номер провадження справи 5/12/24
12.01.2026 Справа № 908/1215/23
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (електронна пошта: info@vin.enera.ua; вул. Пирогова, буд. 131, м. Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 41835359)
До відповідача: Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області (електронна пошта: chernotg@ukr.net; cherpos@mail.zp.ua; вул. Українська, буд. 57, смт. Чернігівка, Бердянський район, Запорізька область, 71202; код ЄДРПОУ 20509645)
про стягнення 59 519,45 грн.,
Без участі представників сторін
13.04.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЗП135 від 29.12.2021 за період з квітня по серпень 2022 року на загальну суму 111 426,61 грн.
13.04.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 18.04.2023 № 908/1215/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 111 426,61 грн. залишено без руху до закінчення періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні для можливості надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви з додатками та надати докази направлення (фіскальний чек, поштова накладна, опис вкладення у цінний лист - в оригіналі).
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та наразі триває.
Господарський суд Запорізької області не припинив здійснювати судочинство.
Запорізька міська територіальна громада не відноситься до територій проведення воєнних (бойових) дій, та/або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1215/23 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 05.03.2024, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
20.02.2024 від Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.
12.03.2024 на виконання ухвали суду від 05.02.2024 № 908/1215/23 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів в підтвердження заявлених позовних вимог.
04.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 908/1215/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про стягнення 111 426, 61 грн. до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1162/23.
Ухвалою суду від 05.04.2025 зупинено провадження у справі № 908/1215/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
08.12.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до суду від Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області надійшло клопотання про поновлення провадження у справі у зв'язку з тим, що 03.10.2025 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийнято постанову у справі № 908/1162/23, якою касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" залишено без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 908/1162/23 залишено без змін.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2025 провадження у справі № 908/1215/23 поновлено з 12.01.2026. Розгляд справи по суті розпочато з 12.01.2026 без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано позивачу та відповідачу у строк до 09.01.2026 направити на адреси суду та відповідно учасникам справи письмові пояснення по суті спору з урахуванням постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі №908/1162/23.
16.12.2025 від ТОВ «Енера Вінниця» до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЗП135 від 29.12.2021 за період з квітня по серпень 2022 року на загальну суму 59 519,45 грн.
30.12.2025 від Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області до суду надійшли додаткові пояснення, згідно з якими відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" № б/н від 15.12.2025 про зменшення розміру позовних вимог суд зазначає наступне.
Пунктом 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Враховуючи, що позивачем подано вказану заяву до початку першого судового засідання, суд вважає за можливе прийняти її до розгляду.
На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЗП135 від 29.12.2021 за період з квітня по серпень 2022 року на загальну суму 59 519,45 грн.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (Постачальник) та Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № ЗП-135 (Договір), за умовами п. 2.1. якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач - оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії (Товар). Відповідно до п. 3.1. договору, розрахунковий строк (термін) поставки товару: 01.01.2022 - 31.12.2022. Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 1 407 620,00 грн., в т.ч. ПДВ - 234 603,33 грн. Розрахунковими періодом за договором є календарний місяць (п. 5.4. договору). Згідно з п. 5.13. договору, оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. На виконання умов договору у період з квітня по серпень 2022 року ТОВ «Енера Вінниця» здійснило на користь Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області поставку електричної енергії на суму 59 519,45 грн. В порушення умов договору, відповідач оплату за отриману електричну енергію не здійснив. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог вказавши, що відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року" Чернігівська селищна територіальна громада Бердянського району Запорізької області внесена до даного переліку як тимчасово окупована територія України. А згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004) смт. Чернігівка та села Чернігівської селищної територіальної громади знаходиться в тимчасовій окупації з 26.02.2022 р. У листі № 1.05-5175 Позивач зазначив про наявність заборгованості у Відповідача у розмірі 59 519, 45 грн. хоча жодних Актів приймання-передачі електричної енергії на адресу Відповідача Позивач не направив. Листом від 18.11.2022 р. № 05-26/491 Відповідач вкотре звернув увагу Позивача, що з 03 квітня 2022 року Чернігівська селищна рада, як споживач електричної енергії, у зв'язку з тимчасовою окупацією території Чернігівської селищної ради, електричну енергію від ТОВ "Енера Вінниця" не отримувала. На підставі викладеного, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У додаткових поясненнях від 30.12.2025 відповідач також зазначив, що з урахуванням постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 та заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, положення статті 13 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" поширюються на території, тимчасово окуповані в період воєнного стану, лише з огляду на загальновідомий факт окупації таких територій за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлену електричну енергію за період квітень 2022 року по червень 2022 року у розмірі 59 519, 45 грн. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року" Чернігівська селищна територіальна громада Бердянського району Запорізької області внесена до даного переліку як тимчасово окупована територія України. А згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 р. за № 1668/39004) смт. Чернігівка та села Чернігівської селищної територіальної громади знаходяться в тимчасовій окупації з 26.02.2022. За таких обставин, тимчасова окупація території Чернігівської селищної територіальної громади є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні. Відповідно до правової позиції Верховного Суду підставою для відмови в позові, враховуючи положення статті 13 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії на тимчасово окуповану територію. Просить суд у задоволення позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Станом на 12.01.2026 позивач відповіді на відзив або додаткових пояснень по суті спору до суду на направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
12.01.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Відповідно до ч. 1 статті 2 Закон України «Про ринок електричної енергії», правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України «Про альтернативні джерела енергії», «;Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «;Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «;Про природні монополії», «;Про захист економічної конкуренції», «;Про охорону навколишнього природного середовища», міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
Пунктом 5 ч. 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку.
Частиною 5 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
Пунктом 16 ч. 2 статті 3 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що функціонування ринку електричної енергії здійснюється на принципах, відповідальності учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, серед іншого, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється на підставі договору постачання електричної енергії споживачу, що укладається між електропостачальником та споживачем.
19.04.2018 набрав чинності Кодекс систем розподілу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 310 від 14.03.2018.
Відповідно до положень абз. 1, 22, 23 п. 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018) під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб'єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб'єктів господарювання. У разі відокремлення оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов'язків: пов'язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ).
Відповідно до п. 1.2.1 ПРРЕЕ на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.
Згідно з п. 3.1.1 ПРРЕЕ постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії». Ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
Постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (позивач у справі) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до п. 8 постанови від 14.03.2018 № 312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в редакції станом на 01.01.2019) «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Матеріали справи свідчать, що 29.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (Постачальник) та Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області (Споживач) укладений договір про постачання електричної енергії споживачу № ЗП-135 (Договір) шляхом підписання Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області заяви-приєднання.
Як зазначено в заяві-приєднанні початок постачання - 01.01.2022.
У додатку до заяви-приєднання визначений відповідний перелік видів та адрес об'єктів споживача - Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області.
Згідно з п. 1.1. договору, цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу.
Пунктом 1.2. договору сторони визначили, що до умов цього договору застосовуються положення Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричн6ої енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії. Далі по тексту цього договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони.
Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб об'єктів споживача, а споживач оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії (Товар).
Згідно з п. 2.2. договору, для цілей Закону України «Про публічні закупівлі» предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015 09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія).
Очікуваний обсяг постачання електричної енергії становить 293 700 кВт*год. (п. 2.5. договору).
Відповідно до п. 2.6. договору, місце постачання: Україна, Запорізька область, Бердянський район, межа балансової належності електроустановок замовника. Перелік точок комерційного обліку електричної енергії встановлюється згідно з заявою-приєднання, яка є додатком 1 до договору.
Згідно з п. 3.1. договору, розрахунковий строк (термін) поставки товару: 01.01.2022 - 31.12.2022.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору (п. 3.2. договору).
Пунктом 5.1. договору передбачено, що ціна цього договору становить 1 407 620,00 грн., в т.ч. ПДВ - 234 603,33 грн.
Розрахунковими періодом за договором є календарний місяць. (п. 5.4. договору).
Відповідно до п. 5.6.2. договору, ціна за одиницю товару за відповідний розрахунковий період визначається у виставлених постачальником рахунках та актах приймання-передачі товару, виходячи з коливання ціни електричної енергії на ринку «…».
Згідно з п. 5.10. договору, обсяг споживання товару по кожному об'єкту споживання споживача визначається на підставі даних комерційного обліку. Організація порядку здійснення комерційного обліку споживання електричної енергії споживачем здійснюється відповідно до вимог кодексу комерційного обліку електричної енергії затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 311 та інших нормативно-правових актів України.
По закінченні розрахункового періоду постачальник зобов'язаний надати для підписання споживачу акт приймання-передачі електричної енергії (далі - Акт), в якому окремо вказувати тариф та суму вартості оплачуваної послуги з передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії Споживач зобов'язаний розглянути та підписати акт у строк, що не перевищує 5 (п'яти) робочих днів або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту, у цей же строк (п. 5.11. договору).
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем (п. 5.13. договору).
Відповідно до п. 6.2.1 договору, споживач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору.
Згідно з п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.
Відповідно до п. 13.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків.
Пунктом 13.10. договору передбачено, що усі повідомлення за цим договором вважається зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур'єром або особисто за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача.
У розділі 15 договору сторонами визначений перелік додатків, а саме:
- Додаток № 1 Заява-приєднання;
- Додаток № 2 Комерційна пропозиція Постачальника.
У додатку № 2 до Договору викладена Комерційна пропозиція Постачальника (Комерційна пропозиція).
Відповідно до п. 2. Комерційної пропозиції (Спосіб оплати), споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, згідно з виписаним та отриманим рахунком у постачальника.
Згідно з п. 3 Комерційної пропозиції, рахунки споживачу надаються постачальником не пізніше 8 (восьми) робочих днів після розрахункового періоду, згідно акту споживання. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Розрахунки за поставленому електричну енергію здійснюються споживачем протягом 5 (п'яти) банківських (робочих днів), з моменту отримання у постачальника.
Умовами п. 6 Комерційної пропозиції встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань в частині розрахунків «…».
Відповідно до п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 із змінами та доповненнями (далі ПРРЕЕ), дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. (п. 4.12 ПРРЕЕ)
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. (п. 4.13 ПРРЕЕ)
Матеріали справи не містять заяв сторін про розірвання Договору про постачання електричної енергії споживачу № ЗП-135 від 29.12.2021, отже у спірному періоді Договір є діючим.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору за період з квітня по серпень 2022 року позивачем складені для підписання Акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії на загальну суму 111 426,61 грн., а саме:
- за квітень 2022 року Акт № 1311205/84592/1 на суму 33 745,49 грн.;
- за травень 2022 року Акт № 1311205/123260/1 на суму 21 637,69 грн.;
- за червень 2022 року Акт № 1311205/158394/1 на суму 4 136,27 грн.;
- за липень 2022 року Акт № 1311205/193164/1 на суму 35 653,40 грн.;
- за серпень 2022 року Акт № 1311205/230816/1 на суму 16 253,76 грн.
Позивачем на оплату спожитої відповідачем електричної енергії за період з квітня по серпень 2022 виписані відповідачу відповідні рахунки на оплату.
01.05.2022 листом № 1.13-4626 позивачем на адресу відповідача надіслані вищевказані Акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунки-фактури для оплати спожитої електричної енергії за період з квітня по серпень 2022 року.
У зв'язку з неможливістю відправлення на адресу відповідача вищевказаного листа № 1.13-4626 від 01.05.2022 разом з актами та рахунками, 19.05.2022 ТОВ «Енера Вінниця» на адресу АТ «Укрпошта» надісланий лист № 1.13-4202 з клопотанням про роз'яснення щодо порядку доставки у відділення, що знаходяться в зоні активних бойових дій (окуповані) на території України та підтвердження про те, на яку територію України доставка кореспонденції не здійснюється.
В матеріалах справи міститься лист Акціонерного товариства «Укрпошта» № 100.012.001.-781-22 від 08.06.2022 на адресу ТОВ «Енера Вінниця» в якому зазначено, що через проведення бойових дій щодо оборони й захисту України та враховуючи їх наслідки, ускладнено магістральні та внутрішньо-регіональні перевезення пошти, обмін пошти в областях здійснюється по сірі можливості. Наразі тимчасово не працюють відділення у тих населених пунктах, де проходять бойові дії та обстріли, а також відділення, які зруйновані внаслідок цього.
З матеріалів справи вбачається, що Позивач звернувся до ПАТ «Запоріжжяобленерго», яке на час дії Договору було оператором системи розподілу, до мереж якого приєднався Відповідач, із запитом щодо підтвердження обсягів спожитої електричної енергії Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області за період з квітня по серпень 2022 року.
У відповідь на вищевказаний запит, ПАТ «Запоріжжяобленерго» надало ТОВ «Енера Вінниця» листи щодо коригування обсягів споживача за липень - серпень 2022 та реєстри коригувань за липень-серпень 2022 року.
За доводами позивача відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість з оплати за спожиту електричну енергію за період з квітня по серпень 2022 року на загальну суму 59 519,45 грн.
Відсутність своєчасної оплати відповідачем рахунків за Договором про постачання електричної енергії споживачу № ЗП-135 від 29.12.2021 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За доводами позивача, акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії та рахунки за спірний період сформовано Постачальником електричної енергії - ТОВ "Енера Вінниця" за фактом фактичного споживання Споживачем електричної енергії та на підставі даних (обсягів спожитої електричної енергії), поданих оператором розподілу електричної енергії АТ "Запоріжжяобленерго" за результатами звітних періодів.
Згідно із п. 2.1.18 Правил роздрібного ринку електричної енергії" (надалі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 (з подальшими змінами та доповненнями), за укладеними договорами електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) оператор системи формує особові рахунки, на яких обліковує стан розрахунків за послуги з передачі (розподілу) електричної енергії, із зазначенням відповідальних за розрахунки сторін, зазначає інформацію відповідно до реєстрів точок комерційного обліку споживачів відповідних електропостачальників та вносить відповідні зміни протягом одного робочого дня, наступного за днем настання таких змін.
За реєстром особових рахунків окремо ведеться реєстр електропостачальників, з якими укладено договори електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.
Крім цього, відповідно до підпункту 5 пункту 5.1.2 ПРРЕЕ оператор системи зобов'язаний формувати і вести реєстр електропостачальників, які мають доступ до мереж оператора системи, реєстр особових рахунків та особові рахунки споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності оператора системи, реєстр власників мереж, які підпадають під визначені критерії малої системи розподілу, інформувати електропостачальників та власників мереж, занесених до цих реєстрів, про необхідність укладення передбачених цими Правилами договорів та врегулювання відносин з користувачами малих систем розподілу.
За умовами п. 4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Згідно з п. 4.12 ПРРЕЕ, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Відповідно до п. 4.13 ПРРЕЕ, для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу. Платіжний документ (рахунок) має надаватися споживачу в терміни та спосіб, визначені відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції або умов договору. Датою отримання платіжного документа вважається: 1) дата вручення, що підтверджується підписом одержувача (споживача або його уповноваженої особи); 2) дата його отримання від кур'єра; 3) відмітка про реєстрацію вхідної кореспонденції; 4) дата його відкриття споживачем на персональній сторінці (особовому кабінеті) споживача на офіційному веб-сайті електропостачальника, оператора системи, що може бути підтверджено програмною платформою, яка забезпечує роботу персональної сторінки з визначенням дати та часу його відкриття; 5) дата отримання іншими засобами комунікації (електронною поштою, факсимільним зв'язком тощо) чи в інший спосіб з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу та комерційною пропозицією та/або договором споживача на розподіл (передачу) електричної енергії; 6) третій календарний день з дати його отримання поштовим відділенням зв'язку, на території обслуговування якого розташований об'єкт споживача (у разі направлення засобами поштового зв'язку рекомендованим або цінним листом). Вимоги щодо порядку та форми надання інформації в платіжних документах (рахунках) електропостачальника встановлені розділом ІХ цих Правил. (п. 4.14. ПРРЕЕ)
АТ "Запоріжжяобленерго", як Оператор системи розподілу, надавало Постачальнику відомості про фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Споживачем - Чернігівською селищною радою Бердянського району Запорізької області (код ЄДРПОУ 20509645) згідно з показами ЗВТ, за період квітень - серпень 2022 року. Також, позивачем надано суду акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за цей період, які складені позивачем і відповідачем не отримані та не підписані.
Разом з тим, дані по заборгованості, що є предметом у цьому спорі взяті безпосередньо з точки комерційного обліку за ЕІС-кодом точки розподілу 62Х6844270190804, вид об'єкта - додаток до заяви-приєднання, адреса об'єкта - додаток до заяви-приєднання у кількості 36 шт., які знаходяться на території смт. Чернігівка, с. Новомихайлівка та Чернігівської селищної ради Бердянського району.
Доказів зворотнього позивачем суду не надано.
Згідно з положеннями ч., ч. 1, 2 ст. 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" положення цієї статті застосовуються до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, надр під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряного простору над цими територіями.
В умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цієї статті можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
На період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено, за винятком випадків, передбачених частинами третьою та четвертою цієї статті.
Переміщення товарів, маркування (етикетування) яких свідчить про вироблення таких товарів на тимчасово окупованій території, забороняється, крім речей, які віднесені до особистих речей, що переміщуються у ручній поклажі та/або супроводжуваному багажі відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті.
Відповідно до листа Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 21.04.2023 № 4316/20.5/7-23 у зв'язку з перебуванням певних територій у тимчасовій окупації (ОСР не контролює власні електромережі на час окупації), ОСР (в даному випадку АТ "Запоріжжяобленерго") не має можливості відстежувати обсяги надходження електроенергії до мереж розподілу, а також, оскільки неможливо визначити від чиїх мереж здійснюється розподіл та куди надходить вироблена електроенергія під час окупації території, покази по об'єктах споживачів, розташованих на окупованих територіях, як щодо споживання, так і щодо генерації, мають прийматися рівними нулю.
Натомість, позивачем у цій справі на підтвердження заборгованості по актам прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії за квітень - серпень 2022, які не отримані та не підписані відповідачем, згідно даних ОСР нарахована електроенергія (дані не визначені нулем) до населених пунктів Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області відповідно до переліку зазначеному у додатку до заяви-приєднання, що починаючи з початку повномасштабного військового вторгнення по дату прийняття цього рішення знаходиться в тимчасовій окупації.
При цьому, суд враховує, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація, порушивши всі норми міжнародного права, почала військове вторгнення на територію незалежної європейської держави - Україна, зокрема, внаслідок чого військовослужбовцями загарбницької армії Російської Федерації було тимчасово окуповано серед інших міста Запорізької області.
25.04.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України прийнято Наказ № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)".
Вказаний Наказ втратив чинність на підставі Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".
Згідно із затвердженим цим Наказом Переліком, частина населених пунктів Запорізької області, зокрема: Веселівська селищна територіальна громада - з 26.02.2022 по теперішній час перебуває в тимчасовій окупації.
Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 03.10.2025 по справі № 908/1162/23, з врахуванням висновків викладених в пунктах 7.3 - 7.26 зазначив наступне:
" 7.3. Верховний Суд у постанові у справі № 910/9680/23 дійшов висновку, що, враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь з 26.02.2022 є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
7.4. Об'єднана палата враховує, що у цій справі № 908/1162/23, як і у справі № 910/9680/23 (від висновків Верховного Суду у якій пропонується відступити), йдеться про діяльність, що підпадає під ознаки, наведені у частині другій статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"; окрім того, в обох справах йдеться про території, окуповані з лютого 2022 року, за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України щодо територій, тимчасово окупованих, починаючи з 24 лютого 2022 року. Тобто правовідносини у цих справах є подібними за критерієм здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території і доводи касаційної скарги ґрунтуються на застосуванні тих самих приписів Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
7.5. Існуючі міжнародні правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положеннях IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, учасницею якої є Україна (дата набрання чинності для України 24.08.1991). Стаття 42 "Положення про закони і звичаї війни на суходолі", що є додатком до цієї Конвенції, встановлює, що територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Як частина законодавства України положення IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року мають застосовуватися у сукупності із нормами законодавства України, в тому числі для тлумачення останніх та потреб правозастосовної практики.
7.6. За визначенням, наданим у статті 1-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
7.7. Водночас, виходячи зі статті 2 Закону № 1207-VII, метою цього закону є визначення статусу території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
Вказівка на мету закону визначити особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях України міститься також у його преамбулі в чинній редакції.
7.8. Тобто, як за міжнародними правовими нормами, так і за законодавством України територія визнається окупованою в силу наявних фактичних обставин; натомість закон не може змінювати цього факту, а встановлює правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території.
7.9. Частиною першою статті 1 Закону № 1207-VII (у чинній редакції) визначено, зокрема, що:
- тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав;
- тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
- правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права;
- за державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.
7.10. За частиною другою статті 1 Закону № 1207-VII:
- датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року;
- окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України;
- Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року;
- окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) - починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
7.11. Законом № 2138-IX від 15.03.2022; в редакції Законів № 2764-IX від 16.11.2022, № 3050-IX від 11.04.2023 статтю 1 Закону № 1207-VII доповнено частиною третьою, якою визначено, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7.12. Чинна редакція Закону № 1207-VII містить диференціацію правового режиму тимчасово окупованих територій України в контексті здійснення на них економічної діяльності та переміщення товарів, робіт та послуг (статті 13 та 13-1 Закону 1207-VII, а саме:
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктами 1 і 2 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються просто в силу приписів абзацу першого частини першої кожної з вказаних статей;
- до тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, правила статей 13, 13-1 Закону застосовуються лише у разі, якщо рішенням Кабінету Міністрів України ці правила (тобто, визначений ними правовий режим) поширені на такі тимчасово-окуповані території.
Це розмежування запроваджено Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України", який набрав чинності 20.03.2022 шляхом доповнення статей 13, 13-1 Закону). Цим самим законом доповнено абзац другий частини третьої статті 4 Закону № 1207-VII.
7.13. Враховуючи відсильний характер наведених вище положень законодавства, Об'єднана палата вважає за необхідне проаналізувати розвиток та зміну в часі регулювання, наведеного в статті 1, частині першій статті 3, статтях 13 та 13-1 Закону № 1207-VII.
7.14. Так, діюча до набрання чинності Законом України від 15.03.2022 № 2138-ІХ редакція Закону № 1207-VII містила таке:
- статті 13 та 13-1 Закону № 1207-VII визначали особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території та особливості переміщення товарів на/з тимчасово окупованої території;
- частина перша статті 1 Закону № 1207-VII вказувала, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
- частина другої цієї ж статті визначала дату початку тимчасової окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя - 20 лютого 2014 року;
- частина перша статті 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначала:
1) сухопутну територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.
7.15. Закон України від 15.03.2022 № 2138-ІХ) станом на 20.03.2022, зокрема:
- доповнив статтю першу Закону № 1207-VII частиною третьою, за якою дата початку тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив частину третю статті 4 Закону абзацом другим, за яким в умовах воєнного стану правовий режим тимчасово окупованої території, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначається, змінюється і скасовується рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
- доповнив статті 13, 13-1 Закону № 1207-VII новими частинами першими, за абзацом другим яких в умовах воєнного стану рішенням Кабінету Міністрів України положення цих статей можуть бути поширені на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
7.16. У частині першій статті 3 цього Закону було викладено іншу редакцію пункту 3 та доповнено її пунктом 4, відтак:
"І. Для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:
1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;
2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;
3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України;
4) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1, 2 і З цієї частини, і повітряний простір над цими територіями».
7.17. З наведеного регулювання у сукупності вбачається, що за відповідними законодавчими змінами для застосування правового режиму економічної діяльності на різних тимчасово окупованих територіях України окремого рішення про визнання тієї чи іншої її частини окупованою для визначення такого статусу за пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, вимагає будь-яка частина території України, крім Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які були окуповані іще в 2014 році та визнаються такими просто в силу закону (пункт 1 частини першої статті 3 Закону).
7.18. Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України" (набрав чинності 07.05.2022) до Закону № 1207-VII в свою чергу були внесені численні зміни, зокрема:
- частину другу статті 1 було викладено в такій редакції:
"Датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19 лютого 2014 року.
Окремі об'єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими Російською Федерацією з 19 лютого 2014 року. Перелік таких об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими Російською Федерацією з 20 лютого 2014 рок. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України";
- Закон був доповнений статтею 1-1 "Визначення термінів", пункт 7 частини першої якої містить визначення поняття "тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія), як частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації";
- пункт 1 частини третьої статті 3 Закону був викладений у такій редакції: "сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об'єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях".
7.19. Однак, частина третя статті 1, пункт 3 частини першої статті 3, а так само частини перші статей 13, 13-1 Закону при цьому залишилися незмінними.
7.20. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" щодо деяких питань визначення правового статусу тимчасово окупованих територій України в умовах воєнного стану від 16.11.2022 № 2764-ІХ частину третю статті 1 Закону було викладено в редакції, за якою дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, передбачених пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються Кабінетом Міністрів України.
7.21. Діюча редакція цієї норми (у відповідності до змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно" №3050-IX від 11.04.2023) вказує, що дата початку і дата завершення тимчасової окупації територій, які передбачені у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, визначаються у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7.22. Об'єднана палата бере до уваги, що з 07.05.2022 ані пункт 7 частини першої статті 1-1, ані пункт 1 частини третьої статті 3 Закону не містили (і зараз також не містять) жодних посилань на те, що статус тимчасово окупованих вказані у них території набувають залежно від наявності чи відсутності (а так само і дати ухвалення) будь-якого рішення того чи іншого повноважного органу державної влади України - РНБО, Кабінету Міністрів України чи іншого органу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
7.23. 06.12.2022 Кабінет Міністрів України затвердив постанову "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", відповідно до якої перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони України з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
7.24. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, датою окупації Мелітопольської міської територіальної громади визначено 25.02.2022.
7.25. Однак у відповідності до регулювання, запровадженого Законом України від 21.04.2022 № 2217-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України") правовий статус тимчасово окупованої території Російською Федерацією в розумінні пункту 1 частини першої статті 3 Закону не залежить від того, чи ухвалив (і якщо ухвалив - то коли саме) той чи інший повноважний орган державної влади України (РНБО, Кабінет Міністрів України чи інший орган в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України) рішення про визнання певної частини території України тимчасово окупованою. Таке рішення повноважного органу державної влади України (зокрема - і Кабінету Міністрів України) для територій, визначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону, має не конститутивне, а лише інформативне значення, з публічною достовірністю підтверджуючи конкретну дату, з якої фактична окупація певної частини території України почалася чи припинилася.
7.26. Враховуючи викладене, об'єднана палата вважає, що висновок, викладений Верховним Судом у постанові у справі № 910/9680/23 про застосування до спірних правовідносин положень статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" з огляду на загальновідомий факт окупації міста Мелітополь, відповідає Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України",
та виснував, що підставою для відмови в позові у цій справі (№ 908/1162/23), враховуючи положення статті 131 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", є заборона передачі електроенергії відповідачу, оскільки факт тимчасової окупації міста Мелітополь є загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому провадженні.
За ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у наведеній вище постанові і встановлені обставини у цій справі щодо поставки електроенергії за актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії у період з квітня по серпень 2022 року, не отриманими та не підписаними відповідачем, за якими електрична енергія поставлялась відповідачу до технологічної площадки, що знаходиться в населених пунктах, які перебувають в окупації, що заборонено законом і дані по такому об'єкту мають дорівнювати 0, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" до Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № ЗП135 від 29.12.2021 за період з квітня по серпень 2022 року на загальну суму 59 519,45 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку що вимоги позивача не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору в сумі 2 684,00 грн. покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця".
Повне рішення складено та підписано: 19.01.2026.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.