вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"16" січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1039/21
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» від 02.12.2025 (вх. №02.3.-02/10558/25)
про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі № 907/1039/21
за позовом Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастон», м. Ужгород
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція», м. Київ
про стягнення 27 041,31 грн
За участю представників:
заявника - не з'явився;
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
третьої особи - не з'явився.
У провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/1039/21 за позовом Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастон» про стягнення 22 837,68 грн зобов'язання по гарантії; 2306,61 грн інфляційних витрат; 701,89 грн - 3% річних; 1195,14 грн пені, зважаючи на неналежне виконання відповідачем Договору № 10326/20-ГВ від 12.05.2020 про надання банківської гарантії.
13 квітня 2022 року у справі № 907/1039/21 судом ухвалено рішення, яким позов задоволено частково та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вастон» на користь Акціонерного товариства «Банк Інвестицій та Заощаджень» 22 837,68 грн заборгованості по відшкодуванню гарантійного платежу, 1165,19 грн пені, 2306,61 грн інфляційних втрат, 694,40 грн - 3% річних та 2266,85 грн в повернення сплаченого судового збору.
На виконання вказаного рішення 16.05.2022 судом видано відповідний наказ.
За наслідками розгляду апеляційної скарги Західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 02 листопада 2023 року якою апеляційну скаргу залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 квітня 2022 року - без змін.
03 грудня 2025 року в електронній формі через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» від 02.12.2025 у якій заявник просить суд замінити стягувача з виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.04.2022 у справі N 907/1039/21, а саме - Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» (код ЄДРПОУ 33695095) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» (код ЄДРПОУ 40224607). Крім того заявник просить розглянути справу за відсутності його представника.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08 грудня 2025 року призначено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» від 02.12.2025 про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі № 907/1039/21 до розгляду в судовому засіданні 17 грудня 2025 р. о 15:30 год.
17 грудня 2025 року до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ТОВ «Вастон», що містить заперечення на заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ухвали від 17.12.2025 відкладено судове засідання з розгляду заяви ТОВ «Ізі Фінанс» від 02.12.2025 про заміну сторони у виконавчому провадженні у цій справі на 16.01.2026 та зобов'язано ТОВ «Ізі Фінанс», АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень», ТОВ «Вастон», в строк до 10.01.2026, надати суду матеріали виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 13 квітня 2022 року у цій справі.
На виконання вимог суду заявником - ТОВ «Ізі Фінанс» 22.12.2025 подано копію наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2022 у цій справі, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.11.2024.
У судове засідання 16 січня 2026 року заявник та учасники справи не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 17.12.2025 до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронних листів від 19.12.2025 року.
Відповідно до частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Розглянувши матеріали заяви про заміну сторони у справі правонаступником з доданим до неї документами, суд зважає на наступне.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 03.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс», як Фактором та Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень», як Банком/Клієнтом укладено Договір факторингу (надалі - Договір) за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (надалі також іменуються «права» або «право», в залежності від контексту) до боржників, позичальників, заставодавців та поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, (надалі за текстом - «Боржники»), включаючи права вимоги і до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за договорами банківських гарантій, договорами поруки з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори».
3а цим Договором Фактор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Клієнтом у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 3.2 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених Основними договорами та передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Розмір Прав вимоги, які переходять до Фактора, вказаний-у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Фактора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги (п. 1.2. Договору).
Згідно з підписаним сторонами Договору Додатком №1 до означеного Договору (реєстром прав вимог) вбачається відступлення Банком на користь Фактора права вимоги виконання ТОВ «Вастон» (відповідача у цій справі) зобов'язань за договором №10326/20-ГВ від 10.11.2020 на суму заборгованості, яка станом на 31.07.2025 становила 24 945,68 грн (п. 24 Додатку №1 до Договору).
За змістом п.п. 4.1.1., 4.1.2. п. 4.1., п. 4.2. Договору перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:
- Клієнт формує та надає Фактору Реєстр прав вимоги за формою, погодженою Сторонами у додатку № 1 до цього Договору;
- Клієнт формує та надає Акт приймання-передачі Реєстру прав грошових вимог за формою, погодженою Сторонами у додатку № 2 до цього Договору;
Перехід від Клієнта до Фактора Прав грошових вимоги відбувається в день підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру прав грошових вимог та самого Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі га на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписані Сторонами та скріплені їх печатками Акт приймання-передачі та Реєстр прав грошових вимог в паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав грошових вимоги.
Відповідно до Акту приймання-передачі прав грошових вимог від 03.11.2025 (Додаток №2 до Договору) Клієнт передав, а Фактор прийняв Права Вимоги до Боржників, зазначені в Додатку 1 до Договору в кількості боржників: 38 штук, в тому числі ТОВ «Вастон» за договором №10326/20-ГВ від 10.11.2020 на суму заборгованості 24 945,68 грн.
Оплата вартості відступленого Клієнтом права вимоги на користь Фактора в порядку п.п. 3.1., 3.2. Договору підтверджується платіжною інструкцією від 03.11.2025 за №219.
Відповідно до частин першої та другої статті 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
На стадії виконавчого провадження заміна сторони відбувається відповідно до статті 334 ГПК України, яка регламентує, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина друга статті 334 ГПК України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами першою та другою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.
Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14.
Так, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов'язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.
Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв'язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов'язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.
Наведені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, підлягають застосуванню у цій справі, оскільки положення норм статей 52, 334 ГПК України та статей 55, 442 ЦПК України не відрізняються за своїм змістом.
Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов'язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов'язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов'язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов'язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов'язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб'єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з'ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).
Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов'язанні (постанова ВП ВС від 03.12.2025 у справі №902/388/18).
Оцінюючи обставини на підтвердження переходу права вимоги, суд враховує наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, суд констатує, що Цивільним кодексом України встановлено можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги:
1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні;
2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);
3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;
4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання;
5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
В той же час, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину:
а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);
б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);
в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;
г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;
д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;
е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу:
1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;
2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;
3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;
4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови;
5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому така плата за надану фактором послугу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), може бути встановлена:
- у твердій сумі;
- у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається;
- у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
При цьому, суд зауважує, що сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість, відповідно до частини першої статті 1084 ЦК України грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Виходячи з наведеного, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
В даному аспекті, оцінюючи наданий заявником Договір факторингу, суд зважає, що за відсутності доказів, що підтверджують статус банку або фінансової установи у Фактора та докази надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, позаяк у спірному випадку йдеться про звичайне відступлення права вимоги, ане про фінансування під відступлення права вимоги за плату.
До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), постанові від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).
Водночас, означена правова кваліфікація наданого заявником Договору факторингу не впливає на можливість переходу права вимоги за таким договором.
При цьому, за встановленими у цій справі обставинами, зобов'язання боржника - ТОВ «Вастон» виникли у зв'язку з неналежним виконанням даним Товариством умов договору про надання банківської гарантії №10326/20-ГВ, який був укладений між Акціонерним товариством «Банк Інвестицій та Заощаджень», як Гарантом, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вастон», як Принципалом 12 травня 2020 року (що безпосередньо встановлено у рішенні від 13.04.2022 в цій справі), тоді як предметом Договору факторингу було відступлення права вимоги виконання ТОВ «Вастон» зобов'язань за договором №10326/20-ГВ від 10 листопада 2020 року, вимоги за яким не були спірними у цій справі.
Окрім того, як вбачається з Реєстру прав вимог (Додаток №1 до Договору) та Акту приймання-передачі прав грошових вимог від 03.11.2025 (Додаток №2 до Договору) Фактор набув права вимоги за таким Договором №10326/20-ГВ від 10.11.2020 на суму 24 945,68 грн, тоді як відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 13 квітня 2022 року було ухвалено стягнути з відповідача - ТОВ «Вастон» 22 837,68 грн заборгованості по відшкодуванню гарантійного платежу, 1165,19 грн пені, 2306,61 грн інфляційних втрат, 694,40 грн - 3% річних та 2266,85 грн в повернення сплаченого судового збору, тобто загальна сума стягнутої з відповідача суми становить 29 270,73 грн, доказів відступлення якої на користь ТОВ «Ізі Фінанс» суду не надано.
З метою встановлення наявності підстав для визнання заявника кредитором у цій справі судом відповідно до ухвали від 17.12.2025 було зобов'язано учасників справи та заявника надати суду матеріали виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 13 квітня 2022 року у цій справі, які б дали змогу встановити ймовірне часткове виконання судового рішення у цій справі та підтвердити розмір відступленої позивачем на користь ТОВ «Ізі Фінанс» вимоги.
Водночас, подані відповідно до заяви від 22.12.2025 заявником докази (копії наказу Господарського суду Закарпатської області від 16.05.2022 у цій справі, постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08.11.2024) не можуть підтвердити зміну стягнутої судом у цій справі заборгованості відповідача, що в сукупності з різною датою договору, права вимоги за яким відступлені позивачем на користь ТОВ «Ізі Фінанс» та відмінною сумою набутої останнім вимоги від стягнутої судом в цій справі дає підстави для переконливого висновку, що заявником не надано суду доказів того, що за умовами Договору факторингу від 03.11.2025 йому позивачем було передане право вимоги до відповідача щодо заборгованості, яка утворилась за Договором про надання банківської гарантії №10326/20-ГВ від 12.05.2020, про які зазначає сам Заявник у заяві та які були предметом судового розгляду у справі №907/1039/21.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що при повторному зверненні до суду йому необхідно надати документи на підтвердження правонаступництва сторони за зобов'язаннями саме за спірним у цій справі Договором №10326/20-ГВ від 12.05.2020, заборгованість за яким в загальній сумі 29 270,73 грн (разом з судовим збором) була предметом дослідження під час розгляду справи № 907/1039/21.
Керуючись статтями 52, 232-235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Фінанс» від 02.12.2025 (вх. №02.3.-02/10558/25) про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі № 907/1039/21, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повну ухвалу складено та підписано 21 січня 2026 року.
Суддя Р.М. Лучко