Справа №: 398/259/26
провадження №: 4-с/398/4/26
Іменем України
"19" січня 2026 р. м.Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Петренко С.Ю., розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність начальника відділу Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Р.В.Тягнія та на рішення, дії старшого державного виконавця Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тертишної А.О.,-
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , звернулась зі скаргою на бездіяльність начальника відділу Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Р.В.Тягнія та на рішення, дії старшого державного виконавця Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тертишної А.О.
Разом зі скаргою скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на подання скарги, яке мотивовано тим, що саме бездіяльність начальника відділу Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Р.В.Тягнія призвела до пропуску строку для оскарження дій державного виконавця в судовому порядку та у зв'язку із такими обставинами поважність причин для поновлення строку оскарження дій старшого державного виконавця Тертишної А.О. є очевидною, оскільки такий строк пропущено з причини незалежних від особи, яка подає скаргу.
Дослідивши скаргу суд доходить таких висновків.
За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини 1 статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (частина п'ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина перша статті 123 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 759/20392/18 зазначено, що виходячи з результату системного аналізу статей 123, 124, 126 ЦПК України із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).
У постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 914/2265/20 зазначено, що: «Водночас об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб'єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з'ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов'язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г».
Судом встановлено, що 30.12.2025 року ОСОБА_1 подано до Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) клопотання про зупинення виконавчого провадження №28743358 та скасування постанов старшого державного виконавця Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тертишної А.О. від 11.09.2025 року та у зв'язку з тим, що на день подачі вказаної скарги вищевказане клопотання не розгулянуто, тому і стало підставою для звернення із вказаною скаргою до суду, яка подана через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 15.01.2026 року, зареєстрована судом 16.01.2026 року, між тим, доказів того, що скаржнику невідомо було про постанову від 11.09.2025 року, останнім не надано.
Частиною 2 статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відтак, скаржник в разі необхідності має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку для звернення до суду, вказавши, чим підтверджується поважність причини пропуску такого строку.
Разом з тим, з наданих скаржником доказів суд не може встановити, коли саме заявнику або його представнику стало відомо про винесення постанови.
Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ, а тому, до скарг, якими ініціюється початок провадження у справі на дії виконавця, застосовуються загальні положення позовного провадження, у тому числі, залишення скарги без руху, якщо є для цього підстави, а не її повернення. До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20, провадження № 61-15520св20; від 17 лютого 2021 року у справі № 569/13160/20, провадження № 61-15478св20, від 10 березня 2021 року у справі № 766/17333/20-ц.
Відповідно до частини 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Отже, скарги подані в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, за формою та змістом мають відповідати вимогам, викладеним у статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Скаргу Чорної Галини Богданівни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на бездіяльність начальника відділу Олександрійського відділу державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Р.В.Тягнія та на рішення, дії старшого державного виконавця Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тертишної А.О. - залишити без руху.
Надати скаржнику строк для усунення недоліків - 5 днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Роз'яснити скаржнику, що у разі не усунення ним недоліків скарги у строк, встановлений судом, скарга буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО