Справа № 277/1045/25
іменем України
"15" січня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача - Л.Г.Кондрат, відповідача - не з'явився, розглянувши в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - позивач), звернулося до суду з позовом до до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами №75117473 від 31.08.2021, №4139084 від 13.09.2021, №3453313175-120493 від 13.09.2021 у розмірі 67711 грн 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог представник ТОВ «Коллект Центр» зазначив наступне.
Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 31 серпня 2021 року укладено Договір №75117473.
13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем укладено Договір №4139084.
13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем укладено Договір №3453313175-120493.
Внаслідок укладених договорів відповідач отримав кредитні кошти, не повернув їх, тому виникла кредитна заборгованість. В подальшому, право вимоги щодо кредитної заборгвоаності було відступлено на користь ТОВ «Коллект Центр»
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №75117473 від 31.08.2021 становить 17031,50 грн, з яких:- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5000,00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги -11940,00 грн, - Інфляційні збитки - 80,00 грн, - Нараховані 3% річних - 11,50 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4139084 від 13.09.2021 становить 33160,00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000,00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 28000,00 грн, - Заборгованість за комісіями - 1160,00 грн.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №3453313175-120493 від 13.09.2021 становить 17520,00 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2500,00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15020,00 грн.
Посилаючись на те, що позичальник неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання по своєчасному погашенню заборгованості за кредитами, позивач просить суд стягнути з відповідач на свою користь заборгованість у загальному розмірі 67711,50 грн.
Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначив, що в позовній заяві об'єднані позовні вимоги, підставами яких є 3 окремих договори: від 31.08.2021 №75117473 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 13.09.2021 №4139084 з ТОВ «Мілоан», 13.09.2021 №3453313175-120493 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» , що є грубим порушенням правил об'єднання позовних вимог.
Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявні в матеріалах справи договори (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб (з можливістю ідентифікувати підписантів), що є обов'язковим реквізитом електронного документа.
Відповідач наголошує, що не укладав договори позики, які долучено в якості копій до позовної заяви, в редакції, що наведена представником позивача, відповідно відсутні докази погодження мною вказаних в цих документах процентних ставок та інших кабальних умов кредитування. Жоден доказ не підтверджує, що він погодив кожну сторінку з наданої роздруківки договору, або ж ці договору у цілому, включно з додатками.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідка про ідентифікацію клієнта, хронологія вчинення дій щодо укладення договору у формі електронного правочину тощо.
Наведене вказує на неукладеність оспорюваних правочинів - кредитних договорів від 31.08.2021 №75117473 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 13.09.2021 №4139084 з ТОВ «Мілоан», 13.09.2021 №3453313175-120493 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс».
Крім того, відповідач наголошує на тому, що відсотки нараховані поза строком дії кредитного договору. При цьому жодних посилань на докази того, що відповідач як позичальник вчинив певні дії, які б об'єктивно свідчили б про його добру волю і бажання здійснити пролонгацію кредитів (підписані додаткові угоди, звернення про пролонгацію тощо), разом з позовом не надано.
Таким чином, відповідач надав розрахунок суми заборгованості: по договору від 31.08.2021 №75117473 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» - 2985,00 грн. (=5000,00*1,99%*30 днів); по договору від 13.09.2021 №4139084 з ТОВ «Мілоан» - 1800,00 грн. (=4000,00*3%*15 днів); по договору від 13.09.2021 №3453313175-120493 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» - 980,00 грн. (=2500,00*1,96%*20 днів).
Отже, відповідач вважає безпідставними заявлені позивачем вимоги про стягнення з нього: по договору від 31.08.2021 №75117473 з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в сумі 8955,00 грн. (=11940,00-2985,00); по договору від 13.09.2021 №4139084 з ТОВ «Мілоан» в сумі 26200,00 грн. (=28000,00-1800,00); по договору від 13.09.2021 №3453313175-120493 з ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» в сумі 14040,00 грн. (=15020,00- 980,00), а всього: 49195,00 грн.
Відповідач також вказує на те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умовами договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договорів факторингу.
Щодо витрат на правничу допомогу, відповідач наголосив на тому, що позивачем не надано належного платіжного документа про оплату гонорару, за яким можна було б однозначно ідентифікувати зв'язок оплати з даним спором. З наданих документів (акти, рахунки, договори), не вбачається, що гонорар в сумі 16000 грн. взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості конкретно з ОСОБА_1 . Тому, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.
Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що позивачу належать права вимоги до відповідача за договорами, укладеними відповідачем в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора. Крім того, вказані договори містять ідентичні дані Відповідача, що додатково підтверджує факт укладення договорів саме відповідачем.
Наразі, Кредитором та Боржником за даними договорами виступають одні і ті самі особи, позовні вимоги передбачають один і той самий спосіб захисту порушеного права. Отже, позовні вимоги пов'язані підставами виникнення.
Позивачем належним чином підтверджений факт укладення кредитного договору шляхом підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Звертає увагу суду, що кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили.
Щодо оригіналів документів первинного бухгалтерського документу щодо фактичного перерахунку грошових коштів позичальнику від кредитора, додатково уточнив, що як позивач, так і первісні кредитори, об'єктивно позбавлені можливості надати первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки не є банками в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність», а є фінансовими установами і діють відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Разом з тим, первісний кредитор є небанківською фінансовою установою та здійснює свою діяльність відповідно до норм чинного законодавства та на підставі спеціальної ліцензії може надавати лише одну фінансову послугу: надання коштів у позику, в т.ч. і на умовах фінансового кредиту. Здійснення переказу коштів не охоплюються цією ліцензію, а отже, для видачі кредитів в безготівковій формі, первісний кредитор має залучати надавача платіжних послуг.
У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.
З умов даного договору вбачається, що прострочення зобов'язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором вбачається, що нарахування процентів відбувалося в межах встановленого договором строку кредитування.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується перехід прав вимоги кредитними договорами, укладеними з відповідачем. Щодо повідомлення про заміну кредитора, то повідомлення боржника здійснювалось первісними кредиторами відповідно до умов укладених договорів відступлення прав вимоги.
Щодо витрат на правничу допомогу, то позивач вказує, що сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача.
У судовому засіданні 15.01.2026 оголошено уступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що
1) 31 серпня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики №75117473 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн на строк 30 днів та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% на день (далі -Договір №75117473) (а.с.33-39).
На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн, про що свідчить інформація АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів по платіжній картці відповідача та належність такої картки останньому та довідка про переказ відповідних коштів 31.08.2021 (а.с.45).
Згідно з розрахунком заборгованості борг ОСОБА_1 перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» становить 16940 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11940,00 грн заборгованість по процентах (а.с.47 зворотній бік-48).
27.01.2022 було укладено Договір факторингу № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ « 1 Безпечне агентство кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 75117473 від 31.08.2021 відповідно до Реєстру боржників, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить 17031,50 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11940,00 грн заборгованість по процентах, 80 грн інфляційні збитки, 11,50 грн - 3% річних (а.с.64-68, 70).
10.01.2023 було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ«Вердикт Капітал» відступило на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 75117473 від 31.08.2021 відповідно до Реєстру боржників, за яким загальна сума заборгованості становить 17031,50 грн, з яких 5000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11940,00 грн заборгованість по процентах, 80 грн інфляційні збитки, 11,50 грн - 3% річних (а.с.8 зворотній бік, 71-77).
2) 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладений електронний Договір про споживчий кредит № 4139084 (індивідуальна частина). Укладенням відповідного Договору сторони погодили: розмір кредиту 4000 грн; проценти у розмірі 1800 грн за ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна(базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (а.с.43, 130-135).
На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти в сумі 4000 грн, про що свідчить інформація АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів по платіжній картці відповідача та належність такої картки останньому та довідка про перерахування коштів 13.09.2021 (а.с.43 зворотній бік).
Відповідно до розрахунку заборгованості борг відповідача перед ТОВ «Мілоан» становить 18960 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13800 грн заборгованість по процентах, 1160 грн заборгованість по комісії (а.с.44).
15 грудня 2021 року було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 4139084 від 13.09.2021 відповідно до Реєстру боржників, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить 33160 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн заборгованість по процентах, 1160 грн заборгованість по комісії (а.с.59-63, 69).
10 січня 2023 року було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ«Вердикт Капітал» відступило на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 4139084 від 13.09.2021 відповідно до Реєстру боржників, за яким загальна сума заборгованості становить 33160 грн, з яких 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28000 грн заборгованість по процентах, 1160 грн заборгованість по комісії (а.с.9, 71-77).
3) 13 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладений електронний Договір позики № 3453313175-120493 «Проста позика». Укладенням відповідного Договору сторони погодили: розмір кредиту 2500 грн; строк кредитування 20 днів з 13.09.2021 по 03.10.2021; відсоткова ставка 1,95% (а.с.19-32).
На виконання умов договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти в сумі 2500 грн, про що свідчить інформація АТ «Універсал Банк» щодо руху коштів по платіжній картці відповідача та належність такої картки останньому та інформаційна довідка про перерахування коштів від 13.09.2021 (а.с.40).
Відповідно до розрахунку заборгованості, виконаного ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов'язань, утворилася заборгованість за Договором позики № 3453313175-120493 від 13.09.2021 у загальній сумі 17520 грн, з якої 2500 грн - тіло кредиту, 15020 грн - проценти (а.с.41-42).
18 січня 2022 року було укладено Договір № 18-01/22, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс», відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 3453313175-120493 відповідно до Реєстру боржників, за яким заборгованість ОСОБА_1 становить у загальній сумі 17520 грн, з якої 2500 грн - тіло кредиту, 15020 грн - проценти (а.с.53-58, 69 зворотній бік).
10 січня 2023 року було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за договорами, у тому числі за Договором № 3453313175-120493 від 13.09.2021 відповідно до Реєстру боржників, за яким загальна сума заборгованості на дату відступлення права вимоги становить 17520 грн, з якої 2500 грн - тіло кредиту, 15020 грн - проценти (а.с.9 зворотній бік, 71-77).
Вирішуючи спір, суд керується наступними правовими нормами.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
За статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Закон України від 03 вересня 2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною 6 статті 11Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частиною 8 статті 11Закону № 675-VIII у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договори та додатки до них, зокрема, графіки платежів за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту, було підписано позичальником за допомогою одноразових ідентифікаторів, зокрема
«lv1HPI6DIQ» (Договір №75117473 від 31.08.2021),
«W54871» (Договір №4139084 від 13.09.2021),
«S2W2ZCXY» (Договір №3453313175-120493 від 13.09.2021), які були надіслані на мобільний телефон відповідача НОМЕР_1 .
Позичальник підтвердив, що до укладення цього договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у письмовій формі паспорт кредиту; до укладення договору отримав проект цього кредитного договору разом із додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами, у тому числі з викладеними Правилами надання фінансових кредитів; умови договору йому зрозумілі.
Із зазначеного вбачається, що позичальник належним чином був ознайомлений із сукупною вартістю кредиту та його складовими, на що погодився, засвідчивши своїм одноразовим цифровим підписом.
Сторони погодили, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку із чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Також сторони погодили графіки платежів, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, порядок повернення кредиту, розрахунок загальної вартості споживчого кредиту та реальної річної процентної ставки.
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами були укладені кредитні договори в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, відповідач у передбачений договорами строк кредити не повернув.
Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів погодження кредитних умов і підписання нею кредитного договору одноразовим ідентифікатором, що на думку відповідача суперечить положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а тому між сторонами не було укладено договору позики, який долучив позивач в якості копій до позовної заяви, є необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
За вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
З огляду на наявні у справі розрахунки заборгованості, взявши до уваги погоджені сторонами строки надання кредиту та його пролонгацію, суд вважає доведеним розмір заборгованості відповідача перед позивачем:
1) за Договором №75117473 від 31.08.2021 (ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів) становить 8076,50 грн, з яких:- Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 5000 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2985 грн (в межах строку дії договору 30 днів), - Інфляційні збитки - 80,00 грн, - Нараховані 3% річних - 11,50 грн.
Інфляційні збитки та 3% річних нараховані до введення воєнного стану в Україні (тобто до 24.02.2022).
При цьому представником відповідача не доведено факту пролонгації даного договору, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення решти розміру заборгованості по нарахованим процентам, оскільки таке нарахування відбулося поза межами погодженого сторонами строку позики;
2) за Договором №4139084 від 13.09.2021 (ТОВ «Мілоан») становить 17800 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 4000,00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 13800 грн, - Заборгованість за комісіями - 0 грн.
Відсотки підлягають нарахуванню за 30 днів кредитування + 60 днів пролонгації ( автопролонгації за п.п. 2.3.1.2 п. 2 Договору ). В решті суми відсотків, заявленої позивачем, суд відмовляє, оскільки останні нараховані поза межами погодженого та продовженого строку кредитування, визначеного відповідним Договором.
Крім того, суд відмовляє у стягненні комісії, оскільки згідно з абз. 3 ч. 4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію з надання кредиту в сумі 1160 грн, то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
3) за Договором №3453313175-120493 від 13.09.2021 (ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс») становить 3480 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 2500,00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами в межах строку дії договору - 975 грн.
В решті суми відсотків суд відмовляє, оскільки стороною відповідача не доведено факту пролонгації договору.
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості, однак в меншому розмірі ніж заявлено у позовній заяві, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у загальній сумі 29356 грн 50 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору становить 1051,32 грн ( 43,4 %).
В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16000 грн представником позивача було додано копії договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладеного між ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об'єднанням «ЛІГАС АССІСТАНС», заявки на надання правничої допомоги № 493 від 01.07.2025, витягу з акту № 12 про надання юридичної допомоги від 31.07.2025 (щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості) та прайс-листа, відповідно до яких загальна сума гонорару за надання правової допомоги складає 16000 грн. (а.с. 14-18).
З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, а також беручи до уваги те, що позов задоволено частково, суд приходить до висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, а саме у розмірі 3000 грн.
Вказану суму суд вважає співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
У зв'язку з вищезазначеним, враховуючи думку відповідача, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, визначає їх у зменшеному розмірі у сумі 3 000 грн, що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат.
Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами №75117473 від 31.08.2021, №4139084 від 13.09.2021, №3453313175-120493 від 13.09.2021 у розмірі 29356 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 50 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у сумі 1051 (одна тисяча п'ятдесят одна) грн 32 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрати на правничу допомогу у сумі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
В задоволенні вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 13000 грн - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Житомирського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 44276926)
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.
Суддя Т. Г. Корсун