ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.01.2026Справа № 910/18166/20 (757/40078/25-ц)
За позовом ОСОБА_1
до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали"
про стягнення заробітної плати
в межах справи № 910/18166/20
Суддя Івченко А.М.
Представники: не викликались
На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/18166/20 за заявою ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали" про банкрутство.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 29.10.2025 справу № 757/40078/25-ц передано до Господарського суду міста Києва в межах справи № 910/18166/20.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.12.2025 справу 757/40078/25-ц передано судді Івченко А.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); роз'яснено учасникам справи, що відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву; запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали про відкриття провадження надати суду: - відзив на позов, складений з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на чинне законодавство та докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення, якщо такі докази не надані позивачем; - докази направлення відзиву позивачу; запропоновано позивачу у строк протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу; визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об'єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 3, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
Позивач, відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2018 ОСОБА_1 (надалі - Позивач), було прийнято на роботу у Дочірнє підприємство «Укрбурштин» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали» (надалі - Відповідач) на посаду заступника керівника з юридичних питань Київського філіалу (відокремленого підрозділу) згідно Наказу (Розпорядження №5-к про прийняття на роботу від 27.06.2018 (надалі - Наказ №5-к від 27.06.2018).
Згідно Наказу №5-к від 27.06.2018 Позивача було прийнято на роботу за основним місцем роботи з тривалістю робочого дня 8 годин з окладом 6500, 00 грн.
21.04.2020 Позивач звільнилася з роботи за угодою сторін на підставі ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (КЗпП України), про що свідчить Наказ №5-к від 21.04.2020 та запис у трудовій книжці.
Позивач зазначає, що у період роботи вона виконувала свої обов'язки сумлінно та добросовісно, жодного разу не отримувала зауважень, до відповідальності не притягувалася.
Відповідач свої обов'язки виконував з порушенням трудового законодавства, заробітну плату виплачував із затримками, за період з жовтня 2019 року до дня звільнення Позивача (21.04.2020) Відповідач взагалі не сплачував Позивачу заробітної плати.
На підтвердження того, що Відповідач порушив свій обов'язок з виплати заробітної - плати Позивачу, Позивач надала виписки з банківського рахунку Позивача, відкритого в АТКБ «Приватбанк».
Згідно виписки з банківського рахунку Позивача від 16.07.2025 за період з 01.07.2018 по 31.12.2019 Відповідач здійснив наступні виплати Позивачу:
Дата платежу Опис платежу Сума платежу (грн.)
05.10.2018 Заробітна плата за липень-серпень 2018 року 10 663,60 грн;
26.10.2018 Заробітна плата за вересень 2018 року 5331,80 грн;
14.11.2018 Заробітна плата за жовтень 2018 року 5494,89 грн;
17.12.2018 Заробітна плата за листопад 2018 року 5395,52 грн;
21.01.2019 Заробітна плата за грудень 2018 року 5402,60 грн;
15.02.2019 Заробітна плата за січень 2019 року 5455,18 грн;
20.03.2019 Заробітна плата за лютий 2019 року 5455,18 грн;
24.04.2019 Заробітна плата за березень 2019 року 4906,23 грн;
05.06.2019 Забезпечення по вагітності та пологам за рахунок фонду 27958,14 грн;
14.08.2019 Відпускні за серпень 2019 року 4794,43 грн;
10.10.2019 Заробітна плата за серпень 2019 року 1058,67 грн;
23.10.2019 Заробітна плата за вересень 2019 року 5524,93 грн.
Згідно Довідки від 29.07.2025 № за період з 01.01.2020 по 01.06.2020 платежів від Відповідача Позивачу не поступало.
Отже, Відповідач має заборгованість перед Позивачем з виплати заробітної плати за період з жовтня 2019 року до 21.04.2020 (день звільнення Позивача), а також з виплати компенсації за невикористану відпустку та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
Відповідач має заборгованість з виплати заробітної плати Позивачу за 6 повних місяців (з жовтня 2019 по березень 2020) та 15 робочих днів квітня 2020.
Отже, заборгованість Відповідача за шість повних місяців роботи (з 01.10.2019 по 31.03.2020) складає 39 000,00 грн. та обчислюється наступним чином: 6500,00 (сума місячного окладу Позивача) X 6 (кількість повних місяців) = 39 000, 00 (тридцять дев'ять тисяч гривень 00 копійок).
Середньоденна заробітна плата Позивача складає: 6500,00 X 12 / 250 = 312,00 грн. Виходячи з розрахунку, наданого Позивачем, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем із заробітної плати за 15 робочих днів квітня 2020 року становить: 312,00 грн. (розмір середньоденної заробітної плати Позивача) X 15 (кількість відпрацьованих робочих днів квітня 2020 року) = 4 680, 00 грн (чотири тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок).
Всього заборгованість Відповідача перед Позивачем із виплати заробітної плати за період з 01.10.2019 по 21.04.2020 становить: 39 000, 00 + 4 680, 00 грн = 43 680,00 грн.
Згідно частини першої ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції закону від 30.03.2020 №540-ІХ, яка діяла під час звільнення Позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
При звільненні Позивача, Відповідач не повідомив письмово Позивача про нараховані йому при звільненні суми та не здійснив з Позивачем остаточного розрахунку, чим порушив норми ст.116 КЗпП України.
15.02.2023 Позивачем було направлено адвокатський запит до Відповідача про надання Позивачу довідки про заборгованість з нарахованої, але не виплаченої під час звільнення заробітної плати. Запит був отриманий Відповідачем 20.02.2023, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, але відповіді на нього Позивач не отримав.
Згідно частини першої та другої статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 02.04.2020), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Подією, з якою пов'язана виплата середнього заробітку за час затримки виплати належних Позивачеві сум при звільненні, є перший день затримки такої виплати. Оскільки останнім робочим днем Позивача був 21.04.2020, то першим днем затримки виплати є 22.04.2020, отже, для обчислення середньої заробітної плати необхідно виходити з виплат за лютий-березень 2020 року.
Згідно Довідки, сформованої засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 23.07.2025 «Дані про нараховану заробітну плату (дохід, грошове забезпечення)», наданих на електронний запит Позивача, в лютому та березні 2020 року Відповідачем було нараховано Позивачу 13 000,00 грн. Кількість робочих днів у лютому та березні 2020 року становила 41 робочий день. Для розрахунку середньоденної заробітної плати необхідно розділити заробітну плату, нараховану Відповідачем Позивачу за лютий, березень 2020 року, на кількість робочих днів цього періоду: 13000,00 грн. : 41 робочий день = 317, 073171 грн. - середньоденна заробітна плата.
Оскільки, в день звільнення Позивача (21.04.2020) Відповідачем не були здійснені виплати, належні Позивачу, Відповідач має сплатити Позивачу його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку - з 22.04.2020 по 18.08.2025 (день подання позовної заяви).
Згідно частини першої статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла з 02.04.2020), в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
19.07.2022 редакція частини першої статті 117 КЗпП України зазнала змін у зв'язку з тим, що набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізацїї трудових відносин» від 01.07.2022 №2352. Відповідно до статті 117 КЗпП (в редакції ЗУ від 01.07.2022 №2352), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Оскільки Законом України від 01.07.2022 №2352 до КЗпП були внесені зміни, згідно з якими час затримки виплати середнього заробітку обмежується шістьма місяцями, то розрахунок кількості робочих днів затримки виплати заробітної плати здійснюється за період з 22.04.2020 по 18.07.2022 та з 19.07.2022 по 18.01.2023.
Всього за період з 22.04.2020 по 18.01.2023 кількість робочих днів складає 695 днів. Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2020 по 18.01.2023 складає 220 365, 85 грн. (двісті двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 85 копійок).
Розрахунок позовних вимог: сума заборгованості із заробітної плати становить 43 680,00 грн. (сорок три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 копійок), сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2020 по 18.01.2023 складає 220 365, 85 грн. (двісті двадцять тисяч триста шістдесят п'ять гривень 85 копійок), разом сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 264045,85 грн. (двісті шістдесят чотири тисячі сорок п'ять гривень 85 копійок).
Станом на момент звернення Позивача з позовом до Відповідача норма про зупинення перебігу позовної давності продовжується пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України № 3450-ІХ від 08.11.2023, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.»
У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову повністю.
В силу приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд даного спору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Укрбурштин" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Українські поліметали" (код ЄДРПОУ 13970836, м. Київ, вул. Джона Маккейна, 39, офіс 13) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 264 045,85 грн. заробітної плати та компенсації у вигляді середнього заробітку в разі невиплати з вини відповідача належних позивачу сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити учасникам провадження у справі про банкрутство.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21.01.2026.
Суддя А.М. Івченко