79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
20.01.2026 Справа № 914/2158/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В.В, розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника керівника Шептицької окружної прокуратури Львівської області, м. Шептицький, в інтересах держави в особі
позивача: Белзької міської ради Львівської області, м. Белз, Шептицький р-н, Львівська обл.;
до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», м. Київ, в особі філії “Рава - Руське лісове господарство», м. Рава - Руська, Львівська обл.;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів;
про відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62 707,80 грн.
За участю представників сторін:
від прокуратури: Місінська Мар'яна Андріївна;
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Левицький Андрій Олександрович-представник;
від третьої особи: не з'явився;
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Розгляд спору судом
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Заступника керівника Шептицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача - Белзької міської ради Львівської області до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» в особі філії “Рава - Руське лісове господарство» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної екологічної інспекції у Львівській області про відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62 707,80 грн.
Ухвалою суду від 16.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Процесуальний хід розгляду справи викладено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвалою суду від 17.12.2025р. відкладено розгляд справи по суті на 20.01.26р.
20.01.26р. прокурор явку забезпечив, надав пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги повністю та просив позовні вимоги задоволити.
Представник позивача в судове засідання 20.01.26р. не з'явився, 10.11.25р. подав клопотання, в якому Белзька міська рада Львівської області позовні вимоги підтримує, просить задоволити позов в повному обсязі та судовий розгляд справи здійснювати на підставі наявних у суду матеріалів без участі представника Белзької міської ради Львівської області.
Представник відповідача явку в режимі відеоконференції забезпечив, надав пояснення по суті спору, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвали доставлено до електронних кабінетів учасників справи, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, таким чином учасникам справи вручено ухвали суду в електронних кабінетах підсистеми “Електронний суд» .
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі № 459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до “Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
За змістом статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема учасникам справи надіслано та доставлено ухвали Господарського суду Львівської області до Електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, а також оприлюднено в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень. Отже, судом виконані всі необхідні та можливі заходи, щодо сповіщення усіх учасників про розгляд справи.
Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. З врахуванням належного виконання обов'язку суду, щодо повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено учасникам судового процесу рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, та те, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а також враховуючи вимоги ст. 202 ГПК України, та строки розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Позиції учасників справи.
Позиція прокуратури.
Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження, під час якого виявлено незаконну рубку чотирьох дерев породи “сосна»; у результаті чого заподіяно шкоду у розмірі 62707,80грн., згідно із розрахунком Державної екологічної інспекції у Львівській області та обов'язок щодо відшкодування такої шкоди несе ДСГП “Ліси України» в особі філії “Рава Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» ; вина відповідача полягає у недотриманні вимог лісового законодавства, оскільки відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України відповідач як постійний лісокористувач не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконної рубки; цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами; лише факт подання заяви у правоохоронні органи щодо вчинення кримінального правопорушення не свідчить про відсутність вини постійного лісокористувача; у випадку наявності обвинувального вироку у межах кримінального провадження, відповідач зможе звернутися з регресною вимогою у судовому порядку до винної особи; Белзькою міською радою не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема, не подано до суду відповідну позовну заяву, що в свою чергу вказує на неналежний захист органом місцевого самоврядування порушених інтересів держави, тому у прокурора виникають обґрунтовані підстави на звернення до суду із даною позовною заявою.
Позиція відповідача:
Відповідач відзиву не надав, позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.
Обставини встановлені судом
Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42024142150000064 від 14.08.24р., слідчим ВП №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Львівській області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи “сосна», у кварталі 76 виділ 13 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва філії «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» кадастровий номер земельної ділянки 4624888200:25:000:0001 виявлено незаконну рубку 4-х сироростучих дерев породи сосна, що зокрема відображено у протоколі огляду місця події від 17.12.24р.
Відповідно до акту Державного агентства лісових ресурсів України Філія «Рава-Руське лісове господарство «ДП «Ліси України» огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 14.08.24р, складеного інженером охорони і захисту лісу, за участі інших працівників цього підприємства, та протоколу огляду місця події від 17.12.24р, складеного слідчим СВ відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, за участі понятих, спеціаліста та інженера охорони і захисту лісу, у кварталі 76 виділ 13 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва філії «Рава-Руське лісове господарство» виявлено незаконну рубку чотирьох дерев породи “сосна».
На підставі Протоколу огляду місця події від 17.12.24р., листа слідчого СВ відділення поліції №2 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області, та згідно додатку №1 до Постанови КМ України від 23.07.08р. №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди завданої лісу» Державною екологічною інспекцією у Львівській області розраховано розмір шкоди (збитків), завданих незаконною порубкою (знищенням) об'єктів рослинного світу, який становить 62707,80грн.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у складі ДСГП “Ліси України» діє філія “Рава Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України».
Оцінка суду
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування (ст.76 ГПК України).
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом учасникам справи була надана розумна можливість подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Белзьку міську раду та зазначив, що Шептицькою окружною прокуратурою Львівської області у порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» направлено до Белзької міської ради запит № 14.58/03-22-2710вих-25 від 20.06.25р, у якому звернуто увагу на факт порушення невстановленими особами у кварталі 76 виділ 13 Хлівчанського лісництва законодавства про охорону навколишнього природного середовища та відсутності відомостей щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 62707,80грн.
Белзька міська рада вих.1128/02.1-18 від 20.06.25.у відповідь на запит прокуратури, зокрема зазначила, що у зв'язку із відсутністю спеціаліста-юристконсульта та бюджетних призначень рада не має можливості самостійного забезпечення подання позовів до суду з даного питання, та просить прокуратуру забезпечити представництво інтересів Белзької територіальної громади в особі Белзької міської ради Львівської області Шептицькою окружною прокуратурою.
Вказані обставини, зокрема відсутність можливості позивача самостійно звернутись із позовом за захистом порушених прав, свідчать про неналежне здійснення органом державної влади своїх зобов'язань щодо реалізації функції захисту порушених інтересів держави протягом розумного строку. Така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, і, як наслідок, наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Прокурор зазначив, що в зв'язку з цим звертається до суду з позовом на захист інтересів держави, які полягають у здійсненні представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
07.07.2025 Шептицька окружна прокуратура повідомила Белзьку міську раду про застосування заходів представницького характеру та подачі позову про відшкодування шкоди, завданої незаконною вирубкою дерев.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Одночасно, згідно з положеннями частин 3-5 ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначенні законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих положень вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, з відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Як вже зазначалося, своє звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі міської ради прокурор обґрунтовував невжиттям позивачем заходів, спрямованих на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, чим суттєво порушуються інтереси держави.
Отже, прокурор правомірно оцінив такі дії позивача як бездіяльність і самостійно звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави. Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.09.2020 (справа №923/359/19), від 09.09.2020 (справа №908/1662/18), від 14.09.2020 (справа №925/285/19).
Згідно ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України (ст.4 ЛК України).
Відповідно до статті 16 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи (частина 1 статті 17 Лісового кодексу України).
Згідно з ч. 5 Розділу VІІІ Прикінцевих положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.
Згідно інформації Філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», наданої на запит прокурора, квартал 76 виділ 13 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва знаходиться в межах Белзької ТГ Шептицького району, кадастровий номер земельної ділянки 4624888200:25:000:0001, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 4624888200:25:000:0001 площею 960,186 га перебуває в постійному користуванні ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).
Згідно із відповіддю № 2038200 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельну ділянку з кадастровим номером 4620310100:35:002:0001 встановлено, що категорія землі - землі лісогосподарського призначення, вид цільового призначення - для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, форма власності - державна, площа земельної ділянки - 239,1791 га. На належить на праві постійного користування ДСГП “Ліси України» .
Статтею 19 Лісового кодексу України визначено права та обов'язки постійних лісокористувачів. Так, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення (ч.2 наведеної статті).
Положеннями ст. 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Стаття 39 Лісового кодексу України розподіляє ліси за екологічним і соціально-економічним значенням та встановлює категорії лісів. Організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Приписами ст.96 Лісового кодексу України визначено завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, зокрема, запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 зазначено, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Крім того, у постанові від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з вимог ч.2 ст. 19, ст.63 і ст.86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17 та 19.09.2018 у справі №925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Відповідно до Положення про філію «Рава-Руське лісове господарство» ДСГП «Ліси України», філія створена з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів. Предметом діяльності філії є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу ; вжиття заходів у порядку та в межах визначених законодавством щодо запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.
З урахуванням вищевикладеного, земельна ділянка у кварталі 76 виділ 13 Хлівчанського лісництва» відноситься до філії “Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» та належить ДСГП “Ліси України» на праві постійного користування, а тому ДСГП “Ліси України» в особі філії “ Рава-Руське лісове господарство» ДП “Ліси України» є постійними лісокористувачами, якими в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами семи дерев породи “дуб звичайний».
Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини 1 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Частиною 2 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено перелік порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, за які може наступати відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища»).
Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.
Згідно зі статтею 70 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» визначення складу екологічних правопорушень і злочинів, порядок притягнення винних до адміністративної та кримінальної відповідальності за їх вчинення встановлюються Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним кодексом України.
Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Як уже відзначалося, незаконна порубка чотирьох дерев породи “сосна» відбулася у кварталі 76 виділ 13 Хлівчанського лісництва філії Рава-Руське лісове господарство «ДП Ліси України» на території земель Белзької міської територіальної громади. Згідно інформації Філія «Карпатський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», наданої на запит прокурора, квартал 76 виділ 13 на ділянці лісу Хлівчанського лісництва знаходиться в межах Белзької ТГ Шептицького району, кадастровий номер земельної ділянки 4624888200:25:000:0001. Таким чином, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 62707,80грн. підлягає стягненню до бюджету Белзької міської ради Львівської області.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Відповідач, як постійний лісокористувач, не надав суду доказів на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, які б свідчили про вчинення ним дій на підвідомчій йому території земель лісового фонду, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок, а також про відсутність його вини, а відтак, допустив протиправну бездіяльність, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування чотирьох дерев породи “сосна». Між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, відсутності вини відповідача у протиправній бездіяльності суду не доведено.
Державною екологічною інспекцією у Львівській області розраховано розмір шкоди (збитків), завданих незаконною порубкою (знищенням) об'єктів рослинного світу, який становить 62707,80грн.
З огляду на викладене, відповідач, допустивши протиправну поведінку, що призвело до незаконного вирубування дерев, має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконного вирубування дерев, у зв'язку з чим обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 62707,80грн.
При цьому, згідно із п. 7 ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України суми шкоди підлягають стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50 відсотків - до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якого вчинено правопорушення; 20 відсотків - до спеціального фонду обласного бюджету та 30 відсотків - до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судові витрати
Сплата прокуратурою судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №1722 на суму 2'422,40 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034, вул. Шота Руставелі, 9-А, м. Київ, 01601) в особі філії «Рава-Руське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (вул. Володимира Великого, 99, м. Рава-Руська, Львівський район, Львівська область, 80316, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44955594) на користь Белзької міської ради Львівської області (вул. Домініканська,1, м. Белз, Шептицький район, Львівська область, 80062) на р/р № НОМЕР_1 , код платежу 24062100, одержувач: Белзька ТГ, ЄДРПОУ - 38008294) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 62 707 грн (шістдесят дві тисячі сімсот сім) гривень 80 коп.
Стягнути з Відповідача на користь Львівської обласної прокуратури (реквізити отримувача: просп. Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005, МФО 820172, р/р UA 138201720343140001000000774 в ДКСУ в м. Київ, код ЄДРПОУ 02910031) понесені судові витрати на сплату судового збору у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
повний текст рішення складено 21.01.26р
Суддя Іванчук С.В.