Постанова від 11.12.2025 по справі 904/3062/25

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3062/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Мороз В.Ф., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Солодова І.М.

Представники сторін:

Від позивача: Солодухін М.В. (в залі суду) - самопредставництво, виписка з ЄДР

Від відповідача: Чуприна Є.А. (в залі суду) - адвокат, ордер

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 (повний текст рішення суду складено 28.08.2025; суддя Крижний О.М.)

у справі № 904/3062/25

за позовом Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни

про стягнення пені

та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни

до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом: Кірман Олександр Борисович

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Південно-Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни пеню в розмірі 136000,00 грн та витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасною сплатою відповідачем штрафу у встановлений строк, який накладений рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 згідно з п.4 ч.2 ст.6, п.1 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Від Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни надійшла зустрічна позовна заява, у якій просить визнати недійсним та скасувати рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/82-р/к від 24.09.2024 у справі №54/27-24 про накладення на Фізичну особу-підприємця Піскун Марію Олександрівну штрафу.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що рішення відділення АМКУ є недійсним і підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на домислах та неналежних доказах, які не відповідають дійсності. Тому, на думку позивача за зустрічним позовом висновок про узгодженість дій ФОП Піскун М.О. про узгодженість дій із ФОП Кірманом О.Б. для викривлення результатів Торгів-1, 2 є необґрунтованим та безпідставним.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 первісний позов Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни, Дніпропетровська область про стягнення пені задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", на рахунок ГУК у Дн-кiй обл/Терн.р/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм.подат.); номер рахунку (IBAN): UA098999980313060106000004651 пеню у розмірі 136000,00 грн (сто тридцять шість тисяч грн 00 коп).

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на користь Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 20306037) судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп).

У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення відмовлено.

Судові витрати за зустрічним позовом понесені Фізичною особою-підприємцем Піскун Марією Олександрівною покладено на Фізичну особу-підприємця Піскун Марію Олександрівну.

Не погоджуючись з висновками та мотивами, якими керувався суд першої інстанції під час прийняття рішення, Фізична особа-підприємець Піскун Марія Олександрівна звернулась через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 по справі № 904/3062/25 та ухвалити нове, яким визнати недійсним та скасувати рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/82-р/к від 24.09.2024 у справі № 54/27-24 про накладення на Фізичну особу-підприємця Піскун Марії Олександрівни штрафу. У задоволенні первісного позову відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а також при вирішенні справи по суті були порушені норми матеріального та процесуального права.

Щодо висновків суду про те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду після спливу строку на оскарження Рішення, закінчення якого, незалежно від причин пропуску, є підставою для відмови в позовній заяві про визнання протиправним та скасування такого рішення апелянт зазначає таке.

Скаржник вказує, що до первісної позовної заяви дійсно надано копію конверта із відправленням листа ФОП Піскун М. О. за місцем її реєстрації у м. Кривому Розі від Відділення. Проте ні в матеріалах справи, ні у рішенні не міститься доказів, що саме цим листом було надіслано Рішення.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом посилається на п. 19, 59 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила) якими встановлено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Згідно п. 61 Правил, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися. Основною метою використання опису вкладення є одержання відправником офіційних доказів направлення адресату конкретного переліку документів, а також підтверджує вміст конверту. Апелянт зауважує, що за таких обставин, через відсутність опису вкладення відправлень, з доданої до копії позову копії конверту відправлення неможливо встановити, чи було взагалі відправлено вказані документи адресату та яку саме кореспонденцію йому було надіслано.

Скаржник зазначає, що згідно ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Згідно ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації) ... рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Апелянт відмічає, що із вказаного положення ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» вбачається, що рішення повинно бути надіслано особі, відносно якої АМКУ його прийняв, саме за останнім відомим місцем проживання або реєстрації. А зважаючи на те, що позивачу за первісним позовом було достеменно відомо про те, що ФОП Піскун М. О. проживає у м. Дніпрі, Відділення АМКУ не виконало свого обов'язку щодо надіслання Рішення за місцем проживання ФОП Піскун М. О.

Стосовно публікації Рішення у офіційному друкованому виданні, скаржник просить врахувати, що ФОП Піскун М. О. не являється спеціалістом в галузі права, а тому вона на обізнана про те, що у випадку, якщо рішення не доставлено засобами поштового зв'язку, то воно публікується у офіційному виданні.

Апелянт вважає, що зважаючи на такі обставини, які не були взяті до відома судом першої інстанції, дії Відділення АМКУ звелися до формального дотримання бюрократичної процедури, передбаченої процесуальним законом.

Скаржник вказує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 30.11.2023 у справі № 922/2508/22, в силу положень ч. 1 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції», заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Як наслідок, ФОП Піскун М. О. дізналася, що на неї накладено стягнення, лише із повідомлення Державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження. І про висновки Відділення АМКУ, які були покладені в основу Рішення, стало відомо лише після отримання 03.06.2025 копії матеріалів справи за адвокатським запитом представника ФОП Піскун М. О., про що чітко зазначалося у зустрічному позові.

За таких обставин, на думку апелянта, висновки суду першої інстанції про пропуск ФОП Піскун М. О. строків звернення до суду із позовом про визнання недійсним та скасування Рішення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам процесуального права.

Стосовно висновків суду, що Відділенням АМКУ не був порушений строк розгляду справи про накладення стягнення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 54/7-24 скаржник зазначає наступне.

Суд у рішенні вказав, що розгляд справи № 24/14-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ФОП Піскун М. О. було розпочато 30.06.2020, отже вона підлягала розгляду відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» у редакції до 01.01.2024, яка не передбачає граничних термінів розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

В той же час, як вважає апелянт, висновки суду лише частково відповідають дійсності, оскільки не враховані доводи сторони ФОП Піскун М. О.

Скаржник звертає увагу, що із наявних у відповідача документах щодо Рішення та матеріалах справи вбачаються наступні обставини: - 30.06.2020 було розпочато розгляд справи № 54/14-20; - 09.04.2024 було виділено для окремого розгляду матеріали справи № 54/28-рп/к щодо ФОП Піскун M. О. та ФОП Кірмана О. Б.; - рішення про продовження строку розгляду справи № 54/14-20 не приймалося і докази надіслання такого рішення відсутні; - рішення про зупинення розгляду справи не приймалося.

Тобто, на переконання апелянта, на момент виділення матеріалів відносно ФОП Піскун М. О., Закон України «Про захист економічної конкуренції» було доповнено положеннями ст. 37-1.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом зазначає, що згідно ч. 1 ст. 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки застосування строків розгляду справи є підставою для застосування обставин, що пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому, в цьому випадку повинні бути застосовані положення Конституції України як такі, що мають вищу юридичну силу і нормами прямої дії.

За таких обставин, на думку скаржника, справа № 54/14-20 було розглянута поза межами встановленого законом строку. У такому випадку, справа № 54/14-20 повинна була бути закрита ще 30.06.2023, оскільки положення ст. 37-1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пом'якшують відповідальність ФОП Піскун М. О.

Апелянтом наголошується, що, до того ж, суд першої інстанції не надав належної та повної оцінки доводам позивача за зустрічним позовом, обмежившись формальним та поверхневим дослідженням.

Щодо використання ФОП Піскун M. О. та ФОП Кірмана О. Б. однієї ІР-адреси під час участі в аукціоні у Торгах-1, 2.

Скаржник вказує, що згідно листа ПрАТ «Київстар», наданого за запитом Відділення АМКУ, доступ до мережі Інтернет з ІР-адреси НОМЕР_1 , надавався, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживає ОСОБА_1 , яка перебувала у шлюбі з ФОП Кірманом О. Б.

При цьому, апелянт також зазначає, що листом ПрАТ «Київстар» № 12461169/03/03/02 від 24.06.2025, наданим на адвокатський запит, було повідомлено, що ІР-адреса НОМЕР_1 є динамічною NAT GPRS IP-адресою, тобто не зареєстрована за конкретним користувачем, та використовується для трансляції (перетворення) внутрішніх мережевих IP-адрес ПрАТ «Київстар» з метою з'єднання з мережею Інтернет (Network Address Translation (NAT) - технологія трансляції мережевих адрес).

Скаржник повідомляє, що у певний період часу близько 512 внутрішніх IP-адрес оператора можуть транслюватися в одну зовнішню (публічну) NAT IP-адресу. Таким чином, існує суттєва розбіжність між відомостями, які зазначені у Рішенні, та відомостями, наданими на адвокатський запит. Зі змісту Рішення вбачається, що за вказаною IP-адресою надавалися послуги доступу до мережі Інтернет за допомогою технології NAT (Network Address Translation), яка передбачає можливість надання провайдером доступу до мережі багатьом користувачам за єдиною публічною та «плаваючою» IP-адресою. При використанні NAT ідентифікувати конкретного абонента неможливо.

Апелянт стверджує, що Технологія NAT (Network Address Translation - «перетворення мережевих адрес») надає можливість одночасного та автономного використання однієї IP-адреси декількома споживачами послуги доступу до мережі Інтернет. В стандарті RFC 3022 ( https://www.rfc-editor.org/rfc/rfc3022.html) цей метод описано як NAPT (Network Address Port Translation). При застосуванні технології NAT тобто механізму характерного для TCP/IP, відбувається перетворення приватних IP-адрес у зовнішні версії IPv4 (протоколи стандартизованих методів міжмережевої взаємодії в мережі Інтернет). При цьому, абонентам надаються локальні (сірі) IP-адреси, які не використовуються самостійно в мережі Інтернет. Провайдером використовуються публічні (білі) IP-адреси, метою яких є поєднання та маскування локальних IP-адрес великої кількості під однією білою IP-адресою. Таким чином, одночасне підключення певної кількості автономних та незалежних один від одного абонентів до мережі Інтернет здійснюється через одну публічну IP-адресу (пул адрес). Можна констатувати факт можливості відображення однієї IP-адреси у певної кількості користувачів одночасно, за умови, якщо при виході в мережу Інтернет щодо них застосовано викладені вище технології. Слід зазначити, що фактичні адреси місця розташування та підключення кожного такого користувача є різними, а користувачі не можуть знати інших користувачів та про їх поєднання під однією публічною IP- адресою, оскільки таке поєднання здійснюється системою в автоматичному режимі. При застосуванні технології WI-FI користувач отримує високошвидкісний доступ до мережі Інтернет з будь-якого пристрою без необхідності проводового підключення. До однієї точки доступу може бути підключено одночасно декілька пристроїв, з одночасним виходом до мережі Інтернет.

Скаржник зауважує, що, таким чином, подання учасниками торгів тендерних пропозицій з однакових IP-адрес або використання однакових IP-адрес під час господарської діяльності може відбуватися автоматично у декількох користувачів, при цьому адреси місця розташування та підключення кожного такого користувача можуть бути різними, а користувачі не можуть знати інших користувачів та про їх поєднання під однією публічною IP-адресою.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що також у листі ПрАТ «Київстар» № 12461169/03/03/02 від 24.06.2025 не зазначено адресу, за якою зареєстровано ІР-адреса НОМЕР_1 , хоча у адвокатському запиті ставилося питання про зазначення адреси, за якою надаються інтернет послуги за такою ІР-адресою. Питання про надання анкетних даних особи, з якою був укладений договір надання послуг Інтернет у запиті не піднімалося.

Тобто, як вважає апелянт, судом було проігноровано, що в ході розгляду справи по суті було встановлено суттєві відмінності у відомостях, наданих Відділенням АМКУ та ФОП Піскун М. О., проте у оскаржуваному рішенні суду оцінки таким розбіжностям надано не було.

Також скаржник пояснює, що на момент проведення Торгів-1, 2, ФОП Піскун М. О. звернулася до Кірман Я. О. для надання їй послуг бухгалтера. На той момент, ФОП Піскун М. О. займалася великою кількістю проектів, тому вона не встигала подавати звітності до органів ДПС. За усною домовленістю між Кірман Я. О. та ФОП Піскун М. О., Кірман Я. О. здійснювала бухгалтерський супровід діяльності ФОП Піскун М. О., в тому числі - подавала звітності, сплачувала податки тощо. ФОП Піскун М. О. надала їй для цього весь необхідний пакет документів для участі у таких закупівлях, копію електронного підпису (КЕП) та печатку. Де саме (територіально) Кірман Я. О. працювала у якості бухгалтера ФОП Піскун М. О., остання не з'ясовувала. Жодного контакту із ФОП Кірман О. Б. відповідачка за первісним позовом не підтримувала, спільну господарську діяльність не проводила.

Таким чином, на думку апелянта, зазначені вище доводи Відділення АМКУ не ґрунтуються на доказах і є припущеннями, які не підкріплені належними та допустимими доказами, а також суперечать іншим документами.

Окремо скаржник просить колегію суддів звернути увагу на висновки суду щодо протоколу обшуку від 10.01.2020 та зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що протоколом зафіксовано, що в ході проведення обшуку були вилучені печатки, зокрема ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б. У спірному рішенні відділення не надавало оцінки протоколу обшуку в межах встановлених кримінально-процесуальним кодексом, а лише зафіксовано факт знаходження печаток ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б. за однією адресою. А отже, подальший перебіг розгляду кримінальної справи, в межах якої проводився обшук, не може вплинути чи змінити вже зафіксовані обставини.

Апелянт вважає, що такі доводи є хибними, оскільки Кримінальний процесуальний кодекс України чітко визначає порядок проведення слідчих дій, в тому числі - обшуку приміщення. Не дивлячись на те, що у протоколі лише фіксується хід слідчої дії, він є лише одним із складових самої слідчої дії.

Таким чином, на думку апелянта, в рамках розгляду справи судом господарської юрисдикції неможливо надати оцінки документам, отриманим в ході розгляду досудового розслідування кримінального провадження.

Також скаржник вважає за необхідне додати, що Торги-1, 2 проводилися у період з 18.04.2019 по 06.05.2019, а обшук - 10.01.2020, тобто більше, ніж через півроку після проведення торгів. Тому факт перебування печаток за однією адресою через півроку після проведення торгів не може свідчити про узгодженість дій ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун М. О. на момент проведення тендеру. Аналогічно, про ці обставини не може свідчити протокол обшуку, якому не було надано належної оцінки судом загальної юрисдикції.

Щодо одночасного перебування одних і тих же працівників у ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б. апелянт зазначає, що Відповідно до Рішення, у період проведення Торгів-1, 2 у ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б. були працевлаштовані Мартишко О. С. та ОСОБА_2 . Згідно п. 3 ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного найму підприємцем працівників. Відтак, залучення ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірман О. Б. одних і тих самих працівників для виконання робіт по тендеру зумовлено обмеження кваліфікованих кадрів на ринку та специфікою робіт по закупівлі. Зважаючи на специфіку тендерних закупівель (ремонт покрівлі закладів освіти, площа будівлі) ФОП Піскун М. О. обмежена у виборі працівників для виконання робіт по тендеру. Таке саме обмеження стосується і інших суб'єктів господарювання, які працюють у аналогічній сфері або у сфері із необхідністю спеціальних знань. Законодавством не заборонено перебування у трудових відносинах з двома юридичними особами. При укладенні трудового договору із ФОП Піскун М. О. не вимагала відсутності трудових відносин із іншими суб'єктами господарювання. Таким чином, це жодним чином не свідчить про пов'язаність ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірман О. Б. через спільних працівників та не доводить можливості обміну між товариствами необхідною інформацією. Також, у Рішенні не доведено того, що Мартишко О. С. та Зеленський Д. А. були залучені до безпосереднього складання тендерної документації та були обізнані щодо інформації, яка є конкурсною і підлягає відкриттю лише замовнику. Доказів участі у формуванні конкурсних пропозицій ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірман О. Б. не встановлено. Отже, висновок про обмін інформацією між учасниками торгів через спільних працівників є необґрунтованим.

Щодо оренди приміщення ФОП Піскун М. О. та оренди обладнання ФОП Піскун M. О. та ФОП Кірмана О. Б. у одних суб'єктів господарювання скаржник вказує, що факт оренди обладнання, машин та устаткування у ДП «Контакт» у учасників торгів не є тотожними і обумовлені специфічністю обладнання для виконання робіт по закупівлях. Договірні відносини із ФОП Перепечкіним А. С. не стосуються предмету Торгів-1, 2 та не свідчать про погодженість дій ФОП Піскун M. О. та ФОП Кірман О. Б.

Підсумовуючи викладене, апелянт зазначає, що Рішення Відділення АМКУ є недійсним і підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на домислах та неналежних доказах, які не відповідають дійсності. А Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні у справі № 904/3062/25 не надав належної оцінки доводам сторони позивача за зустрічним позовом, обмежившись їх формальним дослідженням. Суд проігнорував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відповідно до якого правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. У цій же справі, суд не приділив достатньої уваги наявним у справі доказам, застосувавши «універсальні» правові висновки.

Відповідач за первісним позовом/позивач за зустрічним позовом вважає, що за таких обставин, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 є безпідставним і воно підлягає скасуванню, а у самій справі належить ухвалити нове рішення, у зв'язку із неправильністю висновків суду першої інстанції, їх суперечністю із фактичним обставинам справи, а також, у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Південно-Східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця Піскун М. О. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 - без змін. Судові витрати залишити за Апелянтом.

Відзив обґрунтований наступним:

- відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення було направлено на юридичну адресу Скаржника із супровідним листом від 25.09.2024 №54-02/2673е, який не вручено ФОП Піскун і повернуто за зворотною адресою відправника з позначкою «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить поштове відправлення №060097692171. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Інформація про прийняте Рішення оприлюднене в офіційному друкованому органі центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр» від 20.11.2024 № 235 (7895). Таким чином, Рішення вважається таким, що вручене Скаржнику 02.12.2024 оскільки 30.11.2024 та 01.12.2024 припадає на неробочі дні - субота, неділя). Згідно з частиною першою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. ФОП Піскун не оскаржувала Рішення у встановлений законодавством термін, а саме у двомісячний строк з дати його вручення (до 03.02.2025);

- посилання ФОП Піскун на те, що (цитата) «Оскаржуване Рішення було ухвалено 24.09.2024 і ФОП Піскун М. О. його неотримувала. 03.06.2025 Відділення АМКУ, у відповідь на адвокатський запит, надіслало витяг з Рішення Відділення АМКУ від 24.09.2024 у справі № 54/27-24. Проте повний текст Рішення був отриманий лише після отримання позову про стягнення пені с приводу виконання цього Рішення 12.06.2025», не можна приймати до уваги, у зв'язку з тим, що порядок вручення рішень органів Антимонопольного комітету України чітко визначено у Законі України «Про захист економічної конкуренції», і рішення опубліковане у офіційному виданні вважається таким, що вручене;

- як вірно зазначив господарський суд у оскаржуваному рішенні (цитата): «За викладених обставин позивач за зустрічним позовом звернувся до суду після спливу строку на оскарження рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 № 54/82-р/к у справі № 54/27-24, закінчення якого, незалежно від причин пропуску, є підставою для відмови в позовній заяві про визнання протиправним та скасування такого рішення. Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що оскаржуване рішення не отримувала і що повний текст рішення отримала лише після отримання позову про стягнення пені з приводу виконання цього рішення 12.06.2025, а тому 2-х місячний строк оскарження рішення не пропущений не приймаються судом, оскільки матеріали справи містять докази дотримання Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вимог щодо направлення рішення особі, відносно якої його прийнято, а також вимог оприлюднення такого рішення у друкованому органі центральних органів виконавчої влади, у випадку неотримання такого рішення відповідною особою. З урахуванням викладеного, зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки позов подано із пропуском присічного строку» (кінець цитати). Отже, закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів;

- щодо використання учасниками Торгів однієї ІР-адреси. Як зазначено у скарзі (цитата): «Листом ПрАТ «Київстар» № 12461169/03/03/02 від 24.06.2025 було повідомлено, що ІР-адреса НОМЕР_1 є динамічною NAT GPRS IP- адресою, тобто не зареєстрована за конкретним користувачем, та використовується для трансляції (перетворення) внутрішніх мережевих IP-адрес ПрАТ «Київстар» з метою з'єднання з мережею Інтернет (Network Address Translation (NAT) -технологія трансляції мережевих адрес). У певний період часу близько 512 внутрішніх IP-адрес оператора можуть транслюватися в одну зовнішню (публічну) NAT IP-адресу. Таким чином, існує суттєва розбіжність між відомостями, які зазначені у Рішенні, та відомостями, наданими на адвокатський запит» (кінець цитати). Зазначені відомості не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав. Відповідно до статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. Натомість ПрАТ «Київстар» листом від 01.09.2021 №22879/1 було надано Відділенню конфіденційну інформацію, відповідно до якої, доступ до мережі Інтернет з ІР-адреси НОМЕР_1 на умовах послуги «Домашній інтернет» надавався, зокрема, за адресою ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 . У період проведення Торгів Кірман Яна Анатоліївна та ОСОБА_4 (ФОП Кірман О.Б.) перебували у шлюбі (лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.05.2024 № 28513/06.9-44). Тобто, ФОП Піскун М.О. та ФОП Кірман О.Б. під час участі в аукціонах у Торгах використовували одну динамічну ІР-адресу НОМЕР_1 , яка надавалася в користування дружині ФОП Кірмана О.Б.;

- щодо твердження стосовно того, що (цитата): «ФОП Піскун займалася великою кількістю проектів, тому вона не встигала подавати звітності до органів ДПС. За усною домовленістю між ОСОБА_5 та ФОП Піскун., Кірман Я. О. здійснювала бухгалтерський супровід діяльності ФОП Піскун М. О., в тому числі - подавала звітності, сплачувала податки тощо. ФОП Піскун М. О. надала їй для цього весь необхідний пакет документів для участі у таких закупівлях, копію електронного підпису (КЕП) та печатку. Де саме (територіально) Кірман Я. О. працювала у якості бухгалтера ФОП Піскун М. О., остання не з'ясовувала. Жодного контакту із ФОП Кірман О. Б. відповідачка за первісним позовом не підтримувала, спільну господарську діяльність не проводила» (кінець цитати), позивач за первісним позовом зазначає наступне. Зазначене не спростовує позицію Відділення щодо антиконкурентних узгоджених дій ФОП ОСОБА_4 та ФОП Піскун, оскільки, Скаржник фактично підтверджує те, що документи для участі у Торгах для неї готувала Кірман Я. О., яка була дружиною іншого учасника ФОП Кірмана О.Б. Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» пов'язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб'єкта господарювання. Зокрема, пов'язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям. Викладені обставини свідчать про обізнаність ФОП Піскун та ФОП Кірман О.Б. щодо діяльності один одного, що створило умови для спільної підготовки до участі у Торгах;

- твердження Скаржника про те, що на момент проведення Торгів ФОП Піскун М. О. на постійній основі проживала у м. Дніпрі та здійснювала підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 , взагалі не може вплинути на кваліфікацію викладену у Рішенні, оскільки по перше не виключає можливості вчинення антиконкурентних узгоджених дій, оскільки усі документи для участі у торгах подаються дистанційно, а по друге, ФОП Піскун не була позбавлена можливості пересуватись межами України, зокрема їздити у інші міста;

- також, як було зазначено у Рішенні, Дніпропетровської місцевої окружної прокуратури № 4 № 45/3-421-20 від 11.06.2020 був наданий протокол обшуку від 10.01.2020, проведеного за адресою: АДРЕСА_3 , у приміщенні, яке на той час займало ТОВ «Будівельна-Гільдія». В ході цього обшуку були вилучені печатки, зокрема ФОП Кірман О.Б. та ФОП Піскун. Протокол - це документ, який фіксує хід та результати проведення процесуальних дій. Отже, протоколом зафіксовано, що в ході проведення обшуку були вилучені печатки, зокрема ФОП Кірмана О. Б. та ФОП Піскун. Відділення не надавало оцінки протоколу обшуку в межах встановлених кримінально-процесуальним кодексом, а у Рішенні лише зафіксовано факт знаходження печаток ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун за однією адресою. А отже, подальший перебіг розгляду кримінальної справи, в межах якої проводився обшук, не може вплинути чи змінити вже зафіксовані обставини;

- позивач за первісним позовом звертає увагу суду, що виходячи зі змісту позовної заяви, ФОП Піскун фактично не заперечує інших обставин, які викладені у Рішенні які свідчать про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів, а лише надає їм свою правову оцінку;

- ураховуючи те, що Скаржник не заперечує щодо фактів встановлених у Рішенні і не надає доказів на їх спростування, Відділення вважає їх доведеними, і таким що не заперечується жодною зі сторін;

- у Рішенні Відділення встановлено ряд обставин підтверджених зібраними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення ФОП Кірманом О.Б. та ФОП Піскун антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), а саме: 1. Використання Відповідачами однієї IP-адреси під час участі в аукціоні у Торгах; 2. Неподання повного пакету документів ФОП Піскун у Торгах; 3. Цінова поведінка, що вказує на незацікавленість у перемозі ФОП Піскун. та ФОП Кірмана О.Б. у Торгах; 4. Знаходження печаток ФОП Кірмана О.Б. та ФОП Піскун в одному приміщенні. 5. Обізнаність ФОП Кірмана О.Б. та ФОП Піскун через ТОВ «Будівельна-Гільдія». 6. Одночасне перебування одних і тих же працівників у ФОП Піскун та ФОП Кірмана О.Б. 7. Оренда приміщення ФОП Піскун М.О. та оренда обладнання обома суб'єктами господарювання в одних суб'єктів господарювання. З огляду на вищевикладене, ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун під час підготовки та участі у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі». Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення Замовником Торгів, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції». Для встановлення факту вчинення антиконкурентних узгоджених дій достатньо довести наявність факту обміну важливою інформацією між підприємствами-конкурентами;

- вимоги апеляційної скарги ФОП Піскун ґрунтуються лише на власній суб'єктивній оцінці доказів, які були зібрані Відділенням під час розгляду справи, та власному тлумаченні законодавства. Натомість, Рішення Відділення ґрунтується на обставинах, які підтверджуються належними та допустимими доказами. Вказані факти у їх сукупності не можуть бути результатом випадкового збігу обставин чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про те, що ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун узгодили свою поведінку як до-, під час участі так і після участі у Торгах, замінивши ризик, який породжує конкуренція, на координацію своєї економічної поведінки;

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню;

- апелянт взагалі не надав жодної оцінки оскаржуваному рішенню господарського суду, а лише продублював вимоги наведені у позовній заяві;

- позивач за первісним позовом вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені статтею 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2025 матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни у судовій справі № 904/3062/25 передано на розгляд колегії суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Мороз В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2025 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали господарської справи № 904/3062/25.

24.09.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали господарської справи № 904/3062/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 - залишено без руху. Рекомендовано фізичній особі-підприємцю Піскун Марії Олександрівні усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

09.10.2025 від представника скаржника до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено до матеріалів апеляційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 7267,2 грн, відповідно до квитанції від 08.10.2025.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.12.2025 о 12 год. 10 хв.

У судовому засіданні 11.12.2025 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Надавши оцінку обставинам справи та поданим сторонами доказам, з урахуванням того, що доказів сплати пені, скасування рішення територіального відділення відповідач не надав, наведені позивачем доводи не спростував, перевіривши та не виявивши помилок у розрахунку пені здійсненого позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені в сумі 136000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, враховуючи пропуск позивачем за зустрічним позовом присічного строку на оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України, місцевий господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.

Предметом доказування у даній справі є: встановлення обставин прийняття адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24, обставин накладення на відповідача штрафу, наявність/відсутність прострочення сплати відповідачем штрафу, наявність/відсутність підстав для стягнення пені та наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 визнано, що Фізична особа-підприємець Піскун Марія Олександрівна та Фізична особа-підприємець Кірман Олександр Борисович вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю: "Поточний ремонт покрівлі будівель дошкільних навчальних закладів у м. Дніпрі" (ідентифікатор торгів UA-2019-04-18-002693-а).

За вчинене порушення, відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Фізичну особу-підприємця Піскун Марію Олександрівну накладено штраф у розмірі 136 000,00 грн.

Вказане рішення направлене відповідачу 25.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням, однак, повернулося за зворотною адресою 17.10.2024 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.25-26).

Приписами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" унормовано, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

За змістом частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

За змістом частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

За приписами частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Інформація про прийняте рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 оприлюднена в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" №235 (7895) від 20.11.2024.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, рішення вважається врученим 02.12.2024 (30.11.2024 та 01.12.2024 - вихідні), а останнім днем строку для сплати штрафу є 03.02.2025 (02.02.2025 - вихідний).

Відповідно до пункту 191 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", частини 8, 9 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження видавати накази про примусове виконання рішень адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України, прийнятих за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу; у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу; Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом.

Позивач зазначає, що територіальним відділенням було видано наказ в.о. голови Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.02.2025 №54/31/13-Ю про примусове виконання рішення щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Піскун Марії Олександрівни штрафу у розмірі 136 000,00 грн для зарахування в дохід загального фонду Державного бюджету України, який направлено на виконання до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеса).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2025 ВП №77379370 державним виконавцем відкрито виконавче провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення від 12.02.2025 №54/13-Ю.

Станом на дату подання позовної заяви виконавче провадження від 06.03.2025 ВП №77379370 не завершене.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 136 000,00 грн за період з 04.02.2025 по 06.06.2025.

Згідно з частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

За приписами частини 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення органу Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Суд апеляційної інстанції з огляду на наведене відзначає, що за змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що доказів сплати пені, скасування рішення територіального відділення відповідач не надав, наведені позивачем доводи не спростував. Перевіркою правильності розрахунку пені, здійсненого позивачем, помилок не виявлено.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги за первісним позовом про стягнення пені в сумі 136000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, апеляційний суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець Піскун Марія Олександрівна звернулася до суду із зустрічним позовом, відповідно до якого з урахуванням уточнень просить визнати недійсним та скасувати рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №54/82-р/к від 24.09.2024 у справі №54/27-24 в частині накладення на Фізичну особу-підприємця Піскун Марію Олександрівну штрафу.

Так, позивач за зустрічним позовом стверджує, що відділенням АМКУ порушений строк розгляду справи про накладення стягнення за порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 54/7-24. Зазначає, що 30.06.2020 розпочато розгляд справи № 54/14-20; 09.04.2024 виділено для окремого розгляду матеріали справи № 54/28-рп/к щодо ФОП Піскyн M. О. та ФОП Кірмана О. Б.; рішення про продовження строку розгляду справи № 54/14-20 не приймалося і докази надіслання такого рішення відсутні; рішення про зупинення розгляду справи не приймалося. Вказує, що справа № 54/14-20 розглянута поза межами встановленого законом строками та повинна була бути закрита ще 30.06.2023. Проте, не дивлячись на пряму вказівку закону, відділення АМКУ продовжило розгляд справи і ухвалила оскаржуване рішення, що є грубим порушенням Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що у рішенні не доведено наявність порушень у діяльності ФОП Піскун М. О. при її участі у тендерних закупівлях по Торгах-1, 2. Вказує, що зазначені у рішенні доводи відділення АМКУ не ґрунтуються на доказах і є припущеннями, які не підкріплені належними та допустимими доказами, а також суперечать іншим документами. Щодо доводів про знаходження печаток ФОП Кірмана О. Б. та ФОП Піскун M. O. в одному приміщенні та обізнаність ФОП Піскyн M. О. та ФОП Кірмана О. Б. через ТОВ "Будівельна-Гільдія" позивач за зустрічним позовом вказує, що відповідно до п. 43, 44 Рішення, листом Дніпропетровської місцевої окружної прокуратури № 4 № 45/3-421-20 від 11.06.2020 був наданий протокол обшуку від 10.01.2020, проведеного за адресою: вул. Короленка, 3Б у м. Дніпрі, у приміщенні, яке на той час займало ТОВ "Будівельна-Гільдія". В ході цього обшуку були вилучені печатки, зокрема ФОП Кірман О. Б. та ФОП Піскун М. О. Вважає, що цей доказ не є належним, в розумінні положень ГПК України, і не повинен прийматися судом до уваги, оскільки йому не може бути надана оцінка в рамках господарського провадження. Вказує, що кримінальне провадження, в рамках якого був проведений обшук від 10.01.2020, було закрито без ухвалення вироку по суті справи та встановлення винуватості осіб. У зв'язку із цим, суд загальної юрисдикції не надав оцінки зібраним в ході досудового розслідування, а господарський суд - не наділений повноваження надавати оцінку доказам, зібраним в порядку КПК України.

Щодо одночасного перебування одних і тих же працівників у ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б. позивач за зустрічним позовом зазначає, що зважаючи на специфіку тендерних закупівель (ремонт покрівлі закладів освіти, площа будівлі) ФОП Піскун М. О. обмежена у виборі працівників для виконання робіт по тендеру. Таке саме обмеження стосується і інших суб'єктів господарювання, які працюють у аналогічній сфері або у сфері із необхідністю спеціальних знань. При цьому, зазначає, що законодавством не заборонено перебування у трудових відносинах з двома юридичними особами.

Щодо оренди приміщення ФОП Піскун М. О. та оренда обладнання ФОП Піскyн M. О. та ФОП Кірмана О. Б. у одних суб'єктів господарювання позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що ФОП Піскyн M. О. та ФОП Кірмана О. Б. перебували у договірних відносинах із суб'єктами, але орендували абсолютно різні речі.

Позивач за зустрічним позовом вважає, що рішення Відділення АМКУ є недійсним і підлягає скасуванню, оскільки ґрунтується на домислах та неналежних доказах, які не відповідають дійсності, тому висновок про узгодженість дій ФОП Піскун М. О. про узгодженість дій із ФОП Кірманом О. Б. для викривлення результатів Торгів-1, 2 є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо строків оскарження рішення відділення АМКУ позивач за зустрічним позовом зазначає, що оскаржуване рішення було ухвалено 24.09.2024 і ФОП Піскун М. О. його не отримувала. 03.06.2025 відділення АМКУ, у відповідь на адвокатський запит, надіслало витяг з рішення відділення АМКУ від 24.09.2024 у справі № 54/27-24, проте повний текст рішення був отриманий лише після отримання позову про стягнення пені з приводу виконання цього рішення 12.06.2025. За таких обставин позивач за зустрічним позовом вважає, що 2-х місячний строк оскарження рішення не пропущений.

Як встановлено статтею 42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Правовідносини, пов'язані із захистом економічної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, в тому числі Господарського кодексу України (був чинний до 28.08.2025), тобто є господарськими, тому справи, що виникають із таких правовідносин, відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та пункту 7 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України розглядаються господарськими судами.

Колегія суддів зауважує, що в силу частини 1 статті 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції" законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про державну допомогу суб'єктам господарювання", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.

Пунктами 1, 2, 5 частини 5 статті 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати попередні висновки стосовно узгоджених дій; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Таким чином, як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, чинне законодавство не обмежує здійснення територіальним відділенням Антимонопольного комітету України контрольних функцій щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель виключно такою формою діяльності, як перевірка, і не передбачає обмежень для отримання ним від суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування тощо інформації в порядку проведення ним розслідування або дослідження у справах та прийняття за їх наслідками певних рішень.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» діяльність щодо виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Статтею 5 цього Закону передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

За частиною 1 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом (частина 4 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Приписами частини 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі.

Органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення (частина 2 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити, крім випадків, передбачених статтею 58 цього Закону. Вони можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.

Згідно пункту 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

За приписами статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації, узгоджених дій відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справа, рішення направлене відповідачу 25.09.2024 рекомендованим листом з повідомленням, однак, повернулося за зворотною адресою 17.10.2024 з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання" (а.с.25-26).

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

На підставі зазначених вище положень Закону України "Про захист економічної конкуренції", інформація про прийняте рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 оприлюднена в газеті Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр" №235 (7895) від 20.11.2024.

Враховуючи викладене та вимоги ст. 253, 254 Цивільного кодексу України, рішення вважається врученим 02.12.2024 (30.11.2024 та 01.12.2024 - вихідні).

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право повністю або частково оскаржити рішення, розпорядження органу Антимонопольного комітету України, передбачені статтями 36 і 48 цього Закону, до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення, розпорядження. Зазначений строк не підлягає поновленню.

Таким чином, останнім днем строку оскарження Рішення від 24.09.2024 №54/82-р/к у справі №54/27-24 було 03.02.2025 (01.02.2025 та 02.02.2025 - вихідні).

У той же час, із зустрічним позовом Фізична особа-підприємець Піскун Марія Олександрівна звернулася до суду через систему "Електронний суд" 27.06.2025 (п'ятниця), вказаний позов зареєстрований судом 30.06.2025, тобто з пропуском двомісячного строку на оскарження рішення Антимонопольного комітету України, передбаченого частиною 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Передбачені строки оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України не можуть бути відновлені, відповідний строк є присічним, його перебіг не переривається і не зупиняється, а закінчення цього строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів, вимоги з приводу незаконності або необґрунтованості рішення заявлені після закінчення зазначеного строку не можуть братися до уваги.

У постанові від 30.11.2023 у справі № 922/2508/22 Верховний Суд виснував таке:

"8.19. Стаття 60 Закону № 2210-III "Оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України" визначає загальний (універсальний) порядок оскарження рішень АМК, які були прийняті Комітетом стосовно порушення економічної конкуренції."

" 8.25. Верховний Суд неодноразово та послідовно висловлював правову позицію, зокрема, про те, що: за приписами частини першої статті 60 Закону № 2210-III передбачені вказаною нормою строки оскарження рішень АМК не може бути відновлено. Зазначені строки є присічними, а закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення АМК.

8.26. Верховний Суд звертає увагу на те, що правова позиція стосовно застосування приписів частини першої статті 60 Закону № 2210-III у справах про визнання недійсними рішень органів АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, є загальною (універсальною), сталою та послідовною."

Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду після спливу строку на оскарження рішення адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.09.2024 № 54/82-р/к у справі № 54/27-24, закінчення якого, незалежно від причин пропуску, є підставою для відмови в позовній заяві про визнання протиправним та скасування такого рішення.

Оскільки матеріали справи містять докази дотримання Південно-східним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вимог щодо направлення рішення особі, відносно якої його прийнято, а також вимог оприлюднення такого рішення у друкованому органі центральних органів виконавчої влади, у випадку неотримання такого рішення відповідною особою, колегія суддів вважає, що доводи позивача за зустрічним позовом про те, що оскаржуване рішення не отримувала і що повний текст рішення отримала лише після отримання позову про стягнення пені з приводу виконання цього рішення 12.06.2025, а тому 2-х місячний строк оскарження рішення не пропущений, обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що зустрічний позов задоволенню не підлягає, оскільки позов подано із пропуском присічного строку.

Дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 914/1955/17, на яку в апеляційній скарзі посилається апелянт і у якій сформовано правову позицію, відповідно до якої саме опис вкладення є офіційним підтвердженням наявності у відправленні того пакету документів, який був надісланий відправником, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини цієї справи та справи, яка розглядається (№ 904/3062/25), є відмінними, а відтак висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.04.2019, не можуть застосовуватись до цих правовідносин.

Крім того, посилання апелянта стосовно публікації Рішення у офіційному друкованому виданні, на те, що ФОП Піскун М. О. не являється спеціалістом в галузі права, а тому вона не обізнана про те, що у випадку, якщо рішення не доставлено засобами поштового зв'язку, то воно публікується у офіційному виданні, відхиляються судовою колегією з огляду на таке.

Порядок виконання рішень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень визначений нормами чинного законодавства та не ставиться у залежність від рівня правової обізнаності особи, щодо якої прийнято відповідне рішення. У разі неможливості вручення рішення засобами поштового зв'язку, його опублікування в офіційному друкованому виданні є передбаченим законом, а саме частиною 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" способом належного повідомлення.

При цьому відсутність у особи спеціальних юридичних знань або її суб'єктивна необізнаність із положеннями законодавства не впливають на правомірність застосування відповідної процедури та не можуть бути підставою для визнання такого повідомлення неналежним.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, факт необізнаності ФОП Піскун М.О. з відповідною процедурою не свідчить про порушення її прав та не спростовує належність і законність повідомлення про прийняте рішення.

Як і суд першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Щодо терміну розгляду справи відділенням, про порушення якого вказує позивач за зустрічним позовом як під час розгляду спору в суді першої інстанції так і у поданій апеляційній скарзі судова колегія вказує таке.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.

За приписами частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 2 статті 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Як правильно зазначено в оскаржуваному рішенні, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України", який набрав чинності 01.01.2024, Закон України "Про захист економічної конкуренції" доповнено статтею 37-1 якою чітко визначено, що справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції розглядаються органами Антимонопольного комітету України протягом розумного строку, але не більше трьох років з дня прийняття розпорядження про початок розгляду справи.

В той же час, відповідно п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розгляд яких розпочато до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються відповідно до законодавства, яке діяло до дня набрання чинності цим Законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції виснував, що оскільки розгляд справи № 24/14-20 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях Фізичної особи - підприємця Піскун Марії Олександрівни було розпочато 30.06.2020, отже вона підлягала розгляду відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" у редакції до 01.01.2024, яка не передбачає граничних термінів розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

З вказаними висновками місцевого господарського суду погоджується й суд апеляційної інстанції, оскільки такі є обґрунтованими та відповідають обставинам справи.

В апеляційній скарзі зазначено, що «…Листом ПрАТ «Київстар» № 12461169/03/03/02 від 24.06.2025, наданим на адвокатський запит, було повідомлено, що ІР-адреса НОМЕР_1 є динамічною NAT GPRS IP-адресою, тобто не зареєстрована за конкретним користувачем, та використовується для трансляції (перетворення) внутрішніх мережевих IP-адрес ПрАТ «Київстар» з метою з'єднання з мережею Інтернет (Network Address Translation (NAT) - технологія трансляції мережевих адрес). У певний період часу близько 512 внутрішніх IP-адрес оператора можуть транслюватися в одну зовнішню (публічну) NAT IP-адресу. Таким чином, існує суттєва розбіжність між відомостями, які зазначені у Рішенні, та відомостями, наданими на адвокатський запит…».

Щодо наведених тверджень скаржника, колегія суддів погоджується із доводами позивача за первісним позовом, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.

Так, відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Натомість ПрАТ «Київстар» листом від 01.09.2021 №22879/1 було надано Відділенню конфіденційну інформацію, відповідно до якої, доступ до мережі Інтернет з ІР-адреси НОМЕР_1 на умовах послуги «Домашній інтернет» надавався, зокрема, за адресою ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 .

У період проведення Торгів Кірман Яна Анатоліївна та ОСОБА_4 (ФОП Кірман О.Б.) перебували у шлюбі (лист Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 08.05.2024 № 28513/06.9-44).

Крім того, апелянт у скарзі вказує, що «…На момент проведення Торгів-1, 2, ФОП Піскун М. О. звернулася до ОСОБА_5 для надання їй послуг бухгалтера. На той момент, ФОП Піскун М. О. займалася великою кількістю проектів, тому вона не встигала подавати звітності до органів ДПС. За усною домовленістю між ОСОБА_5 та ФОП Піскун М. О., ОСОБА_5 здійснювала бухгалтерський супровід діяльності ФОП Піскун М. О., в тому числі - подавала звітності, сплачувала податки тощо. ФОП Піскун М. О. надала їй для цього весь необхідний пакет документів для участі у таких закупівлях, копію електронного підпису (КЕП) та печатку…».

Зазначеним скаржник фактично підтверджує те, що документи для участі у Торгах для неї готувала Кірман Я. О., яка у період проведення Торгів була дружиною іншого учасника ФОП Кірмана О.Б.

Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо ІР-адреси, про те, що судом було проігноровано, що в ході розгляду справи по суті було встановлено суттєві відмінності у відомостях, наданих Відділенням АМКУ та ФОП Піскун М. О., проте у оскаржуваному рішенні суду оцінки таким розбіжностям надано не було, є необґрунтованими.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом звертає увагу на висновки суду щодо протоколу обшуку від 10.01.2020 та вказує, що в рамках розгляду справи судом господарської юрисдикції неможливо надати оцінки документам, отриманим в ході розгляду досудового розслідування кримінального провадження.

Згідно з частиною 2 статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції», доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Колегія суддів вважає, що стосовно посилання позивача за зустрічним позовом на протокол обшуку, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що протоколом зафіксовано, що в ході проведення обшуку були вилучені печатки, зокрема Фізичної особи - підприємця Піскун Марії Олександрівни та Фізичної особи - підприємця Кірман Олександра Борисовича. У спірному рішенні відділення не надавало оцінки протоколу обшуку в межах встановлених кримінально-процесуальним кодексом, а лише зафіксовано факт знаходження печаток Фізичної особи - підприємця Піскун Марії Олександрівни та Фізичної особи - підприємця Кірман Олександра Борисовича за однією адресою. А отже, подальший перебіг розгляду кримінальної справи, в межах якої проводився обшук, не може вплинути чи змінити вже зафіксовані обставини.

Щодо тверджень скаржника про те, що законодавством не заборонено перебування у трудових відносинах з двома юридичними особами (в контексті одночасного перебування одних і тих же працівників у ФОП Піскун М. О. та ФОП Кірмана О. Б.), суд апеляційної інстанції зауважує, що сама по собі відповідність дій суб'єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично підтверджувати дотримання ними норм і вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції правильно зазначив, що у рішенні відділення встановлено ряд обставин підтверджених зібраними доказами, які не можуть бути результатом випадкового збігу чи наслідком дії об'єктивних чинників, а свідчать про вчинення Фізичної особи - підприємця Піскун Марії Олександрівни та Фізичної особи - підприємця Кірман Олександра Борисовича антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано виснував, що рішенням встановлено, що Фізична особа - підприємець Піскун Марія Олександрівна та Фізична особа - підприємець Кірман Олександр Борисович під час підготовки та участі у Торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України "Про публічні закупівлі".

Доводи апеляційної скарги про те, що «…Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні у справі № 904/3062/25 не надав належної оцінки доводам сторони позивача за зустрічним позовом, обмежившись їх формальним дослідженням. Суд проігнорував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відповідно до якого правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. У цій же справі, суд не приділив достатньої уваги наявним у справі доказам, застосувавши «універсальні» правові висновки…» колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дослідив наявні у матеріалах справи докази, надав їм оцінку відповідно до вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України та виклав мотиви, з яких прийшов до відповідних висновків.

Посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки у зазначеній постанові наголошено на необхідності застосування правових висновків Верховного Суду з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, а не як універсальних для всіх без винятку справ.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не застосовував при розгляді даної справи правові висновки Верховного Суду як такі, що мають універсальний характер, а виходив із установлених у цій справі обставин та наданих сторонами доказів, здійснюючи правову кваліфікацію спірних правовідносин відповідно до норм матеріального права.

Фактично аргументи апеляційної скарги у цій частині зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та переоцінки встановлених судом обставин.

Доводи скаржника про те, що висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи, а також при вирішенні справи по суті були порушені норми матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин, підтверджених певною доказовою базою, з огляду на положення статей 75-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відсутність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача за зустрічним позовом з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Піскун Марії Олександрівни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 у справі № 904/3062/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 21.01.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.Ф. Мороз

Попередній документ

133443863

Наступний документ

133443865

Інформація про рішення:

№ рішення:	133443864
№ справи:	904/3062/25
Дата рішення:	11.12.2025
Дата публікації:	23.01.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Центральний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.01.2026)
Дата надходження:	27.01.2026
Предмет позову:	стягнення пені

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

09.07.2025 11:00	Господарський суд Дніпропетровської області
22.07.2025 14:50	Господарський суд Дніпропетровської області
06.08.2025 14:30	Господарський суд Дніпропетровської області
18.08.2025 17:15	Господарський суд Дніпропетровської області
11.12.2025 12:10	Центральний апеляційний господарський суд