Справа № 362/272/26
Провадження № 2-о/362/61/26
20 січня 2026 року суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Медведєв К.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калинівська селищна рада про встановлення факту, що має юридичне значення, -
До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява в якій заявник просить встановити факт його постійного проживання разом зі своїм двоюрідним племінником, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Отже до заяв у справах окремого провадження застосовуються загальні правила, визначені статтями 175, 177 ЦПК України, з урахуванням особливостей визначених Розділом IV ЦПК України.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Статтею 318 ЦПК України встановлено вимоги до заяви, яка подається до суду. Так згідно п.п. 2, 3. ч. 1, ч. 2 ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.95, згідно і з яким, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст.139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Отже, для встановлення судом факту, про встановлення якого просить заявник, спочатку необхідно визначити, чи є заявник спадкоємцем, і до якої черги спадкоємців належить заявник.
Натомість обґрунтування заяви про встановлення факту процесуальний закон покладає саме на заявника. Проте в заяві не зазначено чи є заявник спадкоємцем за законом чи заповітом, та не зазначено до якої черги спадкоємців належить заявник, якщо спадкування відбувається за законом. Всі ці обставини змінюють предмет доказування у справі та пов'язані з колом доказів необхідних суду для ухвалення рішення у цивільній справі.
Отже, заявник має виправити цей недолік заяви шляхом подання заяви в новій редакції, в якій зазначити чи є він спадкоємцем за законом чи заповітом, якщо він вважає себе спадкоємцем за законом, то до якої черги він належить з відповідним обґрунтуванням та наданням відповідних доказів.
Виходячи з п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України заява повинна містити зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Таким чином, заявник в заяві має зазначити у кого перебувають оригінали доказів, копії яких він додає до заяви.
Натомість в заяві не вказано відомостей у кого перебувають оригінали доказів, копії яких додано до заяви.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу зобов'язаний постановити ухвалу про залишення заяви без руху.
Отже, заявник має виправити цей недолік заяви шляхом подання до суду заяви в новій редакції, в якій зазначити у кого перебувають оригінали доказів, копії яких заявник додає до заяви.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу зобов'язаний постановити ухвалу про залишення заяви без руху.
Оскільки, без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, суддя вважає за необхідне заяву залишити без руху та надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків.
Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку, що заяву необхідно залишити без руху та надати заявнику (представнику) строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294 ЦПК України, суддя, -
Заяву залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків терміном у 5 днів з моменту отримання копії ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, заява буде вважатись неподаною та повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя К.В. Медведєв