Справа №345/6141/25
Провадження № 2/345/189/2026
19.01.2026 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Сирко Й.Й.,
з участю секретаря судового засідання Слободян Т.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані послуги,-
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд через представника з позовом до ОСОБА_4 , в якому просить стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 1 717,69 грн., яка складається з 1 287,44 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2019 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 331,84 грн., 3% річних у розмірі 98,41 грн., а також судові витрати у справі, які включають 968,96 грн. судового збору та 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. Відповідно до протоколу електронного аукціону №BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем у цій справі підписано акт про придбання майна на аукціоні. Згідно з Додатком №1 до цього Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, що надає статус правонаступника, тобто є новим кредитором стосовно відповідачів, який є споживачем житлово-комунальних послуг, що надавалися КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до Акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 року до квітня 2021 року включно заборгованість за надання послуг з управління побутовими відходами становить 1287,44 грн. Позивач наголошує, що абонентом за відповідним особовим рахунком виступає фізична особа ОСОБА_4 . Абонент за відповідним особовим рахунком є споживачем житлово-комунальних послуг та належним відповідачем у справі. На переконання позивача, останній має право вимагати стягнення з відповідача не лише боргу, але й відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в наведених вище сумах згідно з розрахунками, що долучені до позовної заяви. Позивач просить позов задовольнити, не заперечує щодо можливості ухвалення судом заочного рішення.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 30.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою суду від 25.11.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування інформації від Управління «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Калуської міської ради про надання відомостей щодо зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 за період виникнення боргу.
За заявою представника позивача Масюкової К.А. ухвалою суду від 22.12.2025 у справі здійснено заміну неналежного відповідача на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 відповідно до витребуваної судом інформації про реєстрацію місця проживання осіб за вищевказаною адресою.
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
У встановлений судом строк відповідачі не скористався правом подати відзив на позовну заяву, тому на підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Про судовий розгляд відповідачі повідомлений належним чином. У судове засідання не з'явилися, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи не подавали.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі - Закон № 2189) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з приписами ст.5 Закону № 2189 до житлово-комунальних послуг належать в тому числі послуги з управління побутовими відходами.
Частиною 1 ст. 19 Закону № 2189 встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (ч.1,2 ст.20 Закону).
Враховуючи наведене, обов'язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Згідно з п. 1 ч.2 ст. 21 Закону № 2189 виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.
Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою (ст. 32 ч. ч.1, 2, 4 Закону).
Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також вбачається, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Пунктом 5 ч.3 ст. 20 Закону № 2189 на споживача покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Отже, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
З аналізу ст. 11,319,322, 509, 526, 610 ЦК України та відповідних положень Закону №2189 вбачається, що кожен власник житлового приміщення та повнолітні дієздатні члени його сім'ї несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннми щодо здійснення оплати за надані житлово-комунальні послуги. Відсутність договору між споживачем та виконавцем житлово-комунальної послуги, в тому числі послуги з вивезення побутових відходів, не є підставою для звільнення споживаче від здійснення оплати на фактично надані послуги, які підтверджені документально.
Суд встановив, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.
Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_1 , а 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та позивачем підписано акт про придбання майна на аукціоні.
Згідно з Додатком №1 до вказаного Акту зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради.
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Придбавши майнові права КП «Екосервіс» Калуської міської ради позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, тобто є новим кредитором стосовно відповідачів, які на час виникнення заборгованості проживали житловій квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями про реєстрацію місця проживання цієї особи за відповідною адресою. Між вказаними особами та КП «Екосервіс» Калуської міської ради виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами на підставі відкритого особового рахунку, відповідачі фактично користувалися наданими послугами. Будь-яких доказів відмови споживачів за вказаною вище адресою від отримання послуг з управління побутовими відходами, висловлених у встановленому порядку та строки претензій щодо їх неякісного надання у матеріалах справи немає.
КП «Екосервіс» здійснювало вивезення та захоронення твердих побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Послуги населенню надавались фактично, оскільки КП «Екосервіс» виступало єдиним виконавцем послуг з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади. Тарифи з вивезення побутових відходів на території Калуської територіальної громади затверджувалися рішеннями виконавчого комітету Калуської міської ради.
За адресою: АДРЕСА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на абонента ОСОБА_4 . Водночас, особою, яка зобов'язана нести витрати на утримання майна, є відповідачі, місце проживання яких зареєстроване за відповідною адресою у період виникнення боргу.
Суд також виходить із того, що відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених законом або договором, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. При цьому, кредитор має право вимагати виконання обов'язку повністю або частково як від усіх солідарних боржників разом, так і окремо від будь-якого з них (ч.1 ст.543 ЦК України).
Наявність солідарного зобов'язання усіх дієздатних осіб, які проживають/зареєстровані у житлі споживача, прямо встановлена у ч.3 ст.9 Закону № 2189.
Таким чином між КП «Екосервіс» та відповідачами виникли договірні відносини щодо надання послуг з управління побутовими відходами. КП «Екосервіс» надавав відповідачам відповідні послуги, проте останн не виконували свої зобов'язання щодо своєчасної їх оплати.
Як вбачається з наданого позивачем акту звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з липня 2019 року до квітня 2021 року розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за вказаною раніше адресою становить 1 287,44 грн.
Водночас, суд не може погодитися із необхідністю стягнення з відповідачів у повному обсязі нарахованих ФОП ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3 відсотків річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.
Відповідно до розрахунку розмір інфляційних збитків, завданих неоплатою послуги з управління побутовими відходами становить 229,94 грн., 3% річних за користування коштами - 65,88 грн. При цьому, розрахунок інфляційних витрат позивачем проведено за наступні періоди: з 01.06.2021 до 23.02.2022 та з 01.01.2024 до 24.10.2025. Відсотки річних за ставкою 3% річних розраховані у позовній заяві також за періоди: з 01.06.2021 до 23.02.2022, з 01.01.2024 до 24.10.2025.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Згідно з п.1 ч.1 ст. 512, ч.1 ст.513, ст.514 цього Кодексу кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Ознаками відступлення права вимоги є: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання визначена ст. 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі заміни сторони зобов'язання до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Позивачем не надано доказів того, що набуте ним право вимоги заборгованості в сумі 1 287,44 грн. включає в себе відповідні нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Зокрема, акт про придбання майна на аукціоні не передбачає, що позивач набув право вимоги, окрім суми боргу, на такі нарахування.
На переконання суду, позивач у справі набув права на нарахування 3% річних та інфляційних лише з моменту набуття права вимоги на дебіторську заборгованість КП «Екосервіс», тобто з 14.11.2024.
Таким чином, згідно з проведеним судом перерахунком розмір нарахованих за період з 14.11.2024 до 24.10.2025 3% річних складатиме 36,50 грн., інфляційних втрат - 127,37 грн.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
Позивач зазначає, що його судові витрати складаються з суми судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 968,96 грн., а також 5 513,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, на підтвердження цих витрат із врахуванням поданого через систему “Електронний суд» позову стороною позивача долучено платіжний інструкцію № 487 від 23.10.2025 про сплату 968,96 грн судового збору за подання заяви до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області. До завершення розгляду справи 19.01.206 також додано копію Акта № 274, складеного 07.01.2026 як додаток до наявного у матеріалах справи договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі часткового задоволення позову - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За результатами судового розгляду з відповідача підлягає до стягнення 1 451,31 грн боргу замість заявлених до стягнення 1 717,69 грн, тобто 84,49%.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/13892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст.137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, зваживши на необхідність дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2 500,00 грн., оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи, її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачів необхідно стягнути у рівних частинах загальний розмір понесених позивачем вират на сплату судового збору в розмірі 818,67 грн.
Керуючись ст.263-265,268,280-284 ЦПК України,-
ухвалив :
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не відомий, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП не відомий, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не відомий (адреса реєстрації проживання усіх відповідачів: АДРЕСА_3 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ) заборгованість у розмірі 1 451,31 грн., яка складається з 1 287,44 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з липня 2009 року до квітня 2021 року, інфляційних втрат у розмірі 127,37 грн. та 3% річних у розмірі 36,50 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 272,89 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 833,33 грн. з кожного.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено та підписано 19.01.2026.
Суддя