79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"21" січня 2026 р. Справа №926/2329/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» від 21 січня 2026 року
про відстрочення сплати судового збору за подання
апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» від 06 січня 2026 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 грудня 2025 року (повний текст підписано 19.12.2025), суддя Дутка В.В.
у справі № 926/2329/20
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут», м. Чернівці
про стягнення заборгованості в сумі 386 455 707,49 грн
встановив:
06 січня 2026 року до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» від 06 січня 2026 року на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 грудня 2025 року у справі № 926/2329/20.
Документ сформований в системі “Електронний суд» - 06.01.2026.
Ухвалою суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено апелянту строк (10 днів з дня отримання ухвали) на усунення недоліків апеляційної скарги та подання суду доказів сплати судового збору в сумі 882 840 грн.
Ухвала суду від 12 січня 2026 року доставлена до електронного кабінету скаржника - 13.01.26 о 12:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
21 січня 2026 року від скаржника до суду надійшло клопотання (сформоване в системі “Електронний суд» - 21.01.2026), в якому просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови за результатами перегляду судового рішення, посилаючись на те, що апелянт перебуває у складному фінансовому становищі, що значно ускладнює проведення оплати судового збору у визначеному розмірі. При цьому, рішення у даній справі є надважливим для товариства, зважаючи на те, що 29.08.2021 року набув чинності Закон України “Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», згідно положень якого передбачено, що заборгованість, яка є предметом спору у даній справі підлягає врегулюванню на умовах цього Закону. Крім цього, апелянта включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, та затверджено обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до ст.4 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14 липня 2021 р. №1639-IX в сумі 386 455 707,49 грн. (сума, що є предметом спору у справі № 926/2329/20 по Договору від 05.11.2018 року №18-558-Н). Також апелянт посилається на те, що господарську діяльність з постачання природного газу побутовим споживачам апелянт проводив лише до 30.04.2022 року, відтак, з травня 2022 року товариство не отримує дохід від даного виду діяльності, оскільки не проводить і господарську діяльність з постачання природного газу. Фактично, починаючи з 2022 року товариство, не здійснюючи жодну господарську діяльність та не отримуючи жодних прибутків, виключно проводить повернення переплат побутовим споживачам та здійснює заходи щодо стягнення дебіторської заборгованості споживачів перед товариством за попередні періоди надання послуг. По суті, наразі товариство забезпечує свою діяльність лише за рахунок коштів, які надходять за результатом проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення заборгованості за попередні періоди з побутових споживачів. Крім цього, апелянт зазначає, що через військову агресію російської федерації проти України та введення на території України воєнного стану, відбулось значне скорочення штату працівників Товариства, а саме: із 10 працівників (станом на 01.12.2025) до 2 працівників.
Розглянувши клопотання скаржника, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочення скаржнику сплати судового збору, з огляду на наступне:
Частиною 2 ст.123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Згідно з ст.8 ЗУ “Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що відстрочення, розстрочення судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати можливе лише у випадках та за наявності умов, передбачених ст.8 ЗУ “Про судовий збір». Наведений перелік підстав для вчинення судом вказаних дій є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі №0940/2276/18 зазначено, що Законом України “Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України “Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію “суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово “або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.
У п.45 вказаної вище постанови Великої Палати Верховного Суду останній дійшов висновку, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Судом встановлено, що предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, тобто, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, відтак, підстави для відстрочення апелянту (юридичній особі) сплати судового збору в цьому випадку відсутні.
Відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у цій справі.
Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги, станом на час винесення цієї ухвали, не закінчився, відтак, апелянт має право усунути такі недоліки до 23 січня 2026 року включно.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст.123, 234 Господарського процесуального кодексу України, ст.8 ЗУ “Про судовий збір», Західний апеляційний господарський суд -
постановив:
1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз збут» у задоволенні клопотання від 21 січня 2026 року про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18 грудня 2025 року у справі № 926/2329/20.
2.Копії ухвали суду надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок та строки оскарження ухвал апеляційного господарського суду передбачено ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.