вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
20 січня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/1356/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Свалявської міської ради Закарпатської області, м. Свалява, Закарпатська область
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал", м. Свалява, Закарпатська область
про стягнення 225 904,05 грн
Секретар судового засідання Райніш М.І.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" адреса Закарпатська область, Мукачівський район, м. Свалява, вул. Волошина, 134, 89300 ЄДРПОУ 39101993 про стягнення 225 904,05 грн. заборгованості за договором оренди майна.
Позов заявлено з посиланням на статті 623, 1212, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 120, 125, 206 ЗК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №907/1356/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.12.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, хвала суду від 03.12.2025 була направлена відповідачу рекомендованою міською поштою з повідомленням і отримана відповідачем 12.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Правова позиція позивача
Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що Свалявська міська територіальна громада недоотримала кошти у розмірі 225 904, 05 грн у вигляді орендної плати за землю, які могла б реально одержати у випадку належного виконання відповідачем своїх обов'язків по оформленню землекористування.
Згідно частини 5 статті 120 Земельного Кодексу України (у редакції, чинній на час придбання товариством нерухомого майна) визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Позивач зазначає, що в порушення ст.ст. 12, 80, 116, 120, 122, 124 та Перехідних положень Земельного Кодексу України на даний час відповідачем право користування земельною ділянкою належним чином не оформлено, земельна ділянка (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, загальною площею 1,2019 га) використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код. 11.02) без оформлення документів, що посвідчують право власності чи право користування нею. Плата за земельну ділянку до бюджету не сплачується.
Вказане свідчить про наявність з боку відповідача протиправної поведінки, що має своє вираження в неоформленні права користування земельною ділянкою, на якій находяться належні йому на праві власності будівлі. У зв'язку з чим йому були нараховані збитки за період з вересня 2022 року по травень (включно) 2025 року за використання земельної ділянки (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 в м. Свалява, вул. Волошина, 134).
До участі в роботі комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, відповідач запрошувався, однак не з'явився, хоч був належним чином повідомлений (лист - повідомлення Свалявської міської ради від 04.06.2025 №02-13/2588).
На виконання Рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 30.07.2025 року №198 «Про затвердження акту №4 Комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам», Свалявською міською радою було повідомлено відповідача про необхідність у місячний термін з дати затвердження Акту відшкодувати Свалявській міській раді збитки за користування спірною земельною ділянкою.
Зазначені вимоги позивача залишені без відповіді, що стало підставою для звернення Свалявської міської ради як власника землі до суду.
Правова позиція відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Так з метою захисту майнових прав Свалявської міської ради від несумлінних землекористувачів, що ухиляються від вчасного укладання договорів оренди, недопущення безоплатного використання земельних ділянок комунальної власності, що призводить до втрат місцевого бюджету, визначення та відшкодування збитків, завданих Свалявській міській раді, власникам землі та землекористувачам в наслідок порушення порядку землекористування, відповідно до статей 12, 79-1, 125, 152, 156, 157, 206, 211 Земельного Кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам», збільшення надходжень від плати за землю згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий комітет Свалявської міської ради прийняв рішення від 15.06.2022 року № 132 «Про створення комісії з визначення розміру збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам» (зі змінами від 10.04.2025 року №75).
За результатами роботи комісії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» (далі Постанова КМУ №284) складено Акт №4 від 19.06.2025 року Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачів та 30 липня 2025 року затверджено Акт №4 рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради №198 «Про затвердження акту №4 Комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам».
Комісією встановлено, що нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ», розміщене на земельній ділянці Свалявської міської ради, комунальної форми власності (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, загальна площа, що використовується 1,2019 га за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код. 11.02)).
02.09.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ» набуло право приватної власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою м. Свалява, вул. Волошина, 134 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер : 43179831, виданий 02.09.2015 року, видавник Реєстраційна служба Свалявського районного управління юстиції у Закарпатській області, а саме: Об'єкт нерухомого майна - ЛМРУ літера Б, загальною площею 1397,2 кв.м.; Об'єкт нерухомого майна - РММ літера В, загальною площею 937,4 кв.м.; Об'єкт нерухомого майна - модуль літера Х, загальною площею 536,8 кв.м.; Об'єкт нерухомого майна - трансформаторна літера Д, загальною площею 42,4 кв.м.; Об'єкт нерухомого майна - котельня літера Е, загальною площею 87,7 кв.м..
Вказані об'єкти нерухомого майна які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ» код ЄДРПОУ 39101993 розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 га в м. Свалява, вул. Волошина, 134) за цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( код.11.02)).
З моменту набуття права приватної власності на нерухоме майно, яке знаходиться на землях комунальної власності відповідачем плата за користування земельною ділянкою у розмірі встановленому законодавством не здійснювалось, за виключенням періоду з вересня 2019 року по серпень (включно) 2022 року за яке було стягнуто згідно рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.09.2023р. у справі № 907/240/23 внаслідок чого без достатніх правових підстав відповідачем збережено в себе грошові кошти.
За твердженням позивача, на час набуття права власності на нерухоме майно у Відповідача були відсутні будь-які правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку, договір оренди земельної ділянки не укладено та викуп земельної ділянки не здійснено.
У зв'язку з вищевикладеним, позивачем були нараховані збитки за період з вересня 2022 року по травень (включно) 2025 року (2 роки 9 місяців) за використання земельної ділянки (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010, площею 1,2019 в м. Свалява, вул.Волошина,134).
Згідно Акту №4 комісії з визначення розмірів збитків заподіяних власникам землі та землекористувачам встановлено, що неодержаний дохід у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 2124010100:01:035:0010) загальною площею, що використовується 1,2019 га Товариством з обмеженою відповідальністю «СУПЕРПОРТАЛ», що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Волошина, 134 складає 225 904,05 грн. (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні 05 копійок. Цільове призначення земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості ( код.11.02.)
Період, за який визначені збитки: з вересня 2022 року по травень 2025 року (включно), що складає - 2 роки 9 місяців.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає:
2025 рік - 2 254 606,79 грн. ( витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.05.200525 року № витягу НВ-9962800662025).
Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» від 13.01.2025р. №6-28-0.22-18/71-25) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2023 рік - 1,051 та за 2024 рік- 1,12 .
Тоді, нормативна грошова оцінка з врахуванням коефіцієнтів індексації становитиме:
2024 рік : 2 254 606,79 грн. : 1,12 = 2 013 041,78 грн.
2023 рік: 2 013 041,78 грн. : 1,051= 1 915 358,50 грн.
2022 рік - 2 082 021,46 грн. ( витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 22.07.2022р. № 12111/221-22).
Затверджений розмір орендної плати за земельні ділянки по Свалявській міській раді:
- згідно додатку до рішення 10 сесії 6 скликання Свалявської міської ради від 13.12.2013 року №809 - 3 відсотки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік ( пункт 28. Інші землі промисловості).
- згідно додатку 1 до рішення 39 сесії 8 скликання Свалявської міської ради від 30.03.2023 року №1157 «Про затвердження розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності Свалявської міської ради Закарпатської області» - з 01.01.2024 року 5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік (пункт 7, код 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості).
За твердженням позивача, розмір збитків, завданих Свалявській міській раді становить:
2022 рік ( 4 місяці ) : розмір орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки (НГО - 2 082 021,46 грн.) становить 62 460,64 грн. : 12 = 5 205,05 грн. щомісячно.
За 4 місяці 2022 року: 5 205,05 грн. х 4 = 20 820,20 грн.
2023 рік : розмір орендної плати 3 % від нормативної грошової оцінки (НГО - 1 915 358,50 грн.) становить 57 460,76 грн. в рік.
2024 рік : розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки (НГО - 2 013 041,78 грн.) становить 100 652,09 грн. в рік.
2025 рік ( 5 місяців ) : розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки (НГО - 2 254 606,79 грн.) становить 112 730,34 грн. : 12 = 9 394,20 грн. щомісячно.
За 5 місяців 2025 року: 9 394,20 грн. х 5 = 46 971,00 грн.
Загальний розмір збитків за 2 роки 9 місяців становить: 20 820,20 грн. + 57 460,76 грн. + 100 652,09 грн. + 46 971,00 грн = 225 904,05 грн (двісті двадцять п'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні 05 копійок).
Розмір безпідставно збережених коштів розраховано, як розмір плати за земельні ділянки комунальної власності у вигляді орендної плати за землю, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою органом місцевого самоврядування.
На виконання Рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради від 30.07.2025 року №198 «Про затвердження акту №4 Комісії з визначення розмірів збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам» Свалявською міською радою було повідомлено Відповідача згідно листа від 31.07.2025 №02-13/3404 про необхідність добровільно у місячний термін з дати затвердження Акту відшкодувати Свалявській міській раді збитки за користування спірною земельною ділянкою. Зазначені пропозиції, як вимоги Позивача залишені без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення до суду Свалявської міської ради Закарпатської області, як власнику землі, якому завдано шкоди.
ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України, далі ЗК України).
Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ «Про оренду землі»).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, далі ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №922/3208/19
З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі.
Визначення земельної ділянки наведено в ч.1 ст. 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Як встановлено приписами ч.ч.1, 3, 4, 9 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Зазначені обставини, з урахуванням вимог ст.77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).
Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 07.02.2019 у справі №922/3639/17, від 06.02.2018 у справі №923/921/17.
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 ЦК України).
Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Приписами ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
З приписів статті 79-1 Земельного кодексу України вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Матеріалами справи встановлено що, спірна земельна ділянка є сформованою, їй присвоєно кадастровий номер 2124010100:01:035:0010.
Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об'єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщений.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).
Отже, за змістом указаних приписів закону виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці комунальної власності, якій присвоєно кадастровий номер, тож вона вважається сформованою.
У свою чергу, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірною земельною ділянкою площею кадастровий номер 2124010100:01:035:0010 у спірний період користування, зокрема укладення договорів оренди з Свалявською міською радою, однак державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена 27.02.2008 р. (копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.06.2025р., номер витягу НВ-2100641902025, що міститься в матеріалах справи).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач користувався спірною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
У п. 65 постанови від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Згідно з п. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Згідно із статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").
Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі №920/739/17).
У матеріалах справи наявні витяги про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Наявні в матеріалах справи докази не спростовують нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки.
Відтак, суд виходить з того, що дані витяги є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 77 ГПК України та правомірно покладені в основу розрахунку розміру орендної плати, яку відповідачі як фактичні користувачі земельної ділянки повинні були заплатити за користування нею.
З огляду на категорію та функціональне використання спірних земельних ділянок суд визнав правомірним застосування при розрахунку суми несплаченої відповідачем орендної плати коефіцієнт індексації від нормативної грошової оцінки землі, за 2023 рік -1,051 та за 2024 рік - 1,12., згідно Листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру» від 13.01.2025 р. №6-28-0.22-18/71-25)
З урахуванням нормативної грошової оцінки та категорії землі, виходячи зі встановлених коефіцієнтів індексації загалом, за спірний період з вересня 2022 року по травень 2025 року, відповідач мав сплатити позивачу 225 904,05 грн. орендної плати.
Проведені позивачем розрахунки безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати містять всі необхідні складові для такого розрахунку (період нарахування, нормативну грошову оцінку, коефіцієнт індексації), тож є обґрунтованими та підставними.
З аналізу змісту норм ст. ст. 1212-1214 ЦК України, абз. 4 ч. 1 ст. 144, абз. 5 ч. 1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
З матеріалів справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.
Судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування спірними земельними ділянками.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Крім того, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно 206 ЗК України, п. п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельними ділянками безоплатно відсутні. Відсутні правові підстави для звільнення від сплати орендної плати за землю.
Таким чином, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Свалява. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м.Свалява. Отже, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачів, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т. ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст. ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.05.2018 по справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 по справі № 922/3412/17 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 225, 904,05 грн за використання з вересня 2022 по травень 2025 земельної ділянки комунальної власності без укладення договорів оренди суд визнає такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Свалявської міської ради Закарпатської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" про стягнення суми 225 904,05 грн підлягають задоволенню повністю.
Щодо розподілу судових витрат
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 3 388,56 гривень витрат на оплату судового збору.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 216, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Суперпортал" (89300, Закарпатська область, м. Свалява, вул. Волошина, 134, код в ЄДРПОУ 39101993) на користь Свалявської міської ради Закарпатської області (89300, Закарпатська область, м. Свалява, площа Головна, будинок 1, код ЄДРПОУ 04053884) 225 904,05 грн безпідставно збережених коштів, а також 3 388,56 грн витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.
Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 20.01.2026
СУДДЯ Любомир АНДРЕЙЧУК