21.01.2026 року м. Дніпро Справа № 904/945/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді:Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р.
(суддя Євстигнеєва Н.М., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.04.2025р.)
у справі
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 2 028,85 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" втрати від інфляції, у розмірі 1 071,29 грн. та 3% річних, у розмірі 957,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №ПР/М-20240/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Інгулець Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 20.03.2020р. та договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2020р..
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52 грн. плати за користування вагонами, 3 310,80 грн. збору за зберігання вантажів, 2684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23 залишено без змін.
Позивач вважає, що відповідач не виконував свої зобов'язання по сплаті за користування вагонами, у розмірі 37 931,52 грн., починаючи з 22.07.2023р. та закінчуючи 09.05.2024р. та збору за зберігання вантажів, у розмірі 3 310,80 грн., починаючи з 04.08.2023р. та закінчуючи 09.05.2024р.. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховані 3 % річних, у розмірі 957,56 грн., за період з 22.07.2023р. по 08.05.2024р. та інфляційні збитки, у розмірі 1 071,29 грн., за період з серпня 2023 р. по квітень 2024 року.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі №904/945/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних, у розмірі 365,10 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 435,92грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця", через систему "Електронний суд", звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних і ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що не рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 по справі №904/6537/23 є підставою для виникнення зобов'язання Відповідача по сплаті Позивачу сум плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів, а навпаки, порушення Відповідачем свого зобов'язання по сплаті зазначених сум та звернення Позивача до суду за захистом свого порушеного права призвело до ухвалення господарським судом рішення від 06.02.2024р. по справі № 904/6537/23. Зазначеним вище рішенням, на думку Скаржника, суд фактично підтвердив правомірність нарахування Позивачем відповідної плати за період, що був предметом розгляду, та відповідно встановив неправомірну бездіяльність у вигляді несплати таких коштів з боку Відповідача. Тобто, на переконання Скаржника, захист порушеного права Позивача жодним чином не залежить від дати винесення рішення суду та набрання ним чинності, оскільки як було зазначено вище права та обов'язки Позивача та Відповідача, в тому числі і по сплаті відповідної плати, виникають з умов укладеного між сторонами договору, а рішення суду не може породжувати зобов'язання грошового характеру, лише підтверджує факт певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов'язання. І саме з цих підстав, на думку Скаржника, є абсолютно помилковим висновок суду, про те що обов'язок з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6537/23. Набрання законної сили зазначеним рішенням суду є підставою для примусового виконання такого рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», але жодним чином не може бути перебігом для початку зобов'язання з оплати грошового зобов'язання, неправомірно не виконаного Відповідачем у добровільному порядку.
Таким чином, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення ухвалене за умови невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; а також неправильного визначенні періоду прострочення Відповідачем грошового зобов'язання, тому підлягає скасуванню в частині відмови від задоволення позовних вимог та ухваленню в цій частині нового рішення.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою та просить апеляційний суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі №904/945/25 залишити без змін, оскільки вважає, що судом першої інстанції досліджено та враховано всі фактичні дані та обставини і на підставі цього прийнято законне та обґрунтоване рішення.
В обгрунтування своїх заперечень, Товариство зазначає на тому, що судом першої інстанції вірно встановлено, що ні Договором, ні Правилами розрахунків за перевезення вантажів не визначено строку виконання Відповідачем обов'язку з оплати послуг у разі не підписання ним накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами, або наявності спору щодо наданих послуг. Наведені Позивачем приписи законодавства та Договору не містять умов щодо того, в який саме момент Відповідач починає вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати нарахованих плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у випадку підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами із застереженнями.
Товариство вважає, що Позивач помилково ототожнює строк підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами (два робочі дні від дня надання послуг) із строком здійснення оплати, змішуючи при цьому строк оплати та строк списання коштів з особового рахунку Відповідача. Товариство зазначає, що оскільки умовами Договору та положеннями законодавства не встановлено, в який строк мають бути списані нараховані плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу з особового рахунку Відповідача за наявності спору, то, відповідно, неможливо і встановити, коли Відповідач вважатиметься таким, що прострочив виконання зобов'язання зі сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, у випадку підписання накопичувальної картки та відомості плати за користування вагонами та контейнерами із застереженнями. Таким чином, на переконання Товариства, виникнення у Відповідача (замовника) обов'язку з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23, яке набрало законної сили 26.04.2024р., що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.12.2024р. у справі № 904/256/24. Відповідно, на думку Товариства, обґрунтованим є розрахунок 3% річних та інфляційних з урахуванням початку прострочення Відповідача, починаючи з дати набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6537/23.
Товариство також звертає увагу на те, що умови оплати наданих Позивачем відповідно до Договору послуг встановлені розділом 4 Договору «Порядок проведення розрахунків». Відповідно до п. 4.2. Договору оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Перевізника, вказаний в розд. 14 Договору. Датою надходження платежів вважається дата зарахування коштів обслуговуючим банком на поточний рахунок Перевізника зі спеціальним режимом використання. Одержані на поточний рахунок з спеціальним режимом використання кошти Перевізник зараховує на особовий рахунок Замовника. Отже, в даному випадку, Відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки зобов'язання по оплаті наданих послуг було виконано ним ще до їх надання - шляхом попередньої оплати.
Відповідач вважає, що не порушував порядок виконання грошового зобов'язання (не прострочив його виконання), встановлений Договором, а Позивачем, в свою чергу, не було доведено, що відповідач порушив строки оплати, встановлені п. 4.2. Договору. Обов'язок зі сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу виник у Відповідача з рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23, яке набрало законної сили 26.04.2024р..
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Дармін М.О., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/945/25.
Матеріали справи № 904/945/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі № 904/945/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633 грн. 60 коп.
Від Скаржника до суду надійшла зава про усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду в справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р., для розгляду у порядку письмового провадження,без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Як зазначалося раніше, позов у цій справі мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23 позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52 грн. плати за користування вагонами, 3 310,80 грн. збору за зберігання вантажів, 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору (а.с. 7-13).
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23 залишено без змін (а.с. 14-18).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23 встановлено наступні обставини.
20.03.2020р. між позивачем (залізницею) та відповідачем (власник колії) укладено договір № ПР/М-20240/НЮдч "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП "Придніпровська залізниця" стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії (п. 4 договору).
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець за телефоном прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2.
Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном прийомоздавальника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше, ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. №113.
Середньодобова переробна спроможності за основними вантажними фронтами наведена у додатку 1 до договору. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 10 договору).
За умовами п. 11 договору для під'їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів 12,0 год.
Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).
Відповідно до п. 14 договору, власник колії сплачує залізниці:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".
Пунктом 15 договору передбачено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.
Вагони з під'їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі ст. 35 Статуту залізниць України.
Згідно з п. 19 договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням господарського суду.
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 01.04.2020р. по 31.03.2025р., включно (п. 21 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 4 від 20.09.2021р.).
Також на сайті Філії "Центр транспортної логістики" AT "Укрзалізниця" було оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Предметом договору про надання послуг з організації перевезень є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (п. 1.4 договору).
Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п.1.5 договору).
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://www.uz-cargo.com/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (п.1.6 договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).
Відповідач у встановленому порядку звернувся до позивача з заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Позивач надав відповідачу повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00190905/2020-0001 від 30.06.2020р..
06.07.2023р. оприлюднена нова редакцію договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом, яка вводиться в дію з 06.07.2023р. та яку розміщено за посиланням: http://u2-carao.com/conlractcarriage.html.
Змінами в договір затверджені положення розділу 7 додатку 1-5 до договору щодо умов продажу послуг з використання вагонів AT "Укрзалізниця" із застосуванням ETC "ProZorro.Продажі".
У липні-серпні 2023 р. на адресу ПрАТ "Інгулецький ГЗК" були прийняті до перевезення порожні власні вагони. Перевезення було оформлене накладними №№ 03162, 04805, 04806, 04807, 04929, 04938, 04940, 04941, 05034, 05035, 05036, 05037, 05038, 05138, 05139, 05140, 49418, 49646, 49647, 49685, 49686, 49687, 49688, 49689, 49690, 49691, 49692, 49693, 49695, 49696, 49765, 49766, 49767, 49768, 49769, 49770, 49771, 49772, 50144, 50146, 50245, 50246, 50247, 50249, 50248, 50399, 45090701, 45090719, 45090800, 45154317, 45267010, 32413148, 42001198, 37116274, 45090644, 45090685, 45090693, 45267085, 47589833, 47596002, 47596010, 47597224, 47626882, 47608161, 47678305, 45267028, 45267036, 47683636, 45267044, 45267069, 45267051, 47953484, 49694, 51128, 51258, 51259, 51257, 51118, 51127, 51123, 51119, 51120, 51121, 51124, 51129, 51125, 51122.
По прибуттю вагонів на станцію Інгулець, вантажоодержувача було повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів на під'їзну колію Відповідача, про що зроблені відповідні записи в Книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження і вивантаження станції Інгулець.
У зв'язку з тим, що відповідач не був готовий прийняти вагони на свою під'їзну колію, з моменту запланованого часу подачі вагонів було складено акти загальної форми №448 від 05.07.2023, №449 від 05.07.2023, №519 від 19.07.2023, №533 від 23.07.2023, №535 від 24.07.2023, №538 від 24.07.2023, №540 від 24.07.2023, №549 від 26.07.2023, №550 від 26.07.2023, №559 від 27.07.2023, №569 від 30.07.2023, №6048 від 30.07.2023, №592 від 02.08.2023, №608 від 05.08.2023, №609 від 05.08.2023, №612 від 05.08.2023, №633 від 09.08.2023, у яких зазначено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції відбувається з вини клієнта, та зазначено час початку та закінчення затримки.
Після повернення вагонів з під'їзної колії було нараховано плату за користування ними під час простоювання на підставі актів загальної форми, та включено до відомостей плати за користування вагонами №№ 20079067, 24079068, 25079074, 27079070, 28079071, 31079072, 03089073, 06089074, 10089075 на загальну суму 31 609,60 грн. (без ПДВ), які представник відповідача підписав із зауваженням.
Також за час затримки вагонів на коліях станції Інгулець з вини відповідача залізницею на підставі накопичувальних карток №02089008, №24089011, №24089012, №24089013, №24089014, №24089015, №24089016, №24089017, №24089017 було нараховано збір за зберігання вантажу на загальну суму 2 759,00 грн. (без ПДВ), які представник відповідача також підписав із зауваженням, у зв'язку з чим нараховані кошти у безспірному порядку не були списані.
На підставі актів ф.ГУ-23: №448 від 05.07.2023, №449 від 05.07.2023, №519 від 19.07.2023, №533 від 23.07.2023, №535 від 24.07.2023, №538 від 24.07.2023, №540 від 24.07.2023, №549від 26.07.2023, №550 від 26.07.202, №559 від 27.07.2023, №569 від 30.07.2023, №6048 від 30.07.2023, №593 від 02.08.2023, №608 від 05.08.2023, №609 від 05.08.2023, №612 від 05.08.2023, №633 від 09.08.2023 позивач нарахував плату за користування в розмірі 37 931,52 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками форми ФДУ-92 №02089008, №24089011, №24089012, №24089013, №24089014, №24089015, №24089016, №24089017, №24089017, в розмірі 3 310,80 грн.
Акти складені у відповідності до вимог пункту 8 Правил користування вагонами, пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р. (далі - Правила складання актів), містять інформацію про причину затримки вагонів на станції призначення та час початку і закінчення затримки з вини ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
З урахуванням викладеного, господарський суд у справі № 904/6537/23 дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 37 931,52 грн. та збору за зберігання вантажів, у сумі 3 310,80 грн..
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За даними, які містяться в матеріалах справи, 06.05.2024р. на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р., яке набрало законної сили 26.04.2024р. видано наказ №904/6537/23 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 37 931,52 грн. плати за користування вагонами, 3 310,80 грн. збору за зберігання вантажів, 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
На виконання рішення господарського суду Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" перерахувало на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти, у розмірі 41 242,32 грн. (а.с. 19).
Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань в частині оплати плати за користування вагонами, у розмірі 37 931,52 грн., починаючи з 22.07.2023р. та закінчуючи 08.05.2024р. та збору за зберігання вантажів, у розмірі 3 310,80 грн., починаючи з 04.08.2023р. та закінчуючи 08.05.2024р..
Посилаючись на вищезазначені обставини, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 957,56 грн., за період з 22.07.2023р. по 08.05.2024р. та інфляційні збитки, у розмірі 1 071,29 грн., за період з серпня 2023 р. по квітень 2024 року., відповідно до ст. 625 ЦК України.
Вказану заборгованість відповідачем не сплачено, що і стало причиною спору і звернення до суду.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
В іншій частині зазначене судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1 ст. 269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України, які є мірою відповідальності Відповідача за прострочення виконання зобов'язання з оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки сторін виникають, зокрема, з договорів, актів цивільного законодавства та у визначених законом випадках - з рішення суду, відтак, грошове зобов'язання Відповідача щодо сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу було остаточно підтверджене та конкретизоване рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6537/23, яке залишено без змін Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2024р. та набрало законної сили 26.04.2024р..
Положеннями ч. 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019р. по справі №922/643/19).
З огляду на положення ч. 4 ст. 75 ГПК України, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі №904/6537/23 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти встановлені в судовому рішенні у справі №904/6537/23 не підлягають доказуванню в даній справі.
Суд першої інстанції зазначив, що згідно зі ст.ст. 525, 526, 610, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і припиняється лише належним виконанням, а його порушенням є невиконання або неналежне виконання, при цьому саме по собі ухвалення судового рішення не припиняє зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за прострочення виконання грошового обов'язку.
В силу положень ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18).
Визначене ч.2ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (постанова Верховного Суду від 23.05.2024р. у справі № 921/540/23).
З урахуванням приписів ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що інфляційні втрати та 3 % річних є складовими грошового зобов'язання і спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення, спрямованим на компенсацію знецінення грошових коштів та плату за користування ними, однак їх нарахування можливе виключно за період фактичного прострочення виконання зобов'язання.
Оцінивши умови договору про надання послуг з організації перевезення та Правила розрахунків за перевезення вантажів, місцевий господарський суд установив, що вони не визначають строку оплати послуг у випадку наявності спору між сторонами щодо обсягу та вартості таких послуг, а тому за відсутності позасудового врегулювання момент виникнення обов'язку Відповідача з оплати спірних сум безпосередньо пов'язується з набранням законної сили рішенням суду у справі № 904/6537/23 (26.04.2024р.).
Виходячи з обов'язковості судових рішень відповідно до ст. 326 ГПК України, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що прострочення виконання грошового зобов'язання у Відповідача виникло з 27.04.2024р., тобто, з наступного дня після набрання законної сили рішенням у справі № 904/6537/23 до 08.05.2024р., дня, що передував фактичній сплаті боргу.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів погоджується з наведеними правовими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, відповідають усталеній судовій практиці Верховного Суду та правильно визначають момент виникнення прострочення, обсяг відповідальності Відповідача і відсутність підстав для задоволення вимог Позивача у більшому розмірі.
Доводи Скаржника щодо помилковості висновку суду першої інстанції про те, що обов'язок з оплати таких послуг перед позивачем безпосередньо пов'язано з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2024р. у справі № 904/6537/23, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, оскільки не узгоджуються з матеріалами справи, а тому, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення.
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені ст. 276 ГПК України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Звертаючись із апеляційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
10. Судові витрати
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025р. у справі № 904/945/25- залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус