вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" січня 2026 р. Справа№ 910/2740/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Андрієнка В.В.
Шапрана В.В.
без повідомлення учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтомонтаж Груп"
на рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2025 р.
у справі № 910/2740/25 (суддя - Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Сістем"
про стягнення 93310,00 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Сістем" про стягнення 93310,00 грн з яких: 86000,00 грн заборгованості за договором № 120624/Є від 12.06.2024 р. та 7310,00 грн пені.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов'язання щодо повної оплати виконаних робіт та поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2025 р. відкрито провадження у справі № 910/2740/25, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2025 р. у справі № 910/2740/25 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп" у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним були виконані монтажні роботи, а також пусконалагоджувальні, GSM диспетчерські роботи, монтаж систем контролю, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік, закупівлю матеріалів: сітки, кутика, анкерів, хімічних анкерів і монтаж огородження в шахті, що підтверджується актом надання послуг № 770 від 24.09.2024 р. на суму 144000,00 грн та актом надання послуг № 861 від 29.10.2024 р. на суму 86000,00 грн. Крім цього, необхідність в проведенні додаткових робіт виникла за результатами первинного технічного огляду, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Укртеплосервіс». Також позивач зазначив про неспівмірність покладених на нього витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтомонтаж Груп" у справі № 910/2740/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтомонтаж Груп", вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
22.10.2025 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Сістем" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Копію ухвали від 06.10.2025 р. у справі № 910/2740/25 учасникам справи було доставлено до електронних кабінетів 06.10.2025 р., доказом чого є довідки про доставку електронного документа від 09.10.2025 р., що містяться в матеріалах справи.
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала від 06.10.2025 р. у справі № 910/2740/25 оприлюднена у реєстрі 09.10.2025 р.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення строків на подання всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, колегія суддів встановила наступне.
12.06.2024 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт Сістем" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп" (далі - підрядник) було укладено договір на поставку, демонтажні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи № 120624/Є (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе зобов'язання здійснити поставку замовнику ліфтів виробництва "OZBESLER" (Туреччина) вантажопідйомністю 480 кг на 4 зупинки, в кількості 1 (одного) комплекту на об'єкт замовника, а також провести роботи з його монтажу та пусконалагоджувальні роботи (далі - роботи), а відповідач зобов'язується оплатити вартість обладнання та робіт у порядку та за ціною, визначеною цим договором у розділі 2, а також прийняти обладнання та роботи.
Згідно з п. 1.3 договору адреса об'єкта: м. Київ, Дніпровський узвіз, 1.
Як передбачено п. 2.2 договору, вартість виконання робіт становить 230000,00 грн, у т.ч. ПДВ. У вартість робіт входить демонтаж старого ліфта, монтаж нового, пусконалагодження, GSM диспетчеризація, монтаж системи контролю доступу, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік.
У відповідності до п. 2.3 договору вартість обладнання складає 26000,00 доларів США, що є еквівалентом у гривні станом на день укладання договору 1066000,00 грн, у т.ч. ПДВ. Вартість обладнання в доларах США є динамічною, з відповідною зміною вартості обладнання у гривні у залежності від зміни курсу гривні до долара США на дату оплати (або якщо оплата за обладнання розпочинається більше, ніж через місяць з моменту підписання договору).
За п. 2.4 договору оплата вартості за договором здійснюється замовником в гривні шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок підрядника частинами, вказаними у п. 2.5, на підставі виставлених рахунків-фактур.
Відповідно до п. 2.5 договору замовник здійснює розрахунки за договором наступними етапами:
1-й етап (передплата вартості обладнання) - передплата в розмірі 30% від вартості обладнання проводиться не пізніше ніж протягом 2-х банківських днів після отримання рахунку-фактури;
2-й етап (передплата вартості обладнання) - остаточна оплата в розмірі 70% від вартості обладнання проводиться не пізніше 2-х банківських днів після отримання рахунку-фактури;
3-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 50% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після поставки обладнання на об'єкт та підписання видаткових накладних;
4-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 40% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з монтажу;
5-й етап (передплата вартості робіт) - передплата в розмірі 10% від вартості робіт, протягом 2-х банківських днів після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт з пусконалагодження обладнання.
Згідно з п. 2.6 договору видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника нарочно або шляхом надсилання поштового відправлення. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт або дає мотивовану відмову. В разі безпідставної відмови замовника від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що полягає у відсутності обґрунтованої письмової відмови від підписання цього акту протягом трьох робочих днів з дня його передачі підрядником, акт вважається підписаним, обсяги та види робіт, вказані в ньому, прийнятими замовником.
Як передбачено п. 9.3 договору, будь-які зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін.
Згідно з п. 10.3 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Позивач вказує, що вартість робіт була збільшена з 230000,00 грн до 300000,00 грн, оскільки у процесі виконання робіт сторонами досягнуто згоди про виконання додаткових робіт, відповідачем допущено працівників позивача до виконання робіт з монтажу огородження у шахті з матеріалів позивача, однак такий вид робіт не був передбачений умовами договору (будівельні роботи).
На виконання умов укладеного договору між сторонами було підписано акт надання послуг № 513 від 11.07.2024 р. на суму 70000,00 грн.
Також позивачем надано акт надання послуг № 770 від 24.09.2024 р. на суму 144000,00 грн з виконання монтажних робіт та акт надання послуг № 861 від 29.10.2024 р. на суму 86000,00 грн з виконання робіт: пусконалагоджувальних, GSM диспетчерських, монтажних систем контролю, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік, закупівлю матеріалів: сітки, кутика, анкерів, хімічних анкерів і монтаж огородження в шахті.
Вказані акти не підписані відповідачем та містять лише підпис і печатку позивача.
У свою чергу, на виконання умов укладеного договору відповідачем було сплачено на користь позивача вартість обладнання та частково вартість робіт на загальну суму 214000,00 грн.
27.11.2024 р. позивач направив на адресу відповідача лист № 27/11-2 з проектом додаткової угоди від 25.10.2024 р. з умовами про збільшення вартості виконаних робіт на суму 86000,00 грн, а також вимогу про сплату боргу в розмірі 86000,00 грн.
Вказаний лист було отримано відповідачем 09.12.2024 р.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав свої зобов'язання за укладеним договором щодо вчасної оплати виконаних робіт, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. Відповідач вважає, що обумовлені та погоджені ним у договорі роботи, а також вартість обладнання оплачені у повному обсязі (214000,00 грн), а вимоги позивача про стягнення 86000,00 грн вартості виконаних робіт відповідачем не визнаються, оскільки такі роботи у позивача не замовлялись, сторонами у договорі не погоджувались, відповідачем в подальшому не вчинялось дій, які б погоджували замовлення додаткових робіт.
За змістом ст. 193 ГК України, в редакції станом на момент спірних правовідносин, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 844 ЦК України унормовано, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
У відповідності до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Згідно з ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як було встановлено вище, між сторонами було укладено договір № 120624/Є від 12.06.2024 р., відповідно до п. 2.2 якого погоджено, що вартість робіт становить 230000,00 грн, а також визначено, що входить до такої вартості.
Додаткової угоди щодо збільшення суми договору між сторонами в письмовій формі укладено не було.
При цьому, ні умовами укладеного між сторонами договору, ні подальшими діями сторін у даній справі не підтверджується, що відповідачем як замовником було погоджено додаткові роботи, які здійснені позивачем (встановлення перегородки в шахті ліфту).
Водночас, під час розгляду даної справи сторонами не заперечується факт оплати робіт (демонтажних та монтажних) на підставі актів надання послуг від 11.07.2024 р. та 24.09.2024 р. на загальну суму 214000,00 грн.
Крім цього, у матеріалах справи відсутні докази погодження виконання позивачем за завданням відповідача робіт на суму 86000,00 грн, а також їх прийняття відповідачем на підставі укладеного між ними договору № 120624/Є від 12.06.2024 р.
Посилання скаржника на те, що ним були виконані монтажні роботи, а також пусконалагоджувальні, GSM диспетчерські роботи, монтаж систем контролю, кінцева перевірка, супровід в постановці на облік, закупівля матеріалів: сітки, кутика, анкерів, хімічних анкерів і монтаж огородження в шахті, що підтверджується актом надання послуг № 770 від 24.09.2024 р. на суму 144000,00 грн та актом надання послуг № 861 від 29.10.2024 р. на суму 86000,00 грн, судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Вбачається, що вказані акти надання послуг підписані лише позивачем, підпис відповідача відсутній.
Відповідно до п. 2.6 договору видаткові накладні та акти приймання-передачі виконаних робіт готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника нарочно або шляхом надсилання поштового відправлення. Уповноважений представник замовника протягом трьох днів перевіряє обґрунтованість акту та підписує його в частині фактично виконаних об'ємів робіт або дає мотивовану відмову. В разі безпідставної відмови замовника від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, що полягає у відсутності обґрунтованої письмової відмови від підписання цього акту протягом трьох робочих днів з дня його передачі підрядником, акт вважається підписаним, обсяги та види робіт, вказані в ньому, прийнятими замовником.
Однак у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані акти, на які посилається позивач, були надіслані поштою або вручені нарочно відповідачу.
Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 86000,00 грн заборгованості за договором № 120624/Є від 12.06.2024 р. є необґрунтованою, не доведеною та не підлягає задоволенню.
Вимога позивача про стягнення з відповідача 7310,00 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання також не підлягає задоволенню, оскільки є похідною вимогою від основної, у задоволенні якої було відмовлено.
Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Відповідач просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 60000,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду наступні докази:
- копія договору про надання правової допомоги № 11/03/2025 від 11.03.2025 р. (далі - договір), укладеного між адвокатом Кірюшиним Дмитром Олександровичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арт-Сістем" (далі - довіритель);
- копія додатку № 1 до договору від 11.03.2025 р.;
- копія рахунку-фактури № СФ-1/1 від 06.05.2025 р. на суму 60000,00 грн;
- копія акту приймання-передачі від 06.05.2025 р. на суму 60000,00 грн;
- копія платіжної інструкції № 2180 від 06.05.2025 р. на суму 60000,00 грн.
Відповідно до п. 1.1 договору довіритель доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання представляти інтереси довірителя, в тому числі у всіх судах у справах за участі довірителя.
Згідно з п. 1.2 договору за вчинення дій, визначених п. 1.1 договору, довіритель зобов'язується виплатити адвокату плату (гонорар) у розмірі, визначеному в додатку № 1 до договору, а також компенсувати всі фактичні витрати, понесені адвокатом під час надання послуг.
Вказаний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 р. (п. 5.1 договору).
У відповідності до п. 1.2 додатку № 1 до договору за виконання адвокатом юридичної роботи довіритель сплачує 4000,00 грн за одну годину роботи або за одну сторінку виготовленого адвокатом документа; за виконання адвокатом технічної роботи довіритель сплачує 2000,00 грн за одну годину роботи.
06.05.2025 р. між сторонами підписано акт приймання-передачі послуг за вказаним договором, яким погоджено вартість послуг з правничої допомоги в розмірі 60000,00 грн, а саме:
- зустріч з довірителем, ознайомлення зі справою та формування первинної позиції (4 години) - 16 000,00 грн;
- підготовка та подання відзиву на позов (6 стор.) - 24000,00 грн;
- підготовка та подання заперечень (5 стор.) - 20000,00 грн.
06.05.2025 р. адвокатом виставлено рахунок на оплату № с/ф-1/1 на суму 60 000,00 грн.
Відповідачем було сплачено адвокату вартість правничої допомоги у розмірі 60000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 2180 від 06.05.2025 р.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Згідно з п. 1.2 додатку № 1 до договору за виконання адвокатом юридичної роботи довіритель сплачує 4000,00 грн за одну годину роботи або за одну сторінку виготовленого адвокатом документа.
Однак вартість витрат відповідача на правничу допомогу та розраховану вартість за одну сторінку документів (відзиву на позов та заперечення на відповідь на відзив) в розмірі 4000,00 грн за одну сторінку є непропорційною та неспівмірною для надання такого виду послуг.
Враховуючи викладене, а також те, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи, та зважаючи на критерій пропорційності та співмірності витрат на правничу допомогу до предмета спору, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню у розмірі 20000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2025 р. у справі № 910/2740/25 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтомонтаж Груп" задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2025 р. у справі № 910/2740/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будліфтмонтаж Груп".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.І. Буравльов
Судді В.В. Андрієнко
В.В. Шапран