ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 січня 2026 року Справа № 903/830/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року по справі №903/830/25 (суддя Шум М.С.)
за позовом Приватного акціонерного товариство "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС"
про стягнення 283 333 грн 33 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Приватне акціонерне товариство "ПТАХОФАБРИКА ТЕРНОПІЛЬСЬКА" (надалі - Позивач) звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" (надалі - Відповідач) про стягнення збитків у розмірі 283333 грн 33 коп..
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної за операціями з постачання товарно-матеріальних цінностей в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з чим Відповідач позбавив Позивача права на віднесення сум ПДВ по даних операціях до складу податкового кредиту у розмірі 283 333 грн 33 коп. та за внаслідом чого Позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту в розмірі 283 333 грн 33 коп..
Рішенням Господарського суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 283 333 грн 33 коп. збитків. Також судовим рішенням покладено на Відповідача судові витрати в розмірі 3 400 грн.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що на Відповідача, умовами договору покладено обов'язок в установлені ПК України терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи те, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України), а також те, що Позивачем втрачено право на податковий кредит. З огляду на вказане місцевий господарський суд вважає, що у даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв'язок, обґрунтований вимогами пункту 201.10 статті 201 ПК України, між відсутністю факту належної реєстрації Відповідачем податкової накладної та не включенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту Позивача в аналогічному обсязі.
Суд першої інстанції зауважив, що Позивач правомірно вважає таку бездіяльність Відповідача у формі спричинення Позивачеві збитків у виді неотриманого податкового кредиту по ПДВ в сумі 283 333 грн 33 коп. та використав належний спосіб захисту порушеного права та його відновлення. З позиції суду, оскільки Відповідач не зареєстрував податкові накладні за операціями за договором купівлі - продажу транспортного засобу за №483 від 7 грудня 2023 року, то права та інтереси Позивача порушені, що призвело до звернення Позивача до суду за захистом.
Окрім того суд в оскаржуваному рішенні вказав, що збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
За таких обставин, суд першої інстанції виснував, що нарахований розмір збитків в сумі 283 333 грн 33 коп. є підставним та підлягає стягненню з Відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 58-63), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач, зокрема виходив з того, що в укладеному між сторонами договорі № 483 відсутній пункт, який зобов'язує Відповідача, як продавця, зареєструвати податкову накладну. З позиції апелянта, за вказаним договором не існує господарського (іншого цивільно-правового) зобов'язання Відповідача зареєструвати податкову накладну
Крім цього, скаржник вказав, що обов'язок продавця з реєстрації податкової накладної вважається виконаним в момент надсилання складеної податкової накладної до реєстру податкових накладних. Констатує, що матеріалами справи підтверджується, що Відповідач в дотримання приписів Податкового кодексу України, за наслідками поставки товару за укладеним між сторонами Договором, сформував на Позивача (Покупця) відповідну податкову накладну № 4 та відправив на реєстрацію в ЄРПН.
Апелянтом зазначено, що Відповідачем вжиті всі можливі і передбачені чинним законодавством заходи для реєстрації зупиненої податкової накладної та що ним в межах повноважень платника податку, визначених податковим законодавством, в повній мірі здійснювалася процедура оскарження дій податкового органу; вказуючи при цьому, що такі дії виявилися успішними, про що свідчать рішення адміністративних судів по справі № 140/34946/23, що підтверджують неправомірність дій податкового органу та відсутність вини Відповідача в не реєстрації податкових накладних. Зазначає, що в подальшому, 7 листопада 2024 року податковим органом добровільно виконано рішення суду та виключено Відповідача з переліку ризикових платників за пунктом 8 Критеріїв ризикових платників податку, відповідна відмітка про виключення з реєстру ризикових платників з'явилася в електронному кабінеті платника податків, оскільки чинне законодавство не зобов'язує податковий орган окремо інформувати про це платника податків.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача та запропоновано Позивачу в строк протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу.
4 грудня 2025 року через підсистему «Електронний суд» від представника Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача, в якому Позивач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач вказав, що прийняте рішення суду щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості не є підставою для автоматичної реєстрації податкової накладної, з огляду на що вважає, що твердження апелянта, що ним вжито всіх можливих та передбачуваних чинним законодавством заходів для реєстрації зупиненої податкової накладної є хибним. Також Позивач вказав, що реєстрація податкової накладної у даному випадку як раз залежала від дій Апелянта, а не від дій податкового органу, наголошуючи, що Відповідач реалізуючи Позивачу транспортний засіб був обізнаний, що він належить до «ризикових платників податків» і всі його податкові накладні будуть зупинятися, і як добросовісний контрагент мав би бути готовим подавати пояснення та документи податковому органу для розблокування податкової накладної, продаючи транспортний засіб по ціні, яка включає ПДВ, не говорячи вже про те, щоб повідомити покупця про те, що останній ризикує втратити податковий кредит по даній господарській операції тому, що продавець згідно рішення податкового органу відповідає критеріям ризиковості платника податку.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд констатує, що дана справа № 903/830/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3028 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 302800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 24 листопада 2025 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №903/830/25 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 26 січня 2025 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем (продавець) та Відповідачем (покупцем) укладено Договір купівлі - продажу транспортного засобу за №483 від 7 грудня 2023 року (надалі - Договір; а.с. 16).
Відповідно до умов пункту 1.1 Договору Позивач передав Відповідачу транспортний засіб марки MENCI SA105, 2008 року випуску, колір сірий, № шасі НОМЕР_1 , а Позивач зобов'язався сплатити за нього визначену цим Договором грошову суму на нижче викладених умовах.
На виконання умов Договору Позивач 7 грудня 2023 року здійснив оплату Відповідачу грошових коштів у розмірі 1 700 000 грн, в тому числі ПДВ 283 333 грн 33 коп сума без ПДВ 1 416 666 грн 67 коп., що підтверджується платіжною інструкцію №51594 від 7 грудня 2023 року.
7 грудня 2023 року на виконання умов Договору, 7 грудня 2023 року між сторонами підписано Акт приймання - передачі №484 від 7 грудня 2023 року, відповідно до якого Позивач отримав від Відповідача транспортний засіб марки MENCI SA105, 2008 року випуску, колір сірий, № шасі НОМЕР_1 загальною вартістю 1 700 000 грн з ПДВ., що підтверджується видатковою накладною №37 від 7 грудня 2023 року.
Позивач зазначає, що Відповідач склав податкову накладну за №4 від 7 грудня 2023 року, проте, в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова за №4 від 7 грудня 2023 року знаходиться в статусі, як не зареєстрована.
Звертає увагу, що Відповідачем не було здійснено реєстрацію податкової накладної за операціями з постачання товарно-матеріальних цінностей в Єдиному реєстрі податкових накладних у зв'язку з чим, Відповідач позбавив Позивача права на віднесення сум ПДВ по даних операціях до складу податкового кредиту у розмірі 283 333 грн 33 коп. внаслідок чого Позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді неотриманого податкового кредиту у вказаному вище розмірі.
Оскільки Відповідач не зареєстрував податкову накладну за операцією по Договору, Позивач звернувся до господарського суду, за захистом, порушеного на його думку права, з позовом про стягнення збитків в розмірі 283333 грн 33 коп..
Оцінюючи пред'явлені позовні вимоги в розрізі доводів апеляційної скарги Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що ним ніби то вчинено всі дії щодо подання на реєстрацію податкової накладної, оскільки ним складено та надіслано податкову накладну до реєстру накладних, що на його переконання вказує про відсутність вини з його боку та що з його позиції є підставою для відмови в задоволенні позову. Оцінивши дані доводи колегія суду зауважує таке.
Сутність розглядуваного спору полягає у примусовому стягненні з Відповідача, нарахованої відповідно до пункту 2.1 Договору, суми збитків у зв'язку з несвоєчасною реєстрацією Відповідачем податкових накладних.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що за домовленістю сторін продаж транспортного засобу між ними вчиняється за: сума з ПДВ 1700000 грн, в тому числі ПДВ: 283333 грн 33 коп, сума без ПДВ 1416666 грн 67 коп.. Зазначена ціна за твердженнями сторін відповідає їх волевиявленню, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає.
Беручи до уваги правову природу укладеного Договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін та сутність спірних правовідносин, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися з урахуванням положень податкового законодавства з питань реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Що ж до доводів апеляційної скарги про те, що Договором не передбачено строків реєстрації податкової накладної, що ніби то вказує на відсутність господарських зобов'язань в даному випадку, то колегія суду зауважує про те, що не здійснення/несвоєчасне здійснення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого податковим законодавством строку не є порушенням з боку Відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у Відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Апеляційний господарський суд при цьому наголошує, що відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу податкових накладних в електронній формі повинно здійснюватися Відповідачем (продавцем) та Позивачем (покупцем) у порядку, визначеному податковим законодавством, а усі податкові накладні та коригування до податкових накладних підлягають реєстрації в ЄРПН у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно, невиконання або неналежне виконання реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати зокрема штрафних санкцій, разом з цим, стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В силу дії статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Також положеннями статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (аналогічна правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18).
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (схожа правова позиція наведена також і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18).
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (схожа правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2018 року в справі № 917/877/17).
Відтак обов'язок Відповідача зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед Позивачем. Разом з цим, невиконання цього обов'язку щодо реєстрації податкової накладної вочевидь може завдати Позивачу збитків.
Зокрема, при дослідженні обставин справи колегією суду враховується правова позиція наведена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, а також в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2018 року у справі № 917/877/17, щодо того, що: належним способом захисту для позивача може бути звернення до контрагента з позовом про відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення контрагентом за договором обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на дату виникнення податкових зобов'язань), на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Положеннями статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту (тобто суми, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) період) відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання товарів. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних.
З огляду на усе вищевстановлене апеляційний господарьский суд виснує, що вищезазначеними нормами Податкового кодексу України на продавця (постачальника) покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на Позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Доходячи відповідних висновків апеляційний господарський суд враховує правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі № 908/1568/18, від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2018 року в справі №917/877/17, Верховного Суду від 14 квітня 2020 року в справі № 925/1196/18.
В той же час, колегія суду виснує, що податкові накладні, реєстрацію яких було зупинено реєструються в автоматичному режимі у разі прийняття комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку за результатами розгляду інформації та копій документів, поданих платником податку для підтвердження невідповідності критеріям ризиковості платника податку або прийняття комісією центрального рівня рішення про задоволення скарги та скасування рішення комісії регіонального рівня про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, а не на підставі рішення суду.
Законодавцем визначені чіткі умови та критерії за якими податкові накладні/розрахунки коригування підлягають автоматичній реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Аналіз наведених норм Порядку №1165 дає підстави зробити висновок, що: автоматична реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування можлива виключно у разі прийняття Комісією регіонального рівня рішення про невідповідність платника податку Критеріям ризиковості за наслідком розгляду інформації та документів, наданих платником податку, або прийняття Комісією центрального рівня рішення про задоволення скарги та скасування рішення Комісії регіонального рівня про відповідність платника податку Критеріям ризиковості, та за умови їх відповідності критеріям, передбачених пунктом 6-1 Порядку № 1165, за яких автоматична реєстрація податкових накладних/розрахунків коригування повинна відбутись; пунктом 6-1 Порядку № 1165 не передбачено автоматичної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на підставі рішення суду.
Отже все описане вище вказує про невідповідність доводів Відповідача про те, що обов'язок продавця з реєстрації податкової накладної вважається виконаним в момент надсилання складеної податкової накладної до реєстру податкових накладних, та обов'язку податкового органу автоматично зареєструвати податкову накладну після прийняття рішення суду про невідповідність платника податку критеріям ризиковості.
Окрім того, судом апеляційної інстанції враховується також факт того, що у Відповідача відсутнє рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, а зупинення реєстрації податкової накладної є дискреційними повноваженнями податкового органу і не є рішенням про відмову у реєстрації податкової накладної, яке може потягти за собою порушення прав. Також суд враховує і те, що Відповідач не надав документи та пояснення для розблокування податкової накладної, а прийняте рішення суду щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості не є підставою для автоматичної реєстрації податкової накладної.
Колегія суду при цьому констатує, що пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем товару - Позивачем, що вказує на те, що з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на Відповідача (як продавця за Договором) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Колегією суду враховується правова позиція Великої Палати Верховного Суду, наведена у постанові від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21 щодо того, що: з 1 січня 2015 року Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю (замовнику) включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від Відповідача, який має визначений Законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація Позивачем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець, виконавець, підрядник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Водночас, як встановлено вище в даній постанові (а також встановлено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні) Відповідач не виконав вимог статті 201 Податкового кодексу України та фактично не здійснив реєстрацію податкової накладної на загальну суму 1700000 грн, де визначена сума податку на додану вартість становить 283333 грн 33 коп..
У зв'язку з цим Позивач по суті був позбавлений права включити суму ПДВ до cкладу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 283333 грн 33 коп..
Суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку є доведеним прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача щодо виконання визначеного Законом обов'язку реєстрації податкової накладної та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно з частиною 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Отже, якщо Відповідач не виконав встановлений Законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про зупинення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками Позивача.
Приходячи відповідного висновку апеляційний господаський суд враховує правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року в справі №908/1568/18, від 1 березня 2023 року в справі № 925/556/21, Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 3 серпня 2018 року в справі № 917/877/17, від 10 січня 2022 року в справі № 910/3338/21, від 31 січня 2023 року в справі № 904/72/22.
Окрім того, колегія суду звертає увагу і на те, що незважаючи на надані Відповідачем документи, комісією ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 17 листопада 2023 року №58240, яким з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів визначено відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. При цьому, Відповідачем було складено податкову накладну №4 від 7 грудня 2023 року та подано на реєстрацію 19 грудня 2023 року вже після рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 17 листопада 2023 року №58240, яким визначено відповідність платника податку пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Відповідно до даних особистого кабінету платника податків Позивача станом на 11 серпня 2025 року податкова накладна №4 від 7 грудня 2023 року знаходиться в статусі «реєстрацію зупинено».
Відтак підсумовуючи усе описане вище, колегія суду резюмує, що з огляду на те, що Відповідач не виконав встановлений Законом обов'язок з реєстрації податкової накладної, Позивач, в свою чергу, був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 283333 грн 33 коп., що в свою чергу є підставою для задоволення позову.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про оскарження дій податкових органів щодо зупинення реєстрації ПН та існування судових рішень про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішень про зупинення реєстрації ПН в ЄРПН, то колегія суду зауважує наступне.
На момент розгляду даної справи суду не надано доказів прийняття рішення суду в справі № 140/34946/23, в якій Відповідачем оскаржуються дії податкового органу щодо відмови в задоволенні скарги про відмову у реєстрації податкової накладної, а також набрання вказаним рішенням законної сили.
У цьому контексті колегія суддів наголошує, що згідно з вищевикладеною позицією Верховного Суду наявність рішення суду про визнання відмови в реєстрації податкової накладної незаконним, яке набрало законної сили, може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України.
Більше того, як наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 1 березня 2023 року у справі № 925/556/21 якщо перешкодою для вчинення продавцем дій, необхідних для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, було незаконне рішення, дія чи бездіяльність контролюючого органу, то держава може бути притягнута до відповідальності перед постачальником за спричинену цим шкоду, зокрема, в результаті притягнення продавця до відповідальності його контрагентом.
Так, у статті 114 ПК України, яка регулює особливості відносин з відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, підпункт 114.3.2 пункту 114.2 визначає, що шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб, може включати, зокрема, додаткові витрати, понесені платником податку внаслідок протиправних рішень, дій чи бездіяльності контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб (штрафні санкції, сплачені контрагентам платника податку, вартість додаткових робіт, послуг, додатково витрачених матеріалів тощо).
Отже, законодавець установив механізм, за яким платник податків має право вимагати відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, зокрема якщо це потягло притягнення його до відповідальності контрагентом.
А тому доводи про відсутність його вини у вчиненні правопорушення у зв'язку із оскарженням ним дій податкового органу щодо відмови в задоволенні скарги про відмову у реєстрації податкової накладної колегія суддів відхиляє.
Відповідно колегія суду приймає рішення, яким стягує з Відповідача на користь Позивача 283333 грн 33 коп. збитків.
Дане рішення в цій частині й було прийняте місцевим господарським судом.
Відповідно приймаючи таке рішенні Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду в цій частині без змін.
Таким чином, колегія суддів вважає посилання Відповідача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на Відповідача, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТ ІНФО ПЛЮС" на рішення Господарського суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року по справі №903/830/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 29 жовтня 2025 року по справі №903/830/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №903/830/25 повернути Господарському суду Волинської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.