65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2650/25
За позовом: Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод» (11500, Житомирська область. м. Коростень, вул. В.Сосновського, буд. 65, код ЄДРПОУ 00203134)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Бежівка, буд. 14, офіс 212, код ЄДРПОУ 39298026)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Граненко М.М.
Представники сторін:
Від позивача: Рибак М.М. - в порядку самопредставництва.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засідання брали участь:
Від позивача: не з'явився.
Від відповідача: не з'явився
Суть спору: Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) "Коростенський машинобудівний завод» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЄВРОЕЛІТБУД» про стягнення заборгованості за Договором поставки №02/25 від 24.03.2025р. у розмірі 586 500 грн., 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., інфляційних втрат у розмірі 7 624 грн 50 коп., та пені у розмірі 29 887 грн 40 коп.
Ухвалою суду від 09.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2650/25, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.08.2025р. Ухвалою суду від 07.08.2025р. відкладено судове засідання на 28.08.2025р. Ухвалою суду від 28.08.2025р. відкладено судове засідання на 23.09.2025р. Ухвалою суду від 23.09.2025р. відкладено судове засідання на 11.11.2025р. Ухвалою суду від 11.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 27.11.2025р. Ухвалою суду від 27.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 11.12.2025р. Ухвалою суду від 11.12.2025р. відкладено судове засідання на 23.12.2025 р. Ухвалою суду від 23.12.2025р. повідомлено сторін про призначення судового на 06.01.2026р. Ухвалою суду від 06.01.2026р. відкладено судове засідання на 16.01.2026р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ПрАТ "Коростенський машинобудівний завод», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив, яка надійшла до суду 04.08.2025р.
Відповідач - ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД», проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 25.07.2025р.
Позивач у справі зазначає, що 24 березня 2025 року між ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» (Постачальник) та ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» (Покупець) було укладено договір поставки №02/25.
Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. Договору Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, надалі - «Товар». Найменування, асортимент, кількість, вартість Товару визначається сторонами в заявках, специфікаціях, видаткових накладних, додатках, додаткових угодах або інших документах, погоджених сторонами на кожну партію, що є невід'ємними частинами даного Договору, в тому числі шляхом виставлення Постачальником відповідного рахунку та його оплати Покупцем.
Позивач відмітив, що відповідно до п. 2 Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору поставки №02/25 від 24.03.2025 р. ) умови поставки: (склад Постачальника: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сосновського, 65). Умови поставки розуміються у відповідності з Інкотермс 2010; умови оплати: розрахунок за всю поставлену продукцію здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати відвантаження.
На твердження позивача, на виконання умов вказаного Договору ним передано, а відповідачем отримано товар на суму 586 500 грн., що підтверджується видатковою накладною №38 від 11.04.2025 р., втім, відповідачем станом на дату звернення до суду не оплачена вартість отриманого товару у розмірі 586 500 грн.
Позивач зазначає, що своєчасно подав податкову накладну на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних у строки, встановлені Податковим кодексом України, тому граничні строки реєстрації податкових накладних не порушено.
Однак, у зв'язку з відсутністю оплати з боку відповідача у встановлені строки, позивач позбавлений можливості подати повний пакет документів для розблокування податкової накладної.
Також, посилаючись на п. 5.5. Договору та норми ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач за період 05.05.2025 р. по 03.07.2025 р. нарахувава відповідачу 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 624 грн 50 коп. та пеню у розмірі 29 887 грн 40 коп., які просить стягнути на свою користь.
Щодо вимоги №06/05/25 від 06.05.2025 р. про сплату штрафу в сумі незареєстрованого податкового зобов'язання (ПДВ) у розмірі 97 750 грн., позивач зазначає, що вказану вимогу не отримував, про її існування не був належним чином повідомлений, а відтак не мав можливості своєчасно ознайомитися з її змістом та надати відповідну реакцію. Відсутність підтвердження факту вручення вимоги позивачу свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо належного повідомлення.
Щодо виконання п. 7.1. Договору позивач зазначає, що 10 червня 2025 року направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості засобами поштового зв'язку з описом вкладення. Згідно з даними поштового трекінгу, 24 червня 2025 року відповідач отримав вказану вимогу, однак залишив її без відповіді та без заперечень щодо викладених у ній обставин.
Враховуючи все викладене, позивач вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» заборгованості за Договором поставки №02/25 від 24.03.2025р. у розмірі 586 500 грн., 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., інфляційних втрат у розмірі 7 624 грн 50 коп., та пені у розмірі 29 887 грн 40 коп.
У якості нормативного обгрунтування позову позивач посилається на положення ст.ст.525, 526, 530, 546-551, 610, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Відповідач - ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що дійсно між сторонами укладено Договір поставки №02/25 від 24.03.2025р.
На твердження відповідача, конкретні обсяги товару були погоджено сторонами шляхом підписання Специфікації №1 до Договору поставки, відповідно до якої сторони погодили здійснення постачальником поставки люків прихованого монтажу розміром 800х800х230 мм в кількості 17 штук загальною вартістю 586 500 грн, в тому числі ПДВ 20 % в сумі 97 750 грн.
Також, Специфікацією № 1-3 було передбачено наступні умови: 1. Термін виготовлення складає: на протязі 15 робочих днів, з правом дострокового виготовлення (без урахування святкових вихідних днів), з моменту узгодження креслення загального вигляду. 2. Умови поставки: ЕХW (склад Постачальника: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сосновського, 65). Умови поставки розуміються у відповідності з ІНКОТЕРМС 2010. 3. Умови оплати: розрахунок за всю поставлену продукцію здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати її відвантаження.
Відповідач підтвердив, що згідно з видатковою накладною №38 від 11.04.2025 р. Постачальник передав, а Покупець прийняв товар.
Відповідач зазначає, що відповідно до п. 5.7. Договору у випадку прострочення Постачальником граничних строків, встановленого податковим законодавством України, реєстрації податкових накладних Постачальник на вимогу Покупця зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф у сумі незареєстрованого податкового зобов'язання (ПДВ).
На твердження відповідача, враховуючи прострочення позивачем граничних строків, встановлених податковим законодавством України, реєстрації податкових накладних ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» звернулося до позивача з вимогою (вих №06/05/25 від 06.05.2025р.) про сплату штрафу у сумі незареєстрованого податкового зобов'язання (ПДВ), що складає 97 750 грн.
Також, у вимозі відповідач звернув увагу позивача на вимоги п. 5.9. Договору поставки, яким передбачено, що у випадку несплати штрафних санкцій Постачальником Покупець має право утримати вказану суму штрафу з суми чергового платежу, належного до сплати по Договору, або притримати наступні платежі по договору до моменту сплати штрафних санкцій Постачальником.
На твердження відповідача, вимогою він інформував позивача про те, що до моменту сплати штрафу у сумі 97 750 грн., нарахованого відповідно до п. 5.7. Договору поставки, на підставі п. 5.9 Договору поставки, ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» притримує розрахунки по Договору.
Вимогу відповідача позивач залишив без заперечень та штраф не оплатив.
Враховуючи зазначене, на думку відповідача, вимога про стягнення заборгованості пред'явлена передчасно, а штрафні санкції за прострочення оплати нараховані безпідставно.
Також, відповідач посилається на умови Договору, зокрема на обов'язкове досудове врегулювання спору (п. 7.1. Договору) та зазначає, що позивачем не виконано зобов'язань по договору та не вжито заходів досудового врегулюваня спору, тому звернення до суду є передчасним.
На підставі вищевикладеного, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянув матеріали справи, судом встановлено, що 24 березня 2025 року між ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» (Постачальник) та ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» (Покупець) було укладено Договір поставки №02/25, відповідно до п.п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати Покупцю у власність, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, надалі - «Товар».
Поставка товару відбувається для забезпечення будівельних робіт по об'єкту: “Нове будівництво Національного військового меморіального кладовища за адресою: Київська область, Фастівський район, в межах Гатненської територіальної громади», І черга будівництва (1-2 пускові комплекси). (п. 1.5. Договору).
За приписами ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд також зазначає, що згідно ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати свої зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору поставки №02/25 цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання повноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін, та закінчується 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку - не раніше моменту виконання сторонами взятих на себе за Договором зобов'язань.
Господарський суд зазначає, що Договір скріплений підписами уповноважених осіб сторін за Договором.
За умовами п. 1.2. Договору найменування, асортимент, кількість, вартість товару визначається сторонами в заявках, специфікаціях, видаткових накладних, додатках, додаткових угодах або інших документах, погоджених сторонами на кожну партію, що є невід'ємними частинами даного Договору, в тому числі шляхом виставлення Постачальником відповідного рахунку та його оплати Покупцем. Замовлення партії товару Покупцем, може бути зроблено в усній формі, або письмово (електронною поштою). Після погодження сторонами асортименту, кількості, ціни товару та ціни партії товару, Постачальник, надсилає Покупцю електронною поштою рахунок та складає видаткову накладну та/або інші необхідні документи.
Згідно з п. 2.1. Договору товар поставляється на умовах: а) Самовивіз зі складу Постачальника. Самовивіз може здійснюватись з іншого місця, відмінного від складу Постачальника, про що Покупця буде повідомлено засобами зв'язку; б) Доставка товару за рахунок Постачальника на адресу Покупця або на іншу адресу, яка зазначається у відповідній Специфікації до даного Договору.
Приймання товару за фактичною кількістю проводиться згідно з кількістю товару, зазначеною у відповідній видатковій, товарно-транспортній або залізничній накладній, за якістю - згідно сертифіката якості виробника (у разі наявності такого), декларація якості ДСТУ та ТУ. Факт передачі товару Покупцеві підтверджується підписаною з боку уповноваженого представника Покупця відповідної видаткової накладної, товарно-транспортної або залізничної накладної на підставі належним чином оформленої довіреності на отримання ТМЦ (п. 2.6. Договору).
Відповідно до п. 2.11 договору у випадку, якщо Покупцем були підписані документи на отримання товару (видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, та/або товаро-транспортні накладні), поставка товару вважається погодженою між сторонами на умовах вказаних в таких документах і такою, що відбулась в межах цього Договору. Така поставка товару, в тому числі його ціна, кількість та строк поставки, вважається погодженою сторонами навіть якщо сторони, до підписання документів на отримання товару (зазначених в першому реченні даного пункту) погодили інші умови поставки.
Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що загальна сума (ціна) Договору становить загальну вартість товару зазначеного у всіх видаткових накладних та/чи інших додатках до даного Договору.
Розділ 3 Договору передбачає ціну та порядок розрахунків за Договором, зокрема:
- Ціна товару погоджується сторонами у відповідних документах, зазначених в п. 1.2. даного Договору або іншим погодженим між сторонами чином. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України (п. 3.1 Договору).
- Покупець здійснює оплату вартості товару в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника вказаний у -Договорі та/або Специфікації, та/або видатковій накладній, та/або Рахунку-фактурі (п. 3.2 Договору).
- Порядок оплати визначається сторонами у Специфікації. Оплата вважається здійснена, з моменту списання коштів з рахунку Покупця та зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.3 Договору).
Як вбачається із матеріалів справи, згідно зі Специфікацією №1, що є Додатком №1 до Договору поставки, сторони погодили поставку товару - люк прихованого монтажу (800х800х230 мм), в кількості 17 штук, загальною вартістю 586 500 грн., в томі числі ПДВ 20 % в сумі 97 750 грн.
Крім того, Специфікацією № 1 було передбачено наступні умови:
1. Термін виготовлення складає: на протязі 15 робочих днів, з правом дострокового виготовлення (без урахування святкових вихідних днів), з моменту узгодження креслення загального вигляду.
2. Умови поставки: ЕХW (склад Постачальника: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Сосновського, 65). Умови поставки розуміються у відповідності з ІНКОТЕРМС 2010.
3. Умови оплати: розрахунок за всю поставлену продукцію здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) банківських днів з дати її відвантаження.
Матеріали справи містять видаткову накладну №38 від 11.04.2025р., згідно якої ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» поставило ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» товар, а саме: люк прихованого монтажу (800х800х230 мм), кількість - 17 штук на суму 586 500 грн. з ПДВ.
Господарський суд зазначає, що видаткова накладна підписана сторонами без зауважень.
Як вже було зазначено вище, сторони погодили умови оплати, а саме: розрахунок за всю поставлену продукцію здійснюється протягом 15 банківських днів з дати її відвантаження.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом та підтверджено відповідачем у відзиві на позовну заяву, оплату за отриманий товар, станом на теперішній час, ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» не здійснено.
Щодо доводів відповідача про зобов'язання сплатити на користь Покупця штраф у сумі незареєстрованого податкового зобов'язання (ПДВ), господарський суд зазначає, що дана вимога не входить до предмету спору у даній справі, а тому не може братися судом до уваги.
Щодо зазначення відповідачем про невжиття заходів досудового врегулювання спору, передбачених п. 7.1. Договору, господарський суд зазначає, що матеріали справи містять вимогу ПрАТ «Коростенський машинобудівний завод» про сплату заборгованості від 10.06.2025р.
На підтвердження направлення даної вимоги ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД», матеріали справи містять накладну Укрпошти №1150900069117 та опис вкладення у цінний лист. Крім того, згідно інформації з сайту Укрпошти, відправлення №1150900069117 було отримано одержувачем 24.06.2025р.
На підставі наведеного вище, господарський суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з ТОВ «ЄВРОЕЛІТБУД» заборгованості у розмірі 586 500 грн. підлягає задоволенню.
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 5.1. Договору за порушення умов Договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та даним Договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 5.5. Договору Покупець у разі порушення ним грошового зобов'язання - прострочення оплати вартості товару, отриманого за цим Договором, зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, від суми боргу за кожний день прострочення оплати.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Господарський суд зазначає, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Перевірив наданий позивачем розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару за Договором судом встановлено, що він є правильним, обгрунтованим, у зв'язку із чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 29 887 грн 40 коп. підлягає задоволенню.
Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних господарський суд зазначає наступне.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15- ц, у постановах Верховного Суду від 04.10.2019р. у справі №915/880/18, від 26.09.2019р. у справі №912/48/19, від 18.09.2019р. у справі № 908/1379/17 та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019р. у справі №905/600/18).
Відповідно до п. 5.5.1. Договору у порядку ст. 625 ЦК України Покупець сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за прострочення оплати.
Перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, розмір яких становить 7 624 грн 50 коп. та 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., судом встановлено, що він є правильним, обгрунтованим.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123,129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» про стягнення заборгованості за Договором поставки №02/25 від 24.03.2025р. у розмірі 586 500 грн., 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., інфляційних втрат у розмірі 7 624 грн 50 коп. та пені у розмірі 29 887 грн 40 коп.- задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОЕЛІТБУД» (08301, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Бежівка, буд. 14, офіс 212, код ЄДРПОУ 39298026) на користь Приватного акціонерного товариства "Коростенський машинобудівний завод» (11500, Житомирська область. м. Коростень, вул. В.Сосновського, буд. 65, код ЄДРПОУ 00203134) заборгованість за Договором поставки №02/25 від 24.03.2025р. у розмірі 586 500 грн., 3% річних у розмірі 2 892 грн 33 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 624 грн 50 коп., пеню у розмірі 29 887 грн 40 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 522 грн 90 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 21 січня 2026 р.
Суддя Н.В. Рога