Справа № 636/11301/24 Головуючий суддя І інстанції Бунін Є. О.
Провадження № 22-ц/818/269/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: споживчого кредиту
15 січня 2026 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.,
суддів колегії Мальованого Ю.М., Маміної О.В.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 квітня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за: кредитним договором № 15678-02/2024 в розмірі 64000,00 гривень; договором позики № 79744284 в розмірі 41268,00 гривень; та судовий збір у сумі 3028,00 гривень.
В обґрунтування позову вказав, що 10.02.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 15678-02/2024, згідно якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути у строк кошти та сплатити проценти. Підписанням договору Відповідач підтвердив, що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги та погодився, що до укладення договору ознайомився з його умовами. Договір укладено в електронному вигляді.
20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 20062024, згідно якого останнім переходить право вимоги до боржників за плату. Згідно реєстру боржників від 20.06.2024 до договору факторингу № 20062024, до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 15678-02/2024 у сумі 64000,00 гривень, з яких: 16000,00 гривень - борг за основною сумою; 48000,00 гривень - борг за відсотками, які позивач просить стягнути на свою користь.
Крім того, 13.02.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 79744284, згідно якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути у строк кошти та сплатити проценти. Підписанням договору Відповідач підтвердив, що ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги та погодився, що до укладення договору ознайомився з його умовами. Договір укладено в електронному вигляді.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, згідно якого останнім переходить право вимоги до боржників за плату. Згідно реєстру боржників № 27 від 19.07.2024 до договору факторингу № 14/06/21, до позивача перейшло право вимоги за договором позики № 79744284 у сумі 41268,00 гривень, з яких: 12000,00 гривень - борг за основною сумою; 29268,00 гривень - борг за відсотками, які позивач просить стягнути на свою користь.
Відповідач ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву в якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись, на те, що Позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, однак жодних належних та допустимих доказів виникнення, існування та розміру заборгованості Позивачем не надано, як і не надано належних та достатніх доказів набуття права грошової вимоги.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) заборгованість:
- за кредитним договором 15678-02/2024 від 10.02.2024 в сумі 64000,00 гривень, з яких: 16000,00 гривень - заборгованість за основним боргом; 48000,00 гривень - заборгованість за відсотками;
- за договором позики № 79744284 від 13.02.2024, в сумі 14268,00 гривень, з яких: 12000,00 гривень - заборгованість за основним боргом; 2268,00 гривень; заборгованість за відсотками, а всього за вказаними кредитними договорами 78268,00 (сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень, та витрати по сплаті судового збору в сумі 2251,35 (дві тисячі двісті п'ятдесят одна) гривень 35 (тридцять п'ять) копійок.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також на неповно з'ясовані обставини справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову повністю. Вирішити питання про розподіл витрат по сплаті витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що уматеріалах справи відсутні: інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала договори, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством, відсутні докази проведення такої ідентифікації, відсутня відповідь особи яка нібито проходила ідентифікацію про прийняття пропозиції (акцепт), відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник, при укладанні договору, відсутні докази створення Відповідачем Особистого кабінету в ІТС кожного Товариства. Матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договорів відбувалось в порядку визначеному чинним законодавством. А тому, якщо Позивач вважає, що Відповідач отримував одноразові ідентифікатори, використовував їх для укладення договорів, всі ці обставини повинні бути доведені належними та допустимими доказами, наприклад, підтвердження направлення смс-повідомлень на номер Відповідача; докази, що саме Відповідач реєструвався в ІТС «Кредитодавця» та «Позикодавця» Позивачем також надані не були, як і не повідомлено, як саме проводилась ідентифікація особи, та не надано доказів такої ідентифікації. В той же час, матеріали справи не містять жодного доказу, який би дозволив достовірно з'ясувати обставини нібито укладення договорів. Яким чином проводилась ідентифікація особи, та чи проводилась вона взагалі? Матеріали справи не містять доказів проведення такої ідентифікації. Матеріали справи не містять доказів відправлення одноразових ідентифікаторів Відповідачу. Матеріали справи не містять доказів того, що саме Відповідач використав нібито відправлені ідентифікатори для нібито укладення договорів. Матеріали справи не містять доказів відправлення підписаних обома сторонами електронних документів на електронну адресу Позичальника.
Відповідач заперечує укладення кредитного договору та договору позики, а також існування ОРИГІНАЛІВ договорів в електронному вигляді з підписами обох сторін у дату їх начебто укладення. За відсутності належних, допустимих та достатніх доказів суд першої інстанції мав ухвалити рішення про відмову у позові, однак помилково визнав доведеними факти укладення кредитного договору та договору позики з Відповідачем.
Позивачем не надано належних та допустимих (взагалі ніяких) доказів видачі Позичальнику кредитів та позик у заявлених сумах, а саме: не було надано оригіналів кредитного договору та договору позики, меморіальні ордери чи інші первинні бухгалтерські документи, що підтверджують перерахування кредитних коштів (коштів позики) на рахунок Позичальника кредитодавцем та позикодавцем, виписки з рахунку кредитодавця та позикодавця за дати виплати коштів Відповідачу.
Відповідач заперечує отримання від Кредитодавця ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» кредитних коштів за Договором про надання фінансового кредиту № 15678- 02/2024 від 10.02.2024 року та від Позикодавця ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» коштів позики за Договором позики № 79744284 від 13.02.2024 року, а Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження безготівкового перерахування коштів від Кредитодавця та Позикодавця Відповідачу.
Позивач не надав суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідного рахунку відповідачу, а також доказів щодо наявності у відповідача на момент пред'явлення позову непогашеної (несписаної) заборгованості перед кредитором.
Відсутність у Позивача доказів про перерахування кредитних коштів від кредитодавця та позикодавця Відповідачу означає недоведеність позовних вимог, а тому і неможливе стягнення із Відповідача будь-яких коштів, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Суд першої інстанції відхилив доводи Відповідача та ухвалив незаконне рішення про часткове задоволення позову, а тому таке рішення підлягає скасуванню
Надана копія Акту прийому-передачі Реєстру Боржників не містить жодної відомості про Відповідача та/або начебто укладений ним з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» договір, частина інформації на копії Акту прихована Позивачем. Витяг з реєстру Боржників не містить підписів сторін і не може бути прийнятий як доказ.
Позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за Договорами позики № 79744284 від 13.02.2024 року від первісного кредитора - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».
Витяги з реєстру боржників до договорів факторингу взагалі не містять підписів сторін та не можуть бути прийняті, як доказ. За таких обставин, вимоги Позивача є недоведеними, у зв'язку із чим у задоволені позову слід відмовити в повному обсязі. Суд не звернув на це увагу, не з'ясував всі обставини справи та ухвалив оскаржуване рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача Канак М.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Вказано, що З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітноцифрової послідовності), який Відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору верифікація та ідентифікація Позичальника здійснюється через ІТС Первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційнокомунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний, зокрема, через сайт Товариства таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Кредитний договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним кредитором не були би укладені. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить.
Отже, Позивачем доведено факт укладання Відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги Позивача є законними та обґрунтованими, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов'язань.
Апелянтом у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначених в наданих позивачем розрахунках, які узгоджується зі змістом договорів, а отже, є належними доказами наявності заборгованості за кредитами. У вищезазначених договорах передбачені всі істотні умови такого виду договору відповідно до вимог законодавства. У договорах вказана сума кредиту, строк надання кредиту, відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Апелянт був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ». Позивач вважає, що доводи і аргументи на яких ґрунтуються вимоги Апелянта, як на підставу для зміни рішення суду першої інстанції, є суб'єктивною думкою сторони Апелянта, яка суперечить нормам цивільного законодавства та низки правових позицій викладених в постановах ВСУ, є недоведені, необґрунтовані, безпідставні та неповинні братися до уваги суду. Отже, з огляду на все вищевикладене, слід дійти висновку, що обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, апеляційна скарга не містить, у зв'язку з чим відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23.04.2025 року по справі №527/546/25 належить залишити без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на дане рішення суду, відповідно, залишити без задоволення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки відповідач свої зобов'язання за укладеним кредитним договором належним чином не виконав, наявна за вищевказаним кредитним договором заборгованість відповідачем до теперішнього часу у добровільному порядку не погашена, тому підлягає стягненню.
Проте погодитись з таким висновком суду не можна.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Щодо доводів апеляційної скарги про невиконання позивачем умов кредитного договору, а саме перерахунку коштів на картку відповідачки, судова колегія зазначає наступне.
10.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір № 15678-02/2024, згідно якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути у строк кошти та сплатити проценти на наступних умовах: сума позики - 16000,00 гривень, строк - 120 днів, знижена процентна ставка - 2,5% на день, орієнтована загальна вартість позики - 64000,00 гривень.
20.06.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та позивачем укладено договір факторингу № 20062024, з якого вбачається, що до останніх за плату переходить право вимоги до боржників, перелік яких зазначається у відповідних Реєстрах боржників. Прави вимоги переходить в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.
Надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 15678-02/2024 від 10.02.2024 за період з 20.06.2024 по 31.10.2024, з якого вбачається, що сума заборгованості складає 64000,00 гривень, з яких 16000,00 гривень - сума заборгованості, 48000,00 гривень - сума боргу за відсотками; після 20.06.2024 (момент переходу право вимоги) позивачем додаткових нарахувань не проводилося.
Крім того, 13.02.2024 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 79744284, згідно якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути у строк кошти та сплатити проценти на наступних умовах: сума позики - 12000,00 гривень, строк - 30 днів, денна процентна ставка - 0,63% на день, орієнтована загальна вартість позики - 14268,00 гривень. Підписанням договору позичальник підтверджує, що ознайомився з інформацією про позикодавця та його послуги, інформацією щодо програм лояльності, з умовами договору позики. Крім того зазначено, що договір укладено дистанційно в електронній формі з використанням ІТС та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На копії наявні ознаки електронних підписів сторін. До договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту згідно якого позичальник повинен був сплатити суму у загальному розмірі 14268,00 гривень, з яких 12000,00 гривень - сума кредиту, 2268,00 гривень - проценти за користування кредитом.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивачем укладено договір факторингу №14/06/21, з якого вбачається, що до останніх за плату переходить право вимоги до боржників, перелік яких зазначається у відповідних Реєстрах боржників. Прави вимоги переходить в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників.
Крім того до суду надано витяг з реєстру боржників № 27 від 14.06.2021 до договору факторингу №14/06/21, підписаний представником позивача, згідно якого передано право вимоги до відповідача за договором № 79744284 у загальній сумі 41268,00 гривень, з яких 12000,00 гривень - сума заборгованості, 29268,00 гривень - сума боргу за відсотками.
Надано до суду розрахунок заборгованості за кредитним договором № 79744284за період з 19.07.2024 по 31.10.2024, з якого вбачається, що сума заборгованості складає 41268,00 гривень, з яких 12000,00 гривень - сума заборгованості, 29268,00 гривень - сума боргу за відсотками.
Відповідачем не погашено існуючу заборгованості ні на рахунки ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ні на рахунки попереднього кредитора.
Відповідач не оспорює факт укладання вищевказаних договорів.
Разом з цим, суд першої інстанції всупереч вимог ст. 89 ЦПК України не звернув уваги, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази виконання первинними кредиторами своїх обов'язків за цими договорами щодо перерахування відповідачу відповідних грошових коштів, не надав оцінки наведених з цього приводу запереченням відповідача проти позову, які ґрунтуються на вимогах закону та відповідних правових висновках касаційного суду, які є сталими. Ці доводи скарги знайшли своє підтвердження у матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеної норми законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження № 61-4685св19.
При цьому, в разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Однак, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав доказів на підтвердження зарахування кредитних коштів за кредитними договорами право вимоги на яке перейшло. Відсутні також і докази фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Розрахунки заборгованості, надані позивачем, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані в позовній заяві, а тому не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки із зазначенням конкретних розмірів заборгованості є документами, що створені самим позивачем та первісними кредиторами, а відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Суд враховує, що підтвердженням зарахування кредитних коштів на картковий рахунок та користування кредитними коштами може бути виписка по рахунку, проте таких документів матеріали справи не містять.
При цьому суд апеляційної інстанції за змістом ст. 81 ЦПК України позбавлений можливості самостійно збирати докази, а відповідних клопотань від ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про витребування таких доказів, як це передбачено ЦПК України, до суду не подавалось.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 755/18920/18).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), ч. 1 ст. 1077 ЦК України.
Відповідно до ст. 1081 ЦК України:
1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.
Згідно до ст. 1082 ЦК України:
1. Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
2. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Тому відповідно до вказаної норми ч. 2 ст. 1082 ЦК України позивач має надати до суду докази отримання грошової вимоги від клієнта за договором факторингу, зокрема належні бухгалтерські документи, які підтверджують факт надання відповідачу суми кредиту, що підтверджують первинне зобов'язання.
Вказані норми права за їх змістом вимагають, щоб ці докази були передані фактору при укладенні договору факторингу, або в інший строк, погоджений сторонами. Це необхідно для того, щоб фактор міг належним чином реалізувати свої права вимоги до боржника, а також для уникнення можливих спорів у майбутньому.
Однак, таких документів позивач до суду такожне надав.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів, які б свідчили про виконання первинним кредитором (клієнтом за договором факторингу) умов будь-якого з договорів по видачі кредитних коштів або доказів перерахунку коштів на картковий рахунок відповідачки позивачем не надано.
За відсутності цих доказів суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.
За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не довів наявність у нього права вимоги до відповідачки, а тому у задоволенні позову слід відмовити, за недоведеності заборгованості відповідача.
З огляду на викладене, рішення суду відповідно до п.п. 2-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до п.п. в п. 4 ч. 1ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, то з ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає стягненню судовий збір у сумі 4542,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 23 квітня 2025 року скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір з а подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Повний текст постанови складений 19 січня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді Ю.М.Мальований.
О.В.Маміна.