ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову у закритті провадження у справі
15.01.2026Справа № 910/11016/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Батій О. В., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2
про визнання недійсним договору, стягнення 8 711 474,80 грн
за участю представників:
від позивача - Суньов Є.В.
від відповідача - Марків Н.В.
від третьої особи - не з'явився
До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3., позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про визнання недійсним інвестиційного договору від 19.12.2019 та стягнення інвестиційних надходжень у сумі 8 711 474,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов інвестиційного договору від 19.12.2019, укладеного сторонами як засновниками товариства, з метою інвестування проекту зі створення мережі фірмових магазинів та реалізації молочної продукції ТОВ «Вілла Мілк Груп» в частині нецільового використання наданих позивачем інвестиційних коштів.
У позові ОСОБА_3 просить визнати недійсним інвестиційний договір, укладений 19.12.2019 між ним та ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 8 711 474,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 вказаний позов був прийнятий до розгляду, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2025 до участі у справі була залучена третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), який також є засновником та учасником ТОВ «Вілла Мілк Груп».
У підготовчому засіданні, призначеному на 15.01.2026, представник відповідача заявив клопотання, викладене у відзиві, про закриття провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, адже відносини між сторонами носять не корпоративний, а трудовий характер, спір не стосується питань створення, діяльності, управління та припинення діяльності вказаного товариства, вимоги позивача не заявлені як до учасника ТОВ «Вілла Мілк Груп».
Представник позивача проти заявленого клопотання заперечив, просив відмовити у його задоволенні з тих підстав, що предметом спору є інвестиційний договір, який укладався учасниками товариства саме для здійснення ТОВ «Вілла Мілк Груп» своєї господарської діяльності із залученням інвестиційних коштів, відтак, доводи відповідача є необґрунтованими та цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у підготовче засідання не з'явилася, будь-яких пояснень щодо заяви відповідача не подавала, її позиція стосовно цього клопотання про закриття провадження суду невідома.
Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у справі, заслухавши думку представників сторін та дослідивши матеріали справи в цій частині, суд вирішив відмовити у його задоволенні з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Подання позовної заяви за правилами Господарського процесуального кодексу України означає, що позовна заява повинна бути подана за правилами предметної та суб'єктної юрисдикції справ відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За змістом статтей 4, 20 ГПК України господарським судом розглядаються справи в порядку позовного провадження тоді, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер, що визначено ст. 20 ГПК України.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Разом з цим, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
Так, критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Так, із матеріалів справи вбачається, що засновниками ТОВ «Вілла Мілк Груп» - ОСОБА_3 (інвестор), ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (замовник) був укладений спірний інвестиційний договір від 19.12.2019, за умовами якого позивач, як інвестор, надав директору та співзасновнику ОСОБА_1 (відповідачу) грошові кошти з метою інвестування проекту зі створення у місті Києві мережі фірмових магазинів торгової марки «Вілла Мілк» для реалізації молочної продукції ТОВ «Вілла Мілк Груп».
Таким чином, виходячи з указаних обставин, можна зробити висновок, що хоча учасниками справи є фізичні особи, однак, спір у справі виник між цими особами, як засновниками ТОВ «Вілла Мілк Груп» у сфері організації та здійснення підприємницької діяльності, при цьому відповідач є директором товариства, якому були надані кошти на розвиток цього товариства, проте, на думку позивача, були використані не за цільовим призначенням.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються здійснення господарської діяльності товариства, виникли з корпоративного спору - між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, а отже, за своєю суттю є господарськими, урегульовані ЦК України та іншими актами господарського і цивільного законодавства та не є трудовими.
За таких обставин, з огляду на предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для закриття провадження у даній справі, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1
Тож, керуючись ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі.
Вступна та резолютивна частини ухвали оголошені в судовому засіданні 15 січня 2026 року.
Повна ухвала складена 20 січня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та з цього дня може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.
Суддя Головіна К.І.