Справа № 624/1033/25
провадження № 3/624/2/26
19 січня 2026 року суддя Кегичівського районного суду Харківської області Богачова Т.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
До Кегичівського районного суду Харківської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративним протоколом серії ЕПР1 №497497 від 29.10.2025 складеним стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №497497 від 29.10.2025, ОСОБА_1 29.10.2025 о 14 годині 26 хвилин по провулку Волошина в с-щі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, керував автомобілем марки Honda Civic, н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» в лікаря-нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 48 від 29.10.2025. Від керування транспортним засобом відсторонений. Порушив п. 2.9.а Правил дорожнього руху.
Дії кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Захисник правопорушника ОСОБА_1 - адвокат Кадун П.В. 19.01.2026, подав до суду заперечення-клопотання, в якому просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Заява обґрунтована тим, що згідно протоколу серії ЕПР1 № 497497, складеному 29.10.2025 року о 15.32.57 год у с. Кегичівка, вул. Калинова, 37 поліцейським СПД №1 ВП№1 Берестинського РВП ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Дегтяр Костянтином Володимировичем, підставою для його складення стало те, що 29.10.2025 року, о 14 год. 26 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем Honda Civic р.н. НОМЕР_2 перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується Висновком Кегичівської ЦРЛ № 48 від 29.10.2025 року. Звернув увагу, що відповідно до відео, наданого працівниками поліції, не відомо з якого пристрою знятого, відбувається нібито зупинка автомобіля, а далі надано ще два відео, які починаються у одного поліцейського з 14.31 год. 29.10.2025, коли поліцейські підходять до автомобіля, а на другому, початок запису о 15.26 год. 29.10.2025 року, то яке з них відповідає дійсності і співпадає саме з поточним часом не зрозуміло і вказані відео не можуть бути належними доказами при розгляді вказаної адміністративної справи. При цьому працівники поліції говорять про нібито скоєне правопорушення водієм, але ніякі протоколи, постанови про скоєння порушення не складаються, що ставить під сумнів правомірність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Стосовно порядку проведення огляду на стан сп'яніння. Порядок проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння регламентовано ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою визначення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 з послідуючими змінами та доповненнями (надалі Порядок), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція). Відповідно до п.п.6, 7 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). 7. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про правопорушення (далі заклад охорони здоров'я). Вказаною Інструкцією передбачено зокрема наступне: ІІІ. Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів. 3. Огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. 4. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. 7. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. 8. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. 9. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки проведення дослідження, що також с грубим порушенням проведення дослідження. Згідно п.п.3.7, 3.8. Інструкції при огляді на стан наркотичного сп'яніння обов'язковим. с проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичних речовин. Пунктами 3.15. 3.16 цієї Інструкції визначено, що діагноз, який вноситься до акту медичного огляду, встановлюється за результатами лабораторних досліджень. При цьому відповідно до загальної інструкції до застосування експрес тестів, встановлено наступне, що будь-який експрес тест багатопрофільний тест на визначення наркотичних речовин у сечі надає лише попередній результат. Більш альтернативний хімічний метод повинен бути проведений для отримання заключного аналітичного результату. Газова хроматографія Масс спектрофотометрія переважним методом підтвердження. Необхідно керуватись клінічними міркуваннями, професійним судженням при розгляді результатів тестування сечі на вміст будь-яких наркотичних речовин, особливо У разі отримання попередніх позитивних результатів. Зберігати тест-набір при кімнатній температурі від 15° до 30°С. Тест зберігає стабільність до моменту закінчення терміну придатності, який зазначений на запаяному пакеті. Не використовувати, якщо пошкоджена герметична упаковка або відсутній вологопоглинач. Не заморожувати, не піддавати нагріванню вище 30°С. Відсутність лінії в зоні Т при наявності її в зоні С є позитивним результатом на даний наркотик. При цьому зразки сечі із позитивним результатом повинні бути перевірені більш досконалим методом до винесення кінцевого висновку. Дані, отримані шляхом цього тестування, надають лише попередній якісно-аналітичний результат. Більш детальний, альтернативний хімічний метод повинен бути застосований для отримання підтверджуючого аналітичного результату. Таким чином, при складанні висновку щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 працівниками поліції на стан наркотичного сп'яніння від 29.10.2025 року, такий був зроблений виключно на підставі експрес-тесту, який надав лише попередній результат, з яким він не погодився, що вимагало обов'язкового повторного лабораторного дослідження. Крім того, сам експрес-тест, до матеріалів справи не долучено, в зв'язку з чим взагалі неможливо встановити цілісність упаковки тесту, в яких умовах він зберігався та термін його придатності до використання. Поряд з цим, ОСОБА_1 заперечував факт знаходження у стані наркотичного сп'яніння про що зазначив одразу ж після проведення даного тесту, однак не зважаючи на це, працівники поліції не направили останнього для проведення лабораторних досліджень. При цьому, звернув увагу на відеозапис проходження медичного огляду ОСОБА_1 . На відео зафіксовано, що освідування на визначення стану сп'яніння водія у лікарні проводить не черговий лікар, як це визначено законодавством, а медична сестра, при цьому лікар взагалі відсутній у кабінеті. Вона безпосередньо підготувала та провела тест. З'явився лікар і констатував перебування у стані наркотичного сп'яніння. При цьому, відповідно до відео, то ніякого акту огляду лікарем не складалось взагалі, а направлення, яке нібито підготовлено працівником поліції у 14.27 год. 29.10.2025 року заповнюється о 15.10 год. 29.10.2025 року, коли тестування вже відбувається, при цьому до ЦРЛ воно не передається, так як відсутні відмітка про отримання. Проте, згідно з інструкції з використання «комбінованого тесту на 10 видів наркотиків», який, згідно з матеріалів, використовувався при огляді ОСОБА_1 , час проведення аналізу 5-10 хвилин. Згідно цієї інструкції при проведенні тесту необхідно: вийміть смужку мінімум через 10 секунд і покладіть її горизонтально на чисту, суху, негіроскопічну поверхню; оцініть результати через 5 хвилин. Враховуючи, що медична сестра не наділена правом проводити огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а лікар, який надав висновок щодо результатів огляду на стан наркотичного сп'яніння не проводив вказане тестування, вказує на те, що огляд особи фактично не проводився, а викладені у висновку дані не відповідають дійсності, тому такий огляд проведений не уповноваженою на те особою і з порушенням порядку його проведення, а отже вважається недійсним. Крім цього, пунктом 10 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою визначення стану алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 з послідуючими змінами та доповненнями (надалі Порядок), передбачено наступне: «Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням. (Пункт 10 в редакції Постанов КМ. № 57 від 20.01.2023, № 690 від 13.06.2024). В порушення вимоги вказаної інструкції лабораторні дослідження для підтвердження факту перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння не проводилися. Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №204/2352/16-а). Таким чином, у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кадун П.В. у судове засідання не з'явилися, але від захисника надійшла заява в якій він просив провести розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , з урахуванням доводів викладених в клопотанні.
У судовому засіданні досліджені матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 48 від 29.10.2025, довідки, диски з відеозаписом події.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст. 130 КУпАП, з таких підстав.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Розглядаючи довід ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки транспортного засобу, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 53 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що законність причини зупинки водія поліцейським не доведена. Будь-яких доказів того, що поліцейський зазначив причину зупинки на відеозаписі не зафіксовано. З наявного в матеріалах справи відео з відеоспостереження вбачається, що водій при здійсненні повороту проявив неуважність, але поліцейські, які підійшли до авто не зазначили причину зупинення, лише спитали, що трапилося. Отже суд доходить висновку про відсутність законної підстави для зупинки ОСОБА_1 .
Отже, досліджений відеозапис та матеріали справи не містять достатніх обґрунтованих обставин, якими була викликана необхідність зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .
Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп'яніння (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).
У зв'язку з тим, що зупинка автомобіля була здійснена без законних на те підставах, то всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення.
Ця обставина є самостійною підставою для закриття провадження у справі.
Щодо наявності складу адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 9 КпАП України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
При цьому розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогами відповідно до ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Склад правопорушення це наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Відповідно до ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення правопорушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі по тексту ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння встановлений Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497497 від 29.10.2025, ОСОБА_1 29.10.2025 о 14 годині 26 хвилин по провулку Волошина в с-щі Кегичівка, Берестинського району, Харківської області, керував автомобілем марки Honda Civic, н.з. НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння.
Фактично ж він був зупинений за порушення при здійсненні повороту. При цьому поліцейські не оформили його дії за яких він був зупинений, а потім з надуманих підстав, які жодним чином об'єктивно не підтверджувалися, за адекватної поведінки ОСОБА_1 повідомили йому, що в нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння.
У направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння: тремтіння пальців рук, порушення мови, які ним записані вже при проведенні обстеження із Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі - Інструкція).
У пункті 2 розділу І Інструкції зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктом 4 розділу І Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п.п.3, 4 Розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння обстежуваної особи.
У пункті 6-7 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов'язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи (пункт 8 розділу ІІІ Інструкції).
Згідно з пунктами 14, 15 розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видається на підставі акта медичного огляду.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п.21 розділу ІІІ Інструкції).
Як установлено матеріалами справи, огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився в медичному закладі - КНП КСР «Кегичівська ЦРЛ» за допомогою комбінованого тесту на наркотики шляхом відбору біологічного середовища - сечі, за результатами якого встановлено позитивний результат.
Із відомостей висновку лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 29.10.2025, вбачається, що ОСОБА_1 був оглянутий лікарем і за результатами огляду, який було проведено за допомогою тесту на 10 видів наркотичних речовин встановлено, що результат позитивний на амфетамін, маріхуана, метамфетамін, тобто, він перебуває у стані наркотичного сп'яніння.
Водночас, із безперервного відеозапису з бодікамери одного з працівників поліції вбачається, що в порушення вимог Інструкції в медичному закладі не проводилися заміри тиску, пульсу, не встановлювалися особливості поведінки, мовної здатності, рухової сфери ОСОБА_1 , що є обов'язковою умовою при огляді водія на стан наркотичного сп'яніння.
Крім цього, в порушення вимог п. 8 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року №1452/735, у разі позитивного результату тесту лікарем не проведено обов'язкове підтверджуюче дослідження - газорідинної хроматографії з полум'яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.
Беручи до уваги те, що висновок про перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння зроблений без належного обстеження та без проведення лабораторного дослідження його біологічної речовини, тобто, без підтвердження результатів комплексного тесту і отримання заключного результату він не може бути доказом винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Наведене дає підстави вважати недійсним доказом висновок лікаря від 29.10.2025, бо він виданий, зокрема, на підставі акту медичного огляду із заключним діагнозом: наркотичне сп'яніння, що за вищевикладених обставин не може вважатися належним і допустимим доказом.
Інших доказів, які би переконливо підтверджували перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Також, до матеріалів справи додані два диски з відеозаписами відеофіксації події.
У судовому засіданні, суд встановив, що відеозаписи на першому диску не є повним та безперервним.
Згідно з п.3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.
Отже, якщо із відеозапису нагрудної камери (відеореєстратора) працівників поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення вбачається, що він є не безперервним, тобто переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом.
Аналогічне вказано і в пункті 5 розділу II та пункті 2 розділу III Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженій наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026, де вказано, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка (відеозапис) ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
В даному випадку відеозаписи на першому диску перериваються, складаються з нарізаних відео фрагментів, з яких вбачається, що початок відеозапису розпочинається 29.10.2025 о 14-31 годині, а на другому диску початок відеозапису розпочинається 29.10.2025 о 15-26 годині, що не дає можливості суду встановити дійсний час відображення зафіксованих подій, тому такі записи не можуть слугувати належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, відеозаписи, які додані до протоколу про адміністративне правопорушення, розпочаті не і різні часові проміжки і наявні відеозаписи не є безперервними.
Отже такі записи є недопустимими доказами і не можуть бути враховані судом під час прийняття остаточного рішення у справі.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 складено із істотними порушеннями вимог закону, відомості викладені в ньому не можуть бути використані у суді як доказ, у зв'язку з порушенням вимог законодавства під час збору доказів та оформленні матеріалів. Отже матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, зазначених у протоколі серії ЕПР1 № 497497 від 29.10.2025 року не доведена жодними належними та допустимими доказами.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 11.06.2004 року встановлено, що згідно зі ст. 245 КУпАП ( 80732-10 ) суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов'язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.
Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень (п. 110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97). Відповідне також узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП.
ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що «...суд не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом)» (справи «Малофєєв проти Росії», рішення від 30.05.2013 року та «Карелін проти Росії», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року).
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У той же час, у справі «Barbera, MesseguandJabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Як роз'яснив Верховний Суд в правовій позиції, що викладена в постанові від 26.06.2019 року в справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17, при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Таким чином, через неповноту вчинення органом поліції процесуальних дій суддя позбавлений можливості перевірити обставини, викладені в протоколі, а також твердження особи, що притягується до адміністративної відповідальності, і встановити істину у справі.
Вищевикладене свідчить про те, що працівниками поліції не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя наголошує, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин докази додержання поліцейським процедури проведення огляду на стан сп'яніння складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведено.
Відсутність зазначених доказів у взаємозв'язку з запереченням своєї вини ОСОБА_1 не дає можливості "поза розумним сумнівом" встановити, чи складений протокол з додержанням встановленого порядку.
Отже, в цій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду, що в цьому випадку відсутнє.
Вищенаведені факти, встановлені в судовому засіданні, у відповідності до ст. 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 , вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, суд доходить висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ч.1 ст. 130, ст.ст. 221, 247, 280, 283-289 КУпАП, суд
Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На постанову суду може бути подана скарга до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Т.В. Богачова