Справа № 373/1645/25
Провадження № 2/373/91/26
16 січня 2026 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі
головуючої судді Залеської А.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування
Представник позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Летун Т.В. через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором № 101335236 від 22.12.2021 у загальному розмірі 16 560,00 грн. Також просила стягнути понесені позивачем судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
22.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями та документами з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи (ІТС) на вебсайті кредитодавця. було укладено Договір про споживчий кредит № 101335236. Позичальник прийняв пропозицію кредитодавця на укладання договору та надав відповідь (акцепт), яку підписав шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення із застосуванням електронного підпису - одноразового ідентифікатора (алфавітно цифрову послідовність знаків), який попередньо був направлений кредитодавцем на мобільний телефонний номер позичальника.
Кредитодавець ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконав на виконання п. 2.1 договору надав відповідачу кредит у сумі, що вказана у п.1.2 договору, в безготівковій формі шляхом зарахування коштів на рахунок за реквізитами платіжної картки , які були надані позичальником у день укладення договору (22.12.2021).
У свою чергу, позичальник ОСОБА_1 підписанням цього договору підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування у ТОВ «Мілоан», отримав проект договору разом з додатками в електронному вигляді, що направлені йому в особистий кабінет, та прийняв визначені договором основні умови кредитування та Правила, які є публічною пропозицією (офертою) в розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору.
16.07.2024 ТОВ «Мілоан» на підставі Договору факторингу № 16072024 відступив ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до боржника ОСОБА_1 за договором № 101335236 від 22.12.2021. Сума відступленої позивачу грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 відображена у Реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу, та складає 16560,00 грн, з яких: 4000 грн -заборгованість за кредитом; 11400 грн - заборгованість за відсотками; 1160грн - заборгованість за комісією.
З моменту переходу прав вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідач не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості ні первісному, ні наступним кредиторам. А тому позивач, як новий кредитор, посилаючись на ст.ст. 512, 514, 1082 ЦК України та інші нормами закону, які регулюють зобов'язальні та договірні відносини, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором №101335236 від 22.12.2021 у загальному розмірі 16 560 грн.
Процесуальні рішення та дії у справі.
Ухвалою від 23.06.2025 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, яким роз'яснено право подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні. Відповідачу запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження подати відзив на позовну заяву. Поштова кореспонденція від суду, що була направлена за місцем реєстрації відповідача, повернулась без вручення.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Зважаючи на пасивну процесуальну поведінку відповідача, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному порядку за відсутності представника позивача, з огляду на незначну складність справи, суд розглянув справу за письмовими матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 191, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Фактичні обставини, аналіз та оцінка письмових доказів.
ОСОБА_1 шляхом реєстрації через особистий електронний кабінет, що створений в ІКС на офіційному вебсайті ТОВ «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту.
22.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» був укладений електронний договір про споживчий кредит № 101335236, текст якого направлений кредитодавцем в особистий електронний кабінет позичальника разом з додатками (Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту). Після прийняття позичальником пропозиції на укладання договору (акцепт) шляхом уведення одноразового ідентифікатора, що був надісланий йому на номер мобільного телефону, уповноваженою особою ТОВ «Мілоан» 22.12.2021 15:03 здійснено підписання кредитного договору КЕП, про що міститься відмітка у верхньому куті на роздрукованому тексті кредитного договору (а.с. 6-10).
Аналізуючи зміст договору, судом встановлено наступне.
У пунктах 6.1 ? 6.3 цього договору зазначається, що кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема через сайт товариства та/або мобільний додаток чи інші засоби. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції надається Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору про його укладення. Приймаючи пропозицію товариства на укладення цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами договору (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), підтверджує своє ознайомлення з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
За змістом кредитного договору сторони погодили такі основні умови:
сума кредиту 4 000,00 грн (п. 1.2);
строк надання кредиту 15 днів до 06.01.2022, що є датою повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (п. 1.3, п. 1.4);
комісія за надання кредиту становить 1 160 грн, яка нараховується за ставкою 29,00 % від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1);
проценти за користування кредитом складають 1 800 грн, нараховані за ставкою 3,00 % від залишку по кредиту за кожен день строку користування кредитом. (п. 1.5.2);
тип процентної ставки: фіксована (п.1.7);
орієнтовна загальна вартість кредиту складає 6 960,00 грн, з них загальні витрати позичальника, включаючи проценти та комісію складають 2960, грн (п. 1.5).
Згідно з п. 2.4.1 договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.
Можливість продовження кредитування (пролонгація) на умовах застосування процентної ставки, визначеної у п. 1.5.2 договору (3,00 %), врегульовано п. 2.3.1.1 договору, де передбачено періоди, на який може бути продовжено, визначений у п. 1.3 договору строк кредитування: на 3, 7, 15 днів - максимально, а також вказана ставка комісії, яка підлягає сплаті позичальником за таке продовження. У цьому пункті також зазначається, що для продовження строку кредитування на тих самих умовах позичальник має вчинити дії, передбачені п. 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, у тому числі сплатити комісію та певну частку заборгованості по кредиту.
Водночас, на випадок невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором пунктом 1.6 договору передбачена, так звана: «стандартна (базова) процентна ставка» в розмірі 5,00% в день від фактичного залишку по кредиту, яка згідно положень п. 2.2.3 застосовується у випадку неповернення кредиту у строк визначений договором та трактується кредитодавцем як пролонгація строку кредитування на інших умовах (п. 2.3.1.2 договору), та одночасно має характер відповідальності за прострочення позичальником грошового зобов'язання (п. 4.2 договору).
Пунктом 3.2.6 договору передбачено право кредитодавця відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором на користь третіх осіб у будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
Додатком № 1 до договору є Графік платежів, згідно якого у день закінчення строку, на який надається кредит, а саме 06.01.2022 позичальник повинен повернути кредит - 4 000,00 грн та сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 1 160,00 грн, а також проценти - 1 800,00 грн, а всього: 6 960,00 грн (а.с. 10).
Аналогічні відомості містить Паспорт споживчого кредиту № 101335236 (а.с. 11).
За змістом п. 2.1 кредитного договору кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
TOB «Мілоан» свої зобов'язання виконало, перерахувавши ОСОБА_1 згідно договору № 101335236 кредитні кошти у сумі 4 000,00 грн на картку НОМЕР_1 (отримувач ОСОБА_1 ), що підтверджено платіжним дорученням № 36965812 від 22.12.2021 (а.с. 12).
16.07.2024 ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) уклали Договір факторингу №16072024, за яким фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників згідно кредитних договорів. Перелік боржників, підстави виникнення права вимоги, розмір грошових вимог та інші дані зазначаються в Реєстрі боржників за формою згідно Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.1 договору).
Перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.2 - 3.4 договору факторингу загальна сумам грошових вимог, що відступається становить 376173767,21 грн. Ціна продажу (сума фінансування) за договором становить 4978783,66 грн, які фактор зобов'язаний сплатити клієнту протягом пяти робочих днів з моменту з моменту передачі по Акту Реєстру боржників, шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок клієнта (а.с.16-20).
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором факторингу та набуття права вимоги до боржників, у т.ч. до відповідача ОСОБА_1 представник позивача долучив до позовної заяви платіжну інструкцію № 366 від 19.07.2024 про переказ коштів платником: ТОВ «ФК «ЄАПБ» на рахунок одержувача: ТОВ «Мілоан» в сумі 4978783,66 грн за договором факторингу від 16.07.2024 № 16072024. Банк платника АТ «Універсал Банк»» (а.с.23).
Також до позову долучено Акт приймання-передачі Реєстру боржників, що є додатком до Договору факторингу № 16072024, де вказано, що клієнт передав фактору права грошової вимоги до боржників кількістю 34831 згідно Реєстру боржників, складеного у вигляді електронного документа на 4 на загальну суму заборгованостей 376173767,21 грн (а.с.21).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ «Мілоан» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 (п/номер у реєстрі 14544) за кредитним договором № 101335236 на загальну суму боргу 16560,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість по кредиту; 11400,00 грн - заборгованість за процентами; 1 160,00 грн - комісія за надання кредиту (а.с. 22).
На підтвердження суми кредитної заборгованості, яку позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з відповідача до позовної заяви долучено складену первісним кредитором (ТОВ «Мілоан») інформацію під назвою «Відомість про щоденні нарахування та погашення» за договором № 101335236 у відношенні ОСОБА_1 , яка охоплює період з 22.12.2021 по 24.02.2022 (а.с. 14).
Згідно цієї «Відомості» (Розрахунок заборгованості) у день укладання кредитного договору ? 22.12.2021 окрім суми кредиту 4000,00 грн (п. 1.2 договору), позичальнику нарахована та включена до заборгованості комісія за надання кредиту - 29% від суми, що становить 1160,00 грн (п. 1.5.1), а з наступного дня, з 23.12.2021 розпочалось нарахування процентів за ставкою, вказаною у п. 1.5.2 договору (3,00% % в день ) - тобто по 120 грн щодня протягом 15 днів кредитування, а саме: до 06.01.2022, що є датою повернення кредиту згідно п. 1.3 та 1.4 договору. Усього такі проценти за строкове користування кредитом склали суму 1800,00 грн (120 грн х 15 дн.), що відповідає п. 1.5.2 договору.
У подальшому, починаючи з 07.01.2022 - наступного дня, після кінцевої дати користування кредитом, визначеної у п. 1.4 договору (06.01.2022), внаслідок невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання кредитодавець ТОВ «МІЛОАН» розпочав нарахування відсотків за вищою ставкою), визначеною у п. 1.6. договору - 5,00% в день (по 200 грн щодня). Такі збільшені додаткові проценти нараховані кредитодавцем до 24.02.2022, тобто за 48 днів та склали суму 9600,00 грн (200 грн х 48 дн).
Судом помічено, що в розрахунку заборгованості кредитодавець, нараховуючи відсотки за вищою ставкою 5,00% в день за понадстрокове користування кредитом послався на неіснуючий пункт договору - п. 1.5.3 договору, тоді як цей розмір процентної ставки визначений у п. 1.6 договору.
Згідно «Відомості про щоденні нарахування та погашення» позичальник ОСОБА_1 від дня укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів (22.12.2021) і до дня складання розрахунку - 16.07.2024 не вніс жодного платежу на погашення кредитної заборгованості. У підсумку станом на день відступлення права вимоги - 16.07.2024 кредитна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 101335236 від 22.12.2021 склала суму 16 560,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - неповернутий кредит; 11400,00 грн - відсотки; 1 160,00 грн - комісія за надання кредиту.
Правове регулювання спірних правовідносин.
Між сторонами існує спір, що виник з кредитних правовідносин, які регулюються нормами цивільного права про зобов'язання та договір, а також спеціальним Законом України «Про споживче кредитування» та Законом «Про захист прав споживачів».
Пункт 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (ч.1, ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України врегульовано, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: 1) електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»; 2) електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п. 6 ст. 3 цього Закону підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 («Позика»), якщо інше не встановлено параграфом 2 («Кредит») і не випливає із суті кредитного договору.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (абз. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно положень ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксована або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність (ч. 1 ст. 536 ЦК України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилом ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.
Аналізуючи положення цивільного законодавства що регулюють кредитні правовідносини, можна зробити висновок, що істотними (основними) умовами кредитного договору є предмет - грошові кошти (кредит), проценти за користування кредитом та строк, на який надається кредит. Умови щодо суми кредиту та розміру процентів становлять основне грошове зобов'язання у кредитному договорі, яке має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Кредитний договір може містити й інші (додаткові) умови, які випливають з його змісту та не суперечать закону, зокрема умови щодо відповідальності сторін, плати за надання та обслуговування кредиту, зміни процентної ставки під час строку кредитування, надання кредитодавцем додаткових та супутніх послуг тощо.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець зобов'язаний надати споживачу інформацію щодо умов кредитування для прийняття споживачем усвідомленого рішення. Така інформація серед іншого має містити порядок повернення кредиту та сплати процентів, власних комісій та інших платежів (за наявності) згідно Графіку платежів, а також, попередження про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, що застосовуються чи стягуються у разі невиконання зобов'язання за договором про споживчий кредит.
Відповідно до ч.2 , п. 5. 9 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором; установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону № 1734-VІІІ).
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Письмовими матеріалами доведено, що 22.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в ІТС на вебсайті товариства шляхом обміну електронними повідомленнями та документами укладено Договір про споживчий кредит № 101335236.
Сторони погодили істотні умови кредитування, відповідно до яких кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 4000,00 грн зі строком користування 15 днів (до 06.01.2022) та зі сплатою одноразової комісії за надання кредиту у розмірі 1160,00 грн, що нараховується за ставкою 29,00 % від суми кредиту, а також зі сплатою процентів в кінці строку в сумі 1800,00 грн, що нараховуються за ставкою вказаною у п. 1.5.2 договору - 3,00 % в день від суми наданого кредиту за кожен день строку користування кредитом (15 днів). Загальна сума до повернення, включаючи комісію за надання кредиту та плату (проценти) за користування кредитом складала: 6 960,00 грн (4000,00 грн кредит + 1160,00 грн одноразова комісія + 1800,00 грн проценти).
22.12.2021 кредитодавець ТОВ «Мілоан» перерахував на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 кредитні кошти 4 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням.
У кінцеву дату строку, на який надавався кредит (06.01.2022) ОСОБА_1 кредит не повернув та не сплатив комісію, а також проценти за користування кредитними коштами, взагалі не здійснив жодного платежу на погашення кредитної заборгованості, як під час строку кредитування так і після його закінчення.
16.07.2024 кредитодавець ТОВ «Мілоан» відступив ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату право вимоги до боржника ОСОБА_1 та визначив при цьому загальний розмір заборгованості за договором № 101335236 у сумі 16 560,00 грн (4 000 грн - кредит + 1 160,00 грн - комісія + 11 400 грн - відсотки).
Позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ», до якого за договором факторингу від 16.07.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 не змінював суму заборгованості, що була визначена первісним кредитором (ТОВ «Мілоан»).
Водночас, суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині нарахування процентів, виходячи з наступного.
Згідно «Відомості про щоденні нарахування та погашення» за договором № 101335236 встановлено, що кредитодавець ТОВ «Мілоан» визначив загальну суму кредитної заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 16560,00 грн що значно більше ніж визначена договором загальна сума до повернення (6960,00 грн) на кінець строку (06.01.2022).
Таке збільшення суми кредитної заборгованості відповідача відбулось внаслідок нарахування позичальнику процентів за понадстрокове користування кредитом за вищою ставкою - 5,00 % в день протягом додаткових 48 днів (з 07.01.2022 по 24.02.2022), які в сумі склали 9600,00 грн (4000 грн х 5% х 48 дн).
Доказів того, що строк кредитного договору (строк кредитування) було продовжено сторонами та ще й на інших умовах (із застосуванням вищої процентної ставки), суду не надано. Вартість кредиту для споживача за такою процентною ставкою та за такий додатковий строк не визначалась.
Відповідно до Графіку платежів, що є невід'ємною частиною кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 повинен був сплатити 06.01.2022 одним платежем 6 960,00 грн, з яких 4 000,00 грн ? кредит; 1 160,00 грн - комісія; 1 800,00 грн ? проценти.
Аналогічні відомості містяться в Паспорті споживчого кредиту.
Суд звернув увагу, що пунктом 1.7 договору про споживчий кредит № 101335236 визначено тип процентної ставки- фіксована, яка за правилом ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України не підлягає зміні протягом всього строку кредитування.
Згідно з ч.7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.У договорі про споживчий кредит забороняється встановлювати умову про продовження в односторонньому порядку строку користування кредитом. Продовження строку користування кредитом здійснюється виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін.
В супереч вищенаведеним положенням закону кредитодавець у кредитному договорі передбачив дві різні за розміром процентні ставки та визначив для себе можливість в односторонньому порядку продовжувати кредитування позичальника, який не повернув кредит (прострочив виконання грошового зобов'язання), після закінчення строку, на який надавався кредит, за вищою процентною ставкою.
Так, пунктом 2.3.1.2 договору про споживчий кредит № 101335236 передбачена так звана пролонгація (продовження) кредитування споживача на випадок, якщо позичальник до закінчення строку, на який надавався кредит (15 днів) зовсім не виконав своє грошове зобов'язання (не приступив до його виконання) та продовжив користуватись кредитом після завершення строку кредитування (тобто після 06.01.2022). У такому випадку кредитодавець закріпив за собою право відступити від погоджених у день укладання договору умов кредитування, визначивши при цьому максимальний додатковий строк кредитування (строк пролонгації) 60 днів із застосуванням збільшеної процентної ставки згідно п. 1.6 договору (5,00% за кожен наступний день користування кредитом).
Суд вважає, що відповідні умови договору є істотними змінами умов кредитування, що погіршують становище позичальника, оскільки тягнуть за собою значне збільшення загальної вартості кредиту, яка не була визначена (обрахована) на день укладання договору. А тому впровадження (застосування) таких умов договору кредитодавцем, без повідомлення позичальника та без отримання від нього згоди на відповідні зміни (без укладання додаткової угоди) порушує визначені Законом права споживача.
З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що нарахування процентів за ставкою, визначеною у п. 1.6 договору - 5,00 % в день від суми неповернутого кредиту за понадстрокове користування кредитом має ознаки застосування до позичальника спеціальних санкцій (відповідальності) за прострочення виконання грошового зобов'язання (ч.2 ст. 625 ЦК України), про що зазначено у п. 4.2 кредитного договору.
У частині 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12) чітко розмежувала види та порядок нарахування процентів: 1) проценти, які нараховуються в межах строку, на який надано кредит (позику) та розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник як плату кредитору за наданий кредит. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України; 2) проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Порядок виплати цих процентів врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим вони можуть бути нараховані та стягнуті після спливу визначеного договором строку кредитування.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові ВП Верховного Суду від 28.03.2018 (справа № 444/9519/) та інших постановах Верховного Суду, зокрема: від 04.07.2018 (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після закінчення строку, на який надавався кредит, або у разі пред'явлення банком вимоги до позичальника про дострокове повернення грошових коштів змінюється правова природа зобов'язання. У такому випадку нарахування кредитором процентів на суму невиконаного (простроченого) грошового зобов'язання має юридичну природу відповідальності, що передбачена статтею 625 ЦК України.
Водночас, пунктом 6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (Закон № 3498-ІХ від 22.11.2023, набрав чинності 24.12.2023), споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (пені, штрафу) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті.
Враховуючи встановлені судом обставини та вищевикладені мотиви, суд відмовляє позивачу, як новому кредитору по відношенню до відповідача, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього процентів в сумі 9 600,00 грн, які нараховані за вищою ставкою (5,00 % в день) на суму неповернутого кредиту у період з 07.01.2022 по 24.02.2022, тобто після спливу погодженого сторонами строку кредитування, та унаслідок невиконання (прострочення виконання) відповідачем грошового зобов'язання.
Разом з тим, у суду немає сумнівів, що 22.12.2021 відповідачу ОСОБА_1 на виконання кредитного договору, укладеного з ТОВ «Мілоан» 22.12.2021 були надані кредитні кошти строком користування - на 15 днів під зобов'язання позичальника повернути 06.01.2022 суму кредиту - 4000,00 грн, сплатити проценти за користування кредитом - 1800,00 грн та сплатити комісію за надання кредиту - 1160,00 грн. Усього до повернення: 6960,00 грн.
Встановивши, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання (не приступив до виконання), суд дійшов висновку, що з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь нового кредитора ? позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» кредитну заборгованість за договором № 101335236 від 22.12.2021 у загальному розмірі 6960,00 грн, яка складається з наступного: 4000,00 грн - сума неповернутого кредиту; 1800,00 грн - проценти за користування кредитом протягом, визначеного в договорі строку (15 днів); 1160,00 грн - комісія за надання кредиту.
Розподіл судових витрат
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем визначено ціну позову сумою стягнення 16 560,00 грн.
При зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується банківською квитанцією та випискою про зарахування коштів до спеціального фонду державного бюджету.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково на суму 6960,00 грн, що становить 42,03 % від ціни позову, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 272,67 грн (3 028,00 грн х 42,03%).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 101335236 від 22.12.2021 у розмірі 6960,00 грн (шість тисяч дев'ятсот шістдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати в сумі 1 272,67 грн (одна тисяча двісті сімдесят дві гривні 67 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Учасники справи:
позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032;
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Залеська