Справа № 344/679/26
Провадження № 1-кс/344/535/26
19 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 1 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області підполковника юстиції ОСОБА_3 , яке погоджено з начальником відділу Івано-Франківської обласної прокуратури прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження №22025090000000059 від 30.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України,-
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором в обґрунтування якого покликався на те, що слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025090000000059 від 30.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.
Слідчим у клопотанні зазначено, що продовж 2013 року у зв'язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва ЗС рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
У подальшому відбулася тимчасова окупація збоку рф частини території України АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія російською федерацією цієї частини території України шляхом проголошення 11 березня 2014 року на території АР Крим «Республіки Крим» суверенною державою, організації та проведення 16 березня 2014 року незаконного «загальнокримського референдуму», направленого на повалення територіальної цілісності та недоторканості України, підписання 18 березня 2014 року «Договору про прийняття до рф «Республіки Крим» і створення у складі рф нових суб'єктів» та його ратифікацію Радою Федерації Федеральних Зборів рф 21 березня 2014 року, прийняття 21 березня 2014 року Федерального Конституційного Закону рф № 6-ФКЗ, яким прийнято до рф «Республіку Крим» та утворені в складі рф нові суб'єкти «Республіка Крим» та «місто федерального значення Севастополь».
У березні - квітні 2014 року розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації на територію Луганської та Донецької областей, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію цих територій на порушення територіальної цілісності України.
У березні-квітні 2014 року у м. Луганську групою озброєних осіб створено стійке ієрархічне терористичне об'єднання, так звану «Луганську народну республіку» (далі - «ЛНР»).
26 квітня 2014 року т. зв. «народний губернатор Луганщини» ОСОБА_6 і «Уповноважений представник громад області» висунули ультиматум щодо припинення антитерористичної операції та заявили про готовність перейти до активної фази спротиву на всій території області.
27 квітня 2014 року групою сепаратистів захоплено будівлю УСБУ в Луганській області та проголошено т. зв. «Луганську народну республіку».
11 травня 2014 року відбувся т. зв. «референдум» про суверенітет Луганської народної республіки.
Слідчим у клопотанні вказано, що ОСОБА_5 , займаючи посаду начальника т.зв. «Территориального управления Таврия Скадовского МО» активно сприяє впровадженню політики російської федерації на тимчасово окупованій території. Він бере участь в організації та проведенні публічних зустрічей із жителями тимчасово окупованих територій (в тому числі, на виконання доручень т.зв. «голови Скадовского МО» ОСОБА_7 ), в ході яких здійснює ідейно-пропагандистський вплив, спрямований на нав'язування стандартів життєдіяльності російської федерації, зокрема - перехід на російське законодавство, документообіг, соціально-економічну систему та інші компоненти державного управління держави-агресора.
Крім того, згідно посадових обов'язків, ОСОБА_5 , на підвідомчій території, здійснює організаційні заходи в сфері пожежної безпеки та реагування на надзвичайні ситуації. Зокрема, згідно, розпоряджень т.зв. «адміністрації Скадовського МО» № 19-р від 17.01.2025, № 205-р від 30.07.2025 він бере участь в комісії по моніторингу берегової лінії у зв'язку із забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами та в оперативний штаб по гасінню пожеж на території Скадовського МО Херсонської області. Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями сприяє впровадженню спеціалізованих стандартів держави-агресора та забезпечує функціонування окупаційної системи управління.
Також, ОСОБА_5 , будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення Скадовського району Херсонської області збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід'ємною складовою частиною України, що порядок утворення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування регулюється виключно Конституцією України та законами України, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше ніж з 09.07.2024, діючи умисно, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, перебуваючи на посаді начальника т.зв. «Территориального управления Таврия Скадовского МО», здійснює системну діяльність, спрямовану на допомогу державі-агресору, шляхом підтримки рішень та дій окупаційної адміністрації держави агресора, добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів представникам держави агресора.
Зокрема, ОСОБА_5 на підвідомчій території, здійснює організаційні заходи в сфері отримання та видачі гуманітарної допомоги, товарно-матеріальних цінностей, що отримуються від окремих організацій та установ. Згідно, розпорядження т.зв. «адміністрації Скадовського муніципального округу» № 70-р від 20.02.2025 він бере участь в комісії по списанню товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_8 .
Також, ОСОБА_5 здійснює інформаційну діяльність на користь окупаційної влади, бере участь у створенні пропагандистських відеоматеріалів, які використовуються для легітимізації окупаційного режиму та дискредитації України.
Крім того ОСОБА_5 , діючи умисно, системно сприяє інтеграції місцевого населення у правове, адміністративне та соціальне поле держави-агресора, включаючи перехід життєдіяльності громадян на стандарти російської федерації.
Як зазначається у клопотанні, з метою підтримки дій держави-агресора, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника т.зв. «Территориального управления Таврия Скадовского МО», надав представникам російської православної церкви (РПЦ) приміщення та організаційне сприяння для здійснення релігійної діяльності в селі Таврія Скадовського району. Вказаними діями ОСОБА_5 сприяє поширенню релігійної пропаганди держави-агресора, здійснює пособництво окупаційній владі. Таким чином, у сукупності ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Слідчим у клопотанні вказано, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, 30.09.2025 вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
На даний час ОСОБА_5 перебуває на непідконтрольній органам державної влади та місцевого самоврядування України території, де переховується від органів досудового розслідування та суду.
09 жовтня 2025 року слідчим відділом Управління СБ України в Івано-Франківській області оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_5
28.11.2025 першим заступником Генерального прокурора підслідність у кримінальному провадженні, на підставі ч. 5 ст. 36 КПК України, визначена за СВ УСБУ в Івано-Франківській області.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.111-2 КК України, є особливо тяжким злочином, оскільки за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Стороною обвинувачення у клопотанні зазначається, що у власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться рухоме майно, а саме:
1. транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35 2461, (2005), Білий», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ;
2. транспортний засіб «CHEVROLET AVEO SF69Y 1498, (2007), Сірий», номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
У зв'язку із вищенаведеним слідчий звернувся із вказаним клопотанням до слідчого судді.
Слідчий у прохальній частині клопотання просив розгляд клопотання здійснювати без його участі, вимоги клопотання підтримує в повному обсязі, просить клопотання задовольнити.
Власник майна про розгляд клопотання не повідомлявся на підставі ч.2 ст. 172 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних(розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень КПК України судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.
Дослідивши матеріали клопотання та надані документи, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачені такі види заходів забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Встановлено, що слідчий звернувся з вказаним клопотання, яке відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Ст. 173 КПК України визначено порядок вирішення питання про арешт майна.
Європейський суд з прав людини, неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, Суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь та на рішення ЄСПЛ у справі «Новоселецький проти України» (Заява №47148/99, рішення від 22.02.2005, остаточне рішення від 22.05.2005) Європейський суд з прав людини вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар. Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції" (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З клопотання вбачається, що слідчим відділом здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025090000000059 від 30.05.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.
Як зазначено у клопотанні, ОСОБА_5 , займаючи посаду начальника т.зв. «Территориального управления Таврия Скадовского МО» активно сприяє впровадженню політики російської федерації на тимчасово окупованій території. Він бере участь в організації та проведенні публічних зустрічей із жителями тимчасово окупованих територій (в тому числі, на виконання доручень т.зв. «голови ОСОБА_9 ), в ході яких здійснює ідейно-пропагандистський вплив, спрямований на нав'язування стандартів життєдіяльності російської федерації, зокрема - перехід на російське законодавство, документообіг, соціально-економічну систему та інші компоненти державного управління держави-агресора. Крім того, згідно посадових обов'язків, ОСОБА_5 , на підвідомчій території, здійснює організаційні заходи в сфері пожежної безпеки та реагування на надзвичайні ситуації. Зокрема, згідно, розпоряджень т.зв. «адміністрації Скадовського МО» № 19-р від 17.01.2025, № 205-р від 30.07.2025 він бере участь в комісії по моніторингу берегової лінії у зв'язку із забрудненням акваторії Чорного моря нафтопродуктами та в оперативний штаб по гасінню пожеж на території Скадовського МО Херсонської області. Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями сприяє впровадженню спеціалізованих стандартів держави-агресора та забезпечує функціонування окупаційної системи управління.
30.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч.1 ст.111-2 КК України, у відповідності до ст. ст. 135, 136, 278, глав 6,11 КПК України, вручено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.
Згідно відомостей отриманих під час досудового розслідування в ОСОБА_5 у власності п знаходиться рухоме майно, а саме: транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35 2461, (2005), Білий», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; та транспортний засіб «CHEVROLET AVEO SF69Y 1498, (2007), Сірий», номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .
У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а злочин передбачений ч. 1 ст. 111-2 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Санкція ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Слідчим поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, зазначене у клопотанні, може бути предметом конфіскації, оскільки санкція статті ч. 5 ст. 111-1 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, а санкція ч. 1 ст. 111-2 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
Відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Отже, на підставі вищенаведеного та враховуючи наявність правових підстав для задоволення клопотання та з метою забезпечення конфіскації майна як можливого виду покарання, а також правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, керуючись засадами розумності та співмірності, вважаю,що клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 170-173, 309, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт, із забороною права користування, відчуження та розпорядження на рухоме майно, яке перебуває у власності підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: транспортний засіб «VOLKSWAGEN LT 35 2461, (2005), Білий», номер кузова НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 ; та транспортний засіб «CHEVROLET AVEO SF69Y 1498, (2007), Сірий», номер кузова НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 до його скасування у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Ухвала підлягає до негайного виконання та може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1