Справа № 191/1647/25
Провадження № 1-кп/191/97/25
20 січня 2026 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170030003201 від 07.03.2025 стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Буча Київської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді гранатометника 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,-
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та проходячи її на посаді гранатометника 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 6, 11, 16, 28, 29, 30, 31, 32, 35, 36, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.3,4,6 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, 06 березня 2025 року приблизно о 10 год. 10 хв., на території КСП НОМЕР_3 стрілецького батальйону вч НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , на виконання бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №9/116/193дск, та бойового розпорядження командира 1 стрілецького батальйону 44 омбр, заступником командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону з психологічної підтримки персоналу вч НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_7 видано законний усний наказ гранатометнику 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону солдату ОСОБА_6 з метою виконання бойових завдань на службовому транспорті вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР вч НОМЕР_1 , для виконання поставлених бойових завдань.
Солдат ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, відкрито відмовився виконати законний усний наказ свого прямого начальника - заступника командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону психологічної підтримки персоналу вч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_7 про вибуття терміном до 18:00 год. 06 березня 2025 року для подальшого проходження військової служби у підпорядкування командира НОМЕР_4 омбр (вч НОМЕР_1 ), чим підірвав бойову готовність та боєздатність підрозділу.
Дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що 29.01.2025 після повернення з бойового завдання він повідомив командира про погане самопочуття. 30.01.2025 він разом з іншими військовослужбовцями отримали наказ про нове бойове завдання, але всі відмовилися його виконувати з різних причин. Відносно них було розпочато службове розслідування та його усунуто від виконання службових обов'язків. 03.02.2025 його було направлено для проходження ВЛК до м.Запоріжжя. Згідно з рішенням ВЛК він був визнаний придатним для проходження військової служби, але йому було рекомендовано через ряд захворювань уникати переохолодження та фізичних навантажень. Він не згоден з висновком та оскаржує його. 01.03.2025 ним був поданий рапорт про переведення його до механізованого батальйону на посаду навідника. 06.03.2025 йому та ще одному військовослужбовцю було зачитано бойове розпорядження про необхідність на службовому транспорті вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР вч НОМЕР_1 , для виконання поставлених бойових завдань. Перед тим, як командир зачитав наказ, він в усній формі доповів, що чекає переведення до механізованого батальйону, його рапорт знаходиться на розгляді у стройовій частині, а також, що ним буде оскаржуватися рішення ВЛК. Крім того, посилався на наказ №531 від 06.08.2024 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» та ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, у відповідності до якої він негайно повідомив про неможливість виконання ним наказу командирові (начальникові), який віддав наказ, а також вказав причини невиконання наказу. За результатами службового розслідування його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що виключає можливість притягнення за одне і те ж правопорушення до кримінальної відповідальності. Також вважав суперечливим наказ заступника командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону з психологічної підтримки персоналу капітана ОСОБА_7 від 06.03.2025 про необхідність вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР вч НОМЕР_1 для виконання поставлених бойових завдань, оскільки на час оголошення цього наказу існував інший наказ командира військової частини НОМЕР_1 - підполковника, який є старшим, а тому підлеглий мав би звернутися до командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону та командира військової частини для уточнення та чекати на подальші вказівки стосовно наказу №429 від 26.02.2025 «Про продовження терміну службового розслідування». Вважає себе невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та просить його виправдати.
Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_6 , суд вважає, що у кримінальному провадженні існує сукупність допустимих та належних доказів, на підставі яких можна зробити переконливий висновок щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.402 КК України.
Так, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що 06.03.2025 він, перебуваючи на території КСП 1 стрілецького батальйону вч НОМЕР_1 , розташованого у АДРЕСА_2 , відповідно до бойового розпорядження командира військової частини від 05.03.2025 та бойового розпорядження командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону 44 омбр від 05.03.2025 усно віддав бойовий наказ підпорядкованим йому військовослужбовцям: стрільцю-помічнику гранатометника 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону старшому солдату ОСОБА_8 та гранатометнику 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону солдату ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 10:10 год. з метою виконання бойових завдань на службовому транспорті вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР вч НОМЕР_1 для виконання поставлених бойових завдань. Наказ був відданий чітко, ясно, не містив подвійного тлумачення. Після віддання наказу він запитав у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 чи зрозумілий їм наказ, на що старший солдат ОСОБА_8 зазначив, що відмовляється від виконання наказу через відсутність належної бойової підготовки, а солдат ОСОБА_6 зазначив, що відмовляється від виконання наказу, оскільки не змозі його виконати за станом здоров'я, готовий проходити службу в механізованого батальйоні. Військовослужбовці ОСОБА_8 та ОСОБА_6 були в повному обсязі забезпечені необхідним військовим майном, а по прибуттю у розпорядження командира 2 БТГР вч НОМЕР_1 вони мали бути забезпечені всім озброєнням за посадою у вказаному підрозділі.
Свідок ОСОБА_9 надав суду показання, відповідно до яких він був присутній при тому, як заступником командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону з психологічної підтримки персоналу вч НОМЕР_1 ОСОБА_7 було оголошено усний бойовий наказ ОСОБА_6 з метою виконання бойових завдань вибути в район виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР вч НОМЕР_1 для виконання поставлених бойових завдань. Але ОСОБА_6 відмовився, посилаючись на стан здоров'я. Це був вже другий наказ ОСОБА_6 , від виконання першого він відмовився, його було направлено на ВЛК. Після проходження ВЛК він був визнаний придатним до військової служби.
Також на підтвердження винуватості ОСОБА_6 стороною обвинувачення були надані суду та дослідженні в судовому засіданні наступні письмові докази:
-рапорт старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у м.Дніпрі) ТУ ДБР, розташованих у м.Полтаві, ОСОБА_10 , згідно з яким до слідчого відділу надійшло повідомлення СІЗ ДВКР СБ України ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » про те, що 06 березня 2025 року гранатометник 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти НОМЕР_3 стрілецького батальйону солдату ОСОБА_6 перебуваючи у АДРЕСА_2 , вчинив непокору в умовах воєнного стану, тобто відкриту відмову у виконанні бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 про перехід у підпорядкування командира 2 БТГР вч НОМЕР_1 та здійснити переміщення до району виконання бойових завдань (т.2 а.с.7);
-витяг із бойового розпорядження командира НОМЕР_3 стрілецького батальйону НОМЕР_5 омбр від 05.03.2025 №26, відповідно до якого наказано з метою виконання бойового розпорядження командира 44 омбр гранатометнику 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону НОМЕР_5 омбр солдату ОСОБА_6 з 06.03.2025 до окремого розпорядження перейти в підпорядкування командира 2 БТГР 44 омбр та терміном до 18:00 год. 06.03.2025 здійснити переміщення з району зосередження 1 стрілецького батальйону 44 омбр до району виконання бойових (спеціальних) завдань 2 БТГР 44 омбр (т.2 а.с.10);
-витяг із бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 №9/116/193дск командиру 1 сб 44 омбр про передачу з 06.03.2025 до окремого розпорядження в підпорядкування командира НОМЕР_6 БТГр НОМЕР_5 омбр 2 військовослужбовця, а командиру НОМЕР_4 омбр з 06.03.2025 до окремого розпорядження прийняти в підпорядкування та включити в склад 2 БТГр 44 омбр визначений особовий склад, допустити до виконання обов'язків за посадами, визначити їм бойові та спеціальні завдання (т.2 а.с. 11);
-витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №365 від 25.12.2024 про зарахування ОСОБА_6 , призначеного наказом від 23.12.2024 на посаду водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_7 , який прибув з військової частини НОМЕР_8 , з 25.12.2024 до списків особового складу на вважати таким, що приступив до виконання службових обов'язків за посадою (т.2 а.с.12);
- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №25 від 24.01.2025 про призначення солдата ОСОБА_6 , водія автомобільного відділення взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_7 , гранатометником 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с.13);
-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №77 від 22.01.2025 про створення 2 батальйонно-тактичної групи військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с.14);
-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №365 від 25.12.2024 про зарахування до списків особового складу з 25.12.2024 капітана по мобілізації ОСОБА_7 , заступника командира з психологічної підтримки персоналу 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 (т.2 а.с.15);
- витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №63 від 03.03.2025, відповідно до якого ОСОБА_11 , заступника командира батальйону з озброєння НОМЕР_3 стрілецького батальйону вч НОМЕР_1 з 02.03. 2025 допущено до тимчасового виконання службових обов'язків за посадою КОМАНДИР 1 СТРІЛЕЦЬКОГО БАТАЛЬЙОНУ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 (т.2 а.с.17);
-копія військового квитка на ім'я ОСОБА_6 , виданого 06.07.2022 (т.2 а.с.18-22);
-довідка військово-лікарської комісії №882 від 28.02.2025, згідно з якою солдат ОСОБА_6 придатний до військової служби (т.2 а.с.23);
-витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_9 №271 від 30.01.2024 про присвоєння військово-облікової спеціальності «стрілець» військовослужбовцям військової частини НОМЕР_8 , у тому числі рядовому ОСОБА_6 (т.2 а.с.27-31);
-відеозапис доведення наказу 06.03.2025 та протокол його огляду від 07.03.2025 за участю свідка ОСОБА_7 (т.2 а.с.40, 42-44);
-протокол проведення слідчого експерименту від 07.03.2025 за участю свідка ОСОБА_7 з відеозаписом (т.2 а.с.49, 54-57);
-протокол проведення слідчого експерименту від 07.03.2025 за участю свідка ОСОБА_9 з відеозаписом (т.2 а.с.49, 50-53).
Також в якості доказів стороною захисту були надані матеріали службового розслідування за фактом відмови 30.01.2025 від виконання бойового розпорядження військовослужбовцями НОМЕР_3 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ,у тому числі солдатом ОСОБА_6 , за результатами якого на солдата ОСОБА_6 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність (т.1 а.с.90-217).
Оцінюючи відповідно до вимог ст.94 КПК України безпосередньо досліджені судом докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_6 у відкритій відмові виконати наказ начальника, тобто непокорі, вчинена в умовах воєнного стану, доведена поза розумним сумнівом, дії обвинуваченого кваліфіковані вірно за ч.4 ст.402 КК України.
При цьому суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про невинуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, оскільки наведені обвинуваченим доводи не спростовують досліджені в судовому засіданні докази.
Так, відповідно до ст.17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно зі ст.17, 65 Конституції України, ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст.29 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до п. 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
За приписами п. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку. Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно
Згідно з ч. 2 ст. 41 КК України наказ або розпорядження є законними, якщо вони віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень і за змістом не суперечать чинному законодавству та не пов'язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Згідно із ст.4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст.6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Згідно із п.12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Стаття 402 КК України передбачає відповідальність за непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.
Безпосереднім об'єктом злочину є установлений порядок підлеглості.
З об'єктивної сторони цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокори) або в іншому умисному невиконанні наказу.
Відкрита відмова від виконання наказу визначає найбільш зухвалу форму невиконання. При такій непокорі підлеглий у категоричній формі усно або письмово заявляє, що він виконувати наказ не буде. Підлеглий також може мовчки демонстративно вчиняти дії, які свідчать про те, що наказ виконуватись не буде. Відмова може бути заявлена віч-на-віч або прилюдно.
Непокору слід вважати закінченим злочином з моменту відкритої відмови виконати наказ або з моменту навмисного його невиконання незалежно від настання наслідків.
Непокора є злочином із формальним складом, а отже кримінальна відповідальність за його вчинення не залежить від настання суспільно небезпечних наслідків. Цей злочин порушує закріплений у військових статутах порядок керування військами, який встановлюється з метою забезпечення їх постійної бойової готовності, перешкоджає нормальному виконанню військовими частинами та підрозділами покладених на них завдань.
Як було встановлено в судовому засіданні усний наказ начальника від 06.03.2025, який був доведений військовослужбовцю ОСОБА_6 , був сформульований виразно, чітко й зрозуміло, не допускав подвійного тлумачення та був реальним для виконання, а посилання обвинуваченого на ст.37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України як на підставу невиконання наказу, суд вважає безпідставним, оскільки на час оголошення наказу ОСОБА_6 рішенням військово-лікарської комісії був визнаний придатним до військової служби, а наявність рішення про усунення його від виконання службових обов'язків за посадою не є перешкодою для виконання наказу, оскільки, як визначено пунктом 122 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, військовослужбовці, які усунуті від виконання службових обов'язків, відсторонені від виконання службових повноважень, а також відсторонені від виконання повноважень на посаді або відсторонені від посади (якщо до них не застосовано запобіжних заходів кримінального провадження у виді домашнього арешту або тримання під вартою), продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених командиром (начальником) військової частини .
В Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності є конституційним обов'язком кожного громадянина.
Фактично сам обвинувачений не заперечував факт відмови виконувати наказ, мотивуючи це станом здоров'я , а також тим, що він чекає переведення до іншого підрозділу на іншу посаду. Проте мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними і для кваліфікації злочину значення не мають.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину,особу обвинуваченого, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
ОСОБА_6 раніше не судимий, за місцем проходження служби характеризується позитивно, приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, має бойові нагороди.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує положення ст. 50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Враховуючи сукупність наведених обставин, ступінь негативних наслідків вчиненого та підвищену суспільну та національну небезпеку злочину, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч.4 ст.402 КК України, що буде відповідати суспільним інтересам та інтересам держави за умов введеного на території України воєнного стану.
Цивільний позов у справі не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.368, 370, 374 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі .
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з 12.03.2025.
Речові докази - відеофайли, що містяться на DVD-R диску, який був наданий для долучення свідком ОСОБА_7 , залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1