вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" грудня 2025 р. Справа№ 910/10968/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025
у справі № 910/10968/23 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб»
до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (відповідач - 1)
Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» (відповідач - 2)
про визнання недійсним договору поставки трубної продукції UGV421/30/23 від 07.08.2023,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» (далі також - Інтерпайп) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі також - Товариство) та Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» (далі також - Компанія) про (з урахуванням заяви про зміну предмета позову):
- визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом від 24.05.2023 №379, визначення переможця відкритих торгів, проведених у порядку, визначеному «Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості) щодо закупівлі №23Т-154 44160000- 9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»), ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03- 008168-а;
- визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV 421/30-23, укладеного АТ «Укргазвидобування» та Компанією в результаті завершення процедури закупівлі №23Т-154 44160000-9 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (95/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»), ідентифікатор закупівлі № UA-2023-05-03- 008168-а (позовна вимога з урахуванням заяви про зміну предмету позову).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024, позовні вимоги задоволено повністю.
Постановою Верховного Суду від 22.08.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 та відмовлено у задоволенні позову в частині визнання недійсним та скасування рішення замовника акціонерного товариства «Укргазвидобування», оформленого протоколом №379 від 24.05.2023. У частині позовних вимог про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 421/30-23 справу передано на новий розгляд.
Скеровуючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зазначив, що суди не встановили наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто не встановили, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі №910/10968/23 Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» відмовлено у задоволенні позову до Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та до Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» про визнання недійсним договору поставки трубної продукції UVG 421/30-23 від 07.08.2023.
Рішення суду мотивовано нормами статті 55 Конституції України, статей 15, 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України та встановленими судом обставинами обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, з огляду на відсутність вимоги про застосування наслідків недійсності уже виконаного правочину у сукупності із вимогою про визнання недійсним договору поставки трубної продукції UVG 421/30-23 від 07.08.2023.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на користь Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» 126 850,42 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення суду мотивовано нормами статей 126, 129, 244 ГПК України та встановленими судом обставинами підтвердження понесення заявником витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та недоведенням позивачем неспівмірності цих витрат.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та додаткове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а у задоволенні заяви про розподіл судових витрат - відмовити.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, поданої на рішення суду, заявник вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Зокрема, суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду. Так, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд наголосив на необхідності надання належної правової кваліфікації спірним правовідносинам сторін, а також з'ясування обставин порушення права Позивача внаслідок дій Відповідачів.
Окремо, Верховний Суд вказав, що питання двосторонньої реституції є другорядним та погодився із позицією Позивача щодо необов'язковості вимоги про реституцію.
Водночас, всупереч вказівкам Верховного Суду у рішенні від 29.05.2025, суд першої інстанції зробив навпаки, дослідивши виключно позовні вимоги Позивача і питання двосторонньої реституції, самоусунувшись разом з цим від дослідження обставин справи і надання правової кваліфікації спірним правовідносинам.
За доводами апелянта, нез'ясованими залишились обставини порушення Відповідачами законодавства про публічні закупівлі при проведенні процедури закупівлі та порушеного права Позивача внаслідок неправомірної поведінки Відповідачів.
Судом безпідставно не взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2019 в подібній справі №910/12402/18. Так, у справі № 910/12402/18 Верховний Суд підтвердив порушення права «другого» учасника, погодився з висновками судів нижчих інстанцій, які задовольнили позов, оскільки у разі, якщо при визначенні переможцем закупівлі учасника, чия цінова пропозиція була на першому місці, допущено порушення процедури закупівлі, це призводить до порушення права наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції. Також, Верховний Суд зазначив, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (частина 1 статті 216 ЦК України), вказавши на автоматичне застосування реституції і відсутність необхідності заявляти таку вимогу учасником закупівлі для «ефективності» захисту свого порушеного права.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги на додаткове рішення суду, апелянт вказує на недотримання судом критеріїв реальності та розумності витрат на професійну правничу допомогу. Отже, судом неправильно застосовано ст. ст. 126, 129 ГПК України.
Так, витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником відповідача - 2, не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням позову. Зокрема, заявлений відповідачем розмір його витрат на правничу допомогу не є співмірним зі складністю наданих послуг та з витраченим адвокатом часом, зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, враховуючи що справа №910/10968/23 має виключно немайновий характер.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2025, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 у справі № 910/10968/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 та призначено розгляд скарги на 02.10.2025. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 08.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10968/23.
06.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Компанії з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Компанія просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення та додаткове рішення - без змін. Вважає помилковими доводи позивача про тотожність справ № 910/10968/23 та № 910/12402/18.
Компанія зауважує, що спір у справі № 910/12402/18 виник у відносинах з проведення Міністерством оборони України відбору учасників на закупівлю нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для гарантованого забезпечення потреб оборони за переговорною процедурою. Підставами позову було визначено подачу переможцем процедури документів після завершення аукціону у порушення вимог Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», що не є подібним до спору у справі № 910/10968/23. Також, відмінними є вимоги позивачів у справі № 910/12402/18 та у справі № 910/10968/23. У справі № 910/12402/18 відсутня інформація про те, що спірний договір був виконаний, тоді як відповідна обставина має місце у цій справі №910/10968/23, що вимагає обов'язкового застосування (вирішення питання щодо) реституції як необхідного заходу для ефективності судового захисту.
Крім того, постанова Верховного Суду у справі № 910/12402/18 була ухвалена у 2019 році, тобто, задовго до формування правових висновків Великою Палатою Верховного Суду у справах № 908/976/19 та №522/22473/15-ц, висновків об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 (про обов'язковість реституції при визнанні виконаного договору недійсним), на які зробив посилання Верховний Суд у постанові від 22.08.2024 у справі №910/10968/23, що переглядається.
Вважає безпідставними доводи позивача про наявність підстав для відхилення тендерної пропозиції Компанії лише з тієї підстави, що листа-відгука від ТОВ «ПОЛТАВСЬКА БУРОВА КОМПАНІЯ» не існує в оригіналі, оскільки від Компанії не вимагалось надавати оригінал, а лише скан-копію такого листа. Відповідно, подання Компанією такої скан-копії вказує на повноту та відповідність поданої нею пропозиції вимогам Тендерної документації.
Компанія звертає увагу, що Верховний Суд у постановах від 28.11.2019 у справі №904/1907/15 та від 18.04.2023 у справі №922/2367/22 чітко зазначив: ефективним є лише такий спосіб, який безпосередньо здатен відновити порушене право, а якщо позов фактично спрямований на створення преюдиції для інших процесів, він є неналежним. У цій справі саме так і є: позивач прагне створити формальний прецедент «на майбутнє», а не захистити конкретне право в межах даної закупівлі, що також неодноразово підтверджувалося представниками Позивача у судових засіданнях у цій справі та у суміжних справах № 910/10970/23 та № 910/10971/23.
Аргументи апелянта про наявність порушеного права як «наступного учасника» є безпідставними. Навіть якщо б договір було визнано недійсним, це не означає, що ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» автоматично стає переможцем. Процедура закупівлі не може бути «змінена» рішенням суду, вона вважається завершеною. Таким чином, право Позивача на перемогу у торгах є суто гіпотетичним і не підлягає судовому захисту.
Відсутність переходу до розгляду наступних пропозицій не є порушенням права інших учасників, а є прямим наслідком принципів, закладених у відповідне правове регулювання. Звернення до суду можливе виключно за наявності порушеного права або інтересу, що підтверджується відповідними доказами. Тендерна процедура, яка дотримується встановлених законом правил і не містить ознак дискримінаційного чи незаконного характеру, не може бути визнана такою, що порушує права позивача лише через те, що його пропозиція не була розглянута.
У свою чергу, позиція Позивача у цій справі фактично зводиться до того, що недосягнення бажаного результату (перемоги у тендері) саме собою є підставою для судового захисту, що суперечить правовій природі можливості захисту лише порушеного права.
08.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін. Вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на недоведення позивачем ні наявності порушеного права, яке підлягає захисту, ні ефективності обраного ним способу захисту порушеного права у вигляді визнання недійсним уже виконаного договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV421/30-23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2025 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 відкладено на 30.10.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2025, від 13.11.2025 у розгляді справи № 910/10968/23 оголошено перерву до 18.12.2025.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення та додаткове рішення скасувати, постановити нове рішення по суті спору, яким позов задовольнити повністю, а у задоволенні заяви про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Представники відповідачів висловили заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду від 29.05.2025 та додаткове рішення у справі - залишити без змін.
18.12.2025 у судовому засіданні колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», відзивів на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, АТ Укргазвидобування» (замовник) 03.05.2023 опублікувало оголошення (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-03-008168-a) про проведення відкритих торгів за № UA-2023-05-03-008168-a, яким передбачено закупівлю Товариством таких предметів: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»).
Очікувана вартість предмета закупівлі: 793 440 000,00 грн. Критерієм вибору переможця є ціна. Питома вага критерію - 100%.
Рішенням Уповноваженої особи замовника від 03.05.2023, оформленого протоколом №328 затверджено тендерну документацію по предмету закупівлі (номер процедури закупівлі 23Т-154) (далі також - Тендерна документація).
Відповідно до реєстру отриманих тендерних пропозицій участь у торгах брали такі юридичні особи: Компанія з обмеженою відповідальністю «Ворекс ЛЛС» (далі - Компанія), Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс».
11.05.2023 о 15 год. 01 хв. замовник здійснив розкриття тендерних пропозицій по предмету закупівлі UA-2023-05-03-008168-a та встановив відповідність Компанії як такої, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим у тендерній документації та відсутність підстави для відмови, що встановлені статтею 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (протокол розкриття від 11.05.2023).
24.05.2023 АТ «Укргазвидобування» (замовник) ухвалило рішення, що оформлено протоколом від № 379 про визначення переможцем процедури відкритих торгів учасника - Компанію, та про намір укласти з нею договір з ціною тендерної пропозиції 674 424 000,00 грн.
АТ «Укргазвидобування» (замовник) та Компанія (постачальник) уклали договір від 07.08.2023 UGV421/30/23 поставки трубної продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум» (пункт 1.1 Договору). Ціна Договору 15 358 023 доларів США (пункт 3.2 Договору).
Оспорюваний позивачем договір є виконаним, що визнається сторонами а тому, відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу (далі також - ГПК) України, не підлягає доказуванню.
Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога про визнання недійсним договору поставки трубної продукції від 07.08.2023 UGV 421/30-23, укладеного між Товариством та Компанією. При цьому, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», - не є стороною цього договору.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, встановивши, що оспорюваний позивачем правочин на момент оскарження є виконаним у повному обсязі, що, за висновком суду виключає можливість розгляду вимоги про визнання такого правочину недійсним без заявлення позивачем відповідної вимоги про застосування наслідків недійсності уже виконаного правочину. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, керуючись таким.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно зі ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість, суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Водночас, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частинами першою та третьою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
У розумінні приписів наведених норм оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, але на час розгляду справи судом має право власності чи інше речове право на предмет правочину та/або претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи також може полягати в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред'явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Отже, за змістом статей 15, 16, 215 ЦК України визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 № 916/1411/19.
За викладеного, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб», звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнання недійсним укладеного відповідачами договору поставки трубної продукції UVG 421/30-23 від 07.08.2023 та виконаного у повному обсязі на момент такого звернення, зобов'язане довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права (законні інтереси), а суд, у свою чергу, повинен перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, заперечення відповідачів, якими останні обґрунтовують свою правову позицію, і в залежності від встановленого, вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Обґрунтовуючи наявність порушеного права, Позивач вказує на те, що вчинені відповідачами неправомірні дії призвели до порушення прав та законних інтересів Позивача як наступного учасника тендеру на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції.
При цьому, неправомірні дії полягають у тому, що Компанія подала в рамках процедури закупівлі неіснуючий лист-відгук для підтвердження кваліфікаційного критерію досвіду виконання аналогічного договору, а Товариство, у свою чергу, «не помітило» цього порушення, визнавши Компанію переможцем закупівлі та уклавши з нею відповідний договір.
Позивач вважає, що Товариство порушило вимоги ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки Компанія не відповідала вимогам тендерної документації оспорюваної закупівлі.
Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності у нього порушеного права як наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції, колегія суддів також виходить з того, що Позивач має довести, що на час розкриття тендерних пропозицій існували усі передбачені Законом України «Про публічні закупівлі» та Особливостями підстави для розгляду його тендерної пропозиції як наступної, і такий розгляд не відбувся виключно внаслідок дій відповідачів у справі.
У розрізі викладеного, колегія суддів керується таким.
За змістом частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Як встановлено судом під час розгляду спору, спірні правовідносини сторін виникли у зв'язку із публікацією Товариством 03.05.2023 оголошення (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-05-03-008168-a) про проведення відкритих торгів за № UA-2023-05-03-008168-a, яким передбачено закупівлю Товариством таких предметів: магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум»).
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України «Про публічні закупівлі», метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. Також у процедурах закупівель застосовуються положення Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (в редакції від 01.01.2023, чинній на дату оголошення та проведення тендеру), на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі також - Особливості, в редакції від 20.03.2024, чинній на дату оголошення та проведення тендеру).
За приписами статті 22 Закону «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити, зокрема: інструкцію з підготовки тендерних пропозицій; один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством, перелік критеріїв оцінки та методика оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги кожного критерію.
Статтею 16 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що замовник вимагає від учасників процедури закупівлі подання ними документально підтвердженої інформації про їх відповідність кваліфікаційним критеріям.
Замовник установлює один або декілька з таких кваліфікаційних критеріїв:1) наявність в учасника процедури закупівлі обладнання, матеріально-технічної бази та технологій; 2) наявність в учасника процедури закупівлі працівників відповідної кваліфікації, які мають необхідні знання та досвід; 3) наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного (аналогічних) за предметом закупівлі договору (договорів); 4) наявність фінансової спроможності, яка підтверджується фінансовою звітністю.
Визначені замовником згідно з цією статтею кваліфікаційні критерії та перелік документів, що підтверджують інформацію учасників про відповідність їх таким критеріям, зазначаються в тендерній документації.
Законом не передбачено переліку документів, які може вимагати замовник для підтвердження того чи іншого кваліфікаційного критерію. Замовник самостійно визначає кваліфікаційні критерії з тих, що передбачені статтею 16 Закону, та зазначає у тендерній документації інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах № 916/621/22 від 22.06.2023 та № 620/6136/20 від 21.12.2023.
Пунктом 3 Розділу ІІІ «Інструкція з підготовки тендерних пропозицій» Тендерної документації по предмету закупівлі - магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби: Труби обсадні, безшовні із зовнішнім діаметром 244,48мм (9 5/8 дюйм) з муфтовим різьбовим з'єднанням класу «Преміум», номер процедури закупівлі 23Т-154 (далі також - Тендерна документація) встановлено, що визначені Замовником кваліфікаційні критерії вміщені до Додатку №1.
Відповідно до п. 1 Додатку 1 до Тендерної документації, для підтвердження такого кваліфікаційного критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору учаснику необхідно надати наступні документи:
1.1. скан-копію довідки в довільній формі про виконання аналогічного договору на постачання обсадних труб із зазначенням назви, ЄДРПОУ, адреси та контактного телефону замовника;
1.2 скан-копію договору, що вказаний Учасником в довідці про виконання аналогічного договору. При цьому такий договір може надаватись без зазначення вартісних показників чи інших даних, які можуть бути визначені Учасником як комерційна таємниця, без персональних даних (у відповідності до вимог Закону України «Про захист персональних даних»), які можуть бути належним чином заретушовані;
1.3 скан-копію листа-відгука від Замовника, для якого виконувався аналогічний договір, що підтверджує досвід виконання аналогічного договору, наведеного Учасником в довідці.
Критерії оцінки: якщо учасником надано зазначені документи, що вимагаються, - учасник відповідає вимогам, якщо ж учасником не надано, або надано в неповному обсязі зазначені документи, що вимагаються, - учасник не відповідає вимогам.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками спору, у тому числі і заявником апеляційної скарги, - Компанією було завантажено усі три документи, які були необхідні для підтвердження такого кваліфікаційного критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а саме, довідку №402-3 від 04.05.2023, договір купівлі-продажу№1/18-CTD від 01.03.2018 та відгук №221 від 21.03.2023.
Оскільки на момент розкриття тендерних пропозицій, Компанія подала усі документи, які вимагались у Додатку №1 до Тендерної документації, колегія суддів приходить до висновку, що Компанія відповідала вимогам такого кваліфікаційного критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
У зв'язку із встановленим, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.05.2019 в подібній справі №910/12402/18. Попри те, що у справі № 910/12402/18 Верховний Суд підтвердив порушення права «другого» учасника, за умови, що при визначенні переможцем закупівлі учасника, чия цінова пропозиція була на першому місці, допущено порушення процедури закупівлі, це призводить до порушення права наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції. Однак, такого висновку Верховний Суд дійшов, встановивши, що учасником №1 було завантажено необхідні документи на підтвердження його відповідності кваліфікаційним критеріям, поза межами строку, встановленого тендерною документацією для подання документів. Таких обставин, втім, не було встановлено під час розгляду спору у справі, що переглядається, тому, правова позиція, викладена Верховним Судом у справі №910/12402/18, не може бути застосована до спірних правовідносин сторін.
Надаючи оцінку доводам Позивача щодо завантаження Компанією скан-копії відгуку, існування якого заперечує ТОВ «Полтавська Бурова Компанія» та порушенням у зв'язку з цим його прав, колегія суддів виходить з того, що розділом V Тендерної документації визначено порядок розгляду та оцінки тендерних пропозицій.
Так, п. 1 цього розділу визначено, що оцінка тендерної пропозиції проводиться електронною системою закупівель автоматично на основі критеріїв і методики оцінки, визначених замовником у тендерній документації, шляхом визначення тендерної пропозиції найбільш економічно вигідною. Найбільш економічно вигідною тендерною пропозицією електронна система закупівель визначає тендерну пропозицію, ціна/приведена ціна якої є найнижчою.
Єдиним критерієм оцінки згідно цієї процедури закупівлі є ціна. Питома увага цінового критерію -100%.
Пунктом 2 цього розділу визначено, що Замовник розглядає тендерну пропозицію, яка визначена найбільш економічно вигідною відповідно до Особливостей (далі - найбільш економічно вигідна тендерна пропозиція), щодо її відповідності вимогам тендерної документації.
Строк розгляду найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції не повинен перевищувати п'яти робочих днів з дня визначення її електронною системою закупівель найбільш економічно вигідною. Такий строк може бути аргументовано продовжено замовником до 20 робочих днів. У разі продовження строку замовник оприлюднює повідомлення в електронній системі закупівель протягом одного дня з дня прийняття відповідного рішення.
У разі відхилення замовником найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції відповідно до Особливостей замовник розглядає наступну тендерну пропозицію у списку пропозицій, що розташовані за результатами їх оцінки, починаючи з найкращої, у порядку та строки, визначені Особливостями.
Як встановлено судом під час апеляційного розгляду спору та підтверджується реєстром отриманих тендерних пропозицій, участь у торгах брали такі юридичні особи: Компанія, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтосервіс».
За ціновим критерієм, із тендерною пропозицією вартістю 674424000,00 грн з ПДВ перемогла Компанія.
Так, 11.05.2023 Замовник здійснив розкриття тендерних пропозицій по предмету закупівлі UA-2023-05-03-008168-a та встановив відповідність Компанії «Ворекс ЛЛС» як такої, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації. Відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» (протокол розкриття від 11 травня 2023 року).
За змістом частини 1 ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, зокрема, якщо учасник процедури закупівлі:
не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону.
Так, за нормою ч. 1 ст. 17 Закону «Замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо:
1) замовник має незаперечні докази того, що учасник процедури закупівлі пропонує, дає або погоджується дати прямо чи опосередковано будь-якій службовій (посадовій) особі замовника, іншого державного органу винагороду в будь-якій формі (пропозиція щодо найму на роботу, цінна річ, послуга тощо) з метою вплинути на прийняття рішення щодо визначення переможця процедури закупівлі або застосування замовником певної процедури закупівлі;
2) відомості про юридичну особу, яка є учасником процедури закупівлі, внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення;
3) службову (посадову) особу учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
4) суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів;
5) фізична особа, яка є учасником процедури закупівлі, була засуджена за кримінальне правопорушення, вчинене з корисливих мотивів (зокрема, пов'язане з хабарництвом та відмиванням коштів), судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
6) службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яка підписала тендерну пропозицію (або уповноважена на підписання договору в разі переговорної процедури закупівлі), була засуджена за кримінальне правопорушення, вчинене з корисливих мотивів (зокрема, пов'язане з хабарництвом, шахрайством та відмиванням коштів), судимість з якої не знято або не погашено у встановленому законом порядку;
7) тендерна пропозиція подана учасником конкурентної процедури закупівлі або участь у переговорній процедурі бере учасник, який є пов'язаною особою з іншими учасниками процедури закупівлі та/або з уповноваженою особою (особами), та/або з керівником замовника;
8) учасник процедури закупівлі визнаний у встановленому законом порядку банкрутом та стосовно нього відкрита ліквідаційна процедура;
9) у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутня інформація, передбачена пунктом 9 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (крім нерезидентів);
10) юридична особа, яка є учасником процедури закупівлі (крім нерезидентів), не має антикорупційної програми чи уповноваженого з реалізації антикорупційної програми, якщо вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) або робіт дорівнює чи перевищує 20 мільйонів гривень (у тому числі за лотом);
11) учасник процедури закупівлі є особою, до якої застосовано санкцію у виді заборони на здійснення у неї публічних закупівель товарів, робіт і послуг згідно із Законом України «Про санкції»;
12) службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі, яку уповноважено учасником представляти його інтереси під час проведення процедури закупівлі, фізичну особу, яка є учасником, було притягнуто згідно із законом до відповідальності за вчинення правопорушення, пов'язаного з використанням дитячої праці чи будь-якими формами торгівлі людьми;
13) учасник процедури закупівлі має заборгованість із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім випадку, якщо такий учасник здійснив заходи щодо розстрочення і відстрочення такої заборгованості у порядку та на умовах, визначених законодавством країни реєстрації такого учасника»;
не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства, а саме: «Тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації»;
зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону, а саме: «Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.
У разі отримання достовірної інформації про невідповідність переможця процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, підставам, установленим частиною першою статті 17 цього Закону, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника.».
Схожі норми вміщено до Особливостей.
Так, за змістом п. 39 Особливостей, Замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником процедури закупівлі, до органів державної влади, підприємств, установ, організацій відповідно до їх компетенції.
У разі отримання достовірної інформації про невідповідність учасника процедури закупівлі вимогам кваліфікаційних критеріїв, наявність підстав, визначених пунктом 44 цих Особливостей, або факту зазначення у тендерній пропозиції будь-якої недостовірної інформації, що є суттєвою під час визначення результатів відкритих торгів, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника процедури закупівлі.
Відповідно до п. 40 Особливостей, якщо замовником під час розгляду тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі виявлено невідповідності в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у тендерній пропозиції та/або подання яких передбачалося тендерною документацією, він розміщує у строк, який не може бути меншим ніж два робочі дні до закінчення строку розгляду тендерних пропозицій, повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей в електронній системі закупівель.
Під невідповідністю в інформації та/або документах, що подані учасником процедури закупівлі у складі тендерній пропозиції та/або подання яких вимагається тендерною документацією, розуміється у тому числі відсутність у складі тендерної пропозиції інформації та/або документів, подання яких передбачається тендерною документацією (крім випадків відсутності забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або відсутності інформації (та/або документів) про технічні та якісні характеристики предмета закупівлі, що пропонується учасником процедури в його тендерній пропозиції). Невідповідністю в інформації та/або документах, які надаються учасником процедури закупівлі на виконання вимог технічної специфікації до предмета закупівлі, вважаються помилки, виправлення яких не призводить до зміни предмета закупівлі, запропонованого учасником процедури закупівлі у складі його тендерної пропозиції, найменування товару, марки, моделі тощо.
Відповідно до пп. 1 п. 41 Особливостей Замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, коли: учасник процедури закупівлі зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, яку замовником виявлено згідно з абзацом другим пункту 39 цих особливостей; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником; не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у складі своєї тендерної пропозиції, та/або змінив предмет закупівлі (його найменування, марку, модель тощо) під час виправлення виявлених замовником невідповідностей, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей;
Як убачається із позовних вимог, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» вважає, що Компанія не відповідає такому кваліфікаційному критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, а також зазначила у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою для визначення результатів відкритих торгів, що підтверджується тим, що за наслідками звернення Позивача до ТОВ «Полтавська бурова компанія», останнє повідомило про те, що не надавало листа-відгука №228 від 21.03.2023 Компанії. Такі дії, за доводами Позивача підпадають під правове регулювання ст. 31 Закону України «Про публічні закупівлі», тому, тендерна пропозиція Компанії мала бути відхилена.
Також, Позивач підкреслює, що Товариство знало про таку невідповідність, і не відреагувало на неї належним чином, а саме, шляхом відхилення тендерної пропозиції Компанії.
Надаючи оцінку цим доводам Позивача, колегія суддів зауважує, що як уже було встановлено під час судового розгляду, Компанія у своїй Тендерній пропозиції завантажила усі три документи, необхідні для відповідності її такому кваліфікаційному критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору.
Тобто, Позивачем не доведено тієї обставини, що на момент розкриття тендерної пропозиції Компанії нею не було дотримано вимог Тендерної документації.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів того, що Товариство на момент розкриття тендерних пропозицій або ж у розумний строк після визначення Компанії переможцем, отримало інформацію про те, що ТОВ «Полтавська Бурова Компанія» заперечує існування відгуку №221 від 21.03.2023.
У зв'язку з цим, у Товариства не було підстав для додаткової перевірки Компанії на предмет відповідності встановленим у Додатку №1 до Тендерної документації кваліфікаційним вимогам, а також застосування механізмів, визначених пунктами 39-41 Особливостей та ст. ст. 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі».
Тобто, звертаючись із позовом, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» не наводить переконливих аргументів того, що на момент проведення тендеру та визначення Компанії переможцем, існували об'єктивні обставини для відхилення її тендерної пропозиції.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що під час оцінки тендерної пропозиції Компанії Товариством не було порушено цивільних прав чи інтересів Позивача, як учасника тендеру, який запропонував другу найнижчу цінову пропозицію.
Більше того, оскільки ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» вказує на настільки кричуще порушення його прав, що їх захист може суттєво вплинути на інших учасників спірних правовідносин, зокрема Товариство і Компанію, які за наслідками тендеру уклали оспорюваний Позивачем договір та виконали його у повному обсязі, обґрунтування порушення цивільних прав не може ґрунтуватись виключно на листі ТОВ «Полтавська Бурова Компанія», яка заперечує існування іншого свого листа.
Особливо з огляду на те, що це заперечення не спростовує наявність у Компанії досвіду виконання аналогічних договорів, оскільки ж ТОВ «Полтавська Бурова Компанія» не заперечує, що між ним та Компанією мав місце аналогічний договір, а саме, договір №1/18-CND від 01.03.2018, який, втім, був виконаний з певними відхиленнями від договору.
До того ж, за своєю природою відгук - це висловлена думка, оцінка або інформація про щось (товар, послугу, роботу) у письмовій чи усній формі, що відображає особисте враження, досвід або аналіз, і може бути як публічним (в інтернеті), так і офіційним (лист). Він слугує для надання зворотного зв'язку та допомагає іншим ухвалити рішення, а також може являти собою висновки про якість наданих послуг.
Оскільки у Додатку №1 до Тендерної документації визначено необхідність подання відгука від Замовника, для якого виконувався аналогічний договір, а не виключно позитивного відгуку, колегія суддів вважає, що у межах судового розгляду, ініційованого Інтерпайпом, наданий ним лист ТОВ «Полтавська Бурова Компанія» від 26.05.2023 №605 (т. 1 арк. 115) додатково підтверджує відповідність Компанії такому кваліфікаційному критерію як наявність документально підтвердженого досвіду виконання аналогічного договору, оскільки містить відгук Замовника про виконання Компанією укладеного між ними аналогічного договору.
Підсумовуючи, колегія суддів підкреслює, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
При цьому, відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).
Також, у названих постановах Верховного Суду відзначено, що у разі з'ясування обставин відсутності порушеного права позивача (що є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові), судам не потрібно вдаватись до оцінки спірного правочину на предмет його відповідності положенням законодавства.
Оскільки Позивачем не наведено переконливих доказів того, що на момент розкриття тендерних пропозицій та оцінки Товариством, зокрема, тендерної пропозиції Компанії існували передбачені статтями 29, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» та пунктами 39, 41 Особливостей підстави для відхилення тендерної пропозиції Компанії, як і не спростовано встановлену Товариством відповідність Компанії кваліфікаційним критеріям, визначеним ст. 16 Закону України «Про публічні закупівлі», колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем не доведено не тільки наявність у нього цивільного права, зокрема, права наступного учасника на об'єктивний та неупереджений розгляд поданої ним (наступної) пропозиції, а й порушення Товариством та Компанією інших цивільних прав Позивача, які виникли у нього внаслідок участі у процедурі закупівель, ініційованих Товариством.
За викладеного, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, оскільки ці доводи не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував вказівки Верховного Суду в частині необхідності надання належної правової кваліфікації спірним правовідносинам сторін та з'ясування обставин порушення права Позивача внаслідок дій Відповідачів, оскільки в оскаржуваному рішенні встановлено усі обставини, що мають значення для розгляду спору по суті, є висновки про суть та характер спірних правовідносин сторін, а також нормативне обґрунтування, з посиланням на висновки Верховного Суду, необхідності заявлення вимог про застосування наслідків недійсності уже виконаного правочину у сукупності із вимогами про визнання цього правочину недійсним. Попри те, що Верховний Суд вказав на другорядність питання двосторонньої реституції у межах розгляду спору про визнання договору недійсним, однак, ним не було виключено необхідності з'ясування цих обставин під час нового розгляду спору.
Щодо оскарження Позивачем додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після проголошення рішення по суті спору, Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення судових витрат.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/21 від 16.11.2022).
При цьому, відповідно до висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України) (п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України) витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/6029/17, від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, від 02.09.2020 у справі № 329/766/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18).
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесених ним витрат Компанія долучила до матеріалів справи:
- договір про надання правової допомоги від 15.08.2023;
- додаткову угоду № 2 від 01.10.2024;
- акт надання послуг від 29.05.2025;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- ордер.
Матеріалами справи також підтверджується, що правнича допомога Компанії під час розгляду цієї справи у суді надавалася адвокатом Андрієм Панчишиним, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 04.08.2020, серія ЖТ № 0011974 на підставі Договору про надання правової допомоги від 15.08.2023 (надалі - «Договір») та Додаткової угоди № 2 від 01.10.2024 до Договору (далі - «Додаткова угода № 2»).
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що Компанія доручає, а адвокат А. Панчишин приймає на себе зобов'язання з представництва та захисту прав та законних інтересів Компанії та надання правничої допомоги у господарському судочинстві, виключно у Господарському суді міста Києва у справі № 910/6503/23, з усіма правами сторони, третьої особи, в тому числі подання заперечень, клопотань, пояснень та підтримки вимог в суді в якості представника та здійснення інших повноважень передбачених процесуальним законодавством.
За положеннями пункту 4.1. Договору, оплата за надані послуги (гонорар) проводиться відповідно до умов цього Договору та може визначатися Додатковою угодою.
Положеннями розділу 1 Додаткової угоди сторонами погоджено детальний обсяг послуг, що надається при здійсненні надання адвокатом А. Панчишиним правової допомоги, що стосується прямо або опосередковано судової справи № 910/10968/23 за позовом ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» до АТ «Укргазвидобування» (п. 1.1.), зокрема:
- підготовка заяв по суті спору та їх погодження з Клієнтом;
- підготовка заперечень та додаткових пояснень на процесуальні заяви опонентів та їх погодження з Клієнтом;
- у випадку необхідності, оновлення тактики та стратегії захисту інтересів Клієнта з урахуванням дій опонентів;
- підготовка необхідних заяв, клопотань, інших процесуальних документів та їх погодження з Клієнтом;
- участь у судових засіданнях в інтересах Клієнта;
- комунікація з судом та його працівниками щодо організаційних питань розгляду, вчасного отримання рішення, ознайомлення з матеріалами справи тощо;
- обговорення з представниками Клієнта результатів судових засідань, тактики та стратегії захисту інтересів, а також організаційних питань.
Пунктом 2.1. Додаткової угоди № 1 передбачено, що Сторони домовились, що вартість послуг, які зазначені в п. 1.1., розраховується на підставі часу, витраченого адвокатом та середньозваженої погодинної ставки 100 доларів США.
Також, відповідно до акту наданих послуг, адвокатом було надано Клієнту такі послуги: 1) 11 жовтня 2024 року - Написання та подання до суду додаткових пояснень з приводу рішення Верховного Суду (висновки і вказівки) разом з клопотанням про долучення доказів - 7.5 год. 2) 14 жовтня 2024 року - участь в судовому засіданні (далі - СЗ) - 1.6 год. 3) 17 жовтня 2024 року написання та подання до суду заперечень на заяву Позивача про зміну предмета позову у справі № 910/10968/23 - 5.8 год. 4) 21 жовтня 2024 року - участь в СЗ - 1,1 год. 5) 04 листопада 2024 року - участь в СЗ - 1,4 год. 6) 04 листопада 2024 року - участь в СЗ - 1,6 год. 7) 21 листопада 2024 року - участь в СЗ - 1,5 год. 8) 15 грудня 2024 року - участь в СЗ - 0,5 год. 9) 16 грудня 2024 року - участь в СЗ - 1,4 год. 10) 27 січня 2025 року - участь в СЗ - 1,2 год. 11) 10 лютого 2025 року - участь в СЗ - 1,6 год. 12) 03 березня 2025 року - участь в СЗ - 1,5 год. 13) 20 березня 2025 року - участь в СЗ - 1,2 год. 14) 14 квітня 2025 року - участь в СЗ - 1,1 год. 15) 05 травня 2025 року - участь в СЗ - 1,5 год.
Загальна кількість годин - 30,5, вартістю 3050 дол. США, що еквівалентно 126 850,42 грн.
Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів приходить до висновку, що Компанією підтверджено отримання нею від адвоката А. Панчишина правничої допомоги загальною вартістю 126 850,42 грн.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач не скористався правом, наданим ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України та не подав заяви про зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відтак, висновок суду першої інстанції про недоведення Інтерпайпом неспівмірності розміру витрат, заявлених Компанією у відповідній заяві, - є обґрунтованим.
Колегія суддів зауважує, що і апеляційна скарга не містить ґрунтовних доводів та доказів того, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником відповідача - 2, не відповідають критерію розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у цій справі з урахуванням позову. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до простої фіксації відповідних тверджень у скарзі.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на Інтерпайп витрат Компанії на професійну правничу допомогу у розмірі 126850,42 грн.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів також враховує доводи відзивів на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками колегії суддів, зробленими за наслідками розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб».
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 31.07.2025 у справі №910/10968/23 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/10968/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 28 -289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 20.01.2026.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська