вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" січня 2026 р. Справа№910/20070/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 13.01.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025
у справі №910/20070/21 (суддя Спичак О.М.)
за результатами розгляду скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. у справі
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк»
про стягнення 58 164, 31 грн
03.12.2021 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» (далі - відповідач) про стягнення 58 164,31 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за договором №220402 від 13.11.2018 в частині своєчасної оплати спожитої теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість за період з січня 2021 по жовтень 2021.
Господарський суд Сумської області рішенням від 10.02.2022 у справі №910/20070/21 позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 48 769, 81 грн основного боргу, 4 997, 79 грн пені, 3 245, 73 грн інфляційних втрат, 1 150, 98 грн 3% річних та судовий збір в сумі 2 270, 00 грн.
На виконання вказаного рішення 16.05.2022 Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.
06.11.2025 Публічним акціонерним товариством «Діамантбанк» подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, за змістом якої заявник просив суд:
визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №77422999 від 12.03.2025 про стягненя з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості в розмірі 48 769,81 грн основного боргу, 49 97,79 грн. пені, 3 245,73 грн інфляційних втрат, 1 150,98 грн 3% річних та судового збору в сумі 2270,00 грн;
визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №77422999 від 12.03.2025 щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості в розмірі 48 769,81 грн основного боргу, 49 97,79 грн. пені, 3 245,73 грн інфляційних втрат, 1 150,98 грн 3% річних та судового збору в сумі 2270,00 грн;
зобов'язати старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошею Д.С. усунути порушення (поновити порушене право заявника) - повернути виконавчий документ з примусового виконання наказу №910/20070/21, виданий 16.05.2022 Господарським судом міста Києва, згідно п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Заявник в обґрунтування скарги посилається на те, що у зв'язку із прийняттям рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ДІАМАНТБАНК» наказ № 910/20070/21 від 16.05.2022 відносно боржника ПАТ «ДІАМАНТБАНК» підлягає поверненню без прийняття до виконання на підставі п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Господарський суд міста Києва ухвалою від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 відмовив у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на дії та рішення старшого державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. при виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/20070/21.
Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції встановив, що предметом позову у даній справі було стягнення з банку заборгованості з оплати теплової енергії, спожитої у період з січня по жовтень 2021 року, тобто вже в період, коли в банку було запроваджено процедуру ліквідації, тобто, вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», задоволені судом у даній справі, є поточними, на які не поширюються обмеження пункту 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011.
Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеєю Д.С. не були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 у справі №910/20070/21, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк».
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що за загальним правилом, відносно банку-боржника, який перебуває в процедурі виведення з ринку шляхом ліквідації, виконання судових рішень здійснюється не державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а виключно Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 08.12.2025 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21; розгляд апеляційної скарги призначив на 23.12.2025 о 12 год. 00 хв.; витребував матеріали справи №910/20070/21 з Господарського суду міста Києва.
22.12.2025 до Північного апеляційного господарського суду від Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач зазначає, що оскаржувана ухвала є законною та неправомірною.
Станом на 23.12.2025 матеріали справи №910/20070/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надійшли у зв'язку з чим Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.12.2025 продовжив строк розгляду справи №910/20070/21. Відклав розгляд справи №910/20070/21 на 13.01.2026 на 13 год. 45 хв. Зобов'язав Господарський суд міста Києва негайно надіслати до Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/20070/21.
Матеріали справи №910/20070/21 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 05.01.2026.
У судовому засіданні 13.01.2026 представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу.
У судовому засіданні 13.01.2026 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 залишити без змін.
Старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошеї Д.С. своїх представників, чи особисто, у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 269 ГПК України).
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заперечень позивача, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/20070/21 Господарським судом міста Києва 16.05.2022 видано наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 48 769, 81 грн основного боргу, 4 997, 79 грн пені, 3 245, 73 грн інфляційних втрат, 1 150, 98 грн 3% річних та судовий збір в сумі 2 270, 00 грн.
12.03.2025 старший державний виконавець Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кривошея Дмитро Станіславивив прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №77422999 щодо виконання наказу від 16.05.2022 №910/20070/21, виданого Господарським судом міста Києва.
Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» (ліквідація здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб) вважає, що дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не відповідають нормам п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправними, такими, що порушують права та інтереси боржника, оскільки на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 р. №264- рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 №1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з цим рішенням розпочато процедуру виведення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені ст. ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24.04.2017 до 23.05.2017 включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 23.05.2017 №2075, відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.
Згідно з цим рішенням продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Діамантбанк» Старцевої Т.В. з 24.05.2017 до 23.06.2017 включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 №2663 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно з цим рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «ДІАМАНТБАНК» з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, Тімоніну Олександру Олексійовичу строком на 2 роки з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.
На підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 16.05.2019 №1207 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно.
Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені Законом, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, Тімоніну О.О. строком на один рік з 24.06.2019 до 23.06.2020 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №318 від 11.02.2020 про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк». Відповідно до цього рішення уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» з 25.02.2020 призначено Луньо Іллю Вікторовича, якому делеговані всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені, зокрема, ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку.
З метою виконання всіх заходів, пов'язаних з ліквідацією Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та на підставі п. 2 ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 35, ч. 5 ст. 44, ч. 3 ст. 48 Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28.05.2020 №1013 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на один рік з 24.06.2020 до 23.06.2021 включно.
Відповідно до цього рішення продовжено повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені ст. ст. 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень щодо звернення до пов'язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, Луньо І.В. строком на один рік з 24.06.2020 до 23.06.2021 включно.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1138 від 18.06.2020 «Про деякі питання здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк». Відповідно до цього рішення процедура ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» передбачає виконання заходів щодо управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів протягом п'яти років з дня початку процедури ліквідації банку. Також рішенням продовжено визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ліквідація Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» здійснюється з урахуванням вимог Закону України від 13.05.2020 №590-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності» та відповідно до ч. 5 ст. 44 Закону.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.05.2023 №517 відкликано повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», делеговані Луньо І.В. та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.06.2020 №1138 вирішено повноваження під час ліквідації Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк», визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з 05.05.2023 здійснювати Фондом безпосередньо.
Відповідач вважає, що у зв'язку із прийняттям рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 р. № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ДІАМАНТБАНК» наказ №910/20070/21 від 16.05.2022 відносно боржника ПАТ «ДІАМАНТБАНК» підлягає поверненню без прийняття до виконання на підставі п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки за загальним правилом, відносно банку-боржника, який перебуває в процедурі виведення з ринку шляхом ліквідації, виконання судових рішень здійснюється не державними виконавцями в примусовому порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», а виключно Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб / Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в порядку, визначеному Законом України «Про систему гаранутвання вкладів фізичних осіб».
На думку апелянта, передбачені обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов'язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення (п.7 ч.3 ст.2 ГПК України).
За змістом ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.327 ГПК України).
Судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.339 ГПК України).
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (ст.339-1 ГПК України).
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч.1 ст.74 Закону «Про виконавче провадження»).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом «Про виконавче провадження»".
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону «Про виконавче провадження»).
Зі ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» вбачається, що примусове виконання рішень уповноваженими цим Законом органами та особами здійснюється у межах повноважень та у спосіб, що визначені, зокрема, Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Одним із таких актів є Закон «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який установлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ч.1 ст.1 цього Закону).
Відповідно до п. 8 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
У спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов'язань перед його кредиторами, приписи Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними відносно приписів інших нормативних актів, що регулюють відповідні правовідносини. Подібна правова позиція щодо пріоритетності норм Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносно інших законодавчих актів України під час розгляду спору в правовідносинах з банком була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 13.03.2018 у справі №910/23398/16, від 29.08.2018 у справі №127/10129/17, від 23.01.2019 у справі №761/2512/18, від 09.02.2021 у справі №381/622/17.
Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку (п.1 ч.2 ст.37 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Тобто допускається можливість виникнення в банку, який перебуває в ліквідаційній процедурі, додаткових зобов'язань, пов'язаних з витратами в ліквідаційній процедурі неплатоспроможного банку.
Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб, оновлює інформацію, що міститься у Кредитному реєстрі Національного банку України (пункти 2-4 ч.1 ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі було стягнення з банку заборгованості з оплати теплової енергії, спожитої у період з січня по жовтень 2021 року, тобто вже в період, коли в банку було запроваджено процедуру ліквідації, тобто, вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», задоволені судом у даній справі, є поточними.
Судом першої інстанції також зазначено, що вимоги кредиторів заявляються у чітко встановлений строк після оголошення про запровадження у банку ліквідації, тоді як поточні вимоги, пов'язані з ліквідацією (наприклад, зобов'язання щодо оплати за поставлену теплову енергію для потреб опалення належного банку майна, які виникли вже в процесі ліквідації) можуть виникнути через тривалий час після запровадження у банку ліквідації (в тому числі і через декілька років).
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника (п.4 ч.4 ст.4 Закону «Про виконавче провадження»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.04.2023 у справі №5002-17/1718-2011 зробила висновки щодо застосування п. 4 ч. 4 ст. 4 Закону «Про виконавче провадження», вказавши, що ця норма має застосовуватися імперативно щодо всіх конкурсних вимог кредиторів неплатоспроможного банку, оскільки Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає спеціальні процедури задоволення конкурсних вимог неплатоспроможного банку у відповідній черговості.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що якщо існують судові рішення, які набрали законної сили, щодо зобов'язання до вчинення банком певних дій з погашення вимог, які виникли як поточні в ліквідаційній процедурі до неплатоспроможного банку, і такий ліквідатор (банк) відмовляється в добровільному порядку виконати такі рішення, стягувач не може бути позбавлений конституційного права на виконання судового рішення. З огляду на таке повернення державним виконавцем без прийняття до виконання виконавчого документа стягувачу буде незаконним.
Отже, виконання судового рішення у цій справі буде ефективним способом захисту інтересів стягувача та не суперечитиме загальним принципам правової певності та виконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення належних механізмів виконання судових рішень.
Доводи в апеляційній скарзі, що передбачені в нормі п. 4,11 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обмеження та неможливість примусового виконання рішення суду про стягнення коштів (зобов'язання перерахувати кошти, тощо) з неплатоспроможного банку покликані забезпечувати дотримання черговості задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного банку та порядку виплати гарантованих сум відшкодування за вкладами, що може відбуватись не інакше, як це передбачено спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що узгоджується з мотивами та висновками, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі 381/622/17, відхиляються колегією суддів як помилкові, адже згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду під час вирішення тотожних спорів суди повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка у даному випадку викладена в постанові від 19.04.2023 у справі № 5002-17/1718-2011.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено про відсутність підстав для задоволення скарги.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом статті 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду скарги.
З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі №910/20070/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/20070/21 повернути до Господарського суду іста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана суддями 21.01.2026.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська