окремими частинами за реквізитами оплати, зазначеними у п. 3.3.1. Договору у визначеній сумі та у відповідні строки:

до « 31» грудня 2016 року в сумі 1000 000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) грн.

до « 01» квітня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» травня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» червня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» липня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» серпня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

до « 01» вересня 2017 року в сумі 500 000, 00 (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок) грн.

Залишок суми становитиме 9 641 094,00 (дев'ять мільйонів шістсот сорок одна тисяча дев'яносто чотири гривні, 00 копійок) гривень (оплата якого не стосується предмету спору в даній судовій справі, тому з урахуванням принципу диспозитивності виконання такого обов'язку відповідачем не аналізується).

Натомість, за об'єктом будівництва, що є предметом даного судового провадження (сертифікат ІУ № 123210421980 від 07.05.2021), всупереч вимог ч. ч. 11-13 Закону України «Про планування і забудову територій», ч. 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не були сформовані розрахунок розміру пайового внеску; терміни (графік) оплати пайового внеску; не встановлено відповідальність сторін за їх невиконання, не прийнято рішення на сесії або Виконкомом Таїровської селищної ради про їх затвердження.

Крім того, аналізуючи зміст наявних у позивача документів, а саме дослідженого Акту готовності об'єкта до експлуатації від 25.01.2021, на підставі якого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України виданий сертифікат ІУ № 123210421980 від 07.05.2021, відповідно до якого об'єкт будівництва має дату початку будівництва - 07.08.2018; дату завершення будівництва - 03.11.2020; строк введення в експлуатацію - 29.04.2021; кошторисну вартість будівництва - 257 558 500, 00 грн. та який у розділі «Пайова участь» містить підставу для звільнення від сплати пайової участі на підставі Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року, а також зважаючи, що згодом на підставі звернення ТОВ «Кадор» щодо присвоєння адреси об'єкту будівництва (до прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію) від 15.07.2021 виконавчим комітетом Таїровської селищної ради було прийнято рішення № 215 «Про присвоєння адреси об'єкту будівництва - багатоповерховому житловому будинку та дитячому садку за адресою: с. Лиманка. масив № 10, ж/м “Дружний», земельна ділянка № 22 на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області», згідно з яким багатоповерховому житловому будинку була присвоєна адреса: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, ж/м “Дружний», вул. Жемчужна, буд. № 1Б; дитячому садку присвоєна адреса: Одеська область. Одеський район, с. Лиманка, ж/м «Дружний», вул. Жемчужна. буд. № 1Е, суд доходить висновку, що саме позивач в особі Таїровської селищної ради мав усі необхідні для розрахунку документи, був в комунікації з відповідачем та не здійснив обов'язкових дій, від яких залежало формування та виконання грошового зобов'язання останнім; а крім того, не оспорив відповідні Акт та Сертифікат та не вжив належних заходів для виконання покладених на нього обов'язків щодо формування розрахунку з подальшим його підписанням, оформленням Додатком до Договору, складенням графіку сплати внесків та їх затвердженням.

Відтак, зважаючи на дату завершення будівництва - 03.11.2020; строк введення в експлуатацію - 29.04.2021; невжиття заходів щодо оспорення підстави для звільнення від сплати пайової участі на підставі Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019 року, зазначеної у розділі «Пайова участь» сертифікату ІУ № 123210421980 від 07.05.2021, Таїровська селищна рада своїми діями та/або бездіяльністю фактично погодилася, що обов'язок відповідача протягом 2020-2021 років сплатити кошти пайової участі, які мають бути сплачені до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію припинився в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», оскільки пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію (абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення», пп. 4 абз. 2 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення»).

З урахуванням викладеного, суд, мотивуючи відмову у задоволенні таких вимог, зазначає, що доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Зокрема, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Очевидно, що саме позивач в особі Таїровської селищної ради з різних причин не дотримався своїх договірних обов'язків, що суперечить його попередній поведінці, відтак, пред'явлення ним згодом (після спливу тривалого проміжку часу) позову з обґрунтуванням своєї позиції ст. 1212 ЦК України та/або порушенням відповідачем грошового зобов'язання, яке ним же і не було сформовано, суперечить його попередній поведінці і є недобросовісним, необґрунтованим, а покладення тягаря відповідальності за встановлених судом обставин на відповідача за нібито прострочення останнім грошового зобов'язання є несправедливим.

В Постанові КЦС ВС від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц ВС зазначив, що якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Суд зазначає, що прокурором при підготовці позову не було надано належної оцінки таким обставинам, а також обставині надсилання Таїровською селищною радою претензії № 1 за № 222 від 20.02.2025 з вимогою сплати відповідачем суми боргу у розмірі

18 093 632,71 грн, взявши в обрахунок величину пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка становить 4 (чотири) відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта містобудування, оскільки такі вимоги не ґрунтувалися ані на положеннях договору, ані на положеннях Закону, суперечили попередній поведінці позивача в особі Таїровської селищної ради, про що судом зазначено вище. За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність відхилення вимог Таїровської селищної ради, заявлених останньою у претензії, відповідачем - ТОВ «Кадор».

Отже, враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, суд вбачає підстави для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі. Відтак, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню судом.

Крім того, прокурор, звертаючись до суду з позовом, обґрунтовуючи підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, яка відповідно до висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк, не звернув увагу на недотримання самим органом - Таїровською селищною радою суттєвих умов договору в порядку, який сторонами було раніше визначено і якого вони дотримувалися укладаючи розрахунки 1-4 та 5-9, оскільки саме непослідовність в подальшому дій позивача (його суперечлива поведінка) і спричинила неможливість виконання зобов'язання, що виключає відповідальність відповідача в силу приписів ст. 613 ЦК України. Відтак, прокурор дійшов помилкових висновків про порушення саме відповідачем умов укладеного з позивачем договору.

При цьому, суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 узагальнила висновки щодо застосування вищевказаних норм права та виснувала, що:

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

Коли з позовом звертається прокурор в інтересах держави, суду слід з'ясувати поняття відсутності органу, до компетенції якого належить звернення до суду з позовами, визначитися, чи правильно вважати, що у тих випадках, коли за наслідками своєї поведінки (дії чи бездіяльності) відповідний орган є особою, яка порушила інтереси держави, і при обґрунтуванні в позові прокурором такого порушення цим органом прокурор має визначитися з можливістю зазначити цей орган позивачем, оскільки у такому випадку в іншої сторони, яка буде відповідачем у справі, може створюватись відчуття нерівності, оскільки відповідний орган спершу вчиняє правочин, який у подальшому оспорюється прокурором, а за наслідками такого оспорення прокурор зазначає такий орган позивачем і в такому випадку вже сама присутність прокурора в судовому процесі на боці такої сторони ставить під загрозу принцип рівності та справедливий баланс між сторонами (Постанови ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16). За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про передчасність та необґрунтованість позову прокурора, який самостійно та необґрунтовано визначив особу, яка допустивши порушення договору, порушила інтереси держави, - позивачем у справі. Тобто, помилково визначив у цій справі Таїровську селищну раду, як позивача, що призвело до визначення неналежного суб'єктного складу учасників. Суд зазначає, що пред'явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21). При цьому, судом такі обставини, що Таїровська селищна рада, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави, встановлено після дослідження доказів по справі, що не здійснюється під час прийняття позову до розгляду та на стадії підготовчого провадження.

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04, пункт 70) Суд підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він зазначив, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (Постанова ВП ВС від 05.07.2023 справа № 912/2797/21).

Суд зазначає, що з урахуванням встановлених вище обставин, досліджених безпосередньо в судовому засіданні доказів, наданих сторонами пояснень судом не встановлено, а прокурором не доведено, що відповідач діяв недобросовісно та порушив грошове зобов'язання. Крім того, відповідач надав пояснення, що за умови складення позивачем розрахунку у визначеному законом та договором порядку, узгодження його з відповідачем шляхом підписання та подальшого затвердження рішенням Таїровської селищної ради із складенням графіку сплати внесків пайової участі, у відповідача не було жодних намірів не виконувати свої зобов'язання.

Оскільки судом не встановлено порушення грошового зобов'язання відповідачем, підстави для задоволення похідних вимог - стягнення 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Так, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, слід розглядати саме як міру відповідальності. До процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

За встановлених судом обставин, підстави для застосування ст. 625 ЦК України відсутні.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 1, 3 ст. 13 ГПК).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Отже, не допускається визнання судом певного твердження позивача лише через відсутність його спростування відповідачем.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, яких дійшов суд за результатом вирішення спору, не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 7 ст. 145 ГПК України).

Відмова суду у задоволенні позову є підставою для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 13.05.2025 у даній справі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у позові судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 123, 129, 145, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у позові повністю.

2. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Одеської області від 13.05.2025.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 21 січня 2026 року.

Суддя О.О. Мусієнко

Попередній документ

133446653

Наступний документ

133446655

Інформація про рішення:

№ рішення:	133446654
№ справи:	916/1845/25
Дата рішення:	12.01.2026
Дата публікації:	23.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (16.02.2026)
Дата надходження:	03.02.2026
Предмет позову:	про стягнення 8 955 339, 99 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

11.06.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
07.07.2025 11:00	Господарський суд Одеської області
21.07.2025 12:30	Господарський суд Одеської області
23.07.2025 12:40	Господарський суд Одеської області
27.08.2025 15:00	Господарський суд Одеської області
22.09.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
13.10.2025 16:15	Господарський суд Одеської області
29.10.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
19.11.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
05.12.2025 11:30	Господарський суд Одеської області
17.12.2025 09:30	Господарський суд Одеської області
12.01.2026 16:30	Господарський суд Одеської області