вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
15 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1217/25
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання Далекорій Б.В., розглянувши в загальному позовному провадженні справу
за позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», код ЄДРПОУ - 38581200, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, 17,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , місцезнаходження - АДРЕСА_2 ,
про визнання припиненими трудових відносин,
за участі учасників справи:
від позивача - адвокат Михалків Б.С. (згідно ордеру серії АО №1200206 від 23.10.2025),
від відповідача - не з'явився,
від третьої особи - не з'явився,
ОСОБА_1 (далі - позивач), від імені та в інтересах якого діє адвокат Михалків Богдан Степанович (згідно ордеру серії АО №1200206 від 23.10.2025) звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою від 23.10.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» (далі - відповідач, товариство), згідно з якою просить припинити трудові відносини між позивачем і відповідачем у зв'язку із звільненням з товариства за власним бажанням на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2025.
Згідно з ухвалою від 29.10.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання на 26.11.2025; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача одноосібного учасника товариства - ОСОБА_2 ; зобов'язав позивача у справі з урахуванням положень ч. 2 ст. 172, ч. 3 ст. 176 ГПК України не пізніше двох днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслати третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 листом з описом вкладення копію позовної заяви разом з доданими до неї документами.
З довідок про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 176 ГПК Відкриття провадження у справі (з призначенням дати)» від 29.10.2025 у справі № 907/1217/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам: представнику позивача та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 29.10.2025 о 21:04.
Враховуючи відсутність у третьої особи - ОСОБА_2 електронного кабінету, копія ухвали від 29.10.2025 направлена цій особі рекомендованою поштовою кореспонденцією №R067029115793 від 30.10.2025.
17.11.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №R067029115793 від 30.10.2025 разом з ухвалою від 29.10.2025 та зазначено причину невручення поштового відправлення: «адресат відсутній».
30.10.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Михалків Б.С. надійшла заява від 30.10.2025 (зареєстрована за вх. №02.3.1-02/9503/25), в якій він просить приєднати до матеріалів справи копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , що видане 27.12.2018 Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, актовий запис №1307.
Враховуючи неявку в підготовче засідання 26.11.2025 учасників справи, які повідомлені належним чином про призначене судове засідання, суд згідно з ухвалою від 26.11.2025 відклав підготовче засідання на 18 грудня 2025 року та попередив позивача про те, що у випадку його повторної неявки у підготовче засідання, призначене на 11 годину 15 хвилин 18.12.2025, відповідно до п. 4 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України дана обставина є підставою залишення судом без розгляду позову в даній справі.
18.12.2025 через систему «Електронний суд ЄСІТС» від представника позивача - адвоката Михалків Б.С. надійшла заява закриття підготовчого провадження від 18.12.2025 (зареєстрована за вх.№02.3.1-02/11077/25), згідно з якою такий учасник справи просить закрити підготовче провадження у даній справі та призначити справу до судового розгляду, та провести підготовче засідання у справі без участі представника позивача.
Згідно з ухвалою від 18.12.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі, та призначити справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2026 р. на 09:30 год.
З довідок про доставку електронного листа, які отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», вбачається, що документ в електронному вигляді «Ст. 185 ч. 2 п. 3 ГПК Закриття підготовчого провадження (з призначенням дати)» від 18.12.2025 у справі № 907/1217/25 (суддя Сисин С.В.) було надіслано одержувачам: представнику позивача та відповідачу в їх Електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів учасників справи 19.12.2025 о 11:37.
В пунктах 41-42 постанови Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до «Електронного кабінету» є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Враховуючи відсутність у третьої особи - ОСОБА_2 електронного кабінету, копія ухвали від 18.12.2025 направлена цій особі рекомендованою поштовою кореспонденцією №R067029115793 від 30.10.2025.
17.11.2025 на адресу суду повернулося рекомендоване поштове відправлення №R067029115793 від 30.10.2025 разом з ухвалою від 29.10.2025 та зазначено причину невручення поштового відправлення: «адресат відсутній».
Отже, сторони належним чином повідомлені про судового засідання, призначеного на 15.01.2026.
У судовому засіданні 15.01.2026 під час розгляду справи по суті суд, за участі представника позивача, розглянув справу по суті, перейшов до судових дебатів, після чого відповідно до ч.1 ст.219 ГПК України оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення у цьому судовому засіданні.
Після повернення 15.01.2026 зі стадії ухвалення судового рішення, у порядку ч. 1 та 6 ст. 240 ГПК України суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
Згідно з ч. 6 ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Обґрунтування позовних вимог позивача зводиться до неможливості реалізації ним конституційного права на працю та вільного обрання професії внаслідок бездіяльності відповідача. ОСОБА_1 стверджує, що він, перебуваючи на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» з 02.01.2015, виявив намір припинити трудові відносини за власною ініціативою на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, що зумовлено тривалою відсутністю господарської діяльності підприємства та фактичним невиконанням обов'язків щодо оплати праці.
У зв'язку з цим він 17.09.2025 направив на адресу відповідача письмове повідомлення про проведення загальних зборів товариства на 10:00 22.10.2025 у місті Ужгород, по вулиці Гранітна, 17 (юридична адреса товариства), із запропонованим наступним порядком денним зборів: про звільнення з посади директора ТОВ «ТПК 2005» ОСОБА_1 згідно поданої ним заяви про звільнення від 17.09.2025.
22.10.2025 за вказаною адресою проведення зборів прибув лише позивач, який зафіксував відсутність одноосібного учасника товариства ОСОБА_2 , про що було складено акт, яким позивач, як, директор ТОВ «ТПК 2005» і як особа, яка ініціювала скликання загальних зборів ТОВ «ТПК 2005» на 22.10.2025 зафіксував те, що такі загальні збори учасників ТОВ «ТПК 2005» не відбулися з причин неявки на збори особи, яка є одноосібним учасником товариства згідно установчих документів товариства.
Отже, незважаючи на належне повідомлення учасника про дату, час та місце проведення зборів, що підтверджується описом вкладення та фіксацією повернення поштового відправлення за закінченням терміну зберігання 02.10.2025, одноосібний власник товариства ОСОБА_2 на збори не з'явилася.
Позивач наголошує на тому, що за специфікою правового статусу директора як одноосібного виконавчого органу, його звільнення належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства і потребує прийняття відповідного рішення для внесення змін до державного реєстру. Ухилення засновника від участі у зборах та прийняття рішення про припинення повноважень керівника створює ситуацію, за якої позивач залишається у трудових відносинах з відповідачем проти своєї волі, не маючи при цьому законних механізмів для самостійного вирішення питання про звільнення. Таким чином, правова позиція позивача ґрунтується на тому, що бездіяльність відповідача унеможливлює припинення трудового договору у встановлений законом спосіб, що призводить до порушення прав та інтересів ОСОБА_1 і вимагає судового захисту шляхом визнання трудових відносин припиненими.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, доказів погашення заборгованості не представив.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, з врахуванням положень ч. 9 ст.165, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.
Суд встановив, що позивач - ОСОБА_1 , перебуває на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» з 02.01.2015 (дані відомості підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.10.2025).
17.09.2025 позивач - ОСОБА_1 , який працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», направив засобами поштового зв'язку на адресу підприємства заяву про звільнення. У цій заяві він просив звільнити його з посади керівника за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 22.10.2025. Таким чином, позивач офіційно повідомив товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» про свій намір припинити трудові відносини у визначений законом строк.
Згідно з повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» від 17.09.2025, наступні збори будуть проведені 22.10.2025 в місті Ужгород, вулиця Гранітна 17, на яких буде розглядатися питання про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» ОСОБА_1 згідно поданої ним заяви про звільнення від 17.09.2025.
Відповідно до акту №1 від 22.10.2025 про визнання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» такими що не відбулися зазначається, що загальні збори учасників ТОВ «ТПК 2005» 22.10.2025 о 10:00 годині не відбулися з причин неявки на збори особи, яка є одноосібним учасником товариства згідно установчих документів товариства. Також даним актом засвідчується повернення на адресу директора товариства рекомендованого листа з описом вкладень в якому міститься повідомлення засновнику товариства про дату, час та місце проведення зборів учасників з підстав закінчення термінів зберігання листа 02.10.2025.
У той же час судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 27.12.2018, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Приписами ст. 80 ЦК України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом.
Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (ч. 2 ст. 98 ЦК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 98 ЦК України, порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів.
Згідно приписів ст. 99 ЦК України, загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу.
Статтею 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) передбачено, що органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.
Відповідно до ст. 29 Закону, загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.
Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 30 Закону передбачено, що до компетенції загальних зборів учасників належать зокрема: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону, загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства.
Виконавчий орган товариства зобов'язаний вчинити всі необхідні дії для скликання загальних зборів учасників у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких зборів (ч. 8 ст. 31 Закону).
Приписами ст. 32 Закону передбачено, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті.
Відповідно до положень ст. 33 Закону, загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому законом та статутом товариства. Учасники товариства беруть участь у загальних зборах учасників особисто або через своїх представників. Загальні збори учасників передбачають спільну присутність учасників товариства в одному місці для обговорення питань порядку денного або можуть проводитися у режимі відеоконференції, що дозволяє бачити та чути всіх учасників загальних зборів учасників одночасно, чи із застосовуванням інших засобів електронної ідентифікації. Загальні збори учасників проводяться за місцезнаходженням товариства, якщо інше не встановлено статутом товариства.
Статтею 39 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.
З одноосібним виконавчим органом та кожним членом колегіального виконавчого органу укладається цивільно-правовий або трудовий договір (контракт). Договір (контракт), що укладається з одноосібним виконавчим органом та членом колегіального виконавчого органу, від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників (ч. 12 ст. 39 Закону).
Повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу (ч. 13 Закону).
Судом, досліджено і оцінено докази, які містяться в матеріалах справи. Встановлено, що згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб - підприємців та громадський формувань, сформованого станом на 22.10.2025, засновниками (учасниками) ТОВ «ТПК 2005», код ЄДРПОУ - 38581200, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, 17, є: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , розмір частки засновника (учасника) - 310000,00 грн.
Відповідно до даних витягу, ОСОБА_1 являється керівником (директором) ТОВ «ТПК 2005», код ЄДРПОУ - 38581200, з 02.01.2015.
17.09.2025 позивач направив на адресу відповідача письмове повідомлення про проведення загальних зборів товариства на 10:00 22.10.2025 у місті Ужгород, по вулиці Гранітна, 17 (юридична адреса товариства), із запропонованим наступним порядком денним зборів: про звільнення з посади директора ТОВ «ТПК 2005» ОСОБА_1 згідно поданої ним заяви про звільнення від 17.09.2025.
Згідно долучених до матеріалів справи описів вкладення у цінний лист, додатком до такого повідомлення долучалась копія заяви ОСОБА_1 про звільнення з посади директора ТОВ «ТПК 2005» від 17.09.2025.
Суд зазначає, що за твердженням позивача, яке не було спростовано відповідачем або його учасниками, котрі залучені до участі у справі як треті особи, загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» у визначену дату, а саме 22.10.2025, не відбулися.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач реалізував своє право на звільнення за власною ініціативою, завчасно надіславши відповідну заяву про звільнення на адресу товариства.
Отже, внаслідок бездіяльності вищого органу управління товариства рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 як директора прийнято не було, що призвело до фактичного примусового продовження трудових відносин всупереч волі працівника. Зазначена обставина додатково підтверджується актом №1 про визнання загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», згідно зі змістом якого що керівником відповідача досі являється позивач.
Щодо встановлених судом обставин справи, суд зазначає, що позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора (така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №761/20061/21, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення (така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №761/20061/21, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).
Передбачений частиною 1 статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).
У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).
У постанові від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24 Верховний Суд зазначив, що для належної реалізації права на звільнення за власним бажанням директор товариства має за власною ініціативою як виконавчий орган скликати загальні збори учасників товариства для вирішення питання щодо свого звільнення. У разі, коли загальні збори учасників товариства не ухвалюють рішення про звільнення директора за його заявою, він має право звернутися до суду з позовом про визнання трудових відносин припиненими. Суд може захистити право особи на звільнення шляхом визнання факту припинення трудових правовідносин, що є належним способом захисту порушеного права, спрямованим на припинення правовідносин з управління між директором та товариством. Рішення суду про визнання трудових відносин припиненими є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність порушення його законних прав та інтересів, зважаючи на обставини не звільнення його з посади керівника товариства згідно поданої заяви від 17.09.2025, що призвело до порушення його права на працю та її вільний вибір.
Суд виходить з того, що оскільки директором було дотримано встановленого корпоративним законодавством України та статутом товариства порядок скликання загальних зборів учасників Товариства, він мав законне (легітимне) право отримати рішення зборів про своє звільнення за результатом розгляду його позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 13) відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
За фактом набрання законної сили рішення у справі про припинення повноважень керівника (директора) юридичної особи таке рішення суду тягне за собою зміну відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що стосувалися такого керівника, отже є підставою внесення відповідних змін до реєстру.
Щодо смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 одноосібного учасника товариства - ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 27.12.2018, суд зазначає, що дана обставина не може бути перешкодою для припинення трудових відносин позивача з відповідачем, враховуючи тривалий час, що минув після її смерті (більше 6 років) та відсутність відомостей про успадкування частки ТОВ «ТПК 2005».
Отже, оскільки позивачем було дотримано порядок звільнення керівника товариства, передбачений як ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так і ст. 98 ЦК України, а також дотримано порядок скликання загальних зборів учасників, визначений ч. 2, 3 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»; оскільки відповідач не забезпечив належної процедури припинення трудових відносин, чим обмежив право особи на вільний вибір праці, а використання примусової праці відповідно до статті 43 Конституції України забороняється, а тому суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання припиненими за власним бажанням трудових відносин та повноважень директора/керівника ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», незважаючи також на смерть одноосібного учасника товариства - ОСОБА_2 , що мало місце 26.12.2018.
При цьому, на переконання суду, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача у такому випадку буде вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили.
Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
За умовами ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення правовідношення.
Суд зазначає, що припинення трудових відносин певною датою у минулому по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Крім того, з 02.01.2015 (або ж з 22.10.2025) та до часу набрання законної сили рішення у даній справі не виключено, що ОСОБА_1 міг/може вчиняти управлінські та інші дії як керівник ТОВ «ТПК 2005» з третіми особами, укладати/розривати угоди, розпоряджатися майном товариства тощо.
Саме факт неприйняття загальними зборами рішення 22.10.2025 про припинення повноважень свідчить про збереження цих повноважень позивачем, а також свідчить про наявність між сторонами спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку, і саме з набрання рішенням законної сили спір про припинення правовідносин між сторонами буде вирішено.
Окрім цього, припинення правовідносин між директором та товариством з дати набрання рішенням суду законної сили забезпечить можливість та надасть товариству (загальним зборам учасників товариства) додатковий час до набрання рішенням законної сили обрати (призначити) директором іншу особу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку права позивача підтягаються захисту шляхом припинення повноважень на майбутнє, що відповідає способу захисту, передбаченому п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Таким чином, враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку що визнати припиненими трудові відносини з дати набрання рішенням законної сили.
В той же час, право позивача є порушеним і підлягає захисту, а тому суд не може відмовити у задоволенні цієї вимоги лише з формальних причин (так як у прохальній частині позовної заяви не зазначено з якого дня припинити трудові відносини між позивачем і відповідачем та наведено прохання припинити суду трудові відносини на підставі ч.1 ст. 38 КЗпП України), оскільки вимога текстуально так сформульована позивачем.
Як суд зазначив у цій справі, зважаючи на взаємний похідний юридичний зв'язок між трудовими правами директора та його корпоративними правами на управління Товариством, ці права не можна розривати, вимагаючи припинити лише трудові права/обов'язки без припинення прав/обов'язків управлінських як директора.
Тому, суд висновує, що не залежно від того, як у змісті вимоги позивача викладена вимога про припинення юридичних зв'язків між ним та товариством (про розірвання трудового договору; припинення трудових відносин; припинення трудового договору; про визнання звільненим з посади керівника (директора); дострокового розірвання договору тощо) корпоративний спір у разі неприйняття загальними зборами товариства рішення про звільнення із займаної посади директора (керівника) звільнення із займаної посади директора товариства є корпоративним спором про припинення управлінських повноважень директора, що автоматично має припинити і трудові відносини.
Отже, врахувавши обставини справи, положення цивільного законодавства і практику Верховного Суду з даного питання, суд, задовольнивши позов, визнає припиненими за власним бажанням трудові відносини та повноваження директора/керівника ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» з дати набрання цим рішенням законної сили.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями ст. ст. 13 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Суд також зазначає, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Згідно квитанції до платіжної інструкції від 24.10.2025 при подачі позову про припинення трудових відносин, позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028 грн.
Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028,00 грн.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду: позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, оскільки позовні вимоги задоволено повністю, на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору повністю.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 237, 238, 240, 256 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати припиненими за власним бажанням трудові відносини та повноваження директора/керівника Пилипа Сергія Олександровича (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» (код ЄДРПОУ - 38581200, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, 17) з дати набрання цим рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005» (код ЄДРПОУ - 38581200, місце знаходження - 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Гранітна, 17) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 ) 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) у повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, згідно з частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено і підписано 20.01.2026.
Суддя С.В. Сисин