Справа № 289/1893/25
Номер провадження 2/289/382/26
20.01.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з частини всіх доходів на 1/6 частину всіх доходів та на користь ОСОБА_5 на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частини всіх доходів на 1/6 частину всіх доходів.
Свої вимоги мотивує тим, що рішеннями суду з нього стягнено аліменти на утримання його дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по частині всіх його доходів на утримання кожної дитини. З моменту ухвалення рішень сталися істотні зміни його матеріального стану, з 18.08.2025 він перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, в зв'язку з чим має витрати на придбання амуніції, витрати на проживання, предмети першої необхідності, ліків. Також позивач зазначає, що його батько ОСОБА_7 є особою з ІІІ групою інвалідності, а мати ОСОБА_8 є пенсіонером за віком, і він надавав їм необхідну матеріальну допомогу.
Ухвалою судді від 24.10.2025 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення (а.с. 30).
17.11.2025 від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому остання просить відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що їх донька ОСОБА_9 не порушувала права позивача та його законні інтереси, а батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідач зазначає, що неповнолітня дочка проживає разом з нею, а вона знаходиться в скрутному фінансовому стані, та позивач не надає належної матеріальної допомоги на утримання дитини. Окрім того ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не долучені докази того, що батьки позивача перебувають на його утриманні. Разом з тим, відповідач зазначає, що донька ОСОБА_10 хворіє на «міопію» в зв'язку з цим потребує лікування, а зменшення розміру аліментів вплине на обсяг лікування, якість і кількість медичних послуг. При цьому ОСОБА_2 зазначає, що позивач ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів відповідно до рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 09.02.2011 у сумі 181425 грн (а.с. 36-37).
11.12.2025 відповідач ОСОБА_3 під час ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду, отримала копію позовної заяви з додатками та 25.12.2025 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить поновити строк на прийняття відзиву та відмовити позивачу у задоволенні вказаного позову, оскільки вважає доводи позовної заяви необґрунтованими, а обставини наведені безпідставними, оскільки не відповідають реальним обставинам та нормам чинного законодавства України. ОСОБА_3 зазначає, що батьки позивача, будучи пенсіонерами, отримують від держави пенсію, а тому варто поставити під сумнів факт перебування їх на утримання позивача. Також зазначає, що позивач не виконує свого обов'язку про сплату аліментів відповідно до рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.03.2015 та має заборгованість зі сплати аліментів, що на 22.12.2025 становить 225270,41 грн. При цьому вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту постановлення рішення суду про стягнення аліментів суттєво погіршився його матеріальний стан, а натомість матеріальний стан покращився, адже як зазначив сам позивач, на даний час він є військовослужбовцем, що говорить про покращення його матеріального стану та можливість сплачувати аліменти в тому розмірі, в якому вже було визначено судом. Звертає увагу суду, що розмір аліментів, які стягуються з позивача, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Позивач в судове засідання не з'явився, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність. У задоволенні позовної заяви просить відмовити за безпідставністю (а.с.56).
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явилася, звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги не визнає (а.с.56).
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно матеріалів справи, рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 09.02.2011 у справі № 2-227-11 стягнуто зОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.01.2011 до повноліття дитини (а.с. 12).
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 03.03.2015 у справі № 289/2022/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на утримання сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,в розмірі частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 05.11.2014 року до повноліття дитини (а.с. 13).
Як вбачається з копії свідоцтва про народження позивач є сином ОСОБА_7 , який є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності 3 гр. загальне захворювання та ОСОБА_8 , яка є пенсіонером та отримує пенсію за віком (а.с.14, 15, 16, 17, 18).
Позивач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 18.08.2025, що підтверджується копією довідки №5198 від 18.08.2025 (а.с. 21). Відповідачі, будь-яких доказів щодо свого працевлаштування чи служби, розміру доходів чи їх відсутності, не надали.
Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (ч.2). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч.3).
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Як роз'яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05.02.2014 у справі №6-143/13цс зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач ОСОБА_1 зазначив, що з моменту ухвалення вищезазначених рішень суду сталися істотні зміни його матеріального стану та виникли інші обставини, які впливають на можливість утримувати дітей. Позивач зазначає, що його батько є особою з ІІІ групою інвалідності, отримує пенсію в сумі 3081,66 щомісячно, а для його лікування і обстеження потребують значних коштів. Також вказує, що його мати також пенсіонер та отримує пенсію в сумі 2475 грн щомісяця, тому він надавав необхідну матеріальну допомогу батькам. Разом з тим позивач зазначає, що під час проходження служби в лавах НГУ має витрати на придбання амуніції за власний рахунок, має витрати на проживання, предмети першої необхідності, ліки. Та на сьогоднішній час його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти на користь відповідачів в розмірі визначеному рішеннями суду.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану. При цьому такі положення закону не виключають і одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Вказаний висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, наведеною у постанові від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, суд вважає, що позивачем належними, допустимими та достатніми доказами не доведено обставини погіршення його матеріального стану у зв'язку з проходженням військової служби.
Щодо посилання позивача на те, що він надавав необхідну матеріальну допомогу батькам, то до цих доводів суд відносить критично. Оскільки згідно з ч.1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Водночас позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що його батьки потребують матеріальної допомоги. Позивач не є платником аліментів на утримання батьків. Позивач не повинен компенсовувати утримання своїх батьків за рахунок зменшення розміру аліментів на утримання своїх двох дітей.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналізуючи наведені позивачем доводи та надані в їх обґрунтування докази в їх сукупності, суд дійшов висновків, що позивачем в не доведено підстав, передбачених ст. 192 СК України, для задоволення позову. Зокрема, позивачем не надано належних допустимих та достатніх доказів, що із моменту постановлення судових рішень про стягнення аліментів суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він немає змоги виплачувати аліменти у визначених судом розмірах.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, тому позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 180, 182, 192 СК України, ст. ст. 10, 12,13, 76-82, 259, 263-265, 268,280-289, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про зменшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Наталія СІРЕНКО