Рішення від 12.01.2026 по справі 904/4813/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026м. ДніпроСправа № 904/4813/25

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" ,м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23 521 441,06 грн.

Представники:

Від позивача: Жигадло Ірина Борисівна, свідоцтво Серія РН №1321, адвокат

Від відповідача: Балдинюк Максим Юрійович, посвідчення № 4073 від 12.10.2011, адвокат

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач) штрафні санкції в загальному розмірі 23 521 441,06 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- пеня у сумі 10 091 682,67 грн;

- три проценти річних у сумі1 067 588,47 грн;

- інфляційні втрати у сумі 6 188 729,92 грн;

- штраф у сумі 6 173 440,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Рамкового договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 та Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 в частині своєчасності оплати вартості переданого природного газу.

Ухвалою від 01.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

17.09.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

17.09.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у загальному провадженні.

Ухвалою від 22.09.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ " про розгляд справи у загальному позовному провадженні задоволено. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/4813/25 за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 07.10.2025.

26.09.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.

01.10.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла заява- доповнення до відзиву.

03.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника.

06.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 07.10.2025 Відповідач заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 07.10.2025 відкладено підготовче засідання на 28.10.2025.

14.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

27.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли пояснення по справі.

27.10.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на пояснення.

27.10.2025 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшла про розстрочення та зменшення неустойки в якій просить:

- розстрочити виконання рішення по справі № 904/4813/25 щомісячними рівними платежами строком на 1 рік з дати ухвалення рішення суду.

- зменшити розмір штрафу та пені на 95 %.

28.10.2025 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.10.2025 Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечив.

Позивач свого представника не направив, про дату та час повідомлений належним чином.

Ухвалою від 28.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 17.11.2025.

17.11.2025 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.

Суд заслухав вступне слово позивача та відповідача, питання сторін на відповіді на них.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 08.12.2025.

08.12.2025 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Суд дослідив наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.01.2026.

12.01.2026 в судовому засіданні продовжено розгляд справи по суті.

Сторони підтримали свої правові позиції.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.01.2026 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що протягом дії Рамкового договору №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 увесь час належним чином виконував умови Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП від 20.10.2021 на кожний Період постачання, укладав з Позивачем Додаткові угоди з визначеним Договірним обсягом природного газу на Період поставки, його Договірну вартість та надавав Позивачу, як забезпечення виконання вимог за Індивідуальними договорами, безвідкличні безумовні банківські гарантії в тому числі зокрема й за Періоди постачання - Лютий 2022, Березень 2022.

Відповідач вказує, що під час дії Рамкового та Індивідуального договору Україна зазнала військової агресії Російської Федерації, у зв'язку з чим Президентом України 24.02.2022 був виданий Указ № 64/2022 про введення в Україні воєнного стану строком на 30 діб, затверджений відповідним Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX. Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Наразі режим воєнного стану в Україні триває.

Відповідач забезпечував природним газом побутових споживачів на території Донецької області, яка наразі найбільше постраждала від військової агресії Російської Федерації. Головне офісне приміщення Відповідача у м. Маріуполь було знищене ворожими снарядами, більшість побутових споживачів вимушено покинули свої домівки в Донецькій області.

Відповідач вказує, що сторони Рамкового договору обумовили особливий порядок взаємовідносин при настанні форс-мажорних обставин, зокрема, п. 7.1 Рамкового договору встановлено, що «Сторони звільняються від відповідальності за неналежне виконання чи невиконання своїх зобов'язань за даним Договором, якщо таке невиконання або неналежне виконання є наслідком обставин непереборної сили (Форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили Сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладання Договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього Договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання Сторін».

Згідно п. 7.5 Рамкового договору «Строк виконання зобов'язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини». Таким чином Відповідач вказує, що строк виконання зобов'язань для сплати коштів за період поставки «Лютий 2022 року» та «Березень 2022 року» мають автоматично бути відкладені відповідно до часу, протягом якого будуть діяти форс-мажорні обставини.

Також Відповідач зазначає, що пункти 14 та 14.1. Індивідуального договору передбачає, що Покупець зобов'язується надати Продавцю не пізніше ніж за 2 (два) банківські дні до початку Періоду поставки: Жовтень 2021, Листопад 2021, Грудень 2021, Січень 2022, Лютий 2022, Березень 2022, Квітень 2022, один із наступних видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за Індивідуальним договором: у вигляді безвідкличної безумовної банківської гарантії у сумі, що становить 100% Договірної вартості газу за відповідний Період поставки, визначеної сторонами у Додатковій угоді до Індивідуального договору, укладеної відповідно до пунктів 7 та 16 Індивідуального договору, та закінченням строку такої банківської гарантії не раніше ніж через 31 день після закінчення терміну оплати, визначеного у пункті 12 цього Індивідуального договору.

На виконання зазначеного положення Індивідуального договору, для забезпечення виконання платіжних зобов'язань Відповідача, банком-гарантом - ПАТ «МТБ Банк» була видана банківська гарантія № 0GO221068/К від 27 січня 2022 року для забезпечення виконання зобов'язань Позивача за Період поставки Лютий 2022 року на суму 54 166 000,00 грн. зі строком дії до « 16» травня 2022 року включно.

Відповідач на виконання своїх зобов'язань за період поставки «Лютий 2022» надав Позивачу Банківську гарантію, виданою банком-гарантом - ПАТ «МТБ Банк» № 0GO221068/К від 27 січня 2022 року на суму 54 166 000,00 грн. зі строком дії до « 16» травня 2022 року включно та за період поставки «Березень 2022 року» - Банківську гарантію № 0GO222138/К від 25.02.2022 року на суму 40 810 000,00 грн. зі строком дії до « 17» червня 2022 року включно.

Позивач у 2022 року пред'явив зазначені банківські гарантії до виконання до банку-гаранта ПАТ «МТБ Банк».

Не погодившись з цим, Відповідач звернувся до суду з позовною заявою про припинення Позивачем дій, що порушують право.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/4632/22 від 02.02.2023, залишене без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 року, зобов'язано ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» припинити дії, що порушують права ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ», а саме: зобов'язати ТОВ «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ» відкликати вимогу до ПАТ "МТБ БАНК" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25 лютого 2022 року.

Відповідач вказує, що зазначеним рішенням суду було встановлені факти того, що несвоєчасне виконання Товариством зобов'язання позивачем щодо оплати за період поставки «Березень 2022» не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діятимуть форс-мажорі обставини, враховуючи умови пунктів 7.1., 7.5 Рамкового договору (якими, зокрема, передбачено відкладення строку виконання зобов'язань та звільнення сторони правочину від відповідальності, якщо невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили. Суд також встановив, що ураховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на факт того, що за відсутності умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму не настає, суд дійшов висновку про те, що виникнення гарантійного випадку не відбулося оскільки не мало місце порушення покупцем зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Таким чином, Відповідач стверджує, що суд по справі № 910/4632/22 встановив факт того, що у Відповідача відсутня порушення зобов'язання за Договором щодо оплати, Позивач не має права вимагати від Позивача виплати грошової суми у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання Відповідача щодо оплати не настав через автоматичне відкладення цього строку до відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини.

Відповідач зазначає, що при нарахуванні 3% річних за несвоєчасну оплату боргу повинен застосовуватись шестимісячний термін передбачений ч.6 ст.232 ГК України. Оскільки частина 2 ст. 625 ЦК України не встановлює строку протягом якого нараховуються 3% річних на суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а зазначений строк відноситься тільки до нарахування інфляційних витрат, то Відповідач вважає, що для застосування 3% річних необхідно застосувати положення спеціального законодавства, а саме частину 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Отже, строк нарахування 3% річних на суму неналежно виконаного зобов'язання не повинен перевищувати шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.

Позивач вказує, що оплату за переданий газ Відповідач своєчасно не здійснив та виконав зобов'язання з порушенням строків оплати, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 4.4 Рамкового договору №2рд_БГр-ДЕП та пункту 12. Індивідуального договору №БГр-21/22- ДЕП. Основний борг за переданий газ на даний момент сплачено, але з порушенням строків, визначений Рамковим та Індивідуальним договорами.

Також Позивач зазначає, що настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України. Саме посилання на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не звільняє Відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання у вказаний період.

Позивач зазначив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Приписи статті 625 ЦК України про три проценти річних, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються в разі, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто в разі якщо в договорі не зазначено розміру процентів, цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме статті 625 ЦК України.

Позивач зазначає, що, враховуючи, що три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом. Отже, законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

ДОПОВНЕННЯ ДО ВІДЗИВУ НА ПОЗОВНУ ЗАЯВУ.

Відповідач вказує, що рішеннями судів у справі №910/4632/22, які набрали законної сили і не скасовані, встановленні преюдиційні факти, про те що на діяльність Відповідача по даній справі мали вплив форс-мажорні обставини, на період дії яких, строк виконання зобов'язань за Договором був продовжений. Відповідно до наявного в матеріалах справи та додатково доданого до даних пояснень сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданого Торгово-промисловою палатою України № 3200-23-1614 від 31.03.2023 за зверненням ТОВ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» також підтверджується настання та вплив форс-мажорних обставин, пов'язаних з російською агресією розпочатою 24.02.2022, на діяльність Відповідача. Крім того в сертифікаті вказано, що такі обставини продовжують свою дію на момент його видачі, тобто станом 31.03.2023.

Відповідач вважає, що, з урахуванням положень п. 7.5 Рамкового договору, строк виконання зобов'язання по сплаті вказаних коштів має бути відкладений на строк, відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини. Таким чином, Позивач не має права вимагати від Відповідача виплати грошової суми за Договором у зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання Позивача щодо оплати за природний газ не настав через автоматичне відкладення цього строку до відповідно до часу, протягом якого діють форс-мажорні обставини.

Отже, на думку Відповідача, вимога про стягнення пені та штрафу не підлягає задоволенню, оскільки строк виконання зобов'язання продовжувався, як мінімум до 01.04.2023 року, тому у періоді за який зроблено розрахунок пені прострочення не мало місце. Крім того, сторона звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі впливу форс-мажорних обставин у відповідності до ст. 617 ЦК України, а пеня та штраф є одним із різновидів відповідальності згідно ст.ст. 549, 611 ЦК України. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційної складової не підлягає задоволенню оскільки строк виконання зобов'язання продовжувався, як мінімум до 01.04.2023 року, та не мало місце порушення строків оплати, таким чином відсутній факт прострочення, який є обов'язковою умовою для застосування положень ст.625 ЦК України.

Відповідач також просить розстрочити виконання рішення по справі №904/4813/25 щомісячними рівними платежами строком на 1 рік з дати ухвалення рішенням суду, зменшити розмір штрафу та пені на 95%.

Клопотання обґрунтоване тим, що, починаючі з 24.02.2022 р. у зв'язку з воєнною агресією російської федерації прийняті нормативні акти, якими покладено додаткові обов'язки на Товариство, шо, відповідно, вплинуло і на фінансовий стан Товариства, що підтверджується наступним: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2022 р. № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Цією постановою законодавчо встановлена заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам та нарахування і стягнення неустойки (штрафів, пені), нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за спожиту електричну енергію.

Така заборона на відключення/обмеження споживання електричної енергії споживачам фактично призводить до зменшення обігових коштів Товариства та до значного додаткового фінансового навантаження,. Товариство не здійснювало б закупівлю електричної енергії для таких споживачів на ринку електричної енергії, тобто не мало б додаткових зобов'язань з оплати таких обсягів електричної енергії, якби мало можливість припинення електропостачання боржникам, які продовжують споживати не сплачуючи за електроенергію та мало б механізм впливу на споживачів для виконання останніми обов'язків щодо оплати за спожиту електричну енергію.

Відповідач вказує, що дебіторська заборгованість споживачів перед Товариством має таку динаміку: станом на 01.03.2022 року склала 287 856 903,33 грн., станом на 01.12.2024 року склала 1 450 605 960,68грн., станом на 01.01.2025 року склала 1 505 792 914,08грн., станом на 01.02.2025 року склала 1 556 874 337,85грн., станом на 01.03.2025 року склала 1 600 806 649,54 грн., станом на 01.04.2025 року склала 1 644 816 649,11 грн., станом на 01.05.2025 року склала 1 697 723 602,93 грн., станом на 01.06.2025 року склала 1 729 400 989,55 грн., станом на 01.07.2025 року склала 1 759 383 827,01 грн. Вищезазначене свідчить про дебіторська заборгованість Товариства постійно збільшується, а за період війни взагалі збільшилась на 1 471 526 923,68 грн., що складає 511,20%.

Також Відповідач зазначає, що Товариство виконує спеціальні обов'язки, як постачальник універсальних послуг, для задоволення загальносуспільних потреб, покладені на нього Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 р. № 483 (далі - Положення про ПСО) та відповідно є єдиним постачальником на території Донецької області, що забезпечує постачання електричної енергії за фіксованими цінами побутовим та прирівняним до них споживачам. Товариство є основним постачальником електричної енергії на території Донецької області, який забезпечує оплату послуг з розподілу електричної енергію, тим самим забезпечуючи діяльність операторів системи розподілу АТ «ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», які є операторами критичної інфраструктури. Товариство сплачує вищезазначеним операторам системи розподілу близько 98,7% коштів у загальному обсязі оплати операторам системи розподілу в межах діяльності, як постачальник універсальних послуг. А, отже, припинення перерахування коштів на користь операторів системи розподілу АТ «ДОНЕЦЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ТОВ «ДТЕК ВИСОКОВОЛЬТНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ», матиме негативний вплив на безперервне та стійке функціонування об'єктів енергозабезпечення.

Відповідач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 р. у зв'язку з воєнною агресією російської федерації значно знизилась фінансова стабільність споживачів Товариства, погіршився стан розрахунків, впали обсяги споживання. Ця обставина обумовлена наступним: місцеве населення Донецької області також масово залишає регіон внаслідок бойових дій та постійних обстрілів на території області. Голова обласної воєнної адміністрації Донецької області зазначив що на 24 лютого постійно проживало (в області) 1 670 000 населення на підконтрольній території, а залишилося близько 340000 населення. Але це досить велика кількість, і їх також необхідно розміщувати у безпечних областях. Таким чином, в області залишилося 20,3% населення у порівнянні з періодом до російського повномасштабного вторгнення. В Україні в цілому та в Донецькій області зокрема, зростає безробіття. У прифронтових областях, в тому числі у Донецькій області, відновлення робочих місць іде мляво. У Донецькій області зафіксовано лише 19% вакансій від довоєнного показника. Внаслідок війни падають реальні доходи населення. У червні в приватному секторі фіксується рівень падіння зарплат від 25% до 50%, про це повідомляє Національний банк України й уточнює, що зараз більшість підприємств не в змозі виплачувати зарплату на довоєнному рівні. Поступово зростає частка підприємств, що зменшили оплату праці на 10- 50%, зокрема в енергетиці, секторі послуг, транспорті та торгівлі. Зазначені обставини позбавили Товариство можливості отримувати кошти за спожиту електричну енергію зокрема від населення за вже поставлений товар (спожиту електроенергію) за умови оплати останньої до 20 числа наступного місяця, відповідно до укладених договорів на постачання електроенергії. Тобто Товариство постачає електричну енергію в кредит і не має можливості спрогнозувати або вплинути на оплату останньої населенням та те чи буде у населення саме можливість сплатити за електричну енергії за наявності зачинених відділень банків або Укрпошти та знеструмлення домівок внаслідок обстрілу населених пунктів. Отже, внаслідок міграції, падіння реальних доходів, зростання безробіття сплата за електричну енергію не є пріоритетними платежами (об'єктивно в першу чергу люди витрачатимуть кошти на продукти харчування, відновлення пошкодженого майна, поповнення запасів і т.п.), що у свою чергу має наслідком неотримання коштів за вже поставлений Товариством товар, та в свою чергу спровокувало не можливість виконання останнім своїх зобов'язань.

Відповідач наголошує, що Товариством втрачено 5 приміщень Енергоофісів Товариства, які забезпечували діяльність Товариства з обслуговування споживачів на території Донецької області, та в яких знаходилось майно Товариства, за наступними адресами: м. Маріуполь, вул. Металургів, 97; м. Маріуполь, бул. Шевченка, 62 - Центральний офіс, Інформаційно-консультаційний центр, Центр обслуговування споживачів; м. Маріуполь, пр. Металургів, 213 - Центр обслуговування споживачів; м. Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБр, 3.

Відповідач вказує, що усі зазначені вище обставини суттєво вплинули на фінансовий стан Товариства. Відповідно до звітів про фінансові результати за 2022, 2023 та 2024 роки, Товариство має наступні збитки: збитки за фінансовим результатом від операційної діяльності за 2022 рік становлять 92 844 тис.грн., при цьому за весь 2023 рік становлять - 433 385 тис.грн, що вже на 366,79% більше розміру збитків ніж у 2022 році. Збиток за чистим фінансовим результатом за 2022 рік становить 46 963 тис.грн., при цьому за весь 2023 рік становлять - 345 161 тис.грн, що вже на 634,96% більше розміру збитків ніж у 2022 році. У 2024 році збитки Товариство збільшились ще. Так за 2024 року непокритий збиток товариства становить 591 043 тис.грн., що на 1158,52% більше розміру збитків ніж у 2022 році та на 71,23% більше розміру збитків ніж у 2023 році.

Відповідач зазначає, що всі вищенаведені обставини свідчать про неможливість своєчасно оплатити кошти, стягнуті за рішенням суду через тяжке фінансове становище Відповідача. Проте таке становище сталось не внаслідок здійснення підприємницької діяльності, а лише в наслідок воєнних дій починаючі з 2022 року. Як свідчить Звіт про фінансові результати за 2022 рік, Відповідач був досить прибутковою компанією у 2021 році та мав прибуток 59 910 тис.грн.

ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА.

Позивач вважає, що судові справи №904/4813/25 та № 910/4632/22 мають різний предмет, підставу, різний склад учасників спору, відповідно, не можуть прийматись висновки суду в інших рішеннях суду, що встановлені при інших обставинах. Крім того, висновки судів попередніх інстанцій у справі № 910/4632/22 щодо втрати Позивачем контактів з власними споживачами, засобів виробництва та неможливість ефективного та повноцінного виконання свої зобов'язань перед Відповідачем ґрунтуються лише на припущеннях, адже доказів на підтвердження вказаних обставин щодо Позивача матеріали справи не містять. В свою чергу припущення не є доказами та не можуть покладатися в основу судових рішень. Також, з моменту винесення рішення у судовій справі №910/4632/22 до тепер, змінились обставини, серед яких, до прикладу, відсутність суми основного боргу, що має значення для розгляду судової справи №904/4813/25.

Відповідно зазначеного, Позивач переконаний, що через відмінність сторін, предмету та підстави позову висновки, викладені в судовому рішенні суду у справі №910/4632/22 не є преюдиційними для справи №904/4813/25.

Позивач зазначає, що сторони погодили, (пункт 7.3 Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 року), що Сторона, що опинилась під впливом дії непереборної сили зобов'язана негайно (без затримки, в максимально коротшій термін) як тільки стане відомо про можливість їх настання, настання чи припинення повідомити про це іншу сторону будь-якими припустимими засобами з наступним протягом 3 (трьох) робочих днів письмовим повідомленням. Достатнім доказом дії обставин непоборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою, або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством України на засвідчення обставин непереборної сили. Надання вказаного доказу іншій Стороні повинно бути здійснено в розумні строки, що необхідні для його отримання від уповноваженого органу, але не пізніше 14 днів з дати виникнення таких обставин.(п. 7.4. зазначеного Договору.).

Також Позивач вказує, що сторони Рамкового договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили необхідність надання Відповідачем Позивачу сертифікату ТПП про форс-мажорні обставини, оскільки, саме сертифікат ТПП є документом на засвідчення обставин непереборної сили. Отже, сторони Рамкового договору у випадку настання форс-мажорних обставин передбачили порядок дій (належні докази, що мають бути надані в певний строк).

Позивач зазначає, що Відповідач не виконав вимоги Рамкового договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Рамковим договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання. Це позбавляє його права вимагати застосування наслідків, передбачених п. 7.5 Рамкового договору (автоматичне відкладення строку виконання зобов'язань).

Позивач наполягає, що Відповідач надав Сертифікат про настання форс-мажорних обставин тільки як додаток до Відзиву на позовну заяву після звернення Позивача до суду з метою стягнення неустойки (пені, штрафу), інфляційних нарахувань та 3% річних за порушення строків оплати поставки газу, та після оплати суми основного боргу (17.02.2023 року.), що свідчить про порушення умов Договору п.7.3., 7.4., предметом спору є стягнення є неустойки (пеня, штраф), інфляційних нарахувань, 3% річних за несвоєчасність розрахунку поставки листопада 2021-березня 2022, тобто в період, коли у Відповідача існували форс-мажорні обставини. (відповідно, наданого Сертифікату - форс-мажорні обставини з 24.02.2022). Разом з тим, маючи форс-мажорні обставини з 24.02.2022 року, Відповідач продовжив споживання природного газу в березні 2022.

Про настання таких обставин, всупереч умов договору Відповідач не повідомляв, при цьому дата видачі сертифікату датована 31.03.2023 роком, а період настання форс-мажорних обставин зазначена дата 24.02.2022, що тривають станом на 31.03.2023 року.

Разом з тим, під час дії обставин непереборної сили (а саме 17.02.2023) Відповідач здійснив оплату суми основної заборгованості, в той час, як форс-мажорні обставини передбачають неможливість виконання своїх зобов'язань.

Щодо самого Сертифікату ТПП України, то слід зазначити, що він фактично вказує про наявність у Відповідача форс-мажору на території діяльності в м. Маріуполь, м. Волноваха, м. Вугледар, м. Лиман, смт. Велика Новосілка, смт. Нікольське, смт. Мангуш, однак, діяльність Відповідача поширюється на більшу територію України, в тому числі місто Дніпро та область, ніж зазначено у Сертифікаті. Отже, з урахуванням не виконання Відповідачем умови договору (п.7.3 Рамкового договору), та не повідомлення в строки, передбачені умовами Договору про наявність форс-мажорних обставин, Сторона втрачає право посилатися на такі обставини.

Позивач вказує, що Відповідач не повідомив Позивача про існування форс-мажорних обставин, в строки та в порядку, визначеному умовами Договору, а сам Сертифікат направив Позивачу тільки у відзиві на позовну заяву 16.09.2025 року, відповідно не може посилатися на дію для нього таких обставин.

Також Позивач зазначає, що, здійснюючи підприємницьку діяльність, Відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов'язань, самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Крім того, Відповідач погодився з умовами щодо порядку і строків виконання грошових зобов'язань, а також погодився з умовами договору щодо відповідальності за порушення грошових зобов'язань. Укладаючи договір купівлі-продажу природного газу, Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій. Крім того, продовжив споживання природного газу після початку військової агресії російської федерації проти України, коли опинився під дією форс-мажорних обставин, заздалегідь розуміючи, що не зможе їх виконати вчасно.

Позивач вказує, що забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. В умовах воєнного стану та збройної агресії з боку російської федерації важливо забезпечити теплом усіх споживачів, незалежно від ступеню розрахунків.

Відтак, наведені Відповідачем доводи, на думку Позивача, не є доказом наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для відстрочення виконання рішення суду в розумінні статей 73, 74, 76, 77, 331 ГПК України та не доводять неможливість виконання рішення суду у даній справі. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду на один рік, при тому взагалі не обґрунтовує, яким чином за рік він зможе виконати рішення суду. Доказів реальної можливості виконати рішення суду у цій справі, за умови надання судом розстрочення виконання, Відповідачем суду не надано.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору; факт поставки природного газу; строк оплати; наявність оплати; наявність прострочення оплати.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕГРЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» (далі - Відповідач) 20.10.2021 було укладено Рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП (далі- Рамковий договір).

Відповідно до пункту 1.1. Рамкового договору цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини Сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується - «Індивідуальний Договір». Форма Індивідуального Договору наведена у Додатку 1, що є невід'ємною частиною Договору.

Індивідуальний договір повинен бути укладений з урахуванням умов цього договору, у письмовій формі та підписаний уповноваженими представниками Сторін, і складає невід'ємну частину цього договору (пункт 1.2. Рамкового договору).

Відповідно до пункту 1.3. Рамкового договору, умовами Індивідуального Договору визначається Договірна ціна, Договірна вартість, Договірний обсяг, Періоди поставки, порядок оплати, Пункт поставки та інші умови, визначені згідно з цим Договором. У разі якщо інше не передбачено умовами Індивідуального Договору, застосовуються положення цього Рамкового Договору.

За умовами пункту 1.4. Рамкового договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю природний газ в обсягах та у строки, що погоджені Сторонами у відповідному Індивідуальному Договорі, а Покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені відповідним Індивідуальним Договором та цим Рамковим Договором. Продавець передає Покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у Індивідуальному Договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим Договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором (пункт 3.1. Рамкового договору).

Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання Сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. Право власності на природний газ переходить від Продавця до Покупця у ВТТ (пункт 3.3. Рамкового договору).

Відповідно до пунктів 3.9. та 3.10. Рамкового договору, після закінчення Періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за Періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним Договором, Продавець складає, підписує, скріплює своєю печаткою Комерційний акт та направляє на підпис Покупцю його скановану копію на електронну адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору. Комерційний акт вважається отриманим Покупцем в день направлення його Продавцем на електронну адресу Покупця, також Продавець надсилає на підпис Покупцю оригінали Комерційного акту у двох примірниках підписані та скріплені печаткою Продавця на поштову адресу Покупця вказану у Розділі 11 цього Договору.

Покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію Комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу Продавця вказану у Розділі 11 цього Договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від Продавця Комерційного акту та повертає один примірник підписаного Покупцем Комерційного акту Продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за Періодом поставки на поштову адресу Продавця, вказану у Розділі 11 цього Договору.

Продаж природного газу здійснюється за Договірною ціною, що встановлюється між Продавцем та Покупцем на умовах Індивідуального Договору (пункт 4.2. Рамкового договору).

Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок Продавця. Договірна вартість кожного Договірного обсягу газу визначається на умовах Індивідуального Договору та округлюється до 2-х знаків після коми. (пункт 4.3 Рамкового договору).

Відповідно до пункту 4.4. Рамкового договору, Покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

Згідно пункту 6.3. Рамкового договору, за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

20 жовтня 2021 між Позивачем та Відповідачем було укладено Індивідуальний договір №БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 (далі - Індивідуальний договір).

Загальний період поставки з 01.11.2021 до 30.04.2022 (пункт 1. Індивідуального договору). Плановий договірний обсяг газу за Загальний період поставки складає 37 300,00 тис. куб.м. (пункт 3 Індивідуального договору).

Протягом 3-х (трьох) робочих днів після отримання Продавцем Заявки, Сторони укладають відповідну Додаткову угоду до Індивідуального Договору, в якій визначають Договірний обсяг природного газу на Період поставки, відповідно до поданої Заявки та його Договірну вартість (пункт 7 Індивідуального договору).

Сторони за змістом пункту 8 Індивідуального договору погодили, що договірна вартість газу за період поставки розраховуються як добуток Договірного обсягу відповідно до укладеної Сторонами Додаткової угоди та наданої Покупцем Заявки та Договірної ціни, визначеної в пункті 10 Індивідуального договору.

Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору, оплата Договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок Продавця протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Відповідно до додаткової угоди №11-БГр-ДЕП від 22.10.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2021) до Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди №11-БГр-ДЕП від 22.10.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Листопад 2021» складає 3 515,000 тис.куб.м…».

2. пункт 3 Додаткової угоди №11-БГр-ДЕП від 22.10.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Листопад 2021» складає 21 734 416,67грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 4 346 883,33 грн., разом 26 081 300,00 грн…».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_11-БГр-ДЕП за листопад 2021 відповідно до умов Індивідуального Договору .

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №1_11-БГр-ДЕП підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 №1_11-БГр- ДЕП (листопад 2021), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №12-БГр-ДЕП від 17.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2021) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди №12-БГр-ДЕП від 17.11.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Відповідно до пункту 3 Індивідуального Договору, обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Грудень 2021» складає 4 809,000 тис.куб.м…».

2. пункт 3 Додаткової угоди №12-БГр-ДЕП від 17.11.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Грудень 2021» складає 29 735 650,00 грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 5 947 130,00 грн., разом 35 682 780,00 грн…».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений комерційний акт приймання-передачі природного газу № 1_12-БГр-ДЕП за грудень 2021 відповідно до умов Індивідуального Договору.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 №1_12-БГр-ДЕП підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 №1_12-БГр- ДЕП (грудень 2021), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №01-БГр-ДЕП від 16.12.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.01.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди № 01-БГр-ДЕП від 16.12.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Січень 2022» складає 5 715,000 тис.куб.м…».

2. пункт 3 Додаткової угоди № 01-БГр-ДЕП від 16.12.2021 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Січень 2022» складає 35 337 750,00грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 7 067 550,00 грн., разом 42 405 300,00 грн…».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_01-БГр-ДЕП за січень 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 №1_01-БГр-ДЕП підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 №1_01-БГр- ДЕП (січень 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №02-БГр-ДЕП від 17.01.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.02.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди №02-БГр-ДЕП від 17.01.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Лютий 2022» складає 4 375,000 тис.куб.м…».

2. пункт 3 Додаткової угоди №02-БГр-ДЕП від 17.01.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Лютий 2022» складає 27 052 083,33грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 5 410 416,67 грн., разом 32 462 500,00 грн…».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_02-БГр-ДЕП за лютий 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр-ДЕП підписаний Відповідачем та скріплений печаткою. Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується

Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 №1_02-БГр- ДЕП (лютий 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до додаткової угоди №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 (в редакції додаткової угоди №1 від 31.03.2022) до Індивідуального договору № БГр-21/22-ДЕП до Рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021, сторони домовились:

1. пункт 1 Додаткової угоди №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Обсяг природного газу, який буде прийнятий Покупцем від Продавця у Періоді поставки «Березень 2022» складає 3 945,000 тис.куб.м…».

2. пункт 3 Додаткової угоди №03-БГр-ДЕП від 16.02.2022 до Індивідуального договору викласти у наступній редакції: «Сторони домовились, на виконання пункту 8 Індивідуального Договору, що Договірна вартість за Період поставки «Березень 2022» складає 24 393 250,00 грн, без ПДВ, крім того ПДВ - 4 878 650,00 грн., разом 29 271 900,00 грн…».

Згідно п.п. 3.9. та 3.10. Рамкового Договору Позивачем був підготовлений Комерційний акт приймання-передачі природного газу №1_03-БГр-ДЕП за березень 2022 відповідно до умов Індивідуального Договору.

Комерційний акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 №1_03-БГр-ДЕП підписаний Відповідачем та скріплений печаткою.

Факт поставки природного газу визнається Відповідачем та підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 №1_03-БГр-ДЕП (березень 2022), оформленим з боку Позивача та Відповідача.

На виконання умов Рамкового договору та Індивідуального Договору № БГр-21/22-ДЕП Позивач у період листопад 2021 - березень 2022 передав, а Відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 165 903 780,00 грн.

Згідно пункту 6.3. Рамкового договору за порушення Покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.

Згідно п.8.3 Рамкового договору купівлі -продажу природного газу №2рд_БГр-ДЕП від 20.10.2021 року строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Рамковим договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Рамкового договору складає 10 091 682,67 грн, період нарахування з 15.04.2022 по 14.10.2022 (поставка лютого 2022), та з 17.05.2022 по 16.11.2022 (поставка березня 2022).

З огляду на порушення Покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п'ять) робочих днів, Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу у розмірі 6 173 440,00 грн.

Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 1 067 588,47 грн, період нарахування з 15.04.2022 по 26.01.2023 (поставка лютого 2022) та з 17.05.2022 по 16.02.2023 (поставка березня 2022).

Позивач вказує, що сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 6 188 729,92 грн, період нарахування з 01.05.2022 по 31.01.2023 (поставка лютого 2022) та з 01.06.2022 по 28.02.2023 (поставка березня 2022).

Отже, загальна сума, яку просить стягнути Позивач з Відповідача згідно цього позову, складає 23 521 441,06 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, що діяв в період спірних правовідносин, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Оплату за переданий газ Відповідач своєчасно не здійснив та виконав зобов'язання з порушенням строків оплати, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 4.4 Рамкового договору №2рд_БГр-ДЕП та пункту 12. Індивідуального договору №БГр-21/22-ДЕП.

Основний борг за переданий газ на даний момент сплачено, але з порушенням строків, визначений Рамковим та Індивідуальним договорами, що не заперечується Відповідачем.

Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 10 091 682,67 грн: період нарахування з 15.04.2022 по 14.10.2022 в розмірі 6 830 465,75 грн. (поставка лютого 2022), та з 17.05.2022 по 16.11.2022 в розмірі 3 261 216,92 грн. (поставка березня 2022), штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу у розмірі 6 173 440,00 грн.: 3 246 250,00 грн. - поставка лютого 2022, 2 927 190,00 грн. - поставка березня 2022, 3% річних в розмірі 1 067 588,47 грн: період нарахування з 15.04.2022 по 26.01.2023 в розмірі 765 759,24 грн. (поставка лютого 2022) та з 17.05.2022 по 16.02.2023 в розмірі 301829,23 грн (поставка березня 2022), інфляційні втрати в розмірі 6 188 729,92 грн: період нарахування з 01.05.2022 по 31.01.2023 в розмірі 4 601 192,84 грн. (поставка лютого 2022) та з 01.06.2022 по 28.02.2023 в розмірі 1 587 537,08 грн. (поставка березня 2022).

Щодо нарахованих позивачем пені в розмірі 3 261 216,92 грн., штрафу в розмірі 2 927 190,00 грн., 3% річних в розмірі 301829,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 587 537,08 грн. суд зазначає таке.

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/4632/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство "МТБ БАНК" про припинення дій, що порушують право позивача шляхом зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" відкликати вимогу до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25.02.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/4632/22 від 02.02.2023, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023, позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"» припинити дії, що порушують права Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ», а саме: зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ «НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"» відкликати вимогу до Публічного акціонерного товариства "МТБ БАНК" про виплату коштів за банківською гарантією №0GO222138/К від 25 лютого 2022 року.

Вказаними рішеннями встановлено таке:

Так, пунктом 7.1. Рамкового договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, якщо таке невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під обставинами непереборної сили сторони розуміють обставини, що мають надзвичайний та невідворотний характер, які виникли після укладання Договору та виключають або частково унеможливлюють належне виконання цього Договору. Настання таких обставин не залежить від волі та бажання сторін.

Пунктом 7.2. Рамкового договору сторони окремо погодили, що до обставин непереборної сили відносять, зокрема, війни або військові дії.

Суд зауважує, що сертифікат Торгово-промислової палатою про засвідчення форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов'язань, однак не є підставою для внесення змін до договору, якщо самим договором не передбачено іншого. Тобто продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань внаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони це прямо вказали в умовах договору, або уклали додаткову угоду про це за взаємною згодою сторін вже після виникнення таких обставин (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 910/15264/21).

У цій частин судом враховано, що сторони прямо передбачили у Рамковому договорі, що достатнім доказом дії обставин непереборної сили є документ, виданий Торгово-промисловою палатою або іншим органом, уповноваженим чинним законодавством на засвідчення обставин непереборної сили (пункт 7.4. Рамкового договору).

Отже, доводи відповідача про можливість правомірного засвідчення обставин непереборної сили виключно сертифікатом Торгово-промислової палати є безпідставними, оскільки сторонами передбачена варіативна форма доказування факту існування форс-мажорних обставин, яка вимагає наявності достовірного документа (не виключно сертифікату), виданого уповноваженим на те органом (не тільки Торгово-промисловою палатою).

У той же час судом встановлено, що 28.02.2022 Торгово-промисловою палатою України було ухвалено рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1., що оприлюднений на офіційному вебсайті за посиланням: https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, підтверджено військову агресію Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року, яка є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Суд зазначає, що вказаний лист Торгово-промислової палати України є належним, допустимим та достовірним доказом засвідчення форс-мажорних обставин, які потенційно здатні суттєво вплинути на належне виконання обов'язків суб'єктами господарської діяльності, у яких виникають зобов'язання за укладеними до настання форс-мажорних обставин договорами (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21).

В аспекті з'ясування об'єктивних обставин неможливості своєчасного виконання позивачем власних грошових зобов'язань, судом враховано, що із наявних у матеріалах справи пояснень і доказів, наданих сторонами, вбачається, що внаслідок виникнення форс-мажорних обставин позивач втратив контакт із своїми споживачами, втратив засоби виробництва на територіях, на яких велися і ведуться бойові дії (м. Маріуполь, смт. Мангуш, смт. Нікольське, м. Волноваха), тобто зазнав негативного впливу на здійснення господарської діяльності внаслідок військової агресії Російської Федерації, через що втратив можливість ефективного та повноцінного виконання своїх обов'язків перед відповідачем. Як на момент звернення позивача з позовом у даній справі, так і на момент ухвалення цього рішення вищезазначені обставини окремо підтверджені Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що затверджений Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 25.04.2022 № 75 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789.

Таким чином, суд приходить до висновку, що настання форс-мажорних обставин через військову агресію Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року та об'єктивна неспроможність позивача отримати доступ до засобів виробництва на територіях, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) мали наслідком неможливість виконання позивачем грошових зобов'язань перед відповідачем. При цьому судом враховано, що підписання сторонами Додаткової угоди №03-БГр-ДЕП, якою окремо врегульовувалися правовідносини за відповідний період поставки «Березень 2022», відбулося до настання форс-мажорних обставин, а саме 16.02.2022.

Окремо судом враховано, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 12 квітня 2022 року № 375 (із змінами) ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ» було зупинено дію ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу строком до 13 квітня 2023 року (включно).

Суд зазначає, що сукупність вищенаведених фактів однозначно вказує на істотний негативний вплив, яких зазнала господарська діяльність позивача через настання форс-мажорних обставин.

У свою чергу пунктом 7.5. Рамкового договору сторони визначили, що строк виконання зобов'язань автоматично відкладається відповідно до часу, протягом якого будуть діяти такі обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що враховуючи умови пунктів 7.1., 7.5 Рамкового договору (якими, зокрема, передбачено відкладення строку виконання зобов'язань та звільнення сторони правочину від відповідальності, якщо невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили) граничний строк виконання зобов'язання позивачем щодо оплати за період поставки «Березень 2022» не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини.

Ураховуючи вищенаведені обставини, а також зважаючи на факт того, що за відсутності умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму не настає, суд дійшов висновку про те, що виникнення гарантійного випадку не відбулося, оскільки не мало місце порушення покупцем зобов'язання, забезпеченого гарантією.».

Положеннями частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

Суд враховує, що рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", яке є в силу статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" джерелом права, визначено, що "право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1 Конвенції, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів ("Брумареску проти Румунії", § 61)".

Отже, рішенням Господарського суду міста Києва по справі №910/4632/22 від 02.02.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 встановлено, що, враховуючи умови пунктів 7.1., 7.5 Рамкового договору (якими, зокрема, передбачено відкладення строку виконання зобов'язань та звільнення сторони правочину від відповідальності, якщо невиконання є наслідком дії обставин непереборної сили) граничний строк виконання зобов'язання позивачем щодо оплати за період поставки «Березень 2022» не настав через автоматичне відкладення цього строку відповідно до часу, протягом якого діятимуть форс-мажорні обставини.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання позивачем щодо оплати за період поставки «Березень 2022» не настав, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 3 261 216,92 грн., штрафу в розмірі 2 927 190,00 грн., 3% річних в розмірі 301829,23 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 587 537,08 грн.

Правомірність нарахування пені та штрафу (поставка лютого 2022).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за період 15.04.2022 по 14.10.2022 пеню в розмірі 6 830 465,75 грн. (поставка лютого 2022), штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу у розмірі 3 246 250,00 грн. - поставка лютого 2022.

При перевірці розрахунків судом помилок не виявлено

Разом з тим, судом враховано, що за ч.3 ст.509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (ч.1 ст.624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.

Враховуючи наведене та вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов'язання, суд бере до уваги таке.

Главою 24 ГК України, що діяв в період спірних правовідносин, загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За ч.2 ст.216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч.3 ст.216 ГК України).

За частинами 1 та 2 ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів (збагачення кредитора), що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд дійшов висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6). Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19)."

Разом з тим, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).

Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді неустойки (пені та штрафу), суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу, зменшити розмір належних до стягнення пені та штрафу на 50%, а саме: пені до 3 415 232,88 грн. та штрафу до 1 623 125,00 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував за період з 15.04.2022 по 26.01.2023 3% річних в розмірі 765 759,24 грн. (поставка лютого 2022).

При перевірці розрахунку, суд помилок не виявив, тому позов в цій частині підлягає задоволенню в розмірі 765 759,24 грн.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати за період нарахування з 01.05.2022 по 31.01.2023 в розмірі 4 601 192,84 грн. (поставка лютого 2022).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за поставку лютого 2022, суд помилок не виявив, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню в розмірі 4 601 192,84 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 1 623 125,00 грн. штрафу, 3 415 232,88 грн. пені, 765 759,24 грн. 3 % річних, 4 601 192,84 грн. інфляційних втрат.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 676 449,79 грн. пені, 301 829,23 грн. 3% річних, 1 587 537,08 грн. інфляційних втрат, 4 550 315,00 грн. штрафу слід відмовити.

Розглянувши клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 1 рік суд зазначає таке.

Стаття 42 Господарського кодексу України визначає підприємництво як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Більше того, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, пункт 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, пункт 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява №41510/98).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

З огляду на вищевикладене, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012).

Таким чином, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Більше того, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, так і для стягувача при затримці виконання рішення.

За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.

Тому виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Отже, розстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.

За змістом частини третьої статті 331 цього Кодексу підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи надані заявником обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду разом із доказами, суд доходить висновку, що вони є достатніми для підтвердження наявності існування обставин, які ускладнюють виконання на цей час рішення суду.

Таким чином, зважаючи на заперечення позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду та розстрочити його виконання на 6 місяців рівними частинами за наступним рафіком:

-1 765 105,66 грн. до 12.02.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.03.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.04.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.05.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.06.2026 року.,

-1 765 105,68 грн. до 12.07.2026 року.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 23 521 441,06 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОНЕЦЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд 4 Д, код ЄДРПОУ 42086719) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 42399676) 1 623 125,00 грн. штрафу, 3 415 232,88 грн. пені, 765 759,24 грн. 3 % річних, 4 601 192,84 грн. інфляційних втрат, 185 324,02 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду задовольнити частково.

Розстрочити виконання рішення по справі № 904/4813/25 строком на 6 місяців, встановивши наступний графік погашення заборгованості:

-1 765 105,66 грн. до 12.02.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.03.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.04.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.05.2026 року.,

-1 765 105,66 грн. до 12.06.2026 року.,

-1 765 105,68 грн. до 12.07.2026 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено та підписано - 21.01.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко

Попередній документ

133444003

Наступний документ

133444005

Інформація про рішення:

№ рішення:	133444004
№ справи:	904/4813/25
Дата рішення:	12.01.2026
Дата публікації:	23.01.2026
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (03.03.2026)
Дата надходження:	10.02.2026
Предмет позову:	стягнення штрафних санкцій у розмірі 23 521 441,06 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

28.10.2025 12:30	Господарський суд Дніпропетровської області
17.11.2025 11:15	Господарський суд Дніпропетровської області
08.12.2025 14:15	Господарський суд Дніпропетровської області