Справа № 392/565/23
Провадження № 2/392/21/26
16 січня 2026 року м. Мала Виска
Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Бадердінової А.В., секретар судових засідань - Покуц І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в залі судових засідань в м. Мала Виска цивільну справу № 392/565/23 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Браверман Владислав Олександрович до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінська Світлана Григорівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, зміни черговості одержання права на спадкування та внесення змін до свідоцтва на право на спадщину,-
за участю учасників справи:
представника позивача - адвоката Бравермана В.О.,
представника відповідача -адвоката Коротченка О.О.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
І. Описова частина
Стислий зміст та обґрунтування позовних вимог позивача.
До Маловисківського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява, в якій позивач ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник - адвокта Браверман В.О. просить суд:
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю понад п'ять років із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 у період з 2014 року до часу відкриття спадщини, тобто ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- змінити ОСОБА_1 , як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , черговість одержання права на спадкування, надавши йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- внести зміни до свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , виданого ОСОБА_2 щодо частки успадкованого майна з урахуванням частки майна успадкованого позивачем ОСОБА_1 ;
- стягнути з відповідача на його користь усі понесені судові витрати.
На обґрунтування позову зазначив, що 08.03.2008 року між позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , після першого шлюбу - ОСОБА_6 ) було укладено шлюб. 05.09.2014 року, мати ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , перенесла інсульт і перестала вільно пересуватися, пізніше її повністю паралізувало і вона стала лежачою хворою. З 28.10.2014 року до 06.11.2014 року ОСОБА_3 проходила повторний курс лікування у Маловисківській лікарні, але стан здоров'я покращення не зазнав та її було виписано 06.11.2014 року, відповідно до діагнозу за своїм станом ОСОБА_3 потребує постійного догляду.
Позивач ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_4 , через хворобу ОСОБА_3 та потребою у її постійному догляді, прийняли рішення про спільне проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю. Рішення було прийняте відразу після перенесеного ОСОБА_3 інсульту. Таким чином позивач ОСОБА_1 став проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю з 2014 року по день смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (з 2014 по 2016 рік - у будинку ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; а з 2016 року до дня смерті ОСОБА_3 в будинку дружини ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 ).
Зазначив, що ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_3 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство, мали спільні витрати, купували майно для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонт, ОСОБА_1 відносився до спадкодавця, як до рідної мати, а вона до нього, як до сина.
Вказує, що згідно приписів статті 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Окрім того, відповідно до ч.3 ст.1268 та ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (таку відмову позивач не вчиняв).
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Таким чином, позивач має право на спадкування, як спадкоємець четвертої черги. І прийняв спадщину внаслідок постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (від прийняття спадщини не відмовлявся). Вказані факти мають бути встановлені рішенням суду.
Щодо зміни черговості одержання права на спадкування зазначив наступне. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за три дні до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 померла її донька - ОСОБА_7 .
За таких обставин, єдиним спадкоємцем першої черги за законом на момент відкриття спадщини є син спадкодавця ОСОБА_3 - відповідач по справі, ОСОБА_2 , який прийняв та оформив спадщину.
До складу спадщини, що залишилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 входить земельна ділянка, площею 9,22 га, розташована на території Хмелівської сільської ради, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КР №018652 виданого 15.03.2005 року (кадастровий номер - 3523186800:02:000:0395). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав, довідка №322444724 від 10.04.2023 року, державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, Новоукраїнського районного нотаріального округу Ліпінською С.Г. було видане свідоцтво про право на спадщину серія НСТ № 089819 від 16.01.2023 року на земельну ділянку 9.2199 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану за адресою: Кіровоградська обл., Маловисківський р., с/рада Хмелівська, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395 на ім'я ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що земельна ділянка, яка належала спадкодавцеві змінила кадастровий номер на 3523186800:02:000:1395 з наступних підстав: ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом; розмір земельної ділянки, яку успадкував відповідач ОСОБА_2 (9,2199 га) та належної спадкодавцеві (9,22 га) є тотожними, якщо округлити до сотих; земельна ділянка кадастровий номер 3523186800:02:000:0395, відповідно до ДРРП має площу - 4.6097 га, власником якої є громадянка ОСОБА_8 , яка зареєструвала своє право 18.05.2021 року і не має до спадкодавця будь-якого відношення.
Спадкодавець ОСОБА_3 , через тяжку хворобу була паралізована з 2014 року, і перебувала в безпорадному стані. У зв'язку з цим потребувала постійного догляду. Позивач з 2014 року і до смерті спадкодавця надавав їй щоденну допомогу та догляд. Так як спадкодавець потребувала лікування, масажу від пролежней, перевертання, прання одягу та білизни. Також позивач придбавав та готував спадкодавцеві їжу, прибирав, купував та прав одяг, придбавав медикаменти. Таким чином, ОСОБА_1 має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги ОСОБА_2 в порядку частини 2 статті 1259 ЦК України.
Вказує, що відповідач життям матері не цікавився, проживав окремо та з нею майже не спілкувався, допомоги не надавав, участі в її лікуванні та догляді не приймав.
Спадкодавець ОСОБА_3 після смерті залишила заповіт складений 10.11.2015 року у Новогригорівській селищній раді. Згідно заповіту земельна ділянка була розподілена між дітьми спадкодавця: ОСОБА_7 - 6,22 га та ОСОБА_2 - 3 га. У зв'язку з тим, що в заповіті частини земельної ділянки були розподілені в гектарах, а не в частках, нотаріус відмовила в оформленні спадщини.
Зазначає, що право на спадкування мають спадкоємці за законом. Відповідач у справі є спадкоємцем першої черги за законом, а позивач спадкоємцем за законом четвертої черги. Сторони у справі спадщину прийняли, позивач своєчасно прийняв спадщину, як зазначено вище, шляхом проживання разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини. Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_3 позивач прийняв, але її право на спадкування як спадкоємця четвертої черги підлягає встановленню у судовому порядку.
Вказує, що для задоволення позову необхідна наявність п'яти обставин, визначених ч.2 ст.1259 ЦК України, які мають місце щодо позивача та спадкодавця ОСОБА_3 . Відповідач по справі оформив свідоцтво на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , а тому відповідно до ч.2 ст. 1300 ЦК України, для відновлення прав позивача необхідно внести відповідні зміни до свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 виданого ОСОБА_2 з урахуванням частки успадкованої позивачем ОСОБА_1 .
З посиланням на надані письмові докази, приписи ЦК України, статтю 3 СК України, постанову Верховного Суду по справі № 200/14136/17 від 22.04.2020 року, постанову Верховного Суду по справі № 826/11984/16 від 06.10.2020 року та рішення Конституційного Суду України № 5-рп/99 від 03.06.1999 року, зазначив, що в позасудовому порядку оформити спадщину, що залишилась після смерті ОСОБА_3 позивач не має можливості через не встановлення факту суміжного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років, проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, невирішеність питання щодо зміни черговості його права на спадкування, а тому просив задовольнити позовні вимоги.
Процесуальні дії суду.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратка Д.М. від 18.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Кратка Д.М. від 26.09.2023 року задоволено клопотання представників сторін про виклик свідків. Підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 року головуючим суддею у справі №392/565/23 визначено Бадердінову А.В.
Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області Бадердінової А.В. від 20.05.2024 року прийнято до свого провадження цивільну справу № 392/565/23 (провадження № 2/392/59/24), постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.
Позиції учасників справи.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коротченко О.О. подав відзив на позовну заяву, зареєстрований судом 24.08.2023 року за вх. № 7868, в якому просив відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На обґрунтування своєї позиції зазначив, що єдиним законним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є її син ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_4 (його рідна сестра та донька померлої ОСОБА_3 ) померла до настання смерті своєї матері і відповідно не могла прийняти спадщину жодним чином. 10 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав заяву про прийняття спадщини, яка була зареєстрована у книзі обліку реєстрації спадкових справ за №134, спадкова справа №52/2022.
Згідно довідки, виданої Смолінською радою, Новоукраїнського району Кіровоградської області, 08.02.2022 року №188/7, місце проживання спадкодавця ОСОБА_3 визначено, як АДРЕСА_2 з 13 жовтня 2006 року і по момент смерті. На день смерті спадкодавця у вищезгаданому будинку ніхто не зареєстрований.
30 листопада 2022 року ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець ОСОБА_3 подав заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 3523186800:02:000:1395, загальною площею 9,2199 га, місце знаходження: Кіровоградська область, Маловисківський район, Хмелівська сільська рада та в той же день видано свідоцтво серії НСТ №089716 про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3523186800:02:000:1395, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Відповідне свідоцтво посвідчує право на земельної ділянки.
16 січня 2023 року було також видано свідоцтво серії НОМЕР_1 , згідно якого спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3523186800:02:000:1395, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 . Відповідне свідоцтво посвідчує право на земельної ділянки. Відтак на підставі вказаних документів повноправним власником вказаної земельної ділянки, яка належала ОСОБА_3 став ОСОБА_2 .
З посиланням на приписи ст.1268 ЦК України зазначив, що згідно матеріалів спадкової справи, яка була надана до суду, місце проживання спадкодавця ОСОБА_3 значиться - АДРЕСА_2 , зареєстрованих осіб, які б мали частку на майно в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , у відповідному будинку не було.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнім днем подання заяви про прийняття спадщини є 20 червня 2022.
Згідно матеріалів спадкової справи, жодною особою, у встановлений ст. 1270 ЦК України шестимісячний строк, окрім ОСОБА_2 , до Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області не було подано заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
Позивач ОСОБА_1 претендує на майно (спірну земельну ділянку), яка залишилась після смерті ОСОБА_3 , проте до державного нотаріусу, у якого відкрита спадкова справа після смерті спадкодавця, не звертався, а подана до суду разом із позовною заявою постанова про відмову у вчинені нотаріальної дії № 1090/02-31 стосується питання спадкування майна після смерті ОСОБА_4 , тобто сестри відповідача, яка померла раніше ОСОБА_3 і яка не мала жодних прав на спірну земельну ділянку.
На переконання Відповідача, з матеріалів справи не вбачаються обставини, які б зумовили необхідність у зверненні позивача до суду, отже наявні підстави для відмови у позові.
Представник відповідача зазначив, що позивачем не надані жодних доказів, які б свідчили реальність сімейних відносин не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Фактично, доказами «спільного проживання однією сім'єю» у позивача є лише його позовна заява, в якій останній вказує на відповідні обставини.
Щодо того, що позивач здійснював догляд за померлою, то такі факти не відповідають дійсності, оскільки догляд за померлою здійснювала її померла донька. Зауважив, що догляд за матір'ю здійснювався неналежним чином, відповідач постійно був позбавлений можливості навідувати спадкодавця, оскільки ні позивача, ні його дружини не було вдома.
Зазначив, що у статті 1259 ЦК України визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Однак, на його думку, матеріалами судової справи № 392/565/23 не доведено безпорадній стан спадкодавця і не встановлено те, що позивач протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві.
На думку сторони відповідача, позивач не має жодних прав на спадкування будь-якого майна після смерті ОСОБА_3 , а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім того, представник відповідача у відзиві на позовну заяву заперечив, щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки останні не підкріплені жодними документами та доказами, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок, які пов'язані з отриманням правничої допомоги для захисту своїх інтересів у даній справі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінська С.Г., не скористалася правом передбаченим ст. 181 ЦПК України на подання до суду пояснень щодо позову або відзиву, в судове засідання не з'являлась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Неодноразово на адресу суду подавала заяви про розгляд справи без її участі у зв'язку із значним навантаженням в роботі та необхідністю прийому громадян.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Браверман В.О. в судовому засіданні 08.01.2026 підтримав позов в повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених в ньому. При цьому, заявив про подання ним доказів на підтвердження витрат правничої допомоги отриманої позивачем для захисту порушених прав.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коротченко О.А. в судовому засіданні 08.01.2026 категорично заперечував проти задоволення позову, вважаючи його необґрунтованим, безпідставним та не доведеного жодними доказами, просив відмовити в його задоволенні з підстав зазначених у поданому ним відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні 08.01.2026 просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
ІІ. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 14.02.1973 року, виданого Хмелівським с/ЗАГС, Маловисківського району, Кіровоградської області - ОСОБА_9 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 , батько: ОСОБА_10 , мати: ОСОБА_3 , актовий запис № 13 від 14 лютого 1973 року народження (том 1 а.с. 14).
Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 07.11.1992 року, виданого Хмелівською с/радою, Маловисківського району, Кіровоградської області між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » (том 1 а.с. 15).
Копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 08.03.2003 року виданого Новогригорівською с/рада Маловисківського району, Кіровоградської області підтверджується, що 08.03.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_12 укладено шлюб, прізвище дружини після одруження: « ОСОБА_13 » (том 1 а.с. 16).
Відповідно відомостей зазначених у довідці № 197/06 від 14.12.2022 року виданої Смолінською селищною радою, Новоукраїнського району, Кіровоградської області про те, що громадянка ОСОБА_3 дійсно проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 з 2014 року по 2016 рік разом з донькою ОСОБА_4 та зятем ОСОБА_1 (том 1 а.с. 19).
Згідно із копією довідки Смолінської селищної ради № 765/7 від 12.12.2022 року, згідно запису в погосподарській книзі с. Хмельове № 20, особовий рахунок № НОМЕР_5 , за померлою ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженкою с. Хмельове, Маловисківського району, Кіровоградської області, числиться жилий будинок з господарсько-побутовимим будівлями під номером АДРЕСА_2 . У вказаному будинку були зареєстровані: власник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 з 02.07.1991 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ; мати власника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 13.10.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . Чоловік власника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав у зазначеному будинку без реєстрації з 2016 року з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Хмельове, Маловисківського району, Кіровоградської області, проживала разом з ОСОБА_1 по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 6677 виданої КНП «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.10.2014 року по 06.11.2014 року з діагнозом стійкі наслідки перенесеного ГПМК (05.09.2014 року) в ВББ за ішемічним типом. Хронічна дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. змішаного ґенезу (атеросклеротичного, гіпертонічного). Правосторонній геміпарез. Цефалгічний і вестибаулоатактичний синдром. Порушення когнітивних функцій. Різко затруднений акт ходи. Виписана без суттєвих змін. Лікувальні і трудові рекомендації: прийом гіпотензивних препаратів; хвора потребує постійного стороннього (том 1 а.с. 17 - 18).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 24 січня 2022 року, виданого Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 48 років (том 1 а.с. 21).
Копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С.Г. від 09.11.2022 року № 1090/02-31, ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: с. Новогригорівка, Новоукраїснького району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, після смерті дружини ОСОБА_4 , що була зареєстрована до дня смерті за адресою: с. Хмельове, Новоукраїнського району, Кіровоградської області та померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки є розбіжності: за життя на ОСОБА_4 , її мати, ОСОБА_3 , склала заповіт в Новогригорівській сільській раді 10.11.2015 року, яким заповіла свою земельну ділянку, розділивши її в гектарах, а не в частках, на свою доньку ( ОСОБА_13 ) та на сина ОСОБА_2 (сільська рада не є тим органом, який виділяє землі у гектарах) (том 1 а.с. 26).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 24 січня 2022 року, виданого Смолінською селищною радою Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 77 років (том 1 а.с. 121).
На підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 018652 від 15.03.2005 року, виданого головою Маловисківської райдержадміністрації В. Шульга, ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 березня 2004 року є власником земельної ділянки площею 9,22 га, яка знаходиться на території Хмелівської сільської ради, ділянка № НОМЕР_8 , землю передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 3523186800:02:000:0395 (том 1 а.с. 35-36).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 328623091 від 10.04.2023 року, частки права власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га, на підставі свідоцтва про право на спадщину серії НСТ № 089819 виданого 16.01.2023 року Маловисківською державною нотаріальною конторою - зареєстровано 16.01.2023 року за ОСОБА_2 (том 1 а.с. 23-24).
Як вбачається із копії заяви ОСОБА_1 від 12.02.2023 року, останній 12.04.2023 року звернувся до Державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С.І. із заявою в якій просив видати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395 (3523186800:02:000:0395), площею 9,2199 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 018652 виданого 15.03.2005 року (том 1 а.с. 27-28).
Відомостями із копії спадкової справи № 52/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (почато: 10.02.2022 року, закінчено: 30.11.2022 року) підтверджується, що:
- 10.02.2022 року ОСОБА_2 , звернувся до Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 , яка залишила заповіт, посвідчений Хмелівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, 15 жовтня 2009 року, реєстровий №101 та заповіт посвідчений Новогригорівською сільською радою, 10 листопада 2015 року, реєстровий №66 (том 1 а.с. 59);
- 15.10.2009 року ОСОБА_3 , 15.01.1945 року склала заповіт (посвідчений 15.10.2009 року секретарем Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області Бублик І.М., зареєстровано в реєстрі за № 101) відповідно якого: все майно де воно не знаходилось із чого б воно не складалось і взагалі все те, на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, заповідає у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_12 в рівних частинах (том 1 а.с. 60);
- 10.11.2015 року ОСОБА_3 , 15.01.1945 року склала заповіт (посвідчений 10.11.2015 року секретарем Новогригорівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області Гончаренко Т., зареєстровано в реєстрі за № 66) відповідно якого: належну їй земельну ділянку площею 9,22 га, що розташована на території Хмелівської сільської ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 018652, виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.03.2004 року, реєстр № 383, ВВВ391695 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 346 заповіла ОСОБА_12 розмірі 6,22 га та ОСОБА_2 в розмірі 3,0 га (том 1 а.с. 61);
- відповідно до довідки № 188/7 від 08.02.2022 року виданого Смолінською селищною радою, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, згідно запису по господарської книги с. Хмельове № 20, особовий рахунок № НОМЕР_5 , громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_3 з 13.10.2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 . На день смерті спадкодавця у вищезгаданому будинку ніхто не зареєстрований (том 1 а.с. 62);
- згідно із інформаційною довідкою із Спадкового реєстру № 68486477 від 10.02.2022 року ОСОБА_3 склала заповіти: № 101 посвідчений 15.10.2009 року Хмелівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, номер у Спадковому реєстрі 48443896, та № 66 посвідчений 10.11.2015 року Новогригорівською сільською радою, Маловисківського району, Кіровоградської області, номер у Спадковому реєстрі 58275996 - чинні (том 1 а.с. 63);
- відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 10.02.2022 року Маловисківською районною державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу номер 69124673, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (том 1, а.с. 64), з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 306343704 від 02.08.2022 року, право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га розташованої на території Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського - зареєстровано 25.07.2022 року за ОСОБА_3 (том 1 а.с. 64 на звороті);
- відповідно до витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9901060522022 власником земельної ділянки кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, площею 9,2199 га розташованої на території Хмелівської сільської ради, Маловисківського району, Кіровоградської області є ОСОБА_3 (том 1 а.с. 66-67);
- 30.11.2022 року ОСОБА_2 , звернувся до Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області із заявою про прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_3 . На день смерті залишилася спадщина, яка складається із земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 9,2199 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Хмелівської сільської ради (том 1 а.с. 69);
- 30.11.2022 року державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С.Г. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 52/2022, зареєстровано в реєстрі за № 611), відповідно до якого посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 , 1945 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на частку у спадщині. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 9,2199 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, в межах згідно з планом, розташованої на території Хмелівської сільської ради, Новоукраїнського району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.07.2022 року, реєстраційний номер 2617461835231 (том 1 а.с. 76);
- витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 70776080 від 30.11.2022 року та інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 71166029 від 16.01.2023 року підтверджується, що 30.11.2022 року видано свідоцтво про право на спадщину НСТ 089716, спадкоємець: ОСОБА_2 , спадкове майно: земельна ділянка, для ведення ТСВ, , на території Хмелівської сільради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, спадкова справа № 52/2022, номер в реєстрі нотаріальних дій 611 (том 1 а.с. 77, 78);
- 16.01.2023 року державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С.Г. видано Свідоцтво про право на спадщину за законом (спадкова справа № 52/2022, зареєстровано в реєстрі за № 4), відповідно якого посвідчено, що на підставі статті 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна, ОСОБА_3 , 1945 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 на частку у спадщині. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки № НОМЕР_8 площею 9,2199 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395, в межах згідно з планом, розташованої на території Хмелівської сільської ради, Новоукраїнського району (колишній Маловисківський) Кіровоградської області, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, належної спадкодавцю та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 25.07.2022 року, реєстраційний номер 2617461835231 (том 1 а.с. 81);
- витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 71166327 від 16.01.2023 року підтверджується, що 16.01.2023 року видано свідоцтво про право на спадщину НСТ 089819, спадкова справа № 52/2022, номер в реєстрі нотаріальних дій 4, спадкоємець: ОСОБА_2 , спадкове майно: земельна ділянка, для ведення ТСВ, , на території Хмелівської сільради, Новоукраїнського району, Кіровоградської області (том 1 а.с. 82);
- 21.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С.Г. із заявою про зупинення вчинення нотаріальної дії щодо видачі спадщини (або внесення змін до свідоцтва про право на спадщину), яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину ОСОБА_2 , оскільки в провадженні Маловисківського районного суду Кіровоградської області перебуває справа № 392/565/23, провадження № 2/392/297/23 за його позовом до ОСОБА_2 про зміну черговості одержання права на спадкування встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років та факту проживання із спадкодавцем на момент відкриття спадщини (том 1 а.с. 83);
- відповідно до відповіді завідувача Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінської С.Г. № 454/01-16 від 24.04.2023 року, ОСОБА_1 повідомлено про те, що 30.11.2022 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 9,2199 га, розташованої на території Хмелівської сільської ради, до подачі першої заяви ОСОБА_1 про не вчинення будь-яких дій стосовно спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 ; 16.01.2023 року дооформлено свідоцтво про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки площею 9,2199 га, розташованої на території Хмелівської сільської ради, до подачі другої заяви ОСОБА_1 . Повідомлено про відсутність підстав, для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину та про те, що ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги а ОСОБА_1 відноситься в четверту чергу спадкування. У зв'язку із виникненням спору по спадкодавцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рекомендовано вирішити питання спадкування у судовому порядку (том 1 а.с. 84).
Крім того, на адвокатський запит представника позивача завідувачем Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінською С. повідомлено, що копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , в тому числі і заяви ОСОБА_1 та постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, знаходиться у Маловисківському районному суді Кіровоградської області. Заяви ОСОБА_1 за вх.523/02-14, №165/02-14, були подані після видачі свідоцтв про право на спадщину, на спадкоємця першої черги ОСОБА_2 (том 2, а.с. 91).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24 квітня 2023 року №453/02-31 державним нотаріусом Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінською С.Г. відмовлено ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті гр. ОСОБА_3 , що була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 , та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки є розбіжності: - виник спір між спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_1 є посторонньою особою по відношенню ОСОБА_3 , після смерті якої звернувся її син, ОСОБА_2 ); - із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , звернувся також її ріжний брат ОСОБА_2 , який претендує на частку своєї матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину після смерті своєї дочки ОСОБА_4 , та не оформила своїх спадкових прав; на спадщину після смерті ОСОБА_3 претендує зять ОСОБА_1 , але він не є спадкоємцем першої черги, також ним до вчинення нотаріальної дії , не було надано своєчасно заяву та ухвалу суду про призупинення оформлення спадщини (все надійшло набагато пізніше), тому після її смерті й було видано свідоцтво про право на спадщину за законом сину ОСОБА_2 , який і є на даний час єдиним спадкоємцем; - такоє є розбіжності - за життя на ОСОБА_4 , її мати ОСОБА_3 склала заповіт в Новогригорівській сільраді 10.11.2015 року, яким заповіла свою земельну ділянку, розділивши її в гектарах, а не в частках, на свою дочку ОСОБА_14 та сина ОСОБА_5 ( ОСОБА_15 не є тим органом, який виділяє землі в гектарах). Дочка ОСОБА_4 , померла раніше своєї матері ОСОБА_3 , не встигши прийняти спадщину (том 2, а.с. 91 на звороті-92) .
Крім того, судом досліджено копію довідки Смолінської селищної ради № 766 від 19.12.2022 року, згідно з якою у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в користуванні знаходяться наступні земельні ділянки: АДРЕСА_4 , площею 0,14 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); АДРЕСА_4 , площею 0,13 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка); АДРЕСА_5 , площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) та площею 0,11 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; за межами населеного пункту площею 1,25 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства (том 1 а.с. 25).
В судовому засіданні за клопотанням сторін допитано свідків, особи яких встановлені судом, з'ясовані стосунки зі сторонами у справі, роз'яснено положення ст. 230 ЦПК України, попереджено про кримінальну відповідальність та приведено до присяги у встановленому законом порядку.
Свідок ОСОБА_16 , показала, що є невісткою дружини відповідача ОСОБА_2 , з ним будь яких відносин не має. Пояснила, що їй відомо, що ОСОБА_2 раніше постійно допомагав своїй матері ОСОБА_3 . Після того, як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 переїхали жити до ОСОБА_3 , обсяг допомоги ОСОБА_19 зменшився, оскільки мати фактично була «закрита» в будинку - ОСОБА_20 і ОСОБА_21 торгували на базарі. ОСОБА_22 доводилося спілкуватися з матір'ю через вікно. Свідку відомо, що ОСОБА_2 особисто організовував і проводив поховання батька, матері ( ОСОБА_3 ) і сестри ( ОСОБА_4 )., крім того, ОСОБА_23 телефонував до ОСОБА_2 , щоб той перевіз померлу ОСОБА_24 до моргу. У цей час ОСОБА_16 перебувала біля ОСОБА_3 та доглядала за нею. Після смерті ОСОБА_3 позивач ( ОСОБА_17 ) не бажав передавати ОСОБА_2 ключі від будинку матері. Під час поховання ОСОБА_3 . ОСОБА_23 перебував у лікарні, а додому приїжджав на ніч.
У 2020-2021 роках свідок разом із ОСОБА_2 та його дружиною кілька разів приїжджали до ОСОБА_3 , але вона була зачинена в будинку, тому доводилося спілкуватися через вікно. Під час розмови ОСОБА_4 повідомила свідку, що сама виводить ОСОБА_3 на подвір'я, оскільки та самостійно ходити вже не може.
Перед госпіталізацією ОСОБА_24 під час розмови зі свідком розповіла, що захворіла через те, що купала ОСОБА_25 , а потім просила ОСОБА_26 винести воду, але той відмовився. Тож вона виносила воду самостійно, будучи вже в мокрій футболці.
14.01.2022 року ОСОБА_3 перевезли до будинку ОСОБА_2 . Свідок бачила, що ОСОБА_27 лежала, просила води та їсти. Її доводилося підіймати, оскільки вона погано сиділа самостійно, а також годувати, бо їсти сама вона вже не могла. Свідку відомо, що коли ОСОБА_3 перебувала в сина ОСОБА_28 , то ОСОБА_19 особисто доглядав за матір'ю: мив її та змінював памперси.
На переконання свідка, якби ОСОБА_4 видужала, вона, ймовірно, забрала б ОСОБА_3 назад до себе, оскільки ОСОБА_27 висловила бажання жити у своєму власному будинку. За весь час проживання ОСОБА_3 разом із ОСОБА_29 та ОСОБА_21 свідок була у них удома лише двічі (у 2020-2021 роках), щоразу перебувала там приблизно по 20 хвилин.
Свідок ОСОБА_30 , яка є тіткою померлої ОСОБА_4 , зазначила, що з позивачем ОСОБА_29 ніяких відносин не має, але перебуває у дружніх стосунках із ОСОБА_2 , який є її племінником.
Пояснила, що ОСОБА_17 продав будинок, проте за отримані кошти не встановив пам'ятник ОСОБА_3 . Свідок вказала, що ОСОБА_3 , ОСОБА_17 та ОСОБА_4 жили переважно за рахунок пенсії ОСОБА_31 . За словами ОСОБА_21 , без материної пенсії в них не вистачало б коштів навіть на хліб. ОСОБА_17 та ОСОБА_21 торгували на базарі та обробляли землю належну ОСОБА_3 . Зі слів свідка, ОСОБА_17 не розрахувався з ОСОБА_2 за використання земельної ділянки (принаймні один чи два рази). Свідку відомо, що ОСОБА_4 телефонувала своєму братові ОСОБА_2 з проханням забрати її через сварки з ОСОБА_29 , однак ОСОБА_3 казала їй, щоб вона терпіла. Свідок також повідомила, що у ОСОБА_4 була квартира в смт Смоліне та двокімнатна квартира в м. Кропивницькому. Свідок зазначила, що з ОСОБА_3 вони є двоюрідними сестрами, відносини між ними були нормальними, хоча спілкувалися нечасто. ОСОБА_27 хворіла на цукровий діабет. Останні два роки вона проживала в с. Новогригорівка, а до того - у своєму будинку. ОСОБА_3 не хотіла жити в с. Новогригорівка й висловила бажання повертатися до свого будинку в с. Хмельове.
Після інсульту донька ОСОБА_21 забрала ОСОБА_3 до себе в с. Новогригорівку, де жила разом із ОСОБА_29 . За час перебування ОСОБА_31 в с. Новогригорівка свідок з нею не спілкувалася і не відвідувала, про її стан нічого не знала. Спілкувалася телефоном з ОСОБА_21 , яка повідомляла, що мати хворіє. Також ОСОБА_2 розповідав свідку, що їздив до матері в Новогригорівку, що вона захворіла і в неї стався інсульт.
Згодом ОСОБА_3 перевезли назад до с. Хмельове. Після цього свідок відвідувала її приблизно 2-3 рази на півроку, щоразу перебуваючи там близько 30 хвилин. ОСОБА_27 лежала окремо в кухні, могла сидіти, підіймалася самостійно, носила рукавиці, оскільки мерзли руки. Свідок бачила, як біля неї ставили табурет, з якого вона їла, адже готувати самостійно вже не могла. Одного разу ОСОБА_27 навіть підійшла до кватирки.
Коли ОСОБА_4 госпіталізували, ОСОБА_2 забрав матір до себе додому. ОСОБА_32 померла в лікарні, а через 3-4 дні померла ОСОБА_3 .
На думку свідка, спадщина ОСОБА_4 повинна бути поділена порівну між ОСОБА_29 та ОСОБА_33 .
Свідок ОСОБА_34 , повідомила, що з дитинства є сусідкою позивача ОСОБА_26 , має з ним нормальні відносини, з відповідачем ОСОБА_2 особисто не знайома.
Свідку відомо, що теща позивача ОСОБА_3 - після виписки з лікарні проживала разом із позивачем та його дружиною ОСОБА_21 в с. Новогригорівка з 2014 по 2016 рік. Згодом усі троє переїхали і продовжили спільне проживання в с. Хмельове. За словами ОСОБА_21 , переїзд стався тому, що ОСОБА_3 захотіла повернутися додому, у свій будинок.
Свідок зазначила, що ОСОБА_27 тяжко хворіла, в неї був інсульт. Позивач разом із дружиною доглядали за нею, регулярно возили до лікарні. ОСОБА_35 самостійно не ходила, її виводили на ганок, де вона часто сиділа. За спостереженнями свідка, ОСОБА_3 завжди була чистою, доглянутою та нагодованою. Свідок ніколи не чула від неї скарг на те, що вона голодує чи погано харчується. Їжу готувала ОСОБА_21 , оскільки ОСОБА_27 вже не могла готувати самостійно, але їла вона сама. Догляд за ОСОБА_3 здійснювали спільно: ОСОБА_21 торгувала на базарі, а ОСОБА_20 залишався вдома. Він відвозив дружину на роботу, повертався, інколи вранці вони торгували разом, після чого ОСОБА_20 повертався додому. Свідок бачила, як ОСОБА_3 підіймали й повертали в ліжку як ОСОБА_20 , так і ОСОБА_21 . Свідку не відомо, чи були у ОСОБА_21 брати чи сестри.
Свідок не чула від ОСОБА_3 жодних скарг щодо ставлення до неї з боку позивача чи ОСОБА_21 . Навпаки, вона чула, як ОСОБА_27 називала ОСОБА_1 «синочком».
Після переїзду ОСОБА_1 , ОСОБА_21 та ОСОБА_3 до с. Хмельове свідок неодноразово бувала у них у гостях, зокрема допомагала робити ремонт у будинку. Востаннє відвідувала їх перед «старим Новим роком» у 2022 році, бачила ОСОБА_36 , яка лежала, і спілкувалася з нею.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_37 пояснив, що з ОСОБА_38 він проживав з 2000 року, а перебував у зареєстрованому шлюбі з 2003 року. Наприкінці жовтня 2014 року в ОСОБА_3 (матері дружини) стався інсульт. Вони приїхали до неї додому, забрали її та звернулися до лікаря в с. Хмельове, який направив їх до лікарні в м. Мала Виска. ОСОБА_4 перебувала з матір'ю в лікарні. Під час перебування ОСОБА_3 в лікарні ОСОБА_2 декілька разів привозив гроші, але надалі допомоги не надавав. Після виписки з лікарні ОСОБА_37 разом із дружиною забрали ОСОБА_3 до себе додому в АДРЕСА_6 . Під час подальшої розмови з ОСОБА_2 останній повідомив, що не має можливості доглядати за матір'ю. Через два роки стан ОСОБА_3 покращився. Відбулася спільна розмова за участю ОСОБА_39 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , під час якої було вирішено розділити земельну ділянку на три частини між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 надиктувала заповіт представнику сільської ради. Оскільки, ОСОБА_3 хотіла повернутися додому, у 2016 році всі разом переїхали до АДРЕСА_2 . Надалі ОСОБА_37 разом із дружиною здійснювали догляд за ОСОБА_3 до 2022 року. Вона була лежачою. 13 січня 2022 року в позивача та його дружини ОСОБА_4 виявили коронавірусну хворобу. Вони лягли на лікування до лікарні та повідомили ОСОБА_2 про необхідність тимчасового догляду за матір'ю (домовленість була до їхнього одужання). 14 січня 2022 року відповідач забрав ОСОБА_3 до себе. ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 . Після цього, розпочалися майнові спори між позивачем та відповідачем. Спочатку земельну ділянку розділили за вказівкою нотаріуса на три частини: 6 га - ОСОБА_40 , 3 га - ОСОБА_2 . Проте під час оформлення документів нотаріус Ліпінська С.Г. повідомила про проблему: дружина позивача ( ОСОБА_4 ) померла раніше матері ( ОСОБА_3 ) і не встигла вступити в спадкові права. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду. Позивач зазначив, що в них з дружиною та її матір'ю був спільний бюджет. Коштів, які отримувала ОСОБА_3 , було недостатньо для її утримання, лікування та харчування. Оскільки бюджет був спільним, ОСОБА_3 брала участь в утриманні домогосподарства. Забезпеченням та купівлею ліків займалися позивач та його дружина. ОСОБА_37 обробляв землю дружини, мав власну олійню, раніше разом із дружиною займалися торгівлею. Після хвороби ОСОБА_3 він вивозив дружину на базар для торгівлі, а сам повертався та здійснював догляд за ОСОБА_3 , психічний стан якої залишався адекватним. Догляд за ОСОБА_3 полягав у перенесенні її за стіл, митті тощо. Орендна плата за землю ОСОБА_3 ділилася навпіл: частина - ОСОБА_2 , частина - родині ОСОБА_41 . Після закінчення строку оренди земельної ділянки позивач із дружиною сплачували ОСОБА_2 оренду за 3 га. Поховання ОСОБА_3 здійснювалося за кошти позивача, проте безпосередньо організацією поховання займався відповідач ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_37 на той час перебував у лікарні. При житті будинок ОСОБА_3 належав батькові ОСОБА_4 , однак мати переоформила будинок на ОСОБА_21 , тому що в неї не було житла, надалі будинок було продано та встановлено пам'ятник ОСОБА_21 .
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 повідомив, що його дружина йшла на роботу та зайшла до матері ОСОБА_3 додому, де виявила, що в неї стався інсульт. Вона викликала лікарів, після чого пішла на роботу та зателефонувала ОСОБА_4 . На той момент ОСОБА_2 перебував на роботі на шахті. Після цього, ОСОБА_4 залишилася біля матері, а згодом разом із чоловіком ОСОБА_29 виявили бажання доглядати за нею та забрали ОСОБА_3 до себе в с. Новогригорівка. За словами матері, їй буде краще з донькою ОСОБА_4 . Надалі ОСОБА_2 відвідував матір нечасто - переважно по вихідних. Інколи приїжджав, коли нікого не було, будинок був зачинений, а мати перебувала всередині. У таких випадках він телефонував ОСОБА_21 , яка повідомляла, що повернуться не скоро. Потім ОСОБА_4 зателефонувала та повідомила, що вони переїжджають у будинок матері, оскільки баба ОСОБА_42 (мати ОСОБА_39 ) «глум робить» і каже: «Чому це вона в моїй хаті гадити буде». Після переїзду в с. Хмельове ОСОБА_2 став регулярно відвідувати матір, привозив їй апельсини, мандарини та інколи м'ясо, ліків не купував. Жодних скарг від матері не чув. Згодом сестра ОСОБА_4 зателефонувала та повідомила, що йому потрібно забрати матір, оскільки вона їде до лікарні на лікування. 14 січня 2022 року ОСОБА_2 забрав матір. ОСОБА_21 зібрала їй речі на короткий період часу. Відвідував сестру в лікарні. Надалі ОСОБА_17 зателефонував і повідомив про смерть ОСОБА_21 , попросив допомоги перевезли тіло ОСОБА_4 . У цей час позивач перебував удома та приїхав до лікарні вже після поховання ОСОБА_21 . Матір проживала в сім'ї ОСОБА_13 з 2014-2015 років. Через три дні після смерті ОСОБА_21 померла ОСОБА_3 . Після смерті матері ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_40 з проханням надати ключі від будинку для організації поховання. Зазначив, що ніколи не мав наміру віддавати матір на догляд комусь іншому. Жодної домовленості щодо терміну перебування матері у нього не було. Догляд за ОСОБА_3 полягав у тому, що вона гукала, коли хотіла до вбиральні, після чого він садив її на переносний туалет. Раніше траплялося, що вона ходила під себе. Готувати їжу мати не могла - готувала ОСОБА_4 . Йому відомо, що ОСОБА_4 разом із чоловіком займалися торгівлею на базарі: продавали городину, розсаду, здійснювали обробіток землі. Про існування заповіту дізнався лише після смерті матері. Йому було невідомо, що мати розділяла землю, і жодних домовленостей щодо цього не було. До 2021 року отримував орендну плату за земельну ділянку від ОСОБА_21 та ОСОБА_43 , але за 2021 рік орендну плату не отримав ні він, ні мати ОСОБА_3 . Зазначив, що самостійно обробляє земельну ділянку. Позовні вимоги не визнає.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно з частинами першою - третьою статті12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).
Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд констатує, що спір між сторонами виник в порядку реалізації права спадкування, позивач має на меті прийняти спадщину після смерті його тещі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з якою він постійно проживав однією сім'єю у період з 2014 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому позивач просив змінити йому, як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_3 черговість одержання права на спадкування, надавши йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом. Крім того просив суд внести зміни до свідоцтва на право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , виданого ОСОБА_2 щодо частки успадкованого майна з урахуванням частки майна успадкованого позивачем ОСОБА_1 .
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими.
Згідно з частиною другою статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Якщо вимога про встановлення факту проживання осіб однією сім'єю заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Оскільки у цій справі позовна вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю зятя та тещі заявлена у зв'язку з таким проживанням не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тому ці відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК України.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20 (провадження № 61-5208св21) зазначено, що для встановлення факту проживання однією сім'єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264 ЦК України підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов'язків.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99 членами сім'ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповно рідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання, спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути що найменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17, від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20,від 12січня 2023року усправі №754/6012/21,від 20лютого 2023року усправі №520/11160/18.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю судом приймається до уваги: показання свідків про спільне проживання, ведення спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання); фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднім (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Спадкування за законом здійснюється у наступній черговості (при цьому кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків зміни черговості одержання права на спадкування, встановлених ст. 1259 ЦК України):
- перша черга: діти спадкодавця (у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той із подружжя, який його пережив, та батьки;
- друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;
- третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця;
- четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини;
- п'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення, та утриманці спадкодавця (неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування).
Таким чином, в основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Частиною 2 ст. 1258 ЦК України передбачено, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Відповідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Системне тлумачення положень ст. 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) та «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч. 2 ст. 1258 ЦК України) стосується другої-п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
На «зміну суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст. 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст. 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч. 2 ст. 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст. 1276 ЦК України); збереження правового зв'язку при усиновленні (ч. 3 ст. 1260 ЦК України). Зміна суб'єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п'ятої черги.
Згідно зі змістом ч.2 ст. 1259 ЦК України, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.
До таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 лютого 2019 року в справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 552/8452/17 (провадження № 61-48561св18), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 27 серпня 2020 року в справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19).
Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, у зв'язку із чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц.
Відповідно до ч.2 ст.1300 ЦК України, на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
Щодо доводів сторони позивача та підстав на обґрунтування позову суд зазначає наступне.
Так, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 , після першого шлюбу ОСОБА_6 ).
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , була матір'ю ОСОБА_4 та відповідача по справі ОСОБА_2 , які є між собою рідними братом та сестрою.
У 2014 році ОСОБА_3 захворіла та перенесла інсульт, потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №6672 від 06.11.2014 року, та в період з 2014 року по 2016 рік проживала без реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з донькою ОСОБА_4 та зятем ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Смолінської селищною радою, не заперечувалося сторонами, та підтверджено в судовому засіданні свідками. Як було встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 , виявила бажання проживати з дочкою ОСОБА_4 та, щоб вона за нею доглядала.
В подальшому, з 2016 року, ОСОБА_3 , висловила бажання жити у своєму власному будинку та проживала по АДРЕСА_2 , де була зареєстрована з 13 жовтня 2006 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , власником вказаного будинку була її дочка ОСОБА_4 , яка теж була зареєстрована за вказаною адресою з 02 липня 1991 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім того, за вказаною адресою проживав без реєстрації чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_1 , по день її смерті. Вказані обставини підтверджуються довідкою Смолінської селищної ради, не заперечувалися сторонами.
Крім того, у вказаній довідці (том 1, ас.20) зазначено, що ОСОБА_3 проживала разом з ОСОБА_1 по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Разом з тим, вказані відомості не узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, зокрема з пояснень сторін та свідків, встановлено, що ОСОБА_4 захворіла та потрапила до лікарні 14 січня 2022 року, цього ж дня відповідач ОСОБА_2 забрав доглядати матір - ОСОБА_3 до себе додому та вона залишалася в нього по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 . Тобто на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 фактично проживала в АДРЕСА_3 , будучи зареєстрованою по АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_44 звернувся до суду з даним позовом, на обґрунтування якого зазначав, що проживав однією сім'єю з його тещею ОСОБА_3 з 2014 року по день її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 , та були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, вели спільне господарство, мали спільні витрати, купували майно для спільного користування, приймали спільну участь у витратах на утримання житла, його ремонт. ОСОБА_13 відносився до спадкодавця, як до рідної матері, а вона до нього, як до сина.
Так, допитані в судовому засіданні свідки, зокрема свідок ОСОБА_45 , показала, що дочка ОСОБА_3 - ОСОБА_4 разом з чоловіком ОСОБА_29 доглядали за матір'ю ОСОБА_21 . ОСОБА_3 завжди була чистою, доглянутою та нагодованою, їжу готувала ОСОБА_21 , бачила, що підіймали та повертали в ліжко ОСОБА_46 , ОСОБА_20 допомагав дружині доглядати за тещею. Свідок не чула від ОСОБА_3 жодних скарг щодо ставлення до неї з боку позивача чи ОСОБА_21 . Навпаки, вона чула, як ОСОБА_27 називала ОСОБА_1 «синочком».
Свідок ОСОБА_47 , показала, що після інсульту ОСОБА_4 забрала матір ОСОБА_3 до себе в с. Новогригорівку, де жила разом із ОСОБА_29 , в подальшому переїхали до с. Хмельове в будинок ОСОБА_31 . Ій відомо, що ОСОБА_3 , ОСОБА_17 та ОСОБА_4 жили переважно за рахунок пенсії ОСОБА_31 . За словами ОСОБА_21 , без материної пенсії в них не вистачало б коштів навіть на хліб. ОСОБА_17 та ОСОБА_21 торгували на базарі та обробляли землю належну ОСОБА_3 . Зі слів свідка, ОСОБА_17 не розраховувався з ОСОБА_2 за використання земельної ділянки. ОСОБА_27 лежала окремо в кухні, могла сидіти, підіймалася самостійно, носила рукавиці, оскільки мерзли руки. Свідок бачила, як біля неї ставили табурет, з якого вона їла, адже готувати самостійно вже не могла. Одного разу ОСОБА_27 навіть підійшла до кватирки.
Свідок ОСОБА_16 , крім іншого, показала, що їй відомо, що ОСОБА_2 раніше постійно допомагав своїй матері ОСОБА_3 , після того, як ОСОБА_17 та ОСОБА_18 переїхали жити до ОСОБА_3 , обсяг допомоги ОСОБА_19 зменшився.
Встановлені судом фактичні обставини, на переконання суду, свідчать про те, що ОСОБА_3 дійсно проживала до 14 січня 2022 року разом із донькою ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_1 в будинку, належному доньці, де вона ( ОСОБА_3 ) була зареєстрована, при цьому донька ОСОБА_21 доглядала за нею, у зв'язку із перенесеним нею інсультом, а її чоловік допомагав у цьому, вказані обставини свідчать про гарні стосунки в родині, виконання дітьми, зокрема ОСОБА_24 своїх обов'язків піклуватися про матір ОСОБА_3 , проявляти до неї турботу та надавати допомогу.
Разом з тим, позивачем по справі не надано доказів ведення спільного побуту саме з померлою ОСОБА_3 , не надано доказів наявності у позивача та померлї спільного бюджету, будь-яких доказів, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, для спільного користування з ОСОБА_3 , не надано доказів витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, інші письмові докази), участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин позивача саме з тещею ОСОБА_3 , окрім того, як раніше встановив суд і не заперечувалося сторонами, ОСОБА_3 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 проживала у відповідача по справі - її сина ОСОБА_2 .
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).
Вказані в сукупності обставини, та надані позивачем докази є недостатніми, на переконання суду, та не доводять факт, який на підставі ст. 1264 ЦК України надає позивачу право на спадкування після смерті його тещі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю понад п'ять років із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з 2014 року до часу відкриття спадщини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 та про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід відмовити.
Що стосується позовних вимог про зміну ОСОБА_1 , як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , черговість одержання права на спадкування, надавши йому право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , виданого ОСОБА_2 щодо частки успадкованого майна ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Судом встановлено, що спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , є її син - відповідач по справі ОСОБА_2 . Він скористався своїм правом та звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, та із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, зокрема земельну ділянку № НОМЕР_8 площею9,2199 га, кадастровий номер 3523186800:02:000:1395 на території Хмелівської сільської ради, та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.11.2022, НСТ 089716 та від 16.01.2023 року, НСТ №089119, згідно яких спадкоємцем земельної ділянки з кадастровим номером 3523186800:02:000:1395, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи вказані позовні вимоги позивач зазначає, що в позасудовому порядку оформити спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 позивач не має можливості через не встановлення факту суміжного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю понад 5 років, проживання із спадкодавцем однією сім'єю на час відкриття спадщини, не вирішеність питання щодо зміни черговості його права на спадкування. Крім того, зазначає, що для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти обставин, визначених ч.2 ст.1259 ЦК України, які мають місце у даній справі щодо позивача та спадкодавця ОСОБА_3 .
Разом з тим, суд не погоджується із такими твердженнями позивача, оскільки раніше зробив висновок щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту постійного проживання позивача із ОСОБА_3 однією сім'єю понад п'ять років до часу відкриття спадщини, з підстав недоведеності таких належними та достатніми доказами.
На переконання суду, позивач не довів належними і достатніми доказами наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування, зокрема те, що ОСОБА_3 перебувала у безпорадному стані через хворобу, а саме він (позивач), у зв'язку з її безпорадним станом, протягом тривалого часу опікувався нею та матеріально забезпечував її.
Так, згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого №6672 ОСОБА_3 внаслідок перенесеної хвороби потребувала постійного стороннього догляду, як було встановлено доказами раніше догляд за матір'ю здійснювала її дочка - ОСОБА_4 , її чоловік позивач по справі допомагав у цьому, крім того, медичні документи не містять висновків про те, що ОСОБА_3 перебувала саме у безпорадному стані. Крім того, позивачем не надано жодних доказів, що він протягом тривалого часу здійснював матеріальне забезпечення ОСОБА_3 , натомість встановлено із показів свідків та пояснень відповідача, що ОСОБА_3 мала пенсію, та земельну ділянку площею 9,22 га, яку обробляв позивач, при цьому останні декілька років не розраховувався за користування вказаною земельною ділянкою із ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_48 . Не довів позивач і надання саме ним спадкодавцеві ОСОБА_3 будь-якої іншої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, в тому числі придбання ліків, особистих речей (одягу, засобів гігієни, тощо) з підтвердженням достатніми доказами.
Відтак, суд виснує про те, що позивач не довів належними та достовірними доказами наявність юридичних фактів, за наявності яких він може одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, зокрема, здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення та надання іншої допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані, а тому в задоволенні позовної вимоги про зміну ОСОБА_1 як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , черговість одержання права на спадкування, надавши йому право на спадкування із спадкоємцями першої черги за законом - слід відмовити.
З урахуванням викладеного, позовну вимогу про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , виданого ОСОБА_2 щодо частки майна успадкованого позивачем ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, як похідну від попередніх позовних вимог
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо розподілу судових витрат
Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки в задоволені позову відмовлено, судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Браверман Владислав Олександрович до ОСОБА_2 , третя особа державний нотаріус Маловисківської державної нотаріальної контори Ліпінська Світлана Григорівна про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, зміни черговості одержання права на спадкування та внесення змін до свідоцтва на право на спадщину, - залишити без задоволення.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_10 виданий Маловисківського РВ УМВС в Кіровоградській області 26.12.1997 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державний нотаріус Маловисківської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Ліпінська Світлана Григорівна, код ЄДРПОУ 05403458, місцезнаходження: вул. Містечкова, буд.40, м. Мала Виска, Новоукраїнський район, Кіровоградська область.
Суддя Альона Володимирівна Бадердінова